Проблеми співробітництва України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями

Проблема оптимізації взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями. Ця проблема передбачає визначення оптимальних параметрів взаємовідносин, які б не допускали як конфронтаційної поведінки, так і втрати своєї економічної і політичної безпеки. Визначення необхідних параметрів і мети відносин із зовнішніми кредиторами є важливою передумовою оптимізації безпосередньо зовнішньої заборгованості. Проблеми взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями передбачають необхідність і можливість оптимізації таких взаємовідносин.

Для України можливість самоврегулювання стану економіки практично неможливе, що і свідчить про важливість співробітництва нашої країни із світовими фінансовими організаціями. Особлива концентрованість цього питання полягає у можливості отримання кредитів, які можуть сприяти підвищенню фінансового стану України. Таким чином, підбиваючи підсумки, варто наголосити, що співпраця України зі МФКО у реалізації спільних проектів передбачає довгострокове фінансування проектів, забезпечення українській стороні грошових надходжень, необхідних для досягнення проектних цілей. І в подальшому підтримка з боку цих організацій при підготовці й реалізації проектів гарантує досягнення стратегічної мети розвитку. 
 
3. Напрямки та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями. 

Україна, як і інші пострадянські держави, розпочавши перехід до ринкової економіки, потрапила у смугу глибокої трансформаційної кризи. Перед Україною та її реформами постало питання: якою має бути ринкова економіка України? Чи копіювати тип ринкового господарства, що затвердився у промислово розвинутих країнах Заходу, чи створювати схему ринкового господарства початку ХХ століття? Будувати ринкову економіку чи змішану? Яку теоретичну основу закласти при створенні в країні ринкової економіки: на основі трудової вартості чи маржиналізму? Як на перехідному етапі об’єднати елементи різноманітних економічних систем, які вже функціонують або тільки зароджуються? Відповідь на кожне з цих питань вимагає чималих зусиль, часу та подолання неабияких теоретичних труднощів. Адже ми маємо справу не просто з переходом від одного ісоричного етапу до іншого, від простого до складного, а з вирішенням найскладнішого завдання поєднання елементів постсоціалістичного господарювання із зародками ринкових механізмів на базі слов’янсько-православної цивілізації, що склалася, і яка має свою ментальність.

Одна з найгостріших проблем, яку необхідно розв’язати Україні сьогодні – знаходження коштів для свого подальшого успішного розвитку. Досвід взаємодії України з міжнародними фінансовими інституціями підтверджує необхідність істотного удосконалення її реформ та механізмів. Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, в основі фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку. Взаємовідносини України з МФКО є вкрай важливими не тільки для поточного стану розвитку держави, але й можливостей побудови довгострокової моделі стійкого економічного розвитку.

Закінчення для України 3 вересня 2002 року кредитної програми за Механізмом розширеного фінансування ставить перед нею необхідність визначення подальших форм співпраці з МВФ. Тут є 3 шляхи: пошук нових можливостей залучення коштів МВФ за одним з механізмів, або відмова від кредитів з боку МВФ і запровадження програм консультаційної підтримки експертами МВФ і супроводження ними програм уряду України, або використання права в будь-якій час припинити своє членство у Фонді.

Питання вибору подальших форм співробітництва з МВФ має вирішуватись на основі нових підходів у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України «Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2010 роки: європейський вибір», які передбачають поступове перенесення центру ваги у співпраці з МВФ у площину безкредитних відносин, узгодження головних параметрів економічної політики.

За умови збереження політики залучення кредитних коштів МВФ Україна може розраховувати на відкриття нової програми Stand-bу або програми «запобіжний Stand-by». Вони спрямовані на розв'язання короткострокових проблем із платіжним балансом країн-членів МВФ. Забезпечити поступовий перехід до безкредитних відносин з МВФ і гарантувати Україні захист від можливих зовнішніх шоків може програма «запобіжний Stand-by». Умовами, які урядові доведеться виконати для початку програми, названо покращення фіскальної ситуації в країні, підвищення надійності й ефективності роботи реального сектору економіки (ліквідація необгрунтованих пільг) і реформи в енергетиці.

Необхідною умовою відмови від кредитних коштів МВФ є залучення компенсуючого фінансування від СБ, макрофінансової допомоги ЄС або, у разі потреби, розміщення боргових зобов'язань України на світових ринках капіталу. Перехід до співробітництва без залучення кредитів Фонду може бути здійснений шляхом запровадження програми післяпрограмного моніторингу (ППМ) чи програми експертного нагляду (ПЕН) з боку МВФ. Країни-члени МВФ намагаються уникнути ППМ, оскільки її запровадження призводить до появи негативних очікувань в інвесторів, міжнародних кредиторів і перспектив розвитку економіки і створює враження передкризового стану країни.

ПЕН являє собою неофіційну угоду між урядом країни-члена та МВФ, метою якої є підтримка діалогу з питань і макроекономічної політики, підтвердження потенційним кредиторам і ведення виваженої економічної політики в державі. Крім того, однією з умов Меморандуму про реструктуризацію зовнішнього боргу України перед країнами Паризького клубу є наявність програми МВФ.

Найприйнятнішою формою співробітництва України з МВФ в подальшому є ПЕН. Однак прямий перехід до цієї прогами пов'язаний з певними ризиками. Головний з них — позиція України в МВФ. Так, на кінець 2002 року заборгованість України перед Фондом становила 1379,99 млн. СПЗ, або 106% нашої квоти. Тому МВФ матиме підстави нав'язати Україні ППМ, що негативно вплине на інвестиційний імідж нашої держави та на вартість запозичень на світових фінансових ринках. Додатковим, ризиком може бути погіршення зовнішньої кон'юнктури ураїнського експорту протягом 2006-2007 років. Відносини з МВФ мають реалізовуватись на безкредитній основі. Поступова їх трансформація може бути здійснена шляхом започаткування програми «запобіжний Stand-by», в межах якої Україна матиме змогу отримувати кредитні кошти Фонду тільки у разі необхідності.

Стратегія допомоги Світового банку Україні на період 2004—2007 років ґрунтується на досвіді останніх років та на аналізі різних варіантів подальшого поступу у реформуванні в Україні. Але події, які відбулися протягом останніх років визначають політичну й соціальну еволюцію країни та місце, яке вона посідатиме у світі. Як зазначалося вище, на нашу державу упродовж періоду наступної Стратегії допомоги Україні чекають нові завдання й можливості як у внутрішній діяльності, так і в міжнародній.

Мета пропонованої стратегії — підтримати європейський вибір України, забезпечуючи інституційний розвиток, що стимулюватиме створення сприятливого для підприємницької діяльності середовища та ширшого залучення громадськості до роботи органів влади, а також дбайливішого реагування владних структур на потреби населення. У цій стратегії, як і в попередніх, наголошується на потребі формування європейських принципів.

Пропонована стратегія враховує реальні умови політичного становища. Пропонована допомога пов'язана з максимізацією зусиль уряду та ресурсів СБ, які спрямовуються на досягнення проміжних цілей. Отож під час розроблення програми допомоги (як кредитної, так і нскредитної) враховувалися такі міркування: 
- нові кредитні та некредитні операції підтримуватимуть упровадження програми поліпшення функціонування ринкових інституцій у різних секторах. Як і раніше, у центрі уваги ПСП— поліпшення ситуації у п'ятьох тематичні широких сферах, а саме: (І) фінансової дисципліни, (II) прав власності, (ІІІ) зміцнення та спрощення регулятивної бази, (IV) управління державними ресурсами, (V) соціальної та екологічної стабільності. Орієнтовні показники, навколо яких будуватиметься серія Програмних системних позик, є індикаторами, узгодженими урядом України та Банком для оцінки результатів; 
- окремі інвестиційні проекти та некредитні операції вирішуватимуть питання інституційних "вузьких місць" і зміцнення організаційно-технічного й кадрового потенціалу у сферах, важливих для досягнення зазначених вище цілей уряду України та базуватимуться на відносних перевагах СБ; 
- некредитні операції більшою мірою націлюватимуться на посилення інституційного та кадрового потенціалу і здійснюватимуться у співпраці з урядом України та різними установами, максимально посилюючи співпрацю з донорами; 
- СБ і надалі розглядатиме заходи з розбудови громадянського суспільства як основний стрижень своєї стратегії, розуміючи важливу роль громадських організацій у забезпеченні оперативнішого реагування державних органів на потреби суспільства, яке базується на ринкових засадах і надає громадянам рівні можливості, та у підвищенні підзвітності органів влади усіх рівнів.

Спроможність України використати ресурси Світового банку протягом трьох минулих років виявилася меншою, ніж очікувалося. СБ пропонує, щоб загальний обсяг кредитування упродовж періоду наступної Стратегії допомоги Україні передбачав можливий оптимістичний сценарій, який пов'язаний з прискореним досягненням узгоджених орієнтовних показників, а також з істотним спрощенням процедур уряду. Пропонований обсяг кредитування, за оптимістичним сценарієм, зросте до 3,0 млрд. дол. США.

Запропоновані проекти допоможуть реалізувати важливі інституційні реформи в найважливіших сферах, надаючи ресурси для збільшення обсягу інвестицій. В разі інвестування в інфраструктуру, будуть враховані уроки минулого, й інвестиції здійснюватимуться на тих умовах, що й інвестиції у вдосконалення відповідних інституцій, при цьому забезпечуватиметься поділ праці з іншими МФО. Позика на кредитування муніципального розвитку (150 млн. дол. США) сприятиме підвищенню фінансової дисципліни та розвитку необхідного кадрового потенціалу на рівні міст. Позика на реформування сектору енергетики (250 млн. дол. США) допоможе консолідації реформ у кількох сферах (електроенергетика, вугільна та газова промисловість) і розроблятиметься так, щоб відповідати темпам перетворень у різних сферах цього сектору. Два пілотні проекти розраховані на розв'язання конкретних завдань поглиблення інтеграції в європейський простір.

За песимістичного сценарію загальмується виконання інституційних реформ і стане нереальним досягнення основних цілей Стратегії допомоги Україні. За таких умов кредитування МБРР буде істотно скорочене та обмежене тими сферами, де політичний діалог не зазнаватиме негативного впливу загальної несприятливої ситуації, загальна сума чистого боргу перед МБРР не зросте. Індикативні сценарії надання позик на 2004—2007 роки наведено в таблиці 3.1. Стратегія допомоги Світового банку Україні на період 2004—2007 років ґрунтується на досвіді останніх років та на аналізі різних варіантів подальшого поступу у реформуванні в Україні.

Співробітництво з міжнародними організаціями є досить важливим для України, яке вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки. Ефективна участь у світогосподарських зв’язках так чи інакше пов'язана із співробітництвом з МФО. Реалії сучасних міжнародних економічних відносин вимагають пошуку взаємоприйнятних компромісів між державами для розв'язання актуальних валютно-фінансових проблем, шо мають загальносвітове значення. Система МФКО являє собою в цьому плані важливий інструмент, який може бути використаний для подальшого розвитку міжнародного економічного співробітництва.

Враховуючи вищевикладене, напрямки оптимізації взаємовідносин України з МФКО можна звести до наступних: 
1. Співпраця з міжнародними фінансовими організаціями – це шлях інтеграції України в міжнародні економічні і політичні відносини. Центральним напрямком у наведеному спектрі завдань є формування ринкової системи господарства, заснованої на ринкових засадах моделі взаємовідносин з іноземними партнерами і кредиторами якомога більш ефективних і продуктивних. При цьому головною вимогою до реалізації відповідних програм є інтеграція економіки у світове господарство – йдеться про набуття українською економікою всіх атрибутивних ознак і параметрів, які є поширеними у світовій спільноті і яких дотримуються її члени. 
2. Стратегія взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями повинна вибудовуватися з урахуванням поточного стану національної економіки. Потрібна і більш широка концептуальна визначеність, а саме включення моделі співпраці з міжнародними фінансовими організаціями і приватними кредиторами в загальну модель соціально-економічного розвитку. Саме це визначає мету оптимізації зовнішніх запозичень в умовах сучасного розвитку України. Досягнення цієї мети не може не бути важливим чинником стабілізації ситуації як з надходженням нових коштів і їх ефективним використанням в державі, так і своєчасним обслуговуванням вже отриманих коштів. Усе це сприятиме загальному макроекономічному оздоровленню національної економіки України і її виходу з кризового стану. В стратегії взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями необхідно чітко визначити форми продовження співпраці з такими організаціями.  
3. Можливим напрямком подальшої розбудови відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є перехід від безпосереднього отримання фінансових ресурсів до отримання консультативної і політичної підтримки від цих установ. Такий хід подій можливий за умов економічного продовження відчутного зростання в Україні і успішного здійснення ринкових реформ. В свою чергою консультативна і політична підтримка України з боку МФКО не тільки знизить гостроту проблеми зовнішньої заборгованості, але й стане засобом залучення в Україну іноземного капіталу. Досвід фахівців міжнародних фінансових організацій може використовуватися на дорадчому рівні. Спеціалісти міжнародних структур не повинні ухвалювати рішення, як це довгий час було в Україні. Незалежно від обставин, рішення повинні приймати українські посадовці, що є елементарною ознакою існування економічного і політичного суверенітету.  
4. В сучасних умовах необхідна переорієнтація співпраці з міжнародними фінансовими організаціями на досягнення національних інтересів України в країні та за її межами. Дещо гіпотетичними виглядають можливі впливи за допомогою міжнародних фінансових організацій на інші країни для досягнення національних інтересів України. Опрацювання вимагають можливості політичного і економічного впливу на інші країни за рахунок співпраці з міжнародними фінансовими організаціями і установами. Окрім цього, на співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями впливає реакція західних засобів масової інформації щодо економічного і соціально-політичного клімату в Україні. Прикладом може служити висвітлення проблем корупції, діяльності Національного банку України, акцій ущемлення американських бізнесових структур, які діють в Україні, тощо. До об’єктивних реалій відносяться також чинники впливу на МВФ і СБ могутніх держав світу (в першу чергу США) з метою досягнення відповідної економічної і політичної мети в Україні та інших країнах. Ці обставини потрібно враховувати в процесі співпраці України як з міжнародними структурами, так і безпосередньо з відповідними країнами. Причому на транзитному рівні певні зрушення у відносинах з відповідними країнами позитивно вплинуть на відносини з міжнародними фінансово-кредитними установами і організаціями і навпаки. Актуальною є диверсифікація міжнародних фінансових організацій (не обмежуючи їх МВФ, Світовим банком). 
5. Важливим є чіткий розподіл функцій і сфер діяльності між державними організаційними структурами – Міністерством фінансів України, Національним банком України, Міністерством економіки та європейської інтеграції України (і його підрозділами, які здійснюють загальнодержавне регулювання зовнішньоекономічної діяльності) тощо. Організаційні структури, від діяльності яких залежить розвиток співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, повинні мати чітку програму діяльності, яка своєю чергою вимагає постійної координації відповідно до чітко визначених державних стратегічних пріоритетів. Очевидною є взаємозалежність – більш повне використання можливостей інтеграції в міжнародні економічні відносини є засобом впливу на проблеми формування зовнішніх боргових зобов’язань і обслуговування такого боргу. І навпаки, поліпшення боргової позиції є потужним інтеграційним чинником. 
6. Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями повинні будуватися в контексті оптимізації моделі соціально-економічного розвитку і зміни відповідних акцентів. У процесі співпраці з міжнародними фінансовими організаціями потрібно зважати на всю сукупність внутрішніх політичних чинників, які не завжди враховують міжнародні фінансово-кредитні структури. До цих чинників відноситься: чітка визначеність курсу економічних реформ і його реальна реалізація в державі; орієнтація на загальнополітичну розстановку сил, включаючи структуру парламенту і персоналії в органах державної влади і управління, тощо.