Адаптація першокласників до шкільного життя

А.Л. Венгер описує три  рівні адаптації до шкільного  навчання:

1. Високий рівень адаптації.  Першокласник позитивно відноситься  до школи; вимоги сприймає адекватно;  учбовий матеріал засвоює легко, глибоко і повно; вирішує ускладнені завдання; старанний, уважно слухає вказівки і пояснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; виявляє велику цікавість до самостійної роботи; готується до всіх уроків; займає в класі сприятливе статусне положення.

 

2. Середній рівень  адаптації. Першокласник позитивно  відноситься до школи, її відвідини  не викликають негативних переживань; розуміє учбовий матеріал, якщо  вчитель висловлює його детально  і наочно; засвоює основний зміст  учбових програм; самостійно вирішує типові завдання; буває зосереджений тільки тоді, коли зайнятий чимось для нього цікавим; суспільні доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

3. Низький рівень адаптації.  Першокласник негативно або індиферентно  відноситься до школи, нерідкі скарги на нездоров'я; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; з'ясовний вчителем матеріал засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником утруднена; при виконанні самостійних учбових завдань не виявляє цікавості; до уроків готується нерегулярно, йому необхідний постійний контроль, систематичні нагадування і спонуки з боку вчителя і батьків; зберігає працездатність і увагу при подовжених паузах для відпочинку; близьких друзів не має, знає по іменах і прізвищах лише частину однокласників.

Які ж причини  лежать в основі шкільної дезадаптації?

Одній з головних причин багато дослідників називають невідповідність  функціональних можливостей дітей  вимогам, що пред'являються існуючою системою навчання, інакше кажучи, відсутність "шкільної зрілості".

У числі інших причин можна назвати недостатній рівень інтелектуального розвитку дитини, його соціальну незрілість, невміння спілкуватися з тими, що оточують, незадовільний  стан здоров'я.

Все це - комплекс внутрішніх причин, так звані "проблеми дитини".

Проте існують і зовнішні причини шкільної дезадаптації - "проблеми вчителя": невідповідні можливостям  дитини зміст навчання і методика викладання, сама особа вчителя, стиль  його відносин з дітьми і батьками і т.п.

Найчастіше ці чинники існують взаємозв'язане, витікають один з іншого, а в цілому приводять до цілком певних труднощів навчання.

 

Все різноманіття шкільних труднощів можна умовно розділити  на два типи (М.М. Безруких):

• специфічні, такі, що мають в основі ті або інші порушення моторики, зорово-моторної координації, зорового і просторового сприйняття, мовного розвитку і т.п.;
• неспецифічні, викликані загальною ослабленою організму, низькою і нестійкою працездатністю, підвищеною стомлюваністю, низьким індивідуальним темпом діяльності.

 

В результаті соціально-психологічної  дезадаптації можна чекати у дитини прояву всього комплексу неспецифічних  труднощів, пов'язаних перш за все з  порушеннями в діяльності. На уроці  такий учень відрізняється неорганізованістю, пасивністю, сповільненим темпом діяльності. Він не здатний зрозуміти завдання, осмислити його цілком і працювати зосереджено, без відвернень і додаткових нагадувань, він не уміє працювати обдумано, за планом.

Лист такого учня виділяється  нестійким почерком. Нерівні штрихи, різна висота і протяжність графічних елементів, великі, розтягнуті, різнопохилі букви, тремор - ось його характерні риси. Помилки виражаються в недописуванні букв, складів, випадкових замінах і пропусках букв, невикористанні правив.

Викликані вони невідповідністю темпів діяльності дитини і всього класу, відсутністю концентрації уваги.

Ці ж причини визначають і характерні труднощі читання: пропуски слів, букв (неуважне читання), вгадування, поворотні рухи очей (ритм, що "спотикається"), швидкий темп читання, але погане сприйняття прочитаного (механічне читання), повільний темп читання.

        При навчанні математиці трудності виражаються в нестійкому почерку (цифри нерівні, розтягнуті), фрагментарному сприйнятті завдання, труднощах перемикання з однієї операції на іншу, труднощах перенесення вербальної інструкції в конкретну дію.

Головна роль в створенні  сприятливого психологічного клімату  в класі, поза сумнівом, належить вчителеві. Йому необхідно постійно працювати  над підвищенням рівня учбової  мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласниками.

Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів і шкільного  психолога здатні понизити ризик  виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.

 

Висновки до розділу I

На підставі вивченої літератури по темі дослідження можна  зробити наступний вивід: для  досягнення ефективності в навчанні дітей 6 - 7 років необхідно формувати  позитивне, емоційне відношення до занять. Керівництво діяльності дітей першого року навчання в школі слід здійснювати широко використовуючи (особливо в першому півріччі) методи дошкільного виховання, з частковим застосуванням шкільних методів. Необхідно дотримувати спадкоємність дошкільних і шкільних методів роботи при формуванні колективу дітей перших класів і організації їх міжособового спілкування, організовувати діяльність молодших школярів, так як позитивно складається на психологічній адаптації дітей до нових умов, формувати здібність до ролевого і особового спілкування.

Необхідно враховувати  індивідуальні вікові особливості, які виявляються в рівні навчальної в темпі засвоєння знань, відносин до інтелектуальної діяльності і  ін., так як вони можуть привести до дезадаптації.

Також слід врахувати, що однією з найбільших проблем першокласника є адаптація до нових умов та вимог нового середовища. Результатом адаптації є пристосованість як особистісна якість, що виступає показником здатності дитини орієнтуватися та впливати на довкілля.

Розділ II. Емпіричне дослідження особливостей адаптації першокласників до школи.

2.1. Опис використанних методик.

Для визначення особливостей адаптації першокласників до умов шкільного  життя варто було провести емпіричне дослідження. Яке було проведено у 1-Б класі ліцею податкової та рекламної справи №21 міста Києва. Вибірка склала 22 дитини, вікова категорія опитуваних складає проміжок - від 6 до 7 років.

Характеристика вибірки  за гендерним критерієм представлена на малюнку 2.1

 

По графіку видно  що у нашій вибірці приймало участь 50% хлопців і 50% дівчат.

 

Серед учнів 1-Б класу  була проведена а методика виявлення тривожності у дітей Р.Теммл, М.Доркі.

Тест тривожності включає  в себе 14 малюнків розміром 8,5 * 11 см. Кожен малюнок являє собою  деяку типову для життя молодшого школяра ситуацію. Кожен малюнок виконаний у двох варіантах: для дівчинки (на малюнку зображена дівчинка) і для хлопчика (на малюнку зображений хлопчик). Обличчя дитини на малюнку не промальовано, даний лише контур голови. Кожен малюнок забезпечений двома додатковими малюнками дитячої голови, за розмірами точно відповідними контуру обличчя на малюнку. На одному з додаткових малюнків зображено усміхнене обличчя дитини, на іншому - сумне.

Малюнки показують дитині в строго перерахованому порядку  один за іншим. Бесіда проходить в окремій кімнаті.

Щоб уникнути однакових  виборів у дитини в інструкції чергуються визначення обличчя. Додаткові  питання дитині не задаються.  Вибір дитиною відповідної особи і словесні висловлювання можна зафіксувати в спеціальному протоколі.

На підставі даних  протоколу обчислюється індекс тривожності  дитини (ІТ), який дорівнює процентному  відношенню числа емоційно негативних виборів (сумне обличчя) до загального числа малюнків (14):

ІТ = (число  емоційних негативних виборів / 14) * 100%

Залежно від рівня  індексу тривожності діти підрозділяються  на 3 групи:

• високий рівень тривожності (ІТ вище 50%);
• середній рівень тривожності (ІТ від 20 до 50%);
• низький рівень тривожності (ІТ від 0 до 20%).

Якісний аналіз  

Кожна відповідь дитини аналізується окремо. Робляться висновки щодо можливого характеру емоційного досвіду дитини в даній (і подібній їй) ситуації. Особливо високим проективним значенням володіють Малюнки № 4 («Одягання»), № 6 («Вкладання спати на самоті»), № 14 («Їжа на самоті»).  Діти, що роблять в цих ситуаціях негативний емоційний вибір, найімовірніше будуть володіти найвищим індексом тривожності ІТ; діти, що роблять негативні емоційні вибори в ситуаціях, зображених на малюнках № 2 («Дитина і мати з немовлям»), № 7 («Умивання») , № 9 («Ігнорування») і № 11 («Збирання іграшок»), з більшою ймовірністю будуть володіти високим або середнім індексом тривожності ІТ. Як правило, найбільший рівень тривожності проявляється в ситуаціях, що моделюють відносини дитина-дитина («Гра з молодшими дітьми», «Об'єкт агресії», «Гра зі старшими дітьми», «Агресивна напад», «Ізоляція»). Значно нижчий рівень тривожності в малюнках, що моделюють відносини дитина-дорослий («Дитина і мати з немовлям», «Догана», «Ігнорування», «Дитина з батьками»), і в ситуаціях, що моделюють повсякденні дії («Одягання», «Вкладання спати на самоті »,« Умивання »,« Збирання іграшок »,« Їжа на самоті »).

Також для повноти даних було проведено тест «десять сходинок» на самооцінку, та тести для визначення мотивації та ціннісних приорітетів учнів. Та додатково складена карта міжособистісних взаємин (соціометрія).

Тест «десять  сходинок»

Мета методики: визначити самооцінку дітей дошкільного віку.

Дитині дається малюнок 10-ти сходинок и просять її

вирішити, де він стане  на цих сходах.

Також дається пояснювання  сходинок. Наприклад,  «на найнижчій сходинці стоять діти

неслухняні, нерозумні, некрасиві. На другій — трохи кращі, на третій —

ще кращі, а ось на верхній сходинці стоять найкращі (добрі, розумні,

красиві) хлопчики і дівчатка.»

Оцінювання результатів :

Про високу самооцінку можна  говорити і тоді, коли після деяких роздумів дитина все-таки ставить себе на найвищу сходинку, називаючи свої недоліки, але пояснюючи їх зовнішніми причинами.

Якщо, обміркувавши завдання, вона ставить себе на другу або третю сходинку, пояснює свої дії, посилаючись на реальні ситуації і досягнення, вважає, що оцінка дорослого є такою самою, або дещо нижчою, то можна говорити про адекватну самооцінку.

Якщо дитина ставить  себе на нижні сходи, свій вибір не пояснює або посилається на думку дорослого, це говорить про занижену самооцінку.

Якщо дитина ставить  себе на середню сходинку, це може свідчити про те, що вона не зрозуміла завдання або не хоче його виконувати. Діти із заниженою самооцінкою через  високу тривожність і непевність у собі часто відмовляються виконувати завдання, а на всі питання відповідають: «Не знаю».

Занижена самооцінка в дітей дошкільного віку розглядається  як свідоцтво неблагополучного емоційного розвитку. Неадекватно завищена самооцінка властива дітям 4—5 років. Вони не бачать своїх помилок і не можуть правильно оцінити себе, свої вчинки. А от для шестирічок властивою є здатність аналізувати свої вчинки, тому їхня самооцінка вже більш реалістична та наближається до адекватної. Хоча в незнайомій ситуації та незвичних видах діяльності самооцінка може бути і завищеною.

 

2.2 Аналіз  результатів емпіричного дослідженя

За даними карти міжособистісних взаємин (додаток 1) можна виділити в класі два лідера – Маруда(26 позитивних бала) та Шлюєв (22 позитивних бала ).

Також в класі є  три учня які набрали найбільшу  кількість негативних виборів –  Костенко (6 балів), Купрейкіна ( 6 балів) та Стороженко Глеб(5 балів). Але Костенко на відміну від Купрейкіної та Стороженко Глеба не набрав жодного  позитивного балу. Що свідчить про певну нелюбов класу до цього учня. Костенко в свою чергу поставив 5 балів Квитченко та 2 бали Завальній, що говорить про певну симпатію та бажання Костенка про дружні зв’язки з цими учнями. Квитченко та Завальна не поставили жодного балу Костенко як ні позитивного, так и ні  негативного, це можна розуміти як байдуже ставлення до Костенко з їх сторони.

Стороженко Глеб хоча і набрав певну кількість негативних балів але слід зазначити, що у нього також більша кількість позитивних балів, ніж у Костенко чи Купрейкіной – 8 балів, що  включає його з групи учнів,яких недолюблює клас.

Також  в класі є  учениця яка не набрала жодного  балу – Тананай,  вона не пройшла  жодного тесту.

Що до формування груп в класі, можна виділити одну групу - Кругляк, Маруда, Шлюєв. Кожен з цих учнів надав один одному найбільшу кількість балів.

Також можна виділити взаємні дружні зв’язки між Квитченко  та Завальною, Зубковим та Антроповою, Купрейкиной та Матвійчуком. Інші учні не отримували взаємні балі. Наприклад Нетецький, який надав 5 балів Шлюєву и по 3 бали Маруді та Кругляку та не отримав жодного балу від них. Це свідчить про те що Нетецький бажає завести дружні взаємини з групою лідерів, але ті байдужі до нього. Також є невзаємні бали між  Мартинюком, який надає 4 бали Махун, вона же у відповідь ставить Мартинюку мінус, що вказує на те що вона не бажає спілкуватися з ним або його спроби зав’язати дружбу її бентежать та неприємні їй.

Повертаючись до лідерів  слід зазначити що як Маруду, так  и Шлюєва обирає більшість класу, а не певна група. Кожен з лідерів має по одному негативному балу. Маруда отримала негативний бал від Костенка, який у відповідь отримав негативний бал від Маруди. Шлюєв від Якобчука. Від Шлюєва отримали негативні бали лише два учні – Костенко та Купрейкина. Можливо саме через це ці учні у такому становищі в класі.

За цими даними можна  зробити висновок, що клас не дружній, кожен сам за себе. Всі намагаються  подружитися з лідерами щоб отримати певний авторитет серед інших  учнів.

Також серед учнів була проведенна методика «10 сходинок» на визначення самооцінки учнів. За результатами тесту (додаток 2) можна сказати, що діти переоцінюють себе. Жодний з учнів, які приймали участь в тесті не поставили собі ніжке 6 балів.

Для  визначення наявного рівня особистісної тривожності у учнів 1-го класу був використаний тест тривожності (Р.Теммл, М.Доркі, ). Тестування проводилося серед 22 дітей. За результатами дослідження високий рівень тривожності склав — 3 дитини; середній рівень – 9 дітей; низький рівень – 3 дитини та  7 дітей не пройшли тест.

Розподіл досліджуваних  показаний у відсотках на малюнку 2.2.

 

Таким чином, бачимо, що високий рівень склало 14% учнів (позначено червоним кольором) , а саме Маруда, Якобчук та Стороженко Георгій. Середній рівень складає приблизно 64% (темно-жовтий колір) , це Антропова, Квитченко, Купрейкіна, Мартинюк, Романюк, Жарова, Махун, Нетецький та Шлюев.

Та низький рівень 22% (зелений) , складається з таких  учнів,як Завальна, Матвийчук та Стороженко Глеб.