Политическое консультирование

ЗМІСТ

 

ВСТУП.....................................................................................................................3

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ТА ВИДИ ПОЛІТИЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ...........................................................................................5

 

1.  Причини виникнення і сутність політичного консультування
2. Суб'єкти та види політичного консалтингу
3. Основні форми і типології політичного консультування
4. Фази і крітерії ефективності процесу політичного консультування

 

РОЗДІЛ 2

ХТО ТАКІ ПОЛІТИЧНІ КОНСУЛЬТАНТИ. ПОЛІТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ В СВІТІ.......................................................................................................................23

 

1. . Психологічні особливості особистості консультанта
2. . Психологічні особливості діяльності консультанта
3. . Функції політичних консультантів
4. . Взаємодія політичного консультанта з клієнтом
5. Політичне консультування в США, в Росії та в Україні

 

СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ..................................41

 

 

ВСТУП

 

 

 

Актуальність і постановка проблеми. Посилення конкуренції на виборах, підвищення вимог виборців до кандидатів і ускладнення мотивацій електоральної участі виявили потребу в більш ретельному плануванні і управлінням поведінкою виборців. Це передбачає добре знання електоральної психології, запитів громадян, їх типові реакції на стандартні і критичні ситуації, а також багато інших параметрів їх поведінки, здатних вплинути на їхні політичні уподобання і вибір. У свою чергу, така ситуація вимагає проведення спеціальних досліджень електорального ринку, узагальнення досвіду попередніх кампаній, планування та прогнозування дій з метою найбільш ефективного вкладення коштів і фінансування того чи іншого виборчого об'єднання. Враховуючи спеціальний характер такого роду функцій, які не міг виконати сам кандидат або його найближчі помічники, їх виконання потребує і підбору відповідних виконавців-фахівців.

Згідно з інформацією Міністерства юстиції України на травень 2010 року в Україні офіційно зареєстровані 180 політичних партій. В останніх виборах до Верховної Ради брали участь 107 політичних партій, 16 з яких стали парламентськими. І кожний лідер партіі користується послугами політичних консультантів. Тому саме в нашій країні політичному консультуванню варто приділити особливу увагу.

У міру здійснення в Україні суспільно-політичних та економічних перетворень, демократизації нашої держави, реального утвердження політичного плюралізму і становлення інститутів громадянського суспільства, словосполучення «політичний консалтинг» знаходить все більше звичне і постійне звучання.

Метою виконання курсової роботи з політичного консультування є з’ясування особливостей політичного консультування, відносин між клієнтом і консультантом, і ринку послуг політичного консультування в Україні та в світі.

 Предметом дослідження є політичне консультування, види та специфіка його діяльності, об’єкт - прикладна політологія.

Для досягнення поставленої  мети автор вирішив низку задач:

• Дав загальне уявлення про процес політичного консультування, його види та типології;
• Розглянув специфіку діяльності політичного консультування в Україні, Росії і в США.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ТА ВИДИ ПОЛІТИЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

 

 

1.1. Причини виникнення і сутність політичного консультування

 Політичне консультування як  вид діяльності існує багато  століть.  Ми знаємо, що ще на зорі становлення перших держав з'явилася потреба в отриманні порад про те, як облаштувати свої володіння, як уберегтися від ворогів, як запобігти можливості інтриг з боку політиків. Дозволити дані завдання можна тільки шляхом залучення людей, що володіють спеціальними знаннями і які вміють довести ці знання до урядових структур. Складність вирішуваних завдань забезпечувала досить високий статус консультантів. Разом з тим платою за, скажімо, не точний прогноз були не тільки гонорар і репутація, але нерідко здоров'я і навіть життя. За 1,5 - 2 тисячоліття в плані професійного ризику для політичних консультантів багато що змінилося. Головним і незмінним залишилася лише мета політичного консультування - надання професійно сприяння з питань, що належать до політичной сфери суспільства, тим, хто так чи інакше активно задіяний у політичному процесі.

 У 1914 р. у Чикаго виникла перша фірма сучасного типу, що спеціалізувалася на наданні консультаційних послуг. Мережа таких структур весь час розширювалася, перетворюючи консультантів у постійних учасників процесу розробки цілей, прийняття рішень. У СРСР перехід до масового використання інституту консультантів почався в 60-х рр.. у зв'язку з різким ускладненням звітності для промислових підприємств, з поступовим виникненням зацікавленості керівників у новому стилі управління. Протягом XX сторіччя інститут консультування поступово затверджувався як невід'ємний механізм вдосконалення управлінської діяльності в різних областях політичного життя. До теперішнього часу він перетворився в інститут спеціалізованого аналізу соціальних і політичних процесів, що надає свої результати певному «замовнику» (клієнту). Сьогодні політичне консультування - це різновид професійної допомоги керівникам і персоналу політичих організацій (клієнту) у вирішенні їх спеціалізованих завдань на основі зниження ризиків їх ділової діяльності. [4]

 Політичне консультування - це  процес, при якому професійно  навчені фахівці допомагають  політику, групі політиків або державної організації знайти найбільш ефективні маневри чи стратегію поведінки, які привели б до успіху у професійній діяльності. При цьому консультант аналізує ситуацію, в якій знаходиться консультований, дає рекомендації щодо того, як вирішити поставлену проблему, допомагає у виконанні стратегії, однак консультант не виступає в якості суб'єкта політики.

 Теорія і практика політичного  консультування базується на  наступних принципах:

1. від консультанта потрібно більш систематизоване і глибоке знання питання, що є предметом консультування;
2. консультування носить двосторонній характер і виражається в активному обміні інтелектуальними ресурсами між консультантом і консультованим.
3. рекомендаційна сила консультації виражається в тому, що консультант дає свої поради, рекомендації по вирішенню політичних питань, проте він не має повноважень щодо прийняття управлінських чи інших політичних рішень і, як правило, не несе відповідальності за хід реалізації своїх консультацій.

 Отже, консультування - це процес, учасниками якого є, по-перше, консультант - особа, що володіє спеціальними знаннями та навичками їх передачі, і по-друге, консультований (клієнт/замовник).

 Предметом консультування є певна сукупність знань та навичок, що передаються від консультанта консультованому по темі, яка визначається потребами консультованого. Знання може бути виражене у вигляді інформації, професійної інтерпретації інформації, експертної думки, аналізу, політичного прогнозу. Навички можуть бути найрізноманітнішими: уміння триматися в аудиторії, публічно виступати та ін.

 Предмет консультування не  слід змішувати з тематикою консультування, тобто з тим комплексом проблем, за якими проводиться консультування. На відміну від тематики предмет консультування не завжди очевидний і тому вимагає уточнень своїх характеристик, якими є:

1. узгодження кіл питань, що підлягають розгляду;
2. визначення завдань, які повинні бути вирішені консультантом, з виявленням найбільш пріоритетних з них;
3. узгодження питань і ступеня обгрунтованості предмета консультування (тобто своїх висловлювань) з фактичними даними. [8]

 

 

1.2. Суб'єкти та види політичного консалтингу

 Незалежно від типу політичного консалтингу основними його суб'єктами, покликаними ініціювати вплив на політичну ситуацію, є політичний консультант і група політичних консультантів (консалтингова компанія), що забезпечують реалізацію функцій політичного консалтингу відповідно до поставлиних цілей.

 Політичний консультант завжди є впливаючею стороною. Сторона на яку поширюється даний вплив - суспільство, його виділені групи і індивідуми, що мають потребу в певному впливі на існуючу політичну ситуацію, - є іншим суб'єктом політичного консалтингу.

Праця політичного консультанта регулюється чинним законодавством регіону, в якому планується вплив на політичну ситуацію, обгрунтований цілою низкою колегіальних і галузевих угод, особистими професійними та етичними установками консультанта. [12]

«Там, де реституційне право дуже розвинене, для кожної професії існує і професійна мораль. У рамках однієї і тієї ж групи працівників є думка, поширена на всьому протязі цього замкненого організму, яка, не маючи законні санкціі, змушує тим не менше собі підкорятися.  Існують вдачі і звичаї, загальні у групі службовців одного і того ж типу, які ніхто з них не може порушити, не навлікая на себе осуду цієї корпорації.»¹ [9]

 Відповідальність політичного  консультанта визначається регулюючими  документами, його професійною та особистою позицією, але в основному полягає в наступній альтернативі: залученість в результат впливу на ситуацію і часткове абстрагування від цього результату. [12]

«Особиста залученість в життя суспільства забезпечить вам вікно в світ людей, можливість краще зрозуміти їх. Це дає інтуїцію і знання, які не можна отримати іншим способом. Недостатньо просто слухати. Бруднити руки роботою і плакати з людьми - єдиний спосіб зрозуміти їх.»² [5]

 

В політичному консультуванні виділяють різни види політичного конультування:

За  тривалістю взаємодії консультанта з клієнтом

 Разове консультування ведеться за незначними проблемами, які не в змозі суттєво вплинути на функціонування політичної організації, лідера чи іншого політичного суб'єкта.

 Довгострокове консалтингове обслуговування здійснюється на основі договорів, що укладаються, як правило, на два-три роки. У цьому випадку консультант не просто готує програму перетворень (реорганізацій), але і тісно співпрацює з клієнтом на всіх етапах реалізації проекту.

 За кількістю консультующих осіб

 Групове консультування проводиться відразу для кількох членів організації, яка звернулася за порадою (консультацією).

 Інтимно-особистне (індивідуальне) консультування здійснюється в тому випадку, коли політик не бажає оголошувати факт отримання консультації і його результат. [15]

 За використовуваним методом та сфері консультування

 Психолого-педагогічне політичне консультування ведеться з метою навчання клієнтів прийомів і методів політичної діяльності, спрямованим на підвищення політичної кваліфікації клієнтів. До такого виду консультування можна віднести питання вдосконалення програм, методик навчання політичних діячів (працівників), обгрунтування політичних інновацій.

 Психологічне консультування на відміну від попереднього виду консультування прямо не ставить педагогічні та методичні завдання. Психологічне консультування, наприклад, може супроводжуватися проведенням медико-психологічної чи судово-політичної експертизи. [1]

 Економічне консультування в консалтингу переважно використовується у комерційних структурах, особливо у виробничій сфері. Консультант сприяє підвищенню прибутковості роботи кампаній за рахунок вдосконалення планування і управління, покращення роботи з персоналом, інтенсифікації маркетингових комунікацій і виробничого процесу.

 Правове консультування націлене на вирішення ситуацій, пов'язаних з правозастосуванням, порушенням права або ж з метою запобігання можливих порушень законодавства. У період проведення політичних кампаній політична організація або її лідер часто потрапляють в неприємну ситуацію, що приводить до судового розгляду та нерідко до програшу у виборчій кампанії. [15]

 За способом взаємодії з клієнтом

 Директивне політичне консультування припускає: а) ознайомлення з проблемами клієнта, що виникли на грунті його політичної діяльності; б) прийняття спільного рішення про форми, методи майбутньої роботи; в) спонукання і мотивацію клієнта до вчинків з метою вирішення виниклої ситуації. При такому вигляді консультування консультант більшою мірою орієнтований на такі прийоми впливу на клієнтів, як надання порад, а не підбадьорювання, вибудовуванні комунікацій або прояснення мислення.

 Недіректівное політичне консультування - консультування, орієнтоване на клієнта, в процесі якого знайомляться з його проблемами, заохочують його дії з аналізу причин і прийняття адекватного рішення. Консультант практично не вдається до ролі порадника, тим більше - судді. Важливо, щоб консультант поділяв почуття співробітника і сприяв можливості вільно розкрити свої справжні почуття.

 Різновидом недіректівного  консультування є консультування-співробітництво  - обмін ідеями з метою надання  допомоги клієнтові у вирішенні  проблеми. Консультант і консультованого обмінюються своїми знаннями, точками зору, системою цінностей з метою вироблення оптимального рішення. Консультування-співробітництво передбачає добрі і зрілі відносини між сторонами процесу. [6]

 За цілями консультування

 Навчальне консультування. Основне його завдання - навчити клієнта успішно функціонувати в політичній сфері. Для цього навчання може будуватися за принципом прищеплення клієнту знань, навичок та умінь: аналізувати політичну структуру і керувати нею; організовувати взаємодію між політичними організаціями та лідерами; вміло користуватися методами, прийомами і технологіями політичного управління.