Застосування сучасних інформаційних технологій при вивченні української мови та літератури

Застосування  нових програмних засобів дало змогу  перебудувати навчання не лише з математики, фізики, хімії, а й з таких, здавалося  б, далеких від комп`ютера навчальних предметів як українська мова, іноземна мова, література, музика, малювання, географія, історія та інші.

Саме використання нових інформаційних технологій дає змогу створити на уроці природне середовище, допомагає розбудити  творче начало в учнях, розвиває їхнє мислення і формує у них навички, необхідні для сучасного суспільства. При цьому змінюється парадигма навчання, більше уваги приділяється виробленню уміння самостійно здобувати знання в умовах дослідницької діяльності. Застосування нових інформаційних технологій у навчанні посилює зв`язок між предметами, що сприяє створенню нових інтегрованих курсів навчання і налагодження зв`язку між державними стандартами освіти.

Отже, конкретними  механізмами втілення в практику школи концепції демократизму та гуманізації навчально-виховного процесу виступають нові педагогічні технології, зокрема інформаційно-технічні нововведення. Слід зазначити, що намітилася тенденція у визначенні концептуальних напрямів комп`ютеризації освіти. Курс програмування відходить на скромне місце в цій концепції, поступаючись підготовці користувачів персональних комп`ютерів, які вміють працювати з текстовими редакторами, базами даних, електронними таблицями, телекомунікацією. Актуальним стає оволодіння навичками користування електронною поштою та обмін даними в локальних мережах та Internet.

Отже, останні  дослідження свідчать, що зараз в  Україні йде робота по впровадженню комп`ютера в навчальний процес. Його вже використовують не тільки під час викладання інформатики, але й інших предметів. І починати це потрібно вже з початкових класів. Застосування комп`ютера у навчанні  школярів дає можливість розширити світогляд учнів, сприяє кращому засвоєнню ними навчального матеріалу, підвищенню пізнавальної активності, зростанню інтересу до навчання, формуванню і розвитку творчих здібностей, розвитку наочно-образного, просторового і логічного мислення, уяви, спостережливості, уваги, фантазії, формуванню загальнонаукових умінь та навичок, умінь використовувати програмний засіб як інструмент пізнавальної діяльності, формуванню головних компонентів основ інформаційної культури.

Таким чином, для  вчителя застосування комп`ютера  – це багатоцільове вирішення  проблеми уроку: вдосконалення навчального  процесу, надання можливості дати більший  обсяг інформації, розвиток активності учнів, індивідуалізація та диференціація навчання; урізноманітнення форм роботи, підвищення зацікавленості учнів предметами, темами, що вивчаються; розвиток самостійності та логічності мислення; контроль знань, умінь і навичок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ. ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

2.1. Нові інформаційні технології викладання української мови та літератури

 

У цей час  значні перетворення в галузі освіти торкнулися й навчання української мови та літератури в школі. Зокрема стали інтенсивно впроваджуватися в навчальний процес нові інформаційні технології, такі як використання Інтернет-ресурсів, що навчають, комп`ютерних програм тощо.

Розробкою й впровадженням  у навчальний процес нових інформаційних технологій активно займаються такі дослідники як, Полат Е.С.,             Дмитрієва Е.И., Новиков С.В., Полілова Т.А., Цвєткова Л.А. та інші.

О.І. Руденко-Моргун у своїй статті «Комп`ютерні технології як нова форма навчання» пише, «ми живемо в століття інформаційної, комп`ютерної революції, що почалася в середині 80-х років і дотепер продовжує нарощувати темпи. От її основні віхи: поява персонального комп`ютера, винахід технології мультимедіа впровадження в наше життя глобальної інформаційної комп`ютерної мережі Інтернет. Всі ці нововведення легко й непомітно ввійшли в життя: вони широко використаються майже у всіх професійних сферах й у побуті» [15, с. 12].

Про те, що комп`ютери стрімко ввійшли в наше життя й у процес навчання гуманітарних наук, а саме, мови та літератури, трохи потіснивши традиційні методики й змусивши викладачів мов вирішувати проблеми, про існування яких кілька десятків років тому жоден лінгвіст навіть не підозрював [14, с. 16]. Немає нічого дивного в тому, що не всі викладачі виявилися готовими до широкого впровадження комп`ютерів у таку нетрадиційну сферу, як навчання мовам та літератур.

Системи утворення, на думку багатьох дослідників, не може бути незалежної від суспільного й політичного пристрою держави, вона за всіх часів відгукувалася на соціальне замовлення. Саме в силу цього політика держави останнім часом спрямована на те, щоб впровадити інформаційні технології в школи й вузи, перетворити стихійний процес, яким він по перевазі був протягом цілого ряду років, у керований і контрольований, залучити до роботи над новими навчальними матеріалами фахівців у предметних областях, стимулювати ком`ютерні фірми до створення електронної навчальної продукції для школярів і студентів. Необхідно, щоб кожен викладач зрозумів просту думку: комп`ютер у навчальному процесі – не механічний педагог, не заступник або аналог викладача, а засіб при навчанні дітей, що підсилює й розширює можливості його навчальної діяльності. Те, що викладач бажає одержати в результаті використання машини, у неї необхідно запрограмувати. Таким чином, комп`ютер бере на себе левину частку рутинної роботи викладача, звільняючи йому час для творчої діяльності, що на сучасному рівні розвитку техніки не може бути віддана комп`ютеру.

Як відомо, придатність  технічних засобів навчання й контролю для використання на заняттях з української мови та літератури визначається за наступними критеріями:

• по-перше, вони повинні сприяти підвищенню продуктивності праці й ефективності навчального процессу;
• по-друге, забезпечувати негайне й постійне підкріплення правильності навчальних дій кожного учня;
• по-третє, підвищувати свідомість й інтерес до вивчення мови та літератури [15, с.12].

Як показує  практика, із всіх існуючих засобів навчання комп`ютери якнайкраще «вписуються» в структуру навчального процесу, найбільш повно відповідають дидактичним вимогам і максимально наближають процес навчання мові та літературі до реальних умов. Комп`ютери можуть сприймати нову інформацію, певним чином обробляти її й приймати рішення, можуть запам`ятовувати необхідні дані, відтворювати зображення, що рухаються, контролювати роботу таких технічних засобів навчання, як синтезатори мови і літератури, відеомагнітофони, магнітофони. Комп`ютери істотно розширюють можливості викладачів по індивідуалізації навчання й активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні української мови та літератури, дозволяють максимально адаптувати процес навчання до індивідуальних особливостей учнів. Кожен учень одержує можливість працювати у своєму ритмі, тобто вибираючи для себе оптимальні обсяг і швидкість засвоєння матеріалу. Застосування комп`ютерів на уроках мови значно підвищує інтенсивність навчального процесу. При комп`ютерному навчанні засвоюється набагато більша кількість матеріалу, чим це робилося за той самий час в умовах традиційного навчання. Крім того, матеріал при використанні комп`ютера засвоюється міцніше.

Комп`ютер забезпечує й всебічний (поточний, кордонний, підсумковий) контроль навчального процесу. Контроль, як відомо, є невід`ємною частиною навчального процесу й виконує функцію зворотного зв`язку між учнем і викладачем. При використанні комп`ютера для контролю якості знань учнів досягається й більша об`єктивність оцінки. Крім того, комп`ютерний контроль дозволяє значно заощадити навчальний час, тому що здійснюється одночасна перевірка знань всіх учнів. Це дає можливість викладачеві приділити більше уваги творчим аспектам роботи з учнями [27, c.67].

Ще одна перевага комп`ютера - здатність накопичувати статистичну інформацію в ході навчального процесу. Аналізуючи статистичні дані (кількість, звернень за допомогою, часу, витраченого на помилок, правильних/ неправильних відповідей виконання окремих завдань і т.п.), викладач судить про ступінь й якість сформованості знань в учнів. Необхідно відзначити, що комп`ютер знімає такого негативного психологічного фактора, як «відповідефобія». Під час традиційних аудиторних занять різні фактори (дефекти вимови, страх припуститися помилки, невміння вголос формулювати свої думки й т.п.) не дозволяють багатьом учням показати свої реальні знання. Залишаючись же «наодинці» з дисплеєм, учень, як правило, не почуває скутості й намагається виявити максимум своїх знань. Сприятливі можливості створюють комп`ютери й для організації самостійної роботи учнів на уроках мови та літератури. Учні можуть використати комп`ютер як для вивчення окремих тем, так і для самоконтролю отриманих знань [27, c.68].

Однак, сказавши про переваги комп`ютерів, Носенко Є.Л. , Ломів Б.Т. відзначають і деякі недоліки [15, с.18]. Діалектичність педагогічних явищ полягає в тому, що як би то не було, позитивна сама по собі властивість або якість цілісного навчально-виховного процесу обертається своєю протилежністю й стає вкрай небажаною при непомірному, гіпертрофованому прояві, що придушує інші, не менш важливі властивості. Це зауваження має безпосереднє відношення до індивідуалізації навчання, тим більше що в умовах комп`ютеризації істотно міняються умови взаємодії педагога й учнів, а також учнів один з одним. Уже на першому етапі навчання української мови та літератури, у процесі постановки цілей і завдань майбутньої пізнавальної діяльності учнів учитель бере участь посередньо. Безпосереднє пред`явлення завдань учневі здійснює комп`ютер. Звичайно, учитель повинен приймати активну участь у складанні навчальних програм, що визначають послідовність дій учня в рішенні того або іншого завдання. Але в реалізації найважливішої психолого-педагогічної функції навчання – пред`явленні й прийнятті учнями цілей і завдань учбово-пізнавальної діяльності - в умовах комп`ютеризації можливий гострий дефіцит безпосереднього спілкування вчителя й учня, живого слова вчителя.

Таким чином, хоча передача всіх функцій викладача машині в принципі можлива, ідею повної автоматизації навчання навряд чи можна розглядати як практично реалізовану й гуманну. Навчання немислимо без впливу, що виховує, особистості навчального на учнів, а для цього необхідний їхній безпосередній контакт.

Отже, значні перетворення в галузі освіти торкнулися й навчання української мови та літератури в школі. Зокрема стали інтенсивно впроваджуватися в навчальний процес нові інформаційні технології, такі як використання Інтернет-ресурсів, що навчають, комп`ютерних програм тощо. Комп`ютери істотно розширюють можливості викладачів по індивідуалізації навчання й активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні української мови та літератури, дозволяють максимально адаптувати процес навчання до індивідуальних особливостей учнів. Кожен учень одержує можливість працювати у своєму ритмі, тобто вибираючи для себе оптимальні обсяг і швидкість засвоєння матеріалу. Застосування комп`ютерів на уроках мови значно підвищує інтенсивність навчального процесу. При комп`ютерному навчанні засвоюється набагато більша кількість матеріалу, чим це робилося за той самий час в умовах традиційного навчання. Крім того, матеріал при використанні комп`ютера засвоюється міцніше. Хоча передача всіх функцій викладача машині в принципі можлива, ідею повної автоматизації навчання навряд чи можна розглядати як практично реалізовану й гуманну. Навчання немислимо без впливу, що виховує, особистості навчального на учнів, а для цього необхідний їхній безпосередній контакт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Створення, введення та використання комп`ютерних технологій під час вивчення української мови та літераткри у школі 

До комп`ютерних  засобів навчання належать: електронний підручник, статистичні таблиці, динамічні таблиці, літературні портрети, тестові завдання, диктанти, медіа-твори, віртуальні екскурсії.

Мета педагогів - навчити учнів не лише опрацьовувати матеріали, а й уміти їх представляти, бо сьогодення вимагає від сучасної молоді не простого оволодіння комп`ютерною технікою, а й вміння нестандартно, творчо показати свою роботу, відстоювати свою думку та аргументувати свої дії. Переваги такої роботи надзвичайні, адже зростає зацікавленість предметом вивчення, учні самі стають творцями, ініціаторами нових ідей, розвивають свої інтелектуальні здібності.

2.2.1. Комп`ютерна презентація

Комп`ютерна презентація - це авторське учнівське бачення теми, розробка певного сценарію виконання і представлення аудиторії, яка, до речі, може бути абсолютно різною: від учнів початкової школи до вчителів. Комп`ютер дає можливість використання інформації мережі Інтернет, дозволяє ілюструвати, естетично оформляти сторінки. 
Діти вчаться бути послідовними у відборі найсуттєвішої інформації. Наприклад, під час вивчення творчості Панаса Мирного, зокрема,               соціально-психологічного роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні», доцільно запропонувати учням самостійно заповнити таблиці, що містять проблемні питання та алгоритми їх вирішення (дод. А).

За допомогою  комп`ютерної програми викладачі також можуть перевірити вміння учнів читати текст мовчки. Цим актуалізується така важлива змістова лінія програми з рідної мови, як комунікативна. Даний розділ комп`ютерної програми надає змогу викладачеві воднораз проконтролювати час прочитання тексту і відповідно визначити темп читання для кожного учня. Слід звернути увагу на те, що при перевірці навичок читати мовчки оцінювання виконання завдання відбувається в два етапи з визначенням оцінки за кожний їз них і наступному підсумовуванні оцінок для визначення загального балу за завдання (максимальний бал-12). 
Творчі завдання на основі застосування інформаційних технологій за своїм змістом і методами виконання найчастіше носять ситуативний характер. Дидактичною метою таких завдань є вироблення діяльнісних компетенцій і виявлення особистісного ставлення до розв`язуваної проблеми на основі творчого застосування наявних знань, умінь, навичокю [8, C.3 – 9]. Доцільно застосовувати у роботі перегляди фільмів або їх фрагментів з прочитаними програмовими текстами, наприклад «Тіні забутих предків» за повістю М.Коцюбинського, «Наталка Полтавка» за І.Котляревським, «Украдене щастя», «Захар Беркут» за І.Я.Франком та інші. Використовувати записи телепередач про письменників, що вивчаються у шкільному курсі української літератури, наприклад, про Бориса Олійника, Олеся Гончара, Івана Багряного, Олександра Довженка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Василя Симоненка, Василя Стуса, Тараса Шевченка, Володимира Сосюру та багатьох інших [8, c. 13].