Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Марта 2014 в 17:08, курсовая работа
Самоврядування в межах держави надається певним інституціям і спільнотам згідно з Конституцією та чинним законодавством. Самоврядування в ідеалі передбачає здійснення самовизначення та самоуправління в порядку і за правилами, встановленими самим суб'єктом самоуправління.
Адвокатське "самоврядування" не може претендувати на ідеальний варіант у цьому розумінні, оскільки грунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність, адвоката, сформульовану в ч. 1 ст. 43 Закону.
Вступ…………………………………………………………………………………. 3
Розділ 1. Загальні положення адвокатського самоврядування.
1.1. . Сустність та завдання адвокатського самоврядування …………………… 5
1.2. Правові основи організації та діяльності органів адвокатського самоврадування……………………………………………………………………….13
Розділ 2. Організаційні форми і принципи здійснення адвокатського самоврядування
2.1. Національні та регіональні органи адвокатського самоврядування
2.2. Сутність принципів адвокатського самоврядування …. …………………….25
Розділ 3. Міжнародні стандарти організації органів адвокатського самоврядування
Висновки……………………………………………………………………………...35
Список використаної літератури……………………………………………………37
Завданнями адвокатського самоврядування визначено:
Органи адвокатського самоврядування самостійно вирішують питання формування високопрофесійного адвокатського корпусу, установлення професійних стандартів та етичних вимог до здійснення адвокатської діяльності, представництва та захисту спільних інтересів адвокатів, співпраці адвокатури з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами, фінансування діяльності органів адвокатського самоврядування.
Брати участь у роботі органів адвокатського
самоврядування та бути обраними до їх
складу можуть лише адвокати України. Завданнями адвокатськ
1) забезпечення незалежності
2) підтримання високого
3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності;
5) забезпечення відкритості
6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України;
7) участь у формуванні ВРЮ у порядку, визначеному законом.
1.2. Правові основи організації
та діяльності органів
Правові засади організації та діяльності органів адвокатського самоврядування та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що набрав чинності 15 серпня 2012 року.
Закон надає адвокатурі широкі функції самоврядування та саморегулювання. Так, ним передбачено створення органів адвокатського самоврядування та визначено повноваження рад адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіонів), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України. Вищими органами адвокатського самоврядування є З'їзд адвокатів України, а у регіонах - відповідні конференції адвокатів. Законом також передбачається формування ревізійних комісій адвокатури регіонів та Вищої ревізійної комісії адвокатури.
5 липня 2012 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - новий Закон про адвокатуру), внесений до парламенту Президентом як законопроект № 10424. Після набуття чинності зазначений нормативний акт визначатиме в найближчі роки правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Законом реформовано засади здійснення адвокатської діяльності в Україні відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, що забезпечить надання адвокатами професійної правової допомоги кожному, хто її потребує. Новим законом, зокрема, удосконалено порядок допуску до професії адвоката, визначено види та гарантії адвокатської діяльності, чітку систему органів адвокатського самоврядування, запроваджено ведення Єдиного реєстру адвокатів України, встановлено дієвий механізм дисциплінарної відповідальності адвокатів, а також врегульовано питання участі адвокатів іноземних держав у здійсненні адвокатської діяльності на території України.
До нормативно правових актів, що регулюють діяльність адвокатури у сучасний період слід відносити Закони України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 р., "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 р., Кримінальний кодекс України 05 квітня 2001 р., та ін.
Закон України "Про адвокатуру" містить посилання на те, що діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань (ст. 3). У Законі є прямі посилання на певні нормативно-правові акти: Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ст. 3), Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури (ст. 14), порядок реєстрації адвокатських об'єднань (ст. 4), Правила адвокатської етики (ст. 15) тощо.
У Положенні про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженому Указом Президента України 05.05.1993 № 155/93 зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 70/99 від 27.01.1999 і № 1240/99 від 30.09.1999, визначено порядок організації та діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її склад, термін дії, сформульовано її повноваження, що полягають у визначенні рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю (розділ "Розгляд заяв про видачу Свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю"), а також у вирішенні питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів (розділ "Розгляд справ про дисциплінарну відповідальність адвоката та припинення адвокатської діяльності"). Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та її палат можуть бути оскаржені у Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури або в суді. Закон "Про адвокатуру" відносить регулювання порядку діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури до спеціального Положення. Нині в Україні діє Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затверджене Указом Президента України від 05.05.1993 № 155/93 зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 70/99 від 27.01.1999 і № 1240/99 від 30.09.1999, яке регламентує процедуру створення комісії, її завдання, склад, компетенції (п. 10 Положення (1999)), повноваження.
У жовтні 1999 р. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури схвалила Правила адвокатської етики, зокрема уточнено питання, пов'язані з адвокатською таємницею, обов'язки адвоката, приділено увагу регулюванню відносин адвоката з клієнтами або адвокатами, рекламуванню діяльності адвокатів.
Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність адвокатури у сучасний період, порушують питання оплати праці адвокатів за призначенням. У Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленій Указом Президента України № 509/2006 від 9 червня 2006 р., підкреслено, що передбачений чинним законодавством розмір оплати праці адвокатам з надання правової допомоги в кримінальних справах за призначенням, а також ускладнена процедура підтвердження адвокатом його участі у цій категорії справ не сприяють забезпеченню систематичної та ініціативної участі адвокатів і належної якості правової допомоги, що надається за рахунок держави. Підставою для оплати праці адвокатів є постанова (ухвала) зазначених вище осіб та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі. Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівнику адвокатського об'єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який складає довідку-розрахунок у 3-х примірниках.
Розділ 2.
2.1. Національні та регіональні
органи адвокатського
Організаційними формами адвокатського самоврядування є:
- конференції адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя);
- ради адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя);
- кваліфікаційно-дисциплінарні
- Вища кваліфікаційно-
- ревізійні комісії адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя);
- Вища ревізійна комісія
- Рада адвокатів України;
- з'їзд адвокатів України.
Вищим органом адвокатського самоврядування України є З’їзд адвокатів України. До складу З’їзду адвокатів України входять делегати, які обираються конференціями адвокатів регіонів відносною більшістю голосів делегатів, які беруть участь у конференції. Квота представництва, порядок висування та обрання делегатів З’їзду адвокатів України, порядок проведення З’їзду адвокатів України встановлюються Радою адвокатів України.
Вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.
Квота представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону затверджуються Радою адвокатів України.
На відміну від попереднього Закону України "Про адвокатуру", новий Закон приділяє, неабияку увагу організаційним питанням недержавної і самоврядної інституції - адвокатури. Слід зазначити, що Закон суттєво підсилює роль саме колективної думки адвокатського самоврядування у формі конференції адвокатів з крутим креном у бік демократизації НААУ. Розбудова НААУ повинна починатися з регіональних конференцій, сукупний потенціал яких поступово переростає в республіканський з'їзд адвокатів.
Щодо квоти представництва та порядку виборів, які затверджуються Радою адвокатів регіону, то саме ці питання має вирішувати конференцією адвокатів. Рада лише виконує рішення конференції.
Информация о работе Органіізаційні форми та принципи здійснення адвокатського самоврядування