Проблеми співробітництва України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями

У період з травня 1996 по лютий 1997 року діє друга кредитна програма за механізмом Stаnd-by. Було взято зобов'язання завершити приватизацію, покращити банківський вигляд, обмежити адміністративне втручання в ціноутворення, розпочати формування системи реєстрації прав на землю. Хоча кредити одержано в повному запланованому обсязі — 598,2 млн. СПЗ — ця програма була здійснена лише частково. Вищезгадані зобов'язання так і не було виконано. Остання програма Stаnd-by була найневдалішою. Вона тривала з серпня 1997 по серпень 1998 року. В її рамках було отримано менш ніж половину затверджених коштів — 181,328 млн. СПЗ. Більшість вимог МВФ не було виконано. У зв'язку з цим уряд запропонував розпочати тривалішу програму, яка включила в себе більшість вимог за кредитами Stаnd-by.

Остання програма кредитування була затверджена у вересні 1998 року за Механізмом розширеного фінансування (МРФ) і розпочата не після досягнення фінансової стабільності (як це передбачено умовами МВФ), а в розпалі фінансової кризи. Україна зобов'язалася оптимізувати оподаткування фізичних осіб, зменшити податковий тиск і, відповідно, скоротити статті витрат бюджету, прийняти нову редакцію Закону України «Про банки і банківську діяльність», приватизувати енергокомпанії, ліквідувати пільги для населення з оплати житлово-комунальних послуг, здійснити реструктуризацію вугільної промисловості, АПК, провести адміністративну реформу, зменшити пільги з ПДВ, погасити заборгованість держави з ПДВ, знизити податок на експорт соняшнику.

Україна була близькою до виконання більшості вимог, закладених у програмі кредитування за МРФ. Було прийнято новий Закон України «Про банки і банківську діяльність», Митний кодекс. Уряду Ющенка вдалося суттєво збільшити платежі в енергетиці й розпочати активну приватизацію енергокомпаній. Однак у подальшому економічні й адміністративні реформи були призупинені. Зупинився процес відміни пільг з ПДВ, збільшилась заборгованість щодо його повернення. Україна одержала трохи більше 2/3 запланованого обсягу коштів - 1193 млн. СПЗ. Зведену інформацію про програми, за якими Україна одержувала кредитні ресурси МВФ.

Завданням Стратегії допомоги Україні на 2001—2003 фінансові роки, підготовленої Світовим банком разом з урядом України і затвердженої Радою директорів Банку, було надання уряду й громадянському суспільству України допомоги у впровадженні широкомасштабної стратегії подолання бідності та В досягненні сталого економічного зростання, яке супроводжується створенням нових робочих місць. Урядом було визначено такі цілі Стратегії: розвиток людських ресурсів; зменшення масштабів бідності та підвищення рівня добробуту населення України; підвищення конкурентоспроможності української економіки; захист прав і свобод людини, особистої безпеки та добропорядності в держані, сприяння інтеграції України до Європейського союзу.

Для досягнення зазначеної мети в програмі уряду було визначено відповідно пріоритетні завдання: підвищення ефективності діяльності уряду (управління, правова система, регіональний розвиток); всебічний розвиток людини і підвищення якості життя; економічне зростання; підвищення конкурентоспроможності економіки.

У період реалізації Стратегії допомоги Україні в державі фіксувалися позитивні показники економічного зростання та макроекономічної стабільності, було закладено інституційні підвалини ринкової економіки, зросла роль громадянського суспільства. Зв'язок між цими результатами та діями уряду простежується не завжди чітко, оскільки реформи, як правило, відбуваються із значним запізненням, але середовище в Україні змінилося на користь ринкової економіки.

Перші спроби перегляду стратегії і тактики відносин України з міжнародними фінансовими організаціями були зроблені тільки у 2002 році, коли в річному посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки”, а також у програмі діяльності тодішнього уряду було задекларовано перехід до відносин з МВФ на безкредитній основі.

Досягнення конкретних результатів дало змогу впроваджувати Стратегію допомоги Україні відповідно до базового сценарію. Такий підхід, що базується на отриманні конкретних результатів, сприяв конструктивному діалогу. Світовий банк зробив висновок, що керівництво України не відійшло від своїх головних зобов'язань щодо заходів, спрямованих на здійснення інституційної реформи, хоча ці зобов'язання з часом і змінювалися. Програма роботи з громадянським суспільством успішно виконувалася, у цій сфері досягнуто результатів, які тепер можна поглиблювати, робота в рамках макроекономічних і галузевих досліджень сприяла визначенню програми реформ і дасть можливість точніше окреслити галузеві стратегії. Робота з донорами дала змогу забезпечити поступ у найважливіших напрямах реформи, консультації та забезпечення зв'язку із зацікавленими сторонами нині є невід'ємною складовою діяльності Світового банку в Україні. Недоліком було повільне затвердження та впровадження інвестиційних проектів і проектів технічної допомоги.

Мета Стратегії допомоги Україні полягала в наданні уряду України підтримки (за допомогою впровадження Програмної системної позики (ПСП) і обговорення відповідних питань) у поліпшенні фінансової дисципліни в усіх секторах економіки.

Нині в центрі уваги — питання зменшення великої заборгованості між підприємствами в енергетичному секторі та зупинення зростання податкової недоплати. Світовий банк планує надавати підтримку подальшим заходам у податковій сфері за допомогою інвестиційного проекту — Проекту модернізації Державної податкової служби, угоду про який було підписано 4 вересня 2003 року, а 20 листопада її ратифіковано ВРУ. Головна мета реалізації проекту: 1) забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків та забезпечення повного, своєчасного збору всіх законодавчо встановлених в Україні податків і зборів; 2) завоювання довіри суспільства України шляхом поліпшення прозорості, компетентності, передбачуваності та неупередженості діяльності Державної податкової служби; 3) створення високопрофесійної інформаційно розвиненої Державної податкової служби шляхом розроблення та впровадження програми повної автоматизації усіх процесів адміністрування податків.

Головними очікуваними результатами проекту є створення ефективної, високопрофесійної та підзвітної суспільству Державної податкової служби, яка чітко реалізовуватиме державну податкову політику та програму уряду України. Тоді результати матимуть суттєвий вплив на економічний стан України.

Світовий банк завжди здійснював активну роботу у фінансовому секторі, і обговорювана Стратегія допомоги Україні є продовженням такої традиції. Під час упровадження Стратегії допомоги Україні було ухвалено важливі законодавчі та нормативні акти, що дало змогу Національному банку України підвищити ефективність регулювання діяльності банківського сектору. Підвищилася платоспроможність банківського сектору, а основні банківські показники наближаються до світових стандартів. Особливо важливі нині заходи щодо вирішення питання збиткової діяльності Державного ощадного банку — найбільшого банку в Україні. У грудні 2002 року був створений незалежний регуляторний орган для небанківських фінансових установ, який зараз працює. У процесі реалізації поточної Стратегії допомоги Україні Рада директорів Світового банку схвалила такі документи: Проект енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях міста Києва, Проект збереження біологічного розмаїття в Азовсько-Чорноморському екологічному коридорі, Проект з водопостачання та водовідведення у місті Львові, Програмну системну позику I, Проект, спрямований на боротьбу з туберкульозом і ВІЛ/СНІДом, та контроль за цими процесами, Позику на розвиток приватного сектору, Проект "Україна — розвиток через Інтернет" та Проект видачі державних актів на право власності на землю в сільській місцевості й проект статистики. Відбулися переговори між Україною та Світовим банком щодо проекту статистики і вже досягнуті орієнтовні показники. Отримання ПСП ПІ можливе у І кварталі 2006 фінансовому році.

Таким чином, розв'язання питання більшості кредитів завершено з майже однорічним запізненням. Кілька проектів не буде реалізовано. Проект реабілітації та розширення теплопостачання міста Севастополя анульовано після схвалення Радою директорів Світового банку внаслідок відмови від його ратифікації місцевою радою. Проекти реформи державного управління та Фонду передекспортних гарантій були анульовані, коли з'ясували, що немає можливостей досягнення успіху. Підготовку системної позики для соціального сектору, передбачуваної на 2003 фінансовий рік, не розпочинали, бо дійшли висновку, що немає потреби у додатковій системній операції в соціальній сфері у разі впровадження операцій ПСП. Підготовку Проекту структурної перебудови вугільної промисловості (2001 фінансовий рік) було анульовано внаслідок зміни пріоритетів уряду. Світовий банк започаткував Дослідження вугільної промисловості, яке здійснюється з метою досягнення загальнонаціональної згоди щодо напрямів реформування вугільного сектору. Робота над Проектом боротьби із забрудненням довкілля, не розпочалася через брак прогресу у розвитку потенціалу установ, які працюють над питаннями охорони довкілля.

Взагалі, проходження і виконання проектів в Україні Світовий банк вважає проблематичним. Затримки, як правило, зумовлюються реальними темпами реалізації програми уряду, які відрізняються від початкових сподівань. Необхідно вжити заходів щодо зменшення часу, який витрачається на підготовку та виконання інвестиційних проектів для забезпечення своєчасного отримання технічної допомоги та інвестицій, потрібних для підтримання стратегічних ініціатив у рамках Стратегії допомоги Україні. До чинників, які можуть впливати на затримки, належать: обмежені технічні можливості сторін; відсутність адекватної інституційної бази, необхідної для підтримки проектів; зміни у почутті причетності до проектів працівників органів влади, зумовлені їхньою ротацією; конфлікт інтересів осіб і груп, пов'язаних із виконанням проектів.

Представництво Світового банку в Україні здійснило дослідження політичних та економічних чинників, які впливають на підготовку та ратифікацію проектів. Вимогою до всіх проектів має бути — здійснення ретельної попередньої оцінки наявності необхідної інституційної бази — прав власності, відповідного законодавства, технічних засобів тощо.

Серія програмних системних позик ознаменувала докорінну зміну в діалозі між СБ і урядом України. Для обох сторін стала зрозумілішою природа проблем, які стоять перед Україною, шляхи їх можливого подолання, наявність обмежень політичного й економічного характеру і методи співпраці уряду та Банку над реалізацією прийнятих рішень. Комплексна середньострокова програма системних позик із встановленням конкретних очікуваних результатів на час її завершення дає Україні можливість відстежувати її поступ до ринкової економіки.

Співробітництво країни з МВФ викликає неоднозначну оцінку як економістів, так і політиків в Україні. 3алучення кредитів МВФ дало позитивні загальноекономічні результати: сприяло макроекономічній стабілізації, поточному обслуговуванню державного зовнішнього боргу, зменшенню дефіциту платіжного балансу, пом'якшенню негативних наслідків російської фінансової кризи 1998 року.

Однак за свою «прихильність» МВФ висуває багато вимог, іноді надто детальних і таких, що часом виходять за рамки компетенції кредитора. Разом з тим, вони часто мали політичне забарвлення і не завжди відповідали економічним інтересам нашої держави. Деякі з цих умов можна трактувати як хід МВФ, який мав би сприяти реалізації економічної програми, що проводиться першою державою-членом за допомогою МВФ: тривалі дискусії велися навколо вимоги МВФ відмінити 23%-ий податок на експорт насіння соняшнику.

Враховуючи загальну специфіку і історичний досвід взаємовідносин України з цими організаціями, можна визначити такі проблеми:

Проблема платоспроможності України і зростання зовнішньої заборгованості. Ця проблема в принципі є дуже важливою як з погляду можливостей залучення коштів міжнародних фінансових організацій, так і збереження національної безпеки України саме в контексті зовнішньої заборгованості. Окрім цього, саме платоспроможність України є тим чинником, який взагалі дозволяє говорити про залучення зовнішніх фінансових ресурсів. Параметри зовнішньої заборгованості зараз не є для України критичними. Проте вони, безумовно, впливають як на можливості залучення нових фінансових ресурсів, так і на процес обслуговування вже отриманих.

За даними Міністерства фінансів, загальна сума платежів по державному боргу у 2003 році становитиме близько 12 млрд. грн. уряд визначив три основні джерела погашення державного боргу: внутрішні та зовнішні запозичення, доходи від приватизації та дохідна частина державного бюджету. Всі вони, за оцінками Мінфіну, цілком реальні й особливого ризику він не вбачає.

Проблема неадекватності вимог міжнародних фінансових організацій реаліям економіки України. Ця проблема пов’язана із застосуванням щодо України певних шаблонів, які використовуються в інших країнах світу, включаючи не тільки країни Центральної і Східної Європи, а й Латинської Америки, Азії і т.д. Національна економіка України має особливості наслідків перебування у складі колишньої союзної держави. Окрім цього, є інші особливості як структурного, так і геоекономічного характеру, які не дозволяють ставити її в один ряд з економіками, наприклад, країн Латинської Америки.

Неадекватність вимог МФКО щодо України виявляється і в змінах ситуації у світі, тобто гострі суперечності, пов’язані з процесами глобалізації в рамках теперішньої світової економіки і лібералізації світогосподарських відносин, з одного боку, а з іншого – з необхідністю їх ефективного регулювання на міжнародному рівні.

Проблема вимог з боку міжнародних фінансових організацій, які перебувають на межі національної безпеки України, а в деяких випадках виходять за цю межу. Ця проблема може ілюструватися цілою низкою вимог і аналізом можливих наслідків реалізації таких вимог. Підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до рівня собівартості, що було вимогою міжнародних фінансових організацій, призвело до порушення структури цін, збільшення субсидій з бюджету, зниження купівельної спроможності. Протягом довгого часу в Україні штучне скорочення дефіциту державного бюджету з метою стримування інфляції спричиняло збільшення боргів за соціальними виплатами та збільшення інфляції в разі їх повного погашення.

Проблем збереження національної безпеки. Як свідчить історичний досвід розвитку незалежної України, у ряді випадків проблема призначення певних посадовців мала з боку міжнародних фінансових організацій фактично ультимативний характер.