Творчість школярів молодшого шкільного віку

 

- Дивись, Петрику, яка  струнка берізка стоїть на  поляні! Красиво!

 

-Угу, - відповідає Петрик, дивлячись не на струнке дерево, а на землю. – Під березою мурашник, там мурашки бігають, до себе все тягнуть. Знаєш, як цікаво. Підем – поглянем.

 

 У батька з’явився один естетичний об’єкт, а у сина – другий. В своїх спробах передати думки і почуття засобом кольору, музичних звуків та поетичного слова, дитина користується засобами, вже виробленими в практиці мистецтва. Він бачить ілюстрації в книжках, слухає по радіо пісні, дивиться по телебаченню вистави. Так чи інакше те, чим користуються майстри мистецтва, дитина намагається передати. Але це не просто формальні засоби, за ними завжди щось стоїть – причому, коли дитина володіє художньою формою його переживання посилюються, заглиблюються, міняються.

 

 І так, розуміти художню  діяльність ми будемо достатньо  широко – вона включає в  себе і практичні заняття дітей  яким-небудь видом мистецтва,  і пізнання виробів художників, і красоти природи, і естетичну оцінку людських відносин. Всі ці способи пізнання естетичного в молодшому шкільному віці взаємозв’язані, переплетені.

 

 Виховання естетичних  почуттів і художніх здібностей  дітей не рідко зупиняється впевненістю, дорослих в їх природній опреділеності, в тім, що здібності є або їх нема; звідси: “Виховуй, не виховуй – природа своє візьме”. Як надія на природну обдарованість, так і посилання на відсутність у дитини художніх здібностей, призводить до пасивності у вихованні – цим наноситься великий ущерб розвитку особистості.

 

 Якщо навіть виходить  з вродження природи таланту,  то, як мінімум необхідно створити умови, щоб він проявився. А це означає – займатися з дитиною тим або іншим видом мистецтва.

 

 Більшість батьків, замітивши у своїх дітях нахил, інтерес до музики, живопису, танцю так і поступають.

 

 Складніше з тими, хто  вважає сина або дочку “не  здібними до мистецтва”.

 

 Вони вирішають не тратити даремно часу на художню самодіяльність дитини, чим і завдають їй великої шкоди. Досвід багатьох педагогів впевнено показує, що якщо правильно організувати заняття мистецтва, то в будь-якої дитини художні здібності можна розвивати до високого рівня, що дітей, зовсім не здібних до мистецтва, не має. І “нездібність” людини майже завжди пояснюється тим, що в дитячі роки він не получив належного цілеспрямованого естетичного виховання.

 

 Дитина повинна вчитися діяти з живописним кольором, музичними звуками, художнім словом.

 

 Знання дитини про  життя, його бажання і інтереси, звичайно, вплітається в його  художню діяльність – без цього  вона не може стати творчою.

 

 Напевно, дорослі, задумуючись  ціллю “побудувати” художню  діяльність дітей, дати їм загальні  засоби і способи такої діяльності, в тій або іншій степені,  направляють вибір за дітьми того чи іншого конкретного малюнка, вірша, сценки. Але настільки уважними потрібно бути, “задаючи” тему чи сюжет. Кожна дитина повинна получити можливість визначити у своїй творчій роботі близький і інтересний йому зміст.

 

 Різниця між засобами різних видів мистецтва заключається в тому простому факті, що вони вплинуть на людину через відповідні органи чуття: музика - через звуки, живопис – через кольорове бачення .

 

 Разом з тим, засоби  мистецтва - результат історичного  розвитку культури. Музичний звук 

відрізняється від природнього і фізичного звуку, а живописний колір не можна відрізнити з яким-небудь із кольорів сонячного спектру.

 

 

Обдарована дитина: рано самостійна у самообслуговуванні; вміє добре  висловлювати думки; виявляє інтерес  до діяльності, яка потребує тонкої і точної моторики, володіє розвиненою координацією, широким діапазоном рухів; демонструє здібності у практичному застосуванні знань; виділяється досягненням у читанні, багатим словниковим запасом, розумінням прочитаного, переказом; задає багато запитань про походження і функції предметів, проводить багато власних спостережень і дослідів; охоче і легко вчиться; дуже допитлива і спостережлива; виявляє незалежність та оригінальність мислення, винахідлива, висловлює багато міркувань про конкретні ситуації, виявляє гнучкість; легко пристосовується, активно спілкується, виявляє ініціативу; бере на себе відповідальність; вирізняється доброю пам’яттю.

 

 Якщо спробувати охопити  подумки всі найзначніші явища, які стосуються проблеми обдарованості, то в порізному їхньому різнобої можна виділити дві лінії закономірних переходів у взаємозв’язках природних і культурнопедагогічнихї факторів.

 

 Перший вектор цих  взаємодій – перехід від загальної  розумової обдарованості до спеціальної. Пам’ятаете градацію ранніх проявів обдарованості, встановлену ДЖ. Селлі? Чим більш спеціальний даний вид обдарованості, тим частіше зустрічаються його ранні прояви. Зіставимо цю закономірність із загальновизнаною тезою про те, що такі прояви – свідчення домінуючої ролі відповідних задатків. Виходить, що чим більш спеціальним є даний вид обдарованості, тим більша роль у його розвитку належить факторові вродженості.

 

 Звичайно, цей фактор  виражає не абсолютне, а лише  відносне зменшення ролі культурно-педагогічних факторів. Роль педагога, значення тренувальних вправ у встановленні, наприклад, музичного таланту можуть бути нітрохи не менші, ніж обсяг зусиль, затрачуваних при формуванні наукового обдарування.

 

 Другий вектор –  висота творчих досягнень. Можна  припустити, що чим вони оригінальніші  й чим більший їхній масштаб,  тим вагомішу роль у долі  цієї людини відіграли вроджені  якості її індивідуальності. Причому,  на всіх цих ступенях зростання ролі вроджених якостей і відповідне зменшення питомої ваги якостей набутих, мають, як і в випадку з першим вектором взаємодії, лише відносний характер.

 

 Першорядне значення  для прискореного розумового  розвитку завжди мають показники  творчості. Раніше за інші можна  виявити художню та музичну  обдарованість дітей. Бувають  випадки розходження між загальним  розумовим рівнем дитини і спеціальними здібностями (спортивними, технічними, математичними, гуманітарними та ін.). тому висновок про обдарованість не може базуватися лише на показниках інтелектуальних здібностей, мають бути враховані навички, набуті в процесі виховання і навчання, інтереси дитини, думка батьків.

 

 Що до творчих здібностей  як невід’ємної якості обдарованої  дитини, то головну увагу на  цьому етапі ми приділяємо  проявам інтелектуальної ініціативи. Скажімо, дитина виконує тест  словника. І ось перших три слова, значення яких вона повинна пояснити: велосипед, молоток, книга. Якщо до того ж наш випробуваний намагається ще й якось пов’язати одне з одним пояснювані слова, хоч це зовсім не вимагається (наприклад: молоток – вид інструменту, яким ударяють по різних матеріалах і деталях, його можна використовувати для ремонту велосипеда і т. д.). – якщо ми чуємо такі відповіді, стає очевидним, що перед нами дитина з неординарним мисленням та уявою..

 

 Застосовуються й спеціальні  тести творчої обдарованості.  Діти, які дістають високі оцінки  з усього комплексу тестів  і не страждають на повільність  (флегматичний темперамент), рекомендуються, звичайно, в клас прискореного  навчання, де розвитку творчих  здібностей приділяється підвищена увага.

 

 

На основі виявлених даних  дається обґрунтована рекомендація щодо навчання дитини у школі –  гімназії, ліцеї чи класах певного  профілю. Окремо видаляємо рекомендації батькам, вихователям і вчителям щодо раннього діагностування підвищеного рівня здібностей дитини в тій чи іншій галузі.

 

 

ДІАГНОСТИЧНА ТАБЛИЦЯ.

 

 Прізвище дитини...

 

 Рік народження...

 

 Домашня адреса...

 

 А. Психодіагностичні  тести.

 

 І. Класифікація:

 

 за номерами;

 

 за кольорами і розміром;

 

 на розсуд дитини.

 

 ІІ. Вилучення зайвого:

 

 предметні малювання;

 

 геометричні форми;

 

 словесні завдання.

 

 ІІІ. Читання:

 

 знання букв, читання  тексту;

 

 складання слів із  букв;

 

 складання речень із  запропонованими словами.

 

IV. Письмо:

 

 малювання за даними  словами чи реченнями;

 

 копіювання фрази з  іноземної мови або набору  букв довільним шрифтом;

 

 графічний диктант.

 

V. Творчі здібності:

 

 складання оповідання  за серією малюнків;

 

 продовжити або закінчити  оповідання;

 

 розказати пригоду,  подію, епізод на вибір дитини з власного досвіду.

 

 Всього балів...

 

 Висновки...

 

 

Б. Самооцінка дитини:

 

 Твоя улюблена іграшка,  гра?

 

 З ким тобі цікаво гратися?

 

 Що ти любиш і  вмієш робити?

 

 Чого ти хочеш навчитися?

 

 Чи любиш ти тварин, природу?

 

 Чим відрізняється  дорослі від дітей?

 

 Заспівай свою улюблену  пісню, розкажи улюблений вірш.

 

 Поясни, чому любиш  цей вірш чи пісню.

 

 Полічи, виконай математичні дії.

 

 Тобі подарували чарівну  квітку із 5 пелюстками. Як ти їх використаєш?

 

 Всього балів...

 

 Висновки...

 ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

 

 

А. Психологічні тести.

 

 І. Класифікація геометричних  форм виявляє здатність розрізняти  основні кольори, форми, величину, співвідносити їх, диференціювати якість виконаної роботи, допомогти зробити висновок про рівень розвитку психологічних процесів, розумову активність, самостійність у діях з конкретним матеріалом, вияв елементів логічного мислення, його оригінальність.

 

 ІІ. Вилучення зайвого.

 

 Це завдання на зрілість  операцій мислення і його рівень. Виявляє володіння загальними поняттями, операціями мислення (аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, порівняння), здатність бачити суттєві ознаки, робити висновки, встановлювати логічні зв’язки як на конкретному, так і на основному матеріалі.

 

 ІІІ. Читання.

 

 Дозволяє встановити  можливості навчання, мовний розвиток, рівень знань, досягнутий дитиною, стан навичок читання. Виявляє особливості читання, словниковий запас, розвиток фонематичного слуху, здібності до навчання.

 

IV. Письмо.

 

 Виявляє рівень розвитку дрібної моторики руки, навички малювання, письма, уміння користуватися правилами, виділяти основні елементи, самостійно контролювати якість виконання, працездатність. Свідчить про стан набуття навчальних навичок, здатність до навчання, оволодіння правилами граматики на практиці, працездатність.

 

V. Творчі здібності.

 

 Завдання на зрілість  особистості дитини, її емоційно-вольову  сферу, здатність до самостійного  опанування знаннями, наявність  творчих можливостей, стійкість поведінки, інтересів, цілеспрямованої діяльності. Виявляє здатність установити різні зв’язки і залежності, оцінити ситуацію, словниковий запас, вміння використовувати свій життєвий досвід, дотримуватися логічної послідовності, рівень творчої уяви, можливості спілкування.

 

 Б. Самооцінка дитини.

 

 Наведені запитання  дають можливість виявити притаманні  лише цій дитині якості особистості  серед інших. Відповіді на запитання  свідчать про те, як дитина усвідомлює взаємини з дорослими, майбутніми вчителями, та своє місце серед них (дорослих) у спілкуванні, як регулює свою діяльність, вчинки, почуття, думки. Показують, наскільки дитина критична, вимоглива до себе, як ставиться до успіху та невдачі, які цілі ставить для себе, як хоче їх досягти.

 

 Самооцінка впливає  на рівень пізнавальної діяльності, сприймання інформації, вирішення інтелектуальних завдань, на рівень самоконтролю, самостійності, регуляцію діяльності і поведінки, рівень діяльності і поведінки, рівень їх усвідомленості, виявляє здібності і нахили дитини та загальну психічну зрілість як особистості.

 

 В. Спостереження батьків.

 

 Бесіда з батьками  за наведеними питаннями (можливі  інші , зокрема ті, що наводяться у другій частині методичних рекомендацій), дає можливість встановити дійовий контакт в інтересах дитини, щодо виявлення подальших можливостей в навчанні і вихованні.

 

 Відповіді на поставлені  запитання дадуть змогу виявити  завдання виховання в сім’ї,  доцільність цих методів та їх результативність, а також ті тонкі особливості формування дитини як особистості, які пояснюють ранній психічний розвиток, її здібності, нахили, успіхи в навчанні, конкретизують подальші завдання батьків щодо виховання і навчання їхньої дитини.

 

 Г. Висновки вчителя,  вихователя.

 

 Під час складання характеристик вчитель орієнтується на вказані запитання, які відображають такі моменти, які б характеризували дитину як особистість: її зрілість, досягнення в діяльності, вихованість, подальші можливості виховання та навчання, прояви своєрідних здібностей і нахилів, використовують педагогічні рекомендації про умови індивідуального навчання дитини. Деяким обдарованим дітям для більш повної реалізації можливостей необхідний вчитель, спеціаліст, наприклад, у галузі музики і мистецтва.

 

 Для того, щоб полегшити  батькам визначитися, в якій галузі яскраво виявляються здібності дитини, наводимо спеціально розроблену анкету:

 

 Якщо порівнювати фізичну  активність вашої дитини з  активністю її ровесників, на чию користь буде це порівняння?

 

 У якому віці ваша  дитина навчилася: вирізати картинки  ножицями, розфарбовувати малюнки  всередині контурів, зав’язувати  шнурки, писати друковані літери  алфавіту, писати друкованими літерами  своє ім’я та інші слова, переписувати або копіювати оповідання, вірші, називати літери алфавіту (в книгах, на вивісках тощо), читати і вимовляти своє ім’я по літерах, читати окремі слова, називати час, рахувати гроші, запам’ятовувати телефонні номери.