Органіізаційні форми та принципи здійснення адвокатського самоврядування

7) визначає розмір відрахувань  кваліфікаційно-дисциплінарних комісій  адвокатури на забезпечення діяльності  Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної  комісії адвокатури;

8) сприяє діяльності рад адвокатів  регіонів, координує їх діяльність;

9) сприяє забезпеченню гарантій  адвокатської діяльності, захисту  професійних і соціальних прав  адвокатів;

10) приймає рішення про розпорядження  коштами і майном Національної  асоціації адвокатів України  відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з'їзду адвокатів України;

11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів  регіонів, їх голів, скасовує рішення  рад адвокатів регіонів;

12) визначає друкований орган  Національної асоціації адвокатів  України;

13) забезпечує ведення офіційного  веб-сайту Національної асоціації  адвокатів України;

14) виконує інші функції відповідно  до Закону та рішень з'їзду адвокатів України.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури[ред. • ред. код]

 

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України та Раді адвокатів України.

До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п'яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з'їздом адвокатів України.

Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури становить п'ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури:

1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних  комісій адвокатури;

2) узагальнює дисциплінарну практику  кваліфікаційно-дисциплінарних комісій  адвокатури;

3) виконує інші функції відповідно до Закону.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури[ред. • ред. код]

 

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев'яти членів, дисциплінарна — не більше одинадцяти членів палати.

До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать:

1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;

2) прийняття рішень щодо видачі  свідоцтва про складення кваліфікаційного  іспиту;

3) прийняття рішень про зупинення  або припинення права на заняття  адвокатською діяльністю;

4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;

5) вирішення інших питань, віднесених  до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної  комісії адвокатури Законом, рішеннями  конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної  комісії адвокатури, Ради адвокатів  України, з'їзду адвокатів України.

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Сутність принципів адвокатського самоврядування.

Відповідно до Основних положень про роль адвокатів, прийнятих VIII Конгресом ООН у серпні 1990 року, адвокатам має бути надане право самостійно (без втручання держави) формувати самоврядні асоціації для представництва інтересів адвокатів, підтримання належних професійних стандартів та етичних норм тощо. Крім того, зазначені Основні положення також визначають, що виконавчі органи такої професійної асоціації обираються виключно членами асоціації та здійснюють свої функції без стороннього втручання. Усе це підводить нас до питання поняття адвокатського самоврядування та визначення основних принципів, відповідно до яких воно має бути побудоване. 
 
Слід зазначити, що дуже важливу роль у діяльності та правильній організації адвокатури України відіграють належним чином сформульовані принципи такої діяльності та організації. Причому, такі принципи мають бути не лише сформульовані, але і законодавчо закріплені. 
 
Особливої ваги набуває законодавче закріплення принципів адвокатського самоврядування. Як зазначалося раніше, самоврядування – це право певної спільноти самостійно вирішувати внутрішні питання. Тому в майбутньому законі «Про адвокатуру» доцільним було б визначити саме основні засади, на яких має здійснюватися таке адвокатське самоврядування. А вже органи адвокатського самоврядування, побудовані та діючі відповідно до певних принципів, будуть спроможними прийняти законні та справедливі рішення демократичним шляхом. 
 
Як відомо, у статті 4 діючого Закону України «Про адвокатуру» закріплені певні принципи адвокатської діяльності, а саме: принцип верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності. Це так звані загальні принципи діяльності адвокатури. Якщо ж звернутися до принципів адвокатського самоврядування (які на сьогоднішній день ще не отримали жодного законодавчого підтвердження), то можна дійти висновку, що принципи самоврядування, безумовно, повинні базуватися на загальних принципах адвокатської діяльності, але, у той же час, принципи самоврядування мають свою специфіку. Це пов’язане, перш за все, з тим, що принципи самоврядування повинні відображати управлінський, адміністративний бік проблеми. 
 
Слід зазначити, що достатнім було б саме таке законодавче закріплення принципів самоврядування – без подальшої деталізації у законі. Всім зрозуміло, що передбачити у Законі «Про адвокатуру» (діючому або майбутньому) всі деталі та нюанси діяльності і організації адвокатури просто неможливо – отже, у таких непередбачених випадках слід керуватися саме принципами та тими началами, які вони проголошують. Тим більше, що саме у тому й полягає сутність адвокатського (та й будь-якого іншого) самоврядування, щоб самостійно вирішувати усі внутрішні питання. Так, недоцільним було б прописувати у Законі всі права адвокатів як членів адвокатської асоціації чи палати (наприклад, право та процедуру звернення окремого адвоката до виконавчих органів палати, порядок голосування тощо). У той же час, з метою попередження будь-яких зловживань або узурпації влади адвокатською верхівкою (на останній пункт найбільше посилаються противники принципу обов’язковості членства у адвокатській асоціації), необхідним є зазначення у законі таких принципів, як принцип демократизму та принцип звітування посадових осіб органів самоврядування перед адвокатською спільнотою тощо.

 

Принципи адвокатського самоврядування, безумовно, повинні базуватися

на загальних принципах адвокатської діяльності, але у той же час принципи

самоврядування мають свою специфіку. Це пов'язано, перш за все, з тим, що

принципи самоврядування повинні відображати організаційний, адміністра-

тивний бік проблеми [6, 499].

         З урахуванням особливостей адвокатської діяльності, доцільним було б по-

будувати адвокатське самоврядування в Україні з урахуванням таких прин-

ципів: 127 Актуальні проблеми держави і права

— принцип законності;

— принцип незалежності — участь у самоврядуванні виключно адвокатів

(без залучення представників  інших юридичних професій —  суддів, проку-

рорів тощо), а також виключення втручання держави у вирішення внутрішніх

питань діяльності адвокатури;

— участь у самоврядуванні усієї адвокатської спільноти (так званий прин-

цип обов'язковості членства у адвокатській асоціації);

— обов'язковість прийнятих рішень для кожного адвоката (він безпосеред-

ньо пов'язаний із попереднім принципом);

— принцип демократизму у прийнятті рішень;

— виборність органів самоврядування;

— принцип звітності посадових осіб органів самоврядування перед адвока-

тами (випливає із виборності виконавчих самоврядних органів).

Принцип законності означає, що діяльність органів адвокатського самовря-

дування базується на Конституції України та Законах України, вона не може

суперечити чинному законодавству та міжнародним нормативно-правовим ак-

там, що є частиною законодавства України, а також правилам адвокатської

етики.

Принцип незалежності органів адвокатського самоврядування має першо-

чергове значення, адже лише у випадку дотримання зазначеного принципу

можна говорити про існування справжнього самоврядування.

На сьогоднішній день органи адвокатури — кваліфікаційно-дисциплінарні

комісії адвокатури (далі — КДК) та Вища кваліфікаційна комісія адвокатури

(далі — ВККА), створені для  формування складу адвокатури (надання статусу

адвоката) і контролю за якістю надання правової допомоги, не є повною мірою

органами адвокатського самоврядування через свій склад, порядок формуван-

ня, звітність, організаційне забезпечення діяльності [7, 8].

Так, атестаційна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

утворюється у складі 11 членів, до неї входять 4 адвокати, 4 судді та по одно-

му представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної,

Київської і Севастопольської міських Рад, управління юстиції Ради Міністрів

Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної

адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. Дисциплінарна палата

утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному

представнику від управління юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки

Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації,

відділення Спілки адвокатів України. (ст. 13 Закону «Про адвокатуру», п. 5

Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури [8]).

Таким чином, у КДК, які мають бути органами самоврядування адвокату-

ри, самі адвокати становлять лише частину членів, а у атестаційних палатах

КДК адвокати навіть не мають більшості.

Більш того, у ст. 14 Закону України «Про адвокатуру» прямо зазначено, що

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів

України. До її складу входять по одному представнику від кожної кваліфіка-128 Актуальні проблеми держави і права

ційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністер-

ства юстиції України, Спілки адвокатів України.

Отже, говорити про справжнє адвокатське самоврядування у цій частині не

є можливим.

Втручання держави у діяльність органів адвокатського самоврядування в

такому вигляді є невиправданим, оскільки включення будь-яких владних струк-

тур у діяльність самоврядних органів суперечить самій ідеї самоврядування.

Більше того, такий державний контроль заважає адвокатурі належним чином

виконувати покладену на адвокатуру конституційну функцію захисту прав та

законних інтересів громадян та організацій від будь-яких порушень, у тому

числі — і від свавілля чиновників. Це є можливим лише за умови повної

незалежності адвоката та відсутності у тих самих чиновників можливості впли-

вати на адвоката через органи адвокатського самоврядування.

З принципом незалежності безпосередньо пов'язаний принцип виборності

органів адвокатського самоврядування, який у сучасних умовах реалізується

лише частково.

Що ж стосується необхідності забезпечувати певний контроль за діяльністю

самоврядних органів і адвокатів взагалі, то здійснення такого контролю слід

покласти на саму адвокатську спільноту. Саме в цьому полягає сутність прин-

ципу звітування посадових осіб органів самоврядування перед адвокатським

співтовариством. Органи адвокатського самоврядування повинні бути контро-

льовані всією адвокатською спільнотою задля того, щоб не перетворитися у

чиновницькі і не стати на заваді демократичному розвитку української адво-

катури, не почати слугувати своїм власним, а не корпоративним і, зрештою,

громадським інтересам [9, 4]. Задля забезпечення можливості такого контро-

лю має бути встановлений порядок звітування посадових осіб органів самовря-

дування перед адвокатами, які їх обрали.

Для того, щоб адвокатське самоврядування існувало не лише на папері, а

стало ефективним та спроможним забезпечити реалізацію покладених на нього

функцій, повинні бути запроваджені такі принципи адвокатського самовряду-

вання: принцип участі у самоврядуванні усієї адвокатської спільноти (до якої

належить кожен, хто отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською

діяльністю) та обов'язковості рішень, прийнятих відповідними органами адво-

катського самоврядування для кожного адвоката. У зв'язку з цим постає пи-

тання про види актів органів самоврядування та про юридичну силу таких

актів.

Нарешті, ще одним з принципів самоврядування повинен стати принцип

демократизму у прийнятті рішень органами самоврядування. Зазначений прин-

цип випливає із загального принципу рівності прав та обов'язків усіх адво-

катів як членів адвокатської спільноти.

У п. 14 ст. 92 Конституції України зазначається, що виключно законами

України визначаються основи організації та діяльності адвокатури. Отже, з

цього можна зробити висновок про те, що закони мають торкатися лише пи-

тань загальних — тільки основ організації адвокатури і її діяльності, а також 129 Актуальні проблеми держави і права