Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Января 2014 в 23:06, курсовая работа
Сім’я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює сою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім’я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності. Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної сім’ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.
І. Вступ
ІІ. Педагогічне забезпечення сімейного виховання
1. Функції та основні параметри сучасної сім’ї
2. Функції сім’ї
2.1. Матеріально-економічна функція.
2.2. Житлово-побутова функція.
2.3. Демографічна функція.
2.4. Комунікативна функція.
2.5. Виховна функція.
2.6. Рекреативна функція сім’ї.
3. Типологія сімей
4. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з сім’ями
5. Помилки сімейного виховання.
ІІІ. Висновок.
Список використаної літератури.
2.2. Житлово-побутова функція.
Список використаної літератури.
Є десятки, сотні професій, спеціальностей, робіт: один будує залізницю, інший зводить житло, третій вирощує хліб, четвертий лікує людей, п’ятий шиє одяг. Але є сама універсальна - найскладніша і найблагородніша робота, єдина для всіх і в той же час своєрідна і неповторна в кожній сім’ї, - це творіння людини.
Відмінною рисою цієї роботи є те, що людина знаходить в ній ні з чим не порівнянне щастя. Продовжуючи рід людський, батько, матір повторюють в дитині самих себе, і від того, наскільки свідомим є це повторення, залежить моральна відповідальність за людину, за його майбутнє. Кожна мить тієї роботи, яка називається вихованням, - це творіння майбутнього і погляд в майбутнє.
Виховання дітей - це віддача особливих сил, сил духовних. Людини ми створюємо любов’ю - любов’ю батька до матері і матері до батька, любов’ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти зростають в тих сім’ях, де мати і батько по-теперішньому часу люблять один одного і разом з тим люблять і поважають людей.
Тільки людина криком сповіщає світ про своє народження, починаються його вчинки, починається його поведінка. Людина поступово відкриває світ, пізнає його розумом і серцем. Він бачить матір, усміхається їй і його перша смутна думка, якщо тільки можна її назвати думкою, - це відчуття того, що мати (а потім і батько) існують для його радості, для його щастя. Людина підіймається на ноги, бачить квітку і метелика, що літає над нею, бачить яскраву іграшку - і мама, і тато радіють, коли вона, дитина, радіє. Дедалі більше вступає в дію закономірність: якщо поведінка, вчинки маленької людини продовжують диктуватися тільки його потребами, людина зростає моральним виродком. У нього розвиваються ненормальні, підвищені вимоги до життя і майже всяка відсутність вимог до себе.
Гармонійне виховання особи можливе тільки при тій умові, коли до потреб - першому, елементарному і навіть в якій - то мірі примітивному спонукачу людських вчинків, людської поведінки - приєднується більш сильний, більш тонкий, більш мудрий спонукач – обов’язок. Власне, людське життя починається з того моменту, коли дитина вже робить не те, що хочеться, а то, що треба робити в ім’я загального блага.
Діти, почавши своє життя цілком безпорадними істотами, так багато одержують від батьків, що останні природно породжують в них відчуття подяки, любові і свого роду гордості своїми батьком і матір’ю. Не тільки сам по собі відхід, допомога, турбота батьків, але і участь, і ласка їх грають в цьому роль. Діти, рано усиротілі або що позбавилися батька або матері, часто пізніше, в зрілі роки, відчувають гіркоту, тугу від відсутності в їх спогадах пам’яті про батьківську ласку, сімейні радощі, невипробувані синові відчуття і т.п. Навпаки, ті, що випробували, щастя, яке дається хорошим сімейним життям, згадують, що вони, дітьми, вважали матір красунею, незвичайно доброю, а батька - розумним, умілим і т.п., хоча в той час, коли згадують це, вони можуть вже сказати, що насправді мати зовсім не була красунею, а батько був не більш як недурна людина. Ця ілюзія дитинства свідчить про потребу цього віку, що виявляється дуже рано, бачити в тих, хто ним в цей час всіх дорожче, всілякі якості, які їх уява може малювати їм. Вони завжди люблять тих, хто любить і поважає їх батьків. І коли батьки дійсно володіють крупними достоїнствами і дітям доводиться бачити вирази подяки або пошани до їх батьків, це майже завжди справляє на них враження, що залишається на все життя і нерідко визначаюче характер життя і діяльності дитини.
Батьки, виховуючи дитину завжди повинні дотримуватись певних норм і правил, які б забезпечували стабільний розвиток фізичного та морального здоров’я. Виховання дитини в сучасному розвинутому суспільстві вимагає дотримання всіх аспектів виховного процесу. Часто батьки не застосовують певних виховних норм та правил, тому важливим етапом у зростанні дитини є своєчасне педагогічне забезпечення сімейного виховання.
Сім’я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює сою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім’я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності. Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної сім’ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.
Сім’я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім’ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім’ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім’ї.
В особливо складних умовах у період кризи опинилася молода сім’я, яка визначається як соціальна група, у якої вік чоловіка та жінки або одного з них не перевищує 28 років. В Україні налічується 10,3 млн. молоді (віком від 15 до 28 років), що становить 19,1 відсотка загальної кількості населення. В країні мешкає 2 млн. 400 тис. молодих сімей, в яких народжується 80 відсотків усіх народжуваних в Україні дітей. Тобто 46,6 відсотка молодих людей перебувають у шлюбі, і хоча статистика недосконала і не встигає за кількістю розлучень, можна сказати, що 50 відсотків молоді перебуває в шлюбі (або була в шлюбі). Є молодь, яка готується до шлюбу. Отже, питання шлюбно-сімейних відносин хвилюють молодь: як підготуватися до шлюбу, як обрати супутника життя, як одружитися, зберегти сім’ю, запобігти сімейним чварам, як виховувати дітей та ін.
Перед молодою сім’єю стоять особливо гострі проблеми матеріально-економічного та житлово-побутового характеру. Невизначеність майбутнього, незайнятість у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків, непідготвленість до сімейного життя та виживання у таких умовах негативно позначаються не лише на демографічній ситуації в Україні, а й на внутрішньо-сімейних процесах, характері взаємостосунків членів сім’ї, її стосунків з оточуючим середовищем, вихованні дітей, організації вільного часу.
Державна політика, спрямована на підтримку молодої сім’ї, знайшла своє вираження у Законі про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні, галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодих жінок, сім’ї, завдяки якій передбачається здійснити заходи, спрямовані на поліпшення становища молодої сім’ї, її соціальний захист. Ці завдання реалізуються за допомогою соціальних служб для молоді, створених на початку 90-х років.
Сім’я виконує комплекс функцій. Розглянемо кожну функцію сім’ї та визначимо, як сучасна сім’я справляється з її виконанням:
Матеріально-економічну функцію сім’ї (становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Сім’я повинна брати участь у суспільному виробництві, здобувати професію, заробляти собі на життя, на відновлення втрачених на виробництві сил. Чи може сучасна сім’я ефективно виконувати цю функцію? Як свідчать дані соціологічних досліджень, переважна більшість сімей має життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50 відсотків цих сімей перебувають за межею бідності, а прибуток молодої сім’ї удвічі нижчий за необхідні потреби. Крім того, чимало молодих людей не зайнято або не повністю зайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану, скорочень, має нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сім’ю, люди змушені займатися так званою комерційною діяльністю. Особливо важко сім’ям, які виховують малих дітей, неповним, багатодітним сім’ям. Ці явища стають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров’ї членів сім’ї, їх інтелектуальному розвитку, а в майбутньому -на розвитку суспільства, генофонді країни.
2.2. Житлово-побутова функція.
Житлово-побутова функція - це забезпечення сім’ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тісно пов’язана з попередньою. За даними соціологічних досліджень, лише 5-7 відсотків молодих сімей, що беруть шлюб, забезпеченні власним житлом. Через 5 років спільного проживання власне житло мають 23 відсотки молодих сімей, інші або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окрему квартиру чи кімнату в гуртожитках (особливо це стосується студентської сім’ї). Молоді сім’ї навіть не мають чітких перспектив щодо одержання житла. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації домашнього побуту і загалом - на мікрокліматі сім’ї.
Отже, в активний період життя, сприятливий для здобуття професії, вдосконалення професійних якостей, народження та виховання дітей, молода сім’я не має належних економічних та побутових умов для свого становлення, нормального розвитку та виховання здорового покоління.
Репродуктивна (демографічна) функція сім’ї полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізично і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій). Як відомо, для відтворення населення та його природного приросту кожна сім я повинна мати двох-трьох дітей. Статистичні дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сім’ї є її малодітність (більшість сімей, десь біля 52 відсотків, має одну дитину), бездітність, відкладання народження дітей на невизначений період. У результаті з 1991 р. в Україні кількість померлих щороку перевищує кількість народжуваних. Наприклад, у 1992 р. кількість народжених в Україні становила 596785, а померлих - 697110. Отже, природний приріст дорівнював - -100325. Тобто населення України має тенденцію до старіння та вимирання. Цей процес торкнувся й сільської місцевості, де раніше в сім’ях налічувалося двоє-троє, а то й більше дітей. Нині більшість сільських сімей також має лише одну дитину.
Отже, скрутні матеріально-економічні та житлово-побутові умови існування молодої сім’ї негативно відбиваються на відтворенні населення України, що в свою чергу через певний час справлятиме негативний вплив на загальний розвиток суспільства: не вистачатиме робочих рук, спостерігатиметься недостатній розвиток науки, подальше зменшення кількості населення тощо. Складність ситуації, у якій перебуває зараз молода сім’я, негативні явища, що мають місце в молодіжному середовищі (алкоголізм, наркоманія, захворювання, що передаються статевим шляхом) позначаться і на якісному відтворенні населення.
Комунікативна функція сім’ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім’ї, внутрішньо-сімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім’ї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім’ї - це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сім’ї. Психологічний клімат сім’ї може змінюватись і залежати від самих членів сім’ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки). Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату - згуртованість членів сім’ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім’ю та кожного її члена. Велике значення для психологічного клімату сім’ї має внутрішньо-сімейне спілкування. Сімейний мікроклімат, на який впливають стійкий позитивний емоційний настрій, взаєморозуміння, доброзичливість, позначається на настрої членів сім’ї, загальному стилі їхнього життя. У такій сім’ї наявне бажання разом проводити вільний час, віхідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрішньо-сімейного (між подружжям, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для позасімейного (з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень.
Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутність милосердя у членів сім’ї призводять до негативного емоційно-психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім’ї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами, зручностями заради ближнього.
Останнім часом у сім’ях, особливо молодих, спостерігається багато розлучень. В умовах соціально-психологічного стресу молодь по суті не підготовлена ні морально, ні матеріально до створення сім’ї, не бажає мати дітей. За статистичними даними, в Україні розпадається кожний другий-третій шлюб. Проте в окремих регіонах процес розлучень має свою специфіку. Наприклад, у Житомирській області у 1-4 місцях 2004 р. розпалося 80 відсотків шлюбів, у Криму - 65,5 відсотка, на Кіровоградщині розпадається третина молодих сімей, які живуть разом до п’яти років; у Донецькій області за останні 2 роки зареєстровано 82298 шлюбів, а розпалося за цей період - 54193. Така ж картина спостерігається на Полтавщині та в інших регіонах України, причому цифри постійно зростають.