Податкова політітика на сучасному етапі

Водночас непряме оподаткування має ряд суттєвих недоліків.

Головним із них є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, питома вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів.

Вплив непрямих податків на фінансову-господарську діяльність підприємств - суб'єктів господарювання є досить суттєвим, а водночас складним і недостатньо вивченим.

Щодо податку на доходи фізичних осіб, доцільно розглянути особливості доходів фізичних осіб в Україні. Проблема розподілу доходів у ринковій економіці є однією із ключових, оскільки принципи розподілу передбачають механізм вирішення низки як економічних, так і соціальних проблем. Перерозподіл доходів проходить зокрема через податкову систему. Проблема нерівномірності розподілу доходів характерна як для країн з низьким рівнем розвитку, так і для найрозвинутіших країн. Ступінь нерівномірності розподілу доходів можна проаналізувати за допомогою кривої Лоренца (за ім'ям американського економіста Макса Лоренцо).

Рис. Крива Лоренца

На графіку по одній осі відкладена частка сімей з різними доходами, а по іншій - частка доходу. Якщо уявити, що доходи розподіляються рівномірно, то це означатиме, що існує абсолютна рівність, за якої, наприклад, 10% сімей одержують 10% доходу, 30% сімей - 30% доходу, 70% сімей - 70% доходу і т.д. Такий розподіл на графіку показує бісектриса ОА. Реальний розподіл, як показують реальні результати його аналізу в багатьох країнах, відбувається таким чином, що більша частина сукупного доходу розподіляється на користь меншої частини сімей. Його відображає на графіку крива Лоренца. Чим далі ця крива відхиляється від бісектриси, тим більший ступінь нерівності в розподілі доходів. Якщо заштриховану площу між бісектрисою і кривою Лоренца поділити на площу трикутника АОВ, отримаємо показник ступеня нерівномірності в доходах. Його називають коефіцієнтом Джині (за ім'ям італійського економіста Коррадо Джині, який запропонував використовувати цей коефіцієнт). Чим більший цей коефіцієнт, тим більший ступінь нерівномірності. У 2006 році цей індекс в Україні складав 0,31. У розвинених країнах він різний: у США - 0,45, у Великій Британії - 0,34, у Франції та Німеччині - 0,28, у Японії - 0,38. Водночас у розвинених країнах існує прогресивна шкала податку на доходи фізичних осіб, що забезпечує ефективніший перерозподіл доходів через державний бюджет. В Україні згідно з Податковим кодексом єдина ставка 15% перетворена в малопрогресивну шкалу за рахунок додаткової ставки 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Це не є достатнім для ефективного перерозподілу доходів, тому доцільно було б застосовувати більш прогресивну шкалу.

Отже, можна підсумувати, що податкова система України ще має ряд недоліків. Значна частина доходів приховується від оподаткування. Податковий тягар не відповідає рівню доходів у країні. Прогресивна шкала оподаткування доходів фізичних осіб є недостатньо ефективною для перерозподілу доходів через бюджет.

Таблиця 2.1 Показники, які характеризують податкову політику

ПоказникФормула розрахункуОдиниця вимірюванняПодаткове навантаження (у макроекономічному масштабі)Податкові надходження у зведений бюджет/ ВВП*100%%Частка прямих податківНадходження прямих податків/ податкові надходження у зведений бюджет%Частка непрямих податківНадходження непрямих податків/ податкові надходження у зведений бюджет%

Таблиця 2.2. Результати аналізу податкової політики України

Питання, які підлягали аналізуВиявлені явища, факти, процеси, тенденціїРівень податкового навантаження в Україні протягом 2005-2010 роківПротягом 2005-2010 років податкове навантаження в Україні практично не змінювалося і складало в середньому 22,6%Частка прямих і непрямих податків у сукупних податкових надходженнях до зведеного бюджетуСпостерігається тенденція до зростання частки непрямих податків (з 42,5 % у 2005 до 48,9 % у 2010)Нерівномірність розподілу доходів фізичних осіб (через коефіцієнт Джині) та доцільність застосування прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осібУ 2006 році коефіцієнт Джині в Україні складав 0,31. Застосовується єдина ставка 15% та додаткова ставка 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року

Таблиця 2.3. Якісна оцінка результатів аналізу

Виявлені явища, факти, процеси, тенденціїІнтерпретація (якісна оцінка, причини виникнення, вплив, наслідки)Протягом 2005-2010 років податкове навантаження в Україні практично не змінювалося і складало в середньому 22,6%Поза розрахунком залишається частина ВВП, не відображена у офіційній статистиці, тобто вироблена у тіньовому секторі економіки і запропонована на ринку. Фахівці стверджують, що при суворому дотриманні податкового законодавства рівень стягнень податків наближається до 40-42 % ВВП (як у розвинених країнах). Для України характерним є зловживання податковими пільгами, наявність хабарництва та корупції у податкових і митних органах, що дає змогу багатьом підприємцям уникати сплати повної суми податків.Спостерігається тенденція до зростання частки непрямих податків (з 42,5 % у 2005 до 48,9 % у 2010)Це явище є також характерним для багатьох розвинених країн. Загалом непрямі податки мають ряд переваг і недоліків. Серед переваг можна виділити: регулярність та великі суми надходжень до бюджету; стимулювання (стримування) деяких виробництв; складність ухиляння від сплати; непрямі податки знімають напруження у міжрегіональному розподілі доходів. Недолік: сплата не залежить від розміру доходів платників. Питома вага непрямих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів.У 2006 році коефіцієнт Джині в Україні складав 0,31. Застосовується єдина ставка 15% та додаткова ставка 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового рокуУ розвинених країнах коефіцієнт Джині різний: у США - 0,45, у Великій Британії - 0,34, у Франції та Німеччині - 0,28, у Японії - 0,38. Водночас у розвинених країнах існує прогресивна шкала податку на доходи фізичних осіб, що забезпечує ефективніший перерозподіл доходів через державний бюджет. В Україні згідно з Податковим кодексом застосовуються ставки 15% і 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Це не є достатнім для ефективного перерозподілу доходів, тому доцільно було б застосовувати більш прогресивну шкалу.

Напрями вдосконалення податкової політики України

Прийняття Податкового кодексу, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, покликано вирішити нагальні питання, врегулювати відносини, що виникають у процесі встановлення та зміни податків та зборів в Україні, запровадити однакові «правила гри» для платників податків, і, таким чином, досягти підвищення рівня добровільної сплати податків та збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Основною метою проекту Податкового кодексу є зведення значної кількості законодавчих та нормативних актів до єдиного Закону. Завдання Кодексу - поліпшення умов ведення бізнесу для сумлінних платників та унеможливлення використання схем для ухилення від оподаткування. Кодексом з одного боку посилено відповідальність платників за порушення норм податкового законодавства, з іншого - передбачено зниження податкового тиску на сумлінних платників. Передбачається зниження ставки податку на прибуток з 25 до 20 відсотків, зменшення кількості загальнодержавних податків з 30 до 19, а місцевих податків і зборів з 14 до 5.

Для готелів (3, 4, 5 зірок), які введено в експлуатацію до вересня 2012 року, передбачено звільнення від податку на прибуток на термін 10 років. Це стосується і підприємств легкої промисловості, які не працюють на давальницькій сировині.

На 5 років зроблять канікули із сплати податку на прибуток для компаній, створених після 1 січня 2011 року, або з обємом доходів до 3 млн. грн. протягом 3 останніх років і з числом працівників не більше 20 чоловік.

Особлива увага приділена стимулюванню інноваційної та інвестиційної діяльності, що є досить важливим кроком в умовах міжнародної економічної інтеграції. Зокрема, передбачене пільгове оподаткування податками на додану вартість та на прибуток в рамках реалізації інвестиційних проектів. Поліпшення інвестиційного клімату створить перспективи для залучення в країну інвестицій, та, як наслідок, покращить економічний розвиток держави.

Крім цього, передбачається скорочення кількості податкової звітності та спрощення системи документообігу.

Експерти Світового банку (СБ) вважають, що новий Податковий кодекс містить низку позитивних моментів, проте він не вирішує ключові проблеми податкової політики та адміністрування. «Податковий кодекс майже не знижує складність і обтяжливість податкового адміністрування», - йдеться в макроекономічному огляді СБ. Серед негативних аспектів у всесвітньому банку називають зниження податкової бази податку на прибуток (ППП) та податку на додану вартість (ПДВ) через введення податкових пільг. «Таким чином, зниження ставки прямих податків стає фіскально більш складним», - підкреслюється в макроекономічному огляді СБ. Також у СБ незадоволені відстрочкою реформи системи єдиного податку, яка призначена для охоплення малого бізнесу в усіх сферах діяльності і зниження ухилень від сплати податків. Серед досягнень у СБ зазначили оптимізацію місцевих податків, реформування податку на прибуток для страхових компаній і консолідацію окремих частин податкового законодавства в єдиний кодекс.

У Податковому кодексі є й інші спірні положення. Податковим кодексом запроваджено податок на нерухоме майно як місцевий податок, що відноситься до місцевих податків і зборів. В той же час його дійсне впровадження відстрочено у часі (до 2012 року), що позбавляє органи місцевого самоврядування суттєвого джерела ресурсів для фінансового забезпечення їх повноважень.

Податковий кодекс значно скорочує кількість осіб, які матимуть змогу працювати за спрощеною системою оподаткування. На єдиному податку зможуть працювати лише фізичні особи, обєм доходів в яких не перевищує 300 тис. грн. і число працівників не більше 2 осіб. Кодексом передбачено, що якщо у підприємця за результатами цього року обєм виручки не перевищить 500 тис. грн., він ще зможе в наступному році працювати на єдиному податку. Але в 2012-му - вже ні. Із видів діяльності, дозволених при використанні спрощеної системи оподаткування, виключається великий список: рекламісти, ріелтори, оптові посередники і торговці, виробники і роздрібні торговці підакцизними товарами (крім продажу пива і столових вин), паливно-мастильними матеріалами, роздрібні торговці ювелірними виробами, «секонд-хендом», роздрібні торговці через Інтернет, торговельні автомати, приватні детективи, юристи, аудитори, бухгалтери, інженери, консультанти з питань комерційної діяльності та управління, управління підприємствами, кадрові агентства, лотерейники, організатори дозвілля (боулінг, більярд тощо), продавці антикваріату; ті, що займаються фінансовою діяльністю; ті, що надають послуги звязку, у сфері телерадіооповіщення, експортери, перевізники, експедитори, ті, що на момент подання заяви мають податковий борг. Крім того встановлено заборону на можливість працювати на єдиному податку абсолютно всім юридичним особам.

Ідеальна податкова система не функціонує в жодній країні світу, тому що просто не існує моделі ідеальної податкової системи, яка позбавлена будь-яких недоліків. Громадяни країни завжди незадоволені тим, що повинні сплачувати податки, але оскільки держава не в змозі ефективно функціонувати за відсутності податкового механізму, вона повинна створити такі умови, які не будуть руйнівними для добробуту агентів. Адже податки - це одна із форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Тому теоретики й практики працюють над тим, аби створити таку податкову систему, яка б забезпечила оптимальне конкурентне середовище для бізнесу й одночасно була б ефективним фіскальним інструментом.

Сучасна податкова система України зберігає низку суттєвих недоліків, які є системними (див. таблицю 3.1 у додатку до розділу 3). По-перше, витрати платників на виконання вимог податкового законодавства лишаються надмірно високими. По-друге, відсутність стабільного регулювання оподаткування, а діюча нормативно-правова база непрозора та заплутана. По-третє, багаторазове оподаткування (оподатковуються дохід, додана вартість, справляються акцизний збір, обовязкові відрахування до спеціальних фондів), високі ставки деяких податків, переважно фіскальний характер податкової системи створюють несприятливі умови для підприємництва та стримують економічну активність. До того ж прийняття Податкового кодексу є дещо поспішним, а тому і зміст його потрібно постійно удосконалювати. Надзвичайно актуальним завданням є вирішення питань, які потребують наукових досліджень, розробка принципів кодификації податкового законодавства і удосконалення податкового механізму. Проблематикою даного питання займались такі українські вчені: Ревун В.І., Єфименко Т.І., Музиченко О.В., Мельник О.Я. та інші.

Як показує аналіз, система переобтяжена численними дрібними податками, витрати на облік, контроль і адміністрування яких перевищують надходження від їх сплати. За даними звіту «Ведення бізнесу 2010» (Doing Business 2010), на оформлення і сплату податків компанії щороку витрачають по 736 годин робочого часу і мають зробити 147 проплат за рік. Для порівняння: в Польщі даний показник становить 395 годин, тобто майже в 2 рази менший, в Естонії витрати часу на оформлення податків складають 81 годину, а проплат потрібно зробити лише 10. Така кількість податкових платежів та витрати часу на їх оформлення і сплату, безперечно, стримують розвиток підприємницької активності, а отже, й конкуренції на ринках товарів і послуг. Хоча, варто зазначити, що в Україні намітилася позитивна тенденція. У звіті «Ведення бізнесу 2008» для України був наведений показник 2085 годин, що майже в 3 рази перевищує теперішній.

Підприємства змушені вести подвійний облік - бухгалтерський і податковий, щомісяця готувати численні звіти, впроваджувати нові та дорогі засоби автоматизації облікової роботи, відстежувати часті зміни нормативної бази. Методи обчислення податків встановлено у законодавчих актах та обумовлено в інструкціях Державної податкової адміністрації України, але часто надто складні алгоритми обчислення податків перетворюються на широке поле для помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців.

В Україні набула поширення практика, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Це спонукає керівників таких компаній шукати шляхи отримання податкових пільг, замість того щоб підвищувати ефективність своїх підприємств. В результаті пільгами користувались підприємства й галузі, що спроможні вийти із кризи й розвиватися й без довгострокового пільгового режиму оподаткування та які не є основою підвищення конкурентоспроможності національної економіки. А ринково орієнтовані підприємства, що потребують фінансової підтримки для освоєння нових ринків, технологій, продуктів, навпаки, змушені платити більшу частину податків. Таким чином пільги стимулюють розвиток тіньової економіки. Як констатують експерти, пороговим, тобто критичним рівнем тінізації економіки є 40% офіційного ВВП. За оцінками австрійського економіста Фрідріха Шнейдера у Північній Європі її частка зараз становить 10-18% від реального ВВП, у Середземномор'ї - 20-25%, а в колишніх соціалістичних державах - 36-39% (в Україні - 57%).

Для розв'язання зазначених проблем доцільно вжити заходи, які могли б удосконалити систему оподаткування (див. таблицю 3.2 в додатку до розділу 3):

. Зменшення податку на  прибуток підприємств. До 2011 р. включно  ставка цього податку в Україні  складає 25 відсотків. Податковий кодекс  передбачає її поступове зниження  до 20 відсотків у 2014 р. У деяких  країнах вона значно нижча: у  Росії та Сербії - 14%, у Латвії - 15%, в Угорщині - 18%. На думку деяких  експертів зрівняння ставки податку  підприємств зі ставкою податку  з доходів фізичних осіб зменшить  стимули до мінімізації та  ухилення від сплати податків, стимулюватиме розвиток підприємництва. Зараз згідно з Податковим  кодексом загальна ставка ПДФО  становить 15% та 17% для доходів, що  перевищують десятикратний розмір  мінімальної заробітної плати.