Формування творчої особистості вчителя

Л.І. Рувинський дає визначення педагогічній творчості як пошуку вчителем нових  рішень, постановки нових завдань, застосування нестандартних прийомів діяльності [20].

Проблемою визначення педагогічної творчості  займалися також М.М. Поташник, В.А. Кан-Калик і М.Д. Нікандров.

Педагогічний словник визначає педагогічну творчість як оригінальне  та високоефективне вирішення вчителем навчально-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання й навчання [14].

Таким чином, мета педагогічної творчості  вчителя полягає у створенні  сприятливих психолого-педагогічних умов для розвитку потенційних можливостей  кожного учня в навчально-виховному процесі. Ефективність розвитку дитини значною мірою визначатиметься освітнім середовищем, скоординованою діяльністю всіх суб'єктів, причетних до її виховання.

Отже, педагогічна творчість учителя - це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток потенційних можливостей  кожного учня у навчально-виховному  процесі для якої притаманні:

виникнення протиріччя, проблемної ситуації;

наявність об'єктивних (соціальні, матеріальні) і суб'єктивних   (знання, уміння, особистісні якості, мотивація, творчі здібності) умов для творчості;

об'єктивна чи суб'єктивна новизна  й оригінальність процесу та результату;

соціальна та особиста вага і прогресивність (педагогічна творчість учителя робить певний внесок у розвиток суспільства та особистості);

діалектична взаємозумовленість впливу на розвиток як дитини, так і самого вчителя зовнішнього і внутрішнього саморуху особистості (виховання й  самовиховання, розвиток і саморозвиток тощо).

Специфіка педагогічної творчості  вчителя розглянута в роботах  В.І. Загвязинського, В.А. Кан-Калика, Н.В. Кичук, Л.М. Лузіної, М.Д. Нікандрова, М.М. Поташниката інших [6, 7, 12, 16].

У результаті аналізу наукових праць  вище перелічених дослідників, виділяємо такі специфічні риси педагогічної творчості вчителя:

співтворчий характер щодо суб'єкта-об'єкта педагогічної діяльності;

можливість суб'єктивної новизни  й оригінальності процесу і результату;

обмеженість творчої діяльності педагога часом;

вплив на педагогічну творчість  учителя багатьох факторів, які важко передбачити.

Відповідно до специфіки педагогічної творчості формується і творча особистість  учителя. Проблеми, пов'язані з цим питанням були розглянуті в роботах багатьох авторів, а саме Ю.П. Азарова, Ю.К. Бабанського, І.А. Зязюна, В.А. Кан-Калика, Н.В. Кичук, Л.М. Лузіної, М.Д. Нікандрова, М.М. Поташника, Р.Х. Шакурова та інших.

Визначаючи творчість як об'єктивну  рису педагогічної діяльності вчителя, Л.М. Лузіна підтвердила, що формування творчої індивідуальності вчителя означає вироблення у нього особливого ставлення до професійної діяльності як способу життя.

В.А. Кан-Калик і М.Д. Нікандров виділяють основні умови перетворення діяльності вчителя у творчу:

усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі;

усвідомлення сутності, значення і  завдань власної педагогічноїдіяльності, її мети;

сприймання вихованця як особистості  в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання);

усвідомлення власної творчої  індивідуальності.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми визначили найважливіші риси педагогічної креативності вчителя:

високий рівень соціальної і моральної свідомості;

пошуково-проблемний стиль мислення;

розвинені інтелектуально-логічні  здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);

проблемне бачення;

творча фантазія, розвинена уява;

специфічні особисті якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);

специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє "я", бажання бути визнаним, творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці);

комунікативні здібності;

здатність до самоуправління;

високий рівень загальної культури.

Перелік найважливіших рис педагогічної креативності вчителя не є усталеним. Проблема формування творчої особистості  вчителя, розвитку його педагогічної креативності сьогодні повною мірою не вирішена.

Аналіз психолого-педагогічної літератури приводить до висновку, що рівень творчої діяльності вчителя, визначається, як правило, залежно від того чи іншого конкретного напряму його педагогічної діяльності.

Так, наприклад, І.П. Раченко визначає рівні творчої діяльності учителя, щодо його вміння організовувати свою працю. М.М. Поташник виділяє їх щодо підготовки педагога до уроку чи позаурочного заходу. В.А. Кан-Калик визначає творчі рівні діяльності вчителя щодо вміння керувати засвоєнням знань через взаємодію з учнівським колективом.

Для визначення рівня творчої діяльності вчителя треба розглядати різні напрями його педагогічної діяльності. Ми розділяємо точку зору В.І. Андрєєва щодо визначення п'яти підсистем у творчій педагогічний діяльності.

1.  Дидактична підсистема характеризує ступінь володіння вчителем змістом навчального матеріалу, формами, методами, засобами ефективної організації навчальної творчої діяльності учнів;

2.  Виховна підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя із забезпечення психолого-педагогічних умов для формування кожного учня як особистості через активну життєву діяльність вихованців, їх творчий розвиток, самореалізацію своїх потенційних можливостей   у різних видах діяльності;

3.  Організаційно-управлінська  підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з розвитку здатності до самоуправління і комунікації;

4.  Підсистема самовдосконалення характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з підвищення своєї професійної та загальної культури, із самовиховання і саморозвитку професійно-значущих якостей, педагогічної колективності, створення своєї творчої лабораторії;

5.  Громадсько-педагогічна підсистема характеризує професійний, громадський та особистісний рейтинг учителя.

У цих підсистемах різні вчителі можуть перебувати на різних творчих рівнях:

1. Репродуктивний передбачає, що вчитель працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям учнів.

2. Раціоналізаторський передбачає, що вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує її;

3. Конструкторський передбачає  таку діяльність учителя, у  якій на основі свого досвіду,  знань психолого-педагогічних особливостей  учнівського колективу, використовуючи  існуючі методики, учитель конструює  свій варіант вирішення педагогічної проблеми;

4. Новаторський передбачає вирішення  педагогічної проблеми на принципово  нових засадах, відрізняється новизною, оригінальністю, високою результативністю.

Отже, творчий учитель - це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості учителя умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів (див. схему 2).

Творчість є необхідною складовою  праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Специфічна за своєю суттю творчість педагога має багато спільного не тільки з художнім, але й із науковим. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям якби нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. Творчість - необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість учителя.

 

 

РОЗДІЛ II. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ

2.1. Розвиток творчих здібностей  майбутнього вчителя у процесі  навчання у вузі

Центральною ланкою розвиваючого навчання є створення оптимальних умов для розвитку загальних навчальних здібностей учнів і їхнього творчого потенціалу. У зв'язку з цим перед  кожним учителем стоїть завдання виявити, закріпити у школярів прагнення і потяг до творчого самовираження, а також створити всі необхідні умови для їхнього подальшого розвитку.

Виховання творчої особистості  учня неможливе без права вчителя  на власну творчість, на пошуки своєї  технології, яка відповідає його особистісним якостям. Педагогічна творчість  має дві сторони: творчість самого організатора навчально-виховного  процесу учителя і творчість  учнів як необхідна умова удосконалення вчителя і розвитку творчих можливостей дітей.

Учитель як суб'єкт педагогічної творчості  повинен бути сформований як творча індивідуальність, яка включає в себе творче мислення і здатність до творчої діяльності.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури (роботи Ю.П. Азарова, Ю.К. Бабанського, О.О. Бодальова, В.І. Загвязінського, І.А. Зязюна, В.О. Кан-Калика, Н.В. Кичук, Н.В. Кузьміної, Л.М. Лузіної, М.Д. Нікандрова, М.М. Поташника, В.О. Сластьоніна, Р.Х. Шакурова та ін.) можна сформулювати найважливіші якості вчителя, що сприяють успішній творчій діяльності:

здатність до нестандартного рішення;

пошуково-проблемний стиль мислення;

уміння створювати проблемні, нестандартні навчальні   і виховні ситуації;

оригінальність у всіх сферах своєї діяльності;

творча фантазія, розвинена уява;

специфічні особистісні якості (сміливість, готовність до ризику, винахідливість,  цілеспрямованість,  оптимізм,  ентузіазм, настирливість,  упевненість,  кмітливість,  інтуїтивне  відчуття нового та оригінального та ін).

Активна творча діяльність учителя  дає позитивний результат у тому випадку, коли буде базуватися на двох основах: розвитку творчої активності студентів у вузі й подальшій  організації творчого пошуку вчителя  в школі. Тому одним із завдань  вузівської підготовки майбутніх учителів є розвиток їхніх творчих здібностей, нестандартного мислення, формування вмінь та навичок здійснювати в майбутньому навчально-виховний процес на творчому рівні.

У процесі нашого дослідження ми вивчили і проаналізували досвід роботи кафедри педагогіки Миколаївського державного університету з питань розвитку творчих здібностей у студентів-майбутніх учителів. Було виявлено, що важливою передумовою формування творчих умінь та навичок у студентів є організація творчого процесу на заняттях і залучення їх до активної участі в ньому. Творчий процес — це створення нових соціально значущих матеріальних і духовних цінностей. Ми розділяємо точку зору В.С. Шубинського відносно його етапів:

зіткнення з новим, творча невизначеність;

пошуки рішення;

критика;

підтвердження і втілення.

На кожному з них формуються певні елементи творчих умінь і навичок студентів.

Досвід практичної роботи зі студентами в МДУ імені В.О. Сухомлинського і результати досліджень доводять, що ефективність формування їхніх творчих умінь і навичок забезпечуються комплексним підходом до вирішення цієї проблеми. У зв'язку з цим використовується така система:

лекційні, семінарські, лабораторно-практичні  заняття;

самостійна робота студентів;

робота проблемних груп, гуртків;

спецкурси, спецсемінари;

педпрактика;

курсові і дипломні роботи майбутніх  учителів.

Студенти залучаються до різних видів пізнавальної діяльності, пробують себе в процесі багатьох видів творчого пошуку. Подібні види навчально-практичної діяльності дозволяють визначити інтереси, нахили, творчі здібності і можливості, урахування яких допомагає створювати необхідні умови для їх підтримки й розвитку.

Отже, процес навчання організується  таким чином, щоб викликати у  студентів потребу у творчому застосуванні знань, здібностей, нестандартного мислення і подальшого розвитку.

Привертає увагу основна форма  організації навчального процесу - лекція. Розвитку творчого мислення і  уяви сприяють лекції, на яких аргументується і мотивується тема, чітко визначаються мета і завдання, дається історіографія, використовуються різні рівні проблемного навчання, до структури яких входять елементи дослідницької роботи, розкриваються сучасні підходи і концепції, використовується досвід роботи кращих учителів, шкіл, визначаються перспективи розвитку школи і педагогіки, здійснюються міжпредметні і внутрішньопредметні зв'язки. На таких лекціях створюється атмосфера наукового пошуку. У процесі дискусій розвивається творчий потенціал її учасників, образне і продуктивне мислення, творча уява, мовлення. Студенти вчаться самостійно мислити, робити висновки. Використання наукової методики озброює студентів не тільки знаннями, а й методами їх здобуття.

На семінарських і лабораторно-практичних заняттях із педагогіки, основ педагогічної майстерності, методики виховної роботи студентам пропонуються творчі завдання різних рівнів складності: від презентації книг на першому курсі до створення і вирішення педагогічних ситуацій, представлення передового педагогічного досвіду, інсценізації віршів, уривків творів, проведення фрагментів уроків на другому і до проведення нестандартних уроків та виховних заходів - на третьому.

Творче аналітичне мислення і творча педагогічна уява розвиваються у  студентів у процесі створення  і вирішення педагогічних   ситуацій. Творча педагогічна ситуація (ситуація, яка містить у собі протиріччя) дає можливість перевірити теоретичні знання, вибрати інструмент педагогічних дій і прогнозувати результат. У процесі її вирішення студенти визначають умови, у яких вона виникла, дійових осіб, основні протиріччя, аналізують дії кожного учасника і оцінюють їх; пропонують декілька варіантів вирішення й обирають оптимальне. Обґрунтовують його. Такий характер навчально-пізнавальної діяльності сприяє більш ґрунтовному засвоєнню знань, розвиває здібність прогнозувати і передбачати дії учасників ситуації та її результати. А найголовніше – запобігати складним конфліктним ситуаціям.