Напрями трансформації виборчої системи Республіки Молдова

Вступ………………………………………………………      …………….2

Розділ 1 Теоретико – методологічний аналіз виборчої системи як політико – правового інституту………………………………………………………...............................8

1. Теоретичні аспекти поняття «виборча система». Роль виборчої системи в механізмі функціонування політичної системи ……………………..8
2. Політико – правові критерії типологізації виборчих систем……… …15

1.3     Сучасні концепції та міжнародна практика застосування виборчих систем……………………………………………………………………….......24

Розділ 2 Аспекти та специфіка  становлення виборчої системи Республіки Молдови………………………………………………………………………...27

2.1.    Особливості становлення виборчої системи Республіки Молдови….27

2.2.    Правові джерела виборчої системи Республіки Молдови……………35

2.3.    Специфіка електорату Республіки Молдови …………………………39

Розділ 3 Напрямки та особливості  трансформації виборчої системи  Республіки Молдови…………………………………………………………..46

 

3.1.    Характерні ознаки, напрямки та рівні трансформації  виборчої системи Республіки Молдови…………………………………………………………..46

3.2.   Проблема трансформації виборчої та партійної системи Республіки Молдови………………………………………………………………………..55

3.3.    Критерії ефективності та перспективи подальшої трансформації виборчої системи Республіки Молдови…………………………….………..62

Висновки……………………………………………………………………….65

Список використаної літератури……………………………………………..69

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність дипломного дослідження

Сучасна політична наука розглядає інститут виборчої системи як невід'ємну властивість демократії - знаряддя реалізації народного суверенітету, засіб вираження громадської думки. 
Актуальність дипломного дослідження полягає в комплексному осмисленні теоретико - прикладних аспектів виборчої системи як інституту в цілому, так і складових її елементів, необхідних для забезпечення цілісності і динаміки її функціонування. 
Одним з характерних ознак системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування є демократичний порядок їх утворення, що виражається в тому, що органи влади –є виборними. Від типу застосовуваної виборчої системи залежить ступінь демократизму формованих на її основі органів державної влади та місцевого самоврядування (це видно в історичній ретроспективі), що в свою чергу є одним з істотних проявів демократизму держави. Формовані за допомогою виборчої системи органи наділяються значними владними повноваженнями - вони вирішують першорядні питання державного, господарського, соціально-культурного будівництва, зовнішніх відносин та оборони країни. Інститут виборчої системи пов'язаний з механізмом формування більшості інших політичних інститутів, діяльність яких регулюється саме за допомогою виборів. Вибори є засобом легітимації владних інститутів, що представляє собою один з факторів політичної стабільності. В історії досягнень людської цивілізації вибори і виборчі процедури займають своє особливе місце. Право громадян брати участь у формуванні владних інститутів є загальновизнаним елементом сучасного суспільства і держави. Кожна країна в своєму прагненні до політичної демократії відкрила нові можливості і умови перетворення громадян на повноправних суб'єктів світу політики та управління. Виборча система - один з найважливіших політичних інститутів. Проблеми теорії та історії виборчої системи досить непрості, серед учених немає єдиного їх розуміння, багато років по їх вирішенню ведуться дискусії, на результатах яких негативно позначається політика. Не сприяють вирішенню проблеми застарілі стереотипи основоположних політико-правових понять, що безпосередньо відносяться до виборчої системи. 
Виборча система традиційно вважається одним з найважливіших політичних інститутів, чий вплив безпосереднім чином відбивається на політичній системі в цілому. Завдаючи прямого впливу на інтенсивність змагальних і кооперативних відносин між партіями на електоральному і парламентському рівнях, виборча система багато в чому визначає формат партійної системи та ступінь її фрагментації. У науковій літературі немає єдиного розуміння поняття «виборча система», її принципів, які зумовлюють свободу виборів, нема єдиного підходу до співвідношення понять «виборча система »і «виборче право »; неоднозначно тлумачиться виборчий процес, а коментарі його складових не відрізняються єдністю і переконливим досконалістю ; обмежено розглядається зміст гарантій виборчих прав громадян. Позначений перелік теоретичних проблем не претендує на вичерпність. Нагальна необхідність вивчення трансформації виборчої системи Республіки Молдови зумовлена ​​практичною значущістю результатів таких досліджень для різних учасників політичного процесу, стабілізації відносин між ними та вироблення обов'язкових для всіх і максимально зрозумілих усіма правил поведінки на політичній арені. Вивчення ролі і місця виборчої системи в історичному та сучасному політичному процесі дозволить побудувати більш ефективну систему демократії, в якій здійснення інтересів більшості населення на всіх рівнях стане нормою політичного життя. Таким чином, наукові дослідження в області виборних практик покликані сприяти більш глибокому розумінню суті виборчого процесу, що протікає в сучасній Республіці Молдови, підвищенню ефективності політичної системи Молдови, розвитку політичної культури, залучення широких верств росіян до участі в політичному процесі, створенню реальних конкурентних умов для шукачів на виборні посади, забезпечення можливості політичної альтернативи.

Об'єктом дипломного дослідження є виборча система Республіки Молдова

Предметом дипломного дослідження є трансформація виборчої системи Республіки Молдова.

Мета дослідження полягає  у визначенні еволюції і політико – правової трансформаціїо виборчої системи та напрямків трансформації  виборчої системи Республіки Молдови  на різних етапах існування, і проаналізувати шляхи подальшого реформування виборчої системи Республіки Молдови.

 

 

 

 

Для досягення поставленої  мети дипломного дослідження необхідно 
вирішення наступних завдань:

1. Розглянути основні  підходи до розкриття сутності  поняття «виборча система»;

2 . Дослідити роль виборчої системи в механізмі функціонування політичної системи;

3. Проаналізувати різновиди виборчих систем, прийняті в міжнародній практиці, розглянути їх переваги та недоліки;

4. Проаналізувати сучасні концепції виборчих систем;

5. Дослідити історію становлення  виборчої системи Республіки  Молдови;

6. Проаналізувати законодавство  про вибори Республіки Молдови;

7. Дослідити специфіку  електорату Республіки Молдови;

8. Здійснити компаративний аналіз виборних практик Республіки Молдова;

9. Проаналізувати етапи  та напрямки трансформації виборчої  системи республіки Молдова;

10. Проаналізувати практику застосування виборчої системи в Республіці Молдова на місцевому та загальнодержавному рівні.

Методологічна основа дослідження. Тема дипломного дослідження, його предмет  визначили вибір методів наукового  пошуку. Методологічна основа дослідження  полягає у використанні  історичного, історико - політологічного, нормативного, структурно-функціонального, системного методу, компаративного, інституційного, соціологічного,  статистичного  та інших методів науково - дослідної  роботи. 
Історико-політологічний метод полягає, з одного боку, - в теоретичній розробці питань трансформації інституту виборчої системи, з іншого, - у дослідженні історичної практики реалізації конституційних прав громадян обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування. 
Порівняння в цьому випадку набуває якість динамічності, без чого неможливо розглядати процес трансформації. 
Статистичний метод застосовувався при аналізі результатів виборів при застосуванні різних виборчих систем всіх рівнів державної влади. 
Компаративний метод дослідження полягає як у порівнянні типів виборчих систем, їх переваг та недоліків, так і в зіставленні виборної формули різних рівнів влади.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

- по-перше, розкрито розуміння трансформації виборних практик і виборчої системи республіки Молдова;

-  по-друге, показано особливості процесу трансформації виборчої системи Республіки Молдови;

- по-третє, дана характеристика функціонування виборчої системи та її принципів, які застосовувалися в різні періоди історичного розвитку у Молдові;

- по-четверте, сформульовані принципи сучасного  виборчого процесу Республіки Молдова; 
- по-п’яте, проаналізовано застосування виборчої системи на місцевому та загальнодержавному рівні;

- по – шосте розглянуто  як формується  виконавча та законодавча влада в сучасній Республіці Молдова.

Практичне значення дослідження.  Здійснений аналіз  етапів становлення  виборчої системи сучасної Республіки Молдови дозволяє передбачити наступні кроки еволюції та трансформації  виборчої системи республіки Молдови, також надати практичні рекомендації щодо вдосконалення різних елементів  виборчої системи.

Структура дипломної роботи Логіка дослідження зумовила структуру  дипломної роботи, яка складається  зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та джерел інформації. Загальний обсяг сторінок 72. Обсяг використаних літературних джерел складає 52 найменування.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та джерел інформації. У першому розділі досліджуються проблеми теоретичного обґрунтування поняття «виборча система», її видів і основних характеристик. У другому розділі розглядаються етапи становлення виборчої системи на різних етапах розвитку Республіки Молдови. Незважаючи на те, що виборча система є найважливішим політико-правовим інститутом, його трансформація до цих пір недостатньо досліджена. У цьому розділі також відображено вплив політичної системи на існували в різний час виборчі системи. Третій розділ роботи присвячений функціонуванню сучасної виборчої системи Республіки Молдови, її реформування і трансформацію в умовах демократизації суспільства.

Основна частина роботи

У «Вступі» подано загальну характеристику дипломної роботи, обґрунтовано актуальність обраної теми, наведено джерельну базу роботи та стан наукової розробки проблеми, сформульовано мету й завдання дипломного дослідження, об’єкт і предмет роботи, визначено  методи й наукову новизну дипломної, її теоретичне і практичне значення, подано відомості про публікації та апробацію наукових результатів  дослідження.

У першому розділі дипломної  – «теоретико – методологічний аналіз дослідження виборчих систем, як політико – правового інституту» - здійснюється детальний аналіз теоретико-методологічних засад дослідження виборчих систем, розглянуто основні підходи до тлумачення сутності поняття «виборча система» та з’ясовано роль виборів у сучасних демократичних суспільствах. В роботі відзначено, що дослідженню різноманітних аспектів розвитку і функціонування виборчих систем було присвячено значну кількість праць. Кожна виборча система, поряд із системою партійною перебуває у процесі постійного розвитку. А тому дослідження еволюції будь-якої виборчої системи викликає значний науковий інтерес, дослідження вітчизняної виборчої системи не є винятком. При розгляді різних типів виборчих систем доведено, що сутність конкретної моделі визначається не стільки типом самої системи (мажоритарна, пропорційна чи змішана), скільки характером взаємозв’язків між її елементами. Вирішальне значення відіграють процесуально-правові засади виборчої системи. Саме виборче законодавство визначає кількість суб`єктів виборчого процесу, тих, хто безпосередньо здійснюватиме законодавчу владу. В дослідженні зосереджується увага на елементах, які визначають сутність системи, а саме аналізуються наслідки комбінування таких елементів, як - типи виборчих округів, відсоток виборчого бар`єру, умови реєстрації кандидатів у народні депутати, суб`єкти висування кандидатів, особливості формування виборчих фондів і так далі.

У другому розділі дипломної роботи – «Аспекти та специфіка становлення виборчої системи Республіки Молдови» – виокремлюються та аналізуються етапи становлення виборчої системи республіки Молдови, характеризується правова база та правові джерела виборчої системи, а також специфіка електорату Республіки Молдови.

У третьому розділі дипломної роботи  - «Напрямки та особливості трансформації  виборчої системи Республіки Молдови» - розглядається основні підходи до принципів оцінки виборчих систем, що дає змогу визначити критерії ефективності виборчої системи Республіки Молдови та спрогнозувати можливі напрями трансформації виборчої моделі Республіки Молдови і запропонувати напрямки для її оптимізації.

В роботі доводиться, що вибір парламентарями певної моделі виборчої системи є  завжди ситуативним і залежить від  багатьох факторів. Та все ж найголовнішим чинником, який обумовлює необхідність внесення змін до виборчого законодавства є розвиток суспільних відносин, особливо, коли даний процес має глибинний характер і призводить до трансформації економічних та соціальних процесів.

В дипломній за основу оцінки виборчих систем пропонується критерій ефективності, який розглядається в широкому значенні. За різних політичних обставин на виборчу систему можуть покладатися найрізноманітніші завдання: сприяння стабілізації партійної системи і структуризації суспільства, забезпечення представництва «меншин», обмеження впливу крайніх політичних сил. А тому ефективність виборчої системи, в першу чергу, залежить від того, наскільки виборча модель є адекватною загальному політичному розвитку країни, а також, наскільки система здатна забезпечити виконання завдань, які на неї покладаються. Адекватність виборчої системи загальному політичному розвитку передбачає відповідність виборчої моделі розвитку партійної системи, розвитку політичної культури, типу політичного режиму. Таким чином, в третьому розділі дипломного дослідження визначаються загальні принципи оцінки виборчих систем та параметри ефективності молдавської виборчої моделі, робиться висновок про трансформацію виборчої системи Республіки Молдови .

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Теоретико – методологічний аналіз виборчої системи як політико – правового інституту

1. Теоретичні аспекти поняття «виборча система». Роль виборчої системи в механізмі функціонування політичної системи   

Вибори є центральним  елементом політичного процесу  та визначальною характеристикою участі громадян у політичному житті  демократичних країн. Відомо, що вибори є однією з форм безпосередньої демократії, яка покликана реалізовувати  народний суверенітет як верховну владу  народу в державі. При цьому сама природа влади, а також відсутність  реальних механізмів її здійснення безпосередньо  всіма громадянами, означає, що існує  об'єктивна необхідність в створенні  представницьких інституцій. Виборча система не може розглядатись окремо від виборів - суспільного інституту, наслідком існування якого вона є та на здійснення функціонування якого спрямована. Вибори являють собою складне соціальне явище. Вибори є обов'язковою умовою і невід'ємним атрибутом демократичної форми правління, за якої народовладдя розглядається в якості єдиного джерела влади. Тому структура і характер діяльності представницького органу тісно пов'язаний з порядком його формування, а останній визначається типом виборчої системи, а також її роллю, впливом, і функціями, що вона виконує у конкретній державі. У політологічній літературі склались різні підходи до аналізу і вивчення виборчих систем. Показовою у цьому відношенні є позиція Сморгунова: «Вивчення виборчих систем відноситься до пріоритетних напрямків сучасної політології, адже дозволяє проводити оцінку ефективності виборчих систем, вимірювати їх якість, співвідносити їх з партійними системами, визначати характер впливу виборчих систем на електоральну поведінку» [1, 15]. Для того, щоб визначити функції виборчої системи у політичній системі необхідно спочатку окреслити функції виборів загалом. Крім політико-правової функції вибори можуть виконувати роль інституту, що забезпечує ротацію політичної еліти та інституціоналізацію влади на макро-соціальному рівні. Тобто, можна окреслити наступні функції виборів в умовах демократії:

1. створення діючої представницької системи;
2. інтеграція різноманітних думок і формування загальної політичної волі;
3. контроль роботи органів державної влади;
4. легітимізація і стабілізація політичної системи;
5. розв'язання політичних конфліктів; 6)політична соціалізація населення;
6. рекрутування (оновлення) політичної еліти.

На їх думку Дж. Ламберта і Е. Лейкмана вибори мають забезпечити формування основних владних інститутів:

1) парламенту, що відображає основну  спрямованість суспільної думки  виборців;

2) уряду, що відповідає волі  більшості виборців та є сильним  і стабільним [2, 19].

Виходячи з викладених функцій  виборів видається можливим сформулювати функції виборчої системи:

1) визначення персонального складу  представницького органу;

2) політичне структурування представницького  органу;

3) забезпечення впливу на політичну  структуру представницького органу  політичної структури суспільства  і пріоритетів суспільної думки  по відношенню спрямування державної  політики.

У політології існує цілий спектр визначень і, відповідно, тлумачень самого поняття «виборча система». Тому є необхідним проаналізувати ці визначення та зробити спробу виокремити найбільш ємні та влучні з них. 
   Виборча система використовується як механізм формування різних рівнів органів державної влади: від місцевих виборів до виборів Президента. 
   На рівні загального розуміння виборча система постає способом розподілу голосів на загальних виборах між політичними партіями та окремими кандидатами. На теоретичному рівні виборчу систему розглядають як сукупність визначених виборчим законодавством механізмів та процедур, пов'язаних з формуванням органів влади. 
   Виборчу систему можна розглядати у широкому і вузькому значенні. У широкому значенні виборча система постає як загальні принципи надання виборчих прав та організації виборів. У вузькому значенні виборча система виявляється як система юридичних норм, що регламентує спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування. П.П. Шляхтун під виборчою системою у широкому значенні розуміє: «сукупність норм, що забезпечують участь громадян у формуванні виборних органів державної влади та органів місцевого самоврядування» [3, 51]. 
   А.Е. Постников під виборчою системою в широкому смислі слова розуміє «спосіб висунення кандидатів, голосування за них і визначення результатів виборів» [4, 39]. Він користується формулюванням К. Боуна, згідно якому виборча система визначається через порядок підрахунку голосів і правило переведення частки отриманих голосів при розподілі мандатів. Таким чином можна зробити висновок, що А.Е. Постников практично не відрізняє виборчу систему в широкому смислі від виборчої системи у вузькому смислі. 
   Аналіз праць дослідників дає можливість зробити висновок, що існує принаймні три підходи до аналізу виборчої системи в широкому смислі. Вони виникли і поступово формувались в радянській літературі, а згодом знайшли своє відображення в роботах пізніших дослідників. 
   Прихильники першої точки зору розуміли під радянською виборчою системою «сукупність соціалістичних суспільних відносин, як врегульованих, так і неврегульованих нормами права, через які радянське суспільство формує владні представницькі органи Радянського Союзу» [5, 46]. Тобто в даному випадку виборча система розуміється як сукупність суспільних відносин, що розгортаються з приводу формування органів державної влади і органів місцевого самоуправління. Це є найбільш широким з проаналізованих визначень, оскільки в нього включені відносини, що не впорядковані жодними нормами, і що носять випадковий і епізодичний характер, які традиційно не включались у виборчу систему, а також відносини по формулюванню органів влади не виборцями, а іншими органами як шляхом обрання, так і шляхом призначення. У рамках цієї точки зору хоча й більш вузько формулює визначення виборчої системи А.Ф. Малий, за яким остання постає як система суспільних відносин, що виникає з приводу проведення виборів у представницькі органи [6, 4]. У цьому контексті Б.А. Страшун дає визначення виборчої системи в широкому смислі, а саме: «виборча система - це впорядковані суспільні відносини, що пов'язані з органами публічної влади, які складають порядок виборів» [7, 325]. 
   Прихильники другої точки зору визначають виборчу систему - як порядок формування виборних органів державної влади і права громадян на участь у виборах [8, 39]. У сучасній політичній науці цю традицію продовжує М.В. Баглай і В.А. Туманов, які розглядають виборчу систему як «законодавчо регламентований порядок проведення виборів від моменту їх призначення до оприлюднення результатів голосування»[9, 160]. Хоча при подібному визначенні виборчої системи залишається нез'ясованою відмінність останньої від іншого поняття виборчого права –«виборчого процессу». 
   Згідно третьої точки зору виборчу систему розглядають як сукупність норм, що встановлює виборчі права громадян, організацію і порядок виборів в органи державної влади, а також взаємовідносини депутатів з виборцями. Хоча інколи з цього складу виключались взаємовідносини депутатів з обранцями, а інколи замість конституційного закріплення виборчих прав громадян до складу виборчої системи включались принципи виборів. А.А. Мішин і В.Г. Барашев вважають, що виборча система - це сукупність встановлених законом правил, принципів і критеріїв за допомогою яких визначаються результати голосування [10, 227]. 
   Загалом, у більшості робіт радянських вчених виборчою системою прийнято називати спосіб визначення результатів виборів тією мірою, в якій від нього залежить порядок розподілу депутатських місць між партіями, і сам механізм голосування. 
   У дослідженнях західних науковців різниця між значенням поняття «виборча система» у широкому і вузькому смислі, як правило, не проводиться. В одних випадках під терміном виборча система розуміється система організації виборів парламенту, структура якої встановлена законом і визначає, яка партія отримає право на управління державою. В цьому випадку серед істотних правил виборчої системи називають таємне голосування, порядок «нарізки» округів, фінансування політичних партій, і система підрахунку голосів. 
   В той же час в більшості зарубіжних досліджень, присвячених виборчій системі, термін «electoral system» розуміється як синонім поняття «система голосування», при цьому мається на увазі перш за все виборча формула. У деяких дослідженнях під виборчою системою розуміють «норми виборчого закону, що визначають результати виборчого процесу: виборчу формулу, структуру бюлетеня і організацію округів» - те, що забезпечує трансформацію голосів виборчого корпусу в парламентські мандати, що отримують партії і кандидати [11, 16]. 
   Структура виборчої системи детально досліджувалась в роботі Д.В. Рея «Виборчі системи та їх політичні наслідки». Як синонім поняття «виборча система» цей автор використовує поняття «виборчі закони», які він визначав як «ті, що регулюють процес, за допомогою якого виборчі уподобання виражаються в голосах і за допомогою якого ці голоси трансформуються при розподіленні влади між конкуруючими партіями». 
   А.В. Зинов'єв у 1994 році виступив з критикою одночасно як визначення «виборча система», що склалось в радянській традиції, так і західного розуміння виборчої системи. Цей дослідник вважає, що виборча система є сукупністю юридичних норм, що закріплюють принципи, на основі яких здійснюються вибори, права громадян обирати і бути обраними, що встановлюють відповідальність депутатів та інших виборних посадових осіб за свою діяльність перед виборцями, що визначають порядок організації і проведення виборів і регулюють відносини, що виникають в процесі формування органів державної влади, а також здійснення взаємовідносин виборців з депутатами та іншими обраними особами [12, 122]. Тобто, Зинов'єв вважає, що виборча система складається з упорядкованої сукупності інститутів, передбачає включення в неї і норм права, і відносин, і порядку визначення результатів виборів. 
   Можна зробити висновок, що викладені вище точки зору різних дослідників переконливо свідчать, що єдиного загальновизнаного підходу до поняття «виборча система» не існує. Також встановлено, що поняття «виборча система» не можна звести до врегульваного правопорядку обрання органів публічної влади, оскільки це суспільне явище охоплюється поняттям «виборчий процесс». Виборчу систему не слід розуміти як сукупність норм, оскільки в такому випадку її не можна буде відрізнити від поняття «виборче право». 
   Один з дослідників початку XX століття Г. Еллинек під виборчою системою розуміє загальні принципи надання виборчих прав і організації виборів [13, 3]. Таке тлумачення пояснюється тим, що на той час загальне і рівне виборче право при таємному голосуванні не були суспільно визнаними. У зв'язку з цим для опису особливостей виборів в певній державі використовувалось поняття «виборча система», яке узагальнювало всі характерні риси притаманні виборчим перегонам цих країн. Подібним чином у радянській літературі це поняття слугувало для узагальнення опису різниці між «буржуазним» і «соціалістичним» способом організації і проведення виборів. У сучасному світі різниця виборчих принципів і правил не носить такого суттєвого характеру. В цілому, різниця виборчих процедур зводиться до типу виборчої системи у вузькому смислі. 
   Виборчу систему у вузькому смислі зазвичай розуміють як спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування виборців. При цьому таке визначення не можна вважати достатньо повним, що відображає весь зміст виборчої системи як суспільного інституту. П.П. Шляхтун пропонує наступне формулювання виборчої системи у вузькому значенні: «спосіб голосування, визначення його результатів і розподілу мандатів у виборних округах» [14, 51]. 
   Так, більшість визначень виборчої системи у вузькому смислі зводиться до того, що вона є принципом розподілу мандатів - мажоритарним чи пропорційним. При цьому варто пам'ятати, що виборча система включає набагато ширше коло відносин - від способу формування виборчих округів до структури виборчого бюлетеня. Окрім безпосереднього способу розподілу мандатів у виборчу систему у вузькому смислі необхідно включати схему організації виборчих округів, порядок висування кандидатів. На цю обставину вказує Арановський, який в цьому моменті доповнює визначення виборчої системи. Дослідник визначає виборчу систему у вузькому значенні як «принцип організації виборчих округів і порядок визначення результатів виборів» [15, 269]. 
   А.Г. Орлов включає у виборчу систему «методи встановлення результатів голосування, підрахунок поданих і визнаних дійсними, а також недійсними, голосів виборців і виявлення переможців на виборах» [16, 190 ]. Таким чином, виборча система у вузькому сенсі визначає основний принцип формування складу колегіального органу влади і включає відносини по реалізації цього принципу на різних стадіях виборчого процесу. 
   Варто відзначити, що існує доцільність розглядати виборчу систему не як просту механічну сукупність правових норм, а як ту, що має властивості системи. В.П. Гончарук так формулює суть проблеми: «Доцільним є аналіз виборчої системи саме як системи, тобто комплексу взаємодії та функціонування різних елементів, і в першу чергу формування законодавчої влади на всіх рівнях від національного до регіонального та місцевого і навіть формування виконавчої влади, де її представники підлягають виборності» [17, 56]. У науковій літературі поняття «система» використовується по відношенню до об'єктів, які являють собою сукупність взаємопов'язаних елементів, утворюють певну цілісність, володіють власними властивостями, що не зводяться до суми властивостей елементів системи. Виборча система відповідає властивостям гетерогенної системи, тобто тієї, що володіє високим ступенем внутрішньої структурованості, оскільки її межі часто визначаються самою структурою системи, а включення чи виключення декількох елементів може суттєво вплинути на властивості системи вцілому. Варто відзначити, що реакція такої системи на зовнішні впливи головним чином визначена властивостями самої системи [18, 15]. 
   При аналізі виборчої системи необхідно виділити її інтегративні якості, визначити, що існують її елементи і компоненти її підсистем, узагальнити структуру їх взаємодії, що характеризує інтегральні властивості виборчих систем і її місце в системі більш високого рівня. 
   В роботі Д. В. Рея «Виборчі системи: порівняльний і теоретичний вступ» були виділені три елементи виборчої системи: