Застосування сучасних інформаційних технологій при вивченні української мови та літератури

План

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ТЕНДЕНЦІЇ  РОЗВИТКУ КОМП`ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В  НАВЧАННІ І ВИХОВАННІ……………………………………………...5

1. Технології, їх значення в навчальному процесі……………………5
2. Інформаційно-технологічні нововведення уроків з комп`ютерною підтримкою……………………………………………………………8
3. Модернізація підготовки вчителів до проведення уроків з комп`ютерною підтримкою…………………………………………12

Висновки до першого розділу……………………………………………..19

РОЗДІЛ ІІ. ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………….21

2.1. Нові інформаційні технології викладання української мови і літератури…………………………………………………………….21

2.2.   Створення, введення та використання комп`ютерних технологій під час вивчення української мови та літратури в школі……………..26

2.2.1. Комп`юрна презентація………………………………………..26

2.2.2. Використання  мультемидійних технологій…………………..27

2.2.3. Тестові  завдання на основі інформаційних  технологій……29

Висновки до другого розділу……………………………………………...31

ВИСНОВКИ………………………………………………………………33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………37

ДОДАТКИ………………………………………………………………….40

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості й творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Одним із пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку освіти є запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій , які забезпечують: подальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві, істотно розширюють пізнавальні можливості людини. Отже, надзвичайно важливим напрямом модернізації освіти є її інформатизація. Саме інформаційні технології  забезпечують учням вільний доступ до різноманітної інформації, набуття навичок вирішення різноманітних проблем на основі їх всебічного дослідження і аналізу, здобуття певних знань в різноманітних галузях. Актуальність даної теми дослідження зумовлена стрімким інформаційним і технологічним прогресом, в даний час все більше і більше з`являється різних методик і технологій навчання і виховання за допомогою комп`ютера. Сьогодні комп`ютерна грамотність є такою ж важливою, як звичайна грамотність сто років тому. Без володіння комп`ютерною грамотністю людина є неконкурентоспроможною у більшості сфер життєдіяльності. Крім того, комп`ютер – це засіб здійснення споконвічної мрії педагогів щодо індивідуалізації навчального процесу.

Питаннями історіографії з проблем комп`ютерної підтримки навчання в галузі освіти займалися вчені-науковці: А.М.Гуржій, В.Ю.Биков, В.В.Гапон, М.Я.Плескач, які відзначали, що інформатизація освіти – це впорядкована сукупність взаємопов`язаних організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-методичних, науково-технічних, виробничих та управлінських процесів, спрямованих на задоволення освітніх інформаційних, мовних, обчислювальних і телекомунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу. Вчені І.В.Сільчак, І.І.Дмитренко, І.І.Кравченко, Ф.М.Ривкінд, Н.В.Маркус, Н.М.Рошак, досліджуючи застосування комп`ютера під час викладання української мови та літератури в школі, зазначають, що за його допомогою матеріали уроків цікавіші і краще засвоюються учнями.

Актуальність  проблеми вивчення комп`ютерної підтримки у навчанні зумовили вибір теми доного курсового дослідження: «Комп`ютерна підтримка навчання освітньої галузі «Мови і літератури»».

Об`єкт дослідження: комп`ютерні технології, їх використання у навчанні і вихованні.

Предмет дослідження: застосування комп`ютерних технологій при вивченні української мови і літератури в школі.

Мета  курсової роботи полягає у спробі підвищення пізнавального інтересу учнів до вивчення предмету українська мова та література, ефективності його опанування школярами за допомогою впровадження інформаційних технологій у навчальний процес.

Для досягнення зазначеної мети роботи нами було передбачено наступні завдання:

1. Проаналізувати значення комп`ютерних технологій у навчальному процесі та модернізацію підготовки вчителів до проведення уроків з комп`ютерною підтримкою;
2. Розглянути нові інформаційні технології викладання української мови та літератури у школі;
3. Визначити введення та використання комп`ютерних технологій під час вивчення української мови та літератури в школі.

Структура роботи складається зі вступу, двох розділів, які мають підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КОМП`ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАННІ І ВИХОВАННІ

 

1. Технології, їх значення в навчально-виховному процесі

 

За роки незалежності в Україні визначились нові пріоритети розвитку освіти і, відповідно, розпочався складний процес її модернізації з урахуванням потреб сучасного інформаційно-технологічного суспільства. Інтеграція України в світовий простір актуалізує завдання підготовки нової генерації вчителів, які добре володіють сучасними педагогічними технологіями, яке міцно увійшло в педагогічний лексикон. Саме це поняття ще не відстоялося, не набуло наукової завершеності, воно ще не має вичерпного визначення. Різні автори дають різні визначення:

• Педагогічна технологія – це сфера знання, яка включає методи, засоби і теорію їх використання для досягнення цілей освіти        [6, С. 73 – 85].
• Педагогічна технологія – це сукупність педагогічних прийомів, що забезпечують досягнення педагогічних цілей [7, с. 33].
• Педагогічна технологія – це спільна галузь педагогічного знання, яка включає в себе дві групи питань, перша з яких пов`язана із застосуванням у навчальному процесі технічних засобів, друга – з його організацією [8, с. 29].

Значне розходження  в поглядах на нове педагогічне явище  багато в чому пояснюється його складністю і недостатньою вивченістю, значною відмінністю вихідних позицій у різних дослідників. Але майже всіх об`єднує визнання специфіки педагогічної технології, яка полягає в тому, що в ній намічається і здійснюється такий навчальний і виховний процес, який повинен гарантувати досягнення поставлених цілей.

На нашу думку, технологія навчання – це система  науково обґрунтованих дій і  взаємодій елементів навчального  процесу, здійснення яких гарантує досягнення поставлених цілей навчання. Будь-яка педагогічна технологія спирається на певну наукову концепцію, що включає філософське, психологічне, соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітніх цілей. Відомо, що з часів Я.А. Коменського було багато спроб зробити навчання схожим на добре відлагоджений механізм. Разом з тим добре відомо і те, що після трьох століть ми не наблизились до ідеалу. Нинішня педагогічна технологія навчання у школі зорієнтована на викладання наукових знань, з одного боку, їх засвоєння – з іншого. Ця технологія навчання, яка отримала назву традиційної, виходить з того, що зовнішнє безпосередньо формує внутрішнє. Учень підпадає під поняття «об`єкт», яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів, забезпечуючи формування пізнавальних процесів і якостей, спрогнозованих вчителем. Але учень сприймає лише те, що може і хоче.

Тому стає все  більш зрозумілим, що традиційне навчання потрібно трансформувати в інше, при якому учень стає суб`єктом навчання. Заміна концепції освіти приведе не тільки до появи нових навчальних дисциплін, але й до оновлення викладання вже існуючих курсів. На сьогодні в теорії і практиці існує дуже велика кількість варіантів навчального процесу. Кожен автор і виконавець вносить щось своє, індивідуальне, у зв`язку з чим можна говорити про авторські технології навчання. Такими можна назвати добре відомі технології Ш.О. Амонашвілі, Л.В. Занкова, В.Ф. Шаталова та інші. Але чи тільки вчитель може бути головною фігурою на уроці? Чи можна його замінити? Адже, наряду з авторськими методиками і технологіями слід виділити і такий глобальний процес, як інформатизація, іншими словами впровадження нових ІТ (інформаційних технологій) в систему освіти [13, C. 56 – 43].

Інформатизація  суспільства – це глобальний соціальний процес, особливість якого полягає в тому, що домінуючим видом діяльності є отримання, накопичення, обробка, зберігання, передача і використання інформації, що виконуються на основі сучасних засобів, мікропроцесорної техніки, а також на базі різноманітних засобів інформаційного обміну [10, c.12].

Таким чином, використання відкритих інформаційних систем, розрахованих на використання всього масиву інформації, що доступна на даний  момент суспільству в певній сфері, дозволяє удосконалити механізми керівництва суспільним устроєм, сприяє гуманізації і демократизації суспільства. Одним із пріоритетних напрямів процесу інформатизації сучасного суспільства є впровадження нових інформаційних технологій в систему освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Інформаційно-технологічні нововведення і гуманізація навчально-виховного процесу в школі

 

Значення комп`ютера для системи освіти ще не повністю усвідомлене педагогами. Комп`ютер і програма повинні позбутися своєї штучності і стати невід`ємною частиною процесу навчання. Крім того, потрібна інтеграція інформаційної технології в арсеналі педагогічного інструментарію, відродження ідей індивідуалізованого навчання.

Застосування  нових програмних засобів дало змогу  перебудувати навчання не лише з математики, фізики, хімії, а й з таких, здавалося б, далеких від комп`ютера навчальних предметів як українська мова, література, іноземна мова, музика, малювання, географія, історія та інші. Розвиток освітнього менеджменту потребує широкого впровадження в управлінську діяльність автоматизованих робочих місць (АРМ) директора, заступника, секретаря. Наявність АРМ сприяє гуманізації                         навчально-виховного процесу, забезпечує демократичне спілкування, оперативний доступ до знань, отримання своєчасної, вичерпної інформації, вибір оптимальних варіантів рішень та прогнозування їх наслідків [1, C. 18 – 21].

Управлінська  діяльність у школі грунтується  на використанні технологічного середовища інтегрованої інформаційної системи «Школа». За допомогою інформаційної системи адміністрація здійснює планування навчально-виховної роботи. У комп`ютері реєструються вхідні та вихідні документи, зберігаються анкетні дані працівників школи, міститься пакет документів про атестацію вчителів, каталог науково-методичної літератури і нормативних документів Міністерства освіти, складається розклад уроків та готуються статистичні дані.

Застосування  нових інформаційних технологій в освіті - один із засобів підготовки кадрів у сучасних умовах з урахуванням  завдань майбутнього. Тому особливої  уваги потребує розвиток форм подання знань, формування інтелектуальних умінь, набуття практичних навичок у галузі застосування новітніх засобів обчислювальної техніки [28, C. 34 – 45].

Найбільш тривожне, по суті, безмежне джерело марнотратства часу - це нескінченне «підтягування» відстаючих, - зазначав В. О. Сухомлинський, - учитель змушений весь час повертатися до того, що вже вивчалося, без кінця давати додаткові вправи. Щоб звільнити вчителя від цієї безплідної праці, треба прагнути до того, щоб оволодіння знаннями було водночас застосуванням знань, щоб якомога менше здобутих раніше знань перебувало в запасі, без використання і застосування» [11, с. 5].

Саме використання нових інформаційних технологій дає змогу створити на уроці природне середовище, допомагає розбудити творче начало в учнях, розвиває їхнє мислення і формує у них навички, необхідні для сучасного суспільства. При цьому змінюється парадигма навчання, більше уваги приділяється виробленню уміння самостійно здобувати знання в умовах дослідницької діяльності. Застосування нових інформаційних технологій у навчанні посилює зв`язок між предметами, що сприяє створенню нових інтегрованих курсів навчання і налагодження зв`язку між державними стандартами освіти.

При цьому відкриваються  далекосяжні перспективи не тільки в гуманітаризації освіти та гуманізації навчального процесу, а й у становленні шкільних демократичних засад розвитку учнівського самоврядування. Підвищується рівень неформального спілкування учнів і вчителя та учнів між собою, розширюється самостійна навчальна і громадська діяльність, розкривається творчий потенціал учителів і учнів з урахуванням їхніх громадянських позицій, навчальних уподобань і професійних інтересів.

Демократичне  учнівське самоврядування сприяє виробленню в учнів почуття господаря  школи, вміння співпрацювати на принципах рівності, гласності, стає школою демократії, виховує рішучих, готових до відповідальності і самоактуалізації людей. Розвиток форм самоврядування учнів перебуває у прямій залежності від розвитку інформаційної інфраструктури навчально-виховного процесу. Реалізація світоглядних функцій інформатизованого навчання дає змогу перебудувати навчальний процес, добитися якісно нового способу управління навчальною діяльністю. Комп`ютер повніше враховує діапазон індивідуальних особливостей учнів, а головне - дає можливість здійснити діалогове навчання. Учень своїми діями сам змінює навчальну ситуацію і є її активним учасником.

Комп`ютерно-орієнтовані дидактичні системи розвивають в учнів потребу постійно розширювати і поглиблювати свої знання, формують уміння зважено приймати рішення та відповідати за їх наслідки, що важливо у вихованні гармонійно розвиненої особистості. Гуманізація                     навчально-виховного процесу зумовлює підвищення якості контролю за діяльністю учнів та удосконалення стратегії навчання. Намітились три шляхи індивідуалізації навчання. Перший характеризується тим, що вибір навчальних впливів визначається комп`ютером. Другий передбачає, що самі учні визначають управління навчання, якому вони віддають перевагу. Третій шлях - змішане управління: учневі пропонується намітити стратегію навчання, яку він вважає найбільш прийнятною, але якщо при цьому виявляється «збій», тобто учень погано справляється з навчальним завданням, управління процесом навчання комп`ютер повністю бере на себе [24, C.17 – 34].