Ситуативний підхід до вивчення англійської мови в середній школі

1. Пред’явлення ситуації та завдань, які стимулюють учнів до активного перегляду відео фрагмента.

Зразки завдань:

а) Відповісти на запитання: “Хто...? Де...? Чому...?”;

б) Визначити правильні  та помилкові твердження;

в) Визначити логічну  послідовність основних подій.

2. Перший перегляд відеофрагмента.
3. Перевірка виконання завдань.

ІІ  етап (мовна практика)

1. Другий (пазовий) перегляд відео фрагменту.
2. Коментар та фонетичне опрацювання (в паузах) відібраних мовних одиниць.
3. Виконання вправ для відібраних мовних одиниць у нових ситуаціях типу “Що б ви сказали, якби...?”.

ІІІ етап (мовленнєва практика)

1. Завдання, що стимулюють активну комунікативну діяльність студентів.
2. Третій перегляд відеофрагмента.
3. Обговорення поведінки дійових осіб та порівняння соціально-культурних особливостей.
4. Драматизація відеофрагмента.
5. Рольова гра.
6. Написання резюме.
7. Написання домашнього твору.

Послідовність навчальних дій може бути змінена відповідно до частоти проведення відео занять, характеру відеоматеріалу та рівня  сформованості мовленнєвих навичок та вмінь учнів.

 

Читання іноземною мовою  як один із видів мовленнєвої діяльності є важливою метою навчання у програмах  навчальних закладів різних типів. Крім того воно служить найважливішим  засобом комунікації в сучасному  суспільстві, цінність якого чітко й переконливо виступає в умовах відсутності відповідного іншомовного середовища. Зріле читання як уміння може ефективно функціонувати лише за умови сформованості адекватних навичок техніки читання.

Навчальна робота з розвитку навичок техніки читання англійською мовою розпочинається у 5 класі і включає вправи, спрямовані на запам’ятовування конфігурацій букв та їх звукові співвідношеності; читання вголос ізольованих слів, організованих за певною графічною ознакою (з голосною у закритому складі або з голосною у відкритому складі, читання буквосполучень голосних чи приголосних).

Як свідчить практика, на початковому етапі у процесі  формування навичок техніки читання  англійською мовою неминуче виникає  безліч помилок в озвучуванні  як окремих літер, так і цілих слів. Головною причиною є недостатня кількість тренувальних вправ, скорочення часу для читання на уроках, відсутність відповідних засобів наочності: карток розрізної азбуки, карток із словами, буквосполученнями, майже повне вилучення письмових вправ на закріплення графічного образу слова: коротеньких диктантів, вправ загального характеру (хто швидше складе слово з літер розрізної азбуки; хто правильно і якнайшвидше складе або напише англійське слово, вимовлене вчителем рідною мовою; хто швидше складе ряд слів з тією чи іншою літерою тощо).

Виконання подібних вправ  з техніки читання корисне  й ефективне: учні з великим задоволенням займаються таким видом вправляння. Воно дає можливість швидше перейти  до читання речень та текстів, побудованих  на вивченому матеріалі, а пізніше й до складніших текстів. Серед величезної кількості вправ, метою яких є формування та удосконалення навичок техніки читання, можна назвати також створення ігрових ситуацій. У шкільній практиці все частіше й частіше почали використовуватись ігри, спрямовані на формування усномовленнєвих умінь. Проте ігрові ситуації можна і дуже корисно виконувати також на етапі оволодіння технікою читання. Ці вправи можуть носити індивідуальний чи командний характер, з використанням спеціально підготовленої наочності або без неї.

В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого завдання (з’ясувати щось, дати комусь пораду, висловити захоплення і т.п.) і ситуативності. Якщо одна з цих двох ознак відсутня, вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.

В некомунікативних вправах  учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

Наведемо приклади завдань до не комунікативних, умовно-комунікативних та комунікативних вправ.

1. Напишіть по одному  запитанню до кожного речення,  починаючи їх словами, що подані  в дужках.

(В учня немає ніякого  мовленнєвого завдання: він, ставить  запитання до вже відомої інформації, вся його увага зосереджена на формі – порядку слів у питальному реченні, вживанні допоміжного дієслова в разі потреби; ситуація мовлення відсутня. Висновок: вправа не комунікативна).

2. а) Прочитай записку,  яку написали тобі батьки (прохання  полити квіти, вимити посуд тощо).

б) Батьки повернулися  додому. Скажи їм, що ти виконав те, про що вони тебе просили.

(Учень одержує два  мовленнєвих завдання – спочатку  прочитати записку і зрозуміти  її, а потім доповісти батькам  про виконання їх прохання. Увага  учня розподіляється між змістом і формою. Створено ситуацію мовлення, але всі речення, що говорить учень, побудовані за однаковим зразком, вправа має тренувальний характер. Висновок: вправа умовно-комунікативна).

3. Сьогодні у нас  гості з англомовних країн. Познайомтеся один з одним. Розпитайте, з якої саме країни приїхав гість, з якого міста, якої він/вона національності та ким він/вона збирається стати в майбутньому.

(Створена вчителем  ситуація моделює реальну ситуацію  зустрічі із зарубіжними школярами,  що мотивує використання іноземної мови з метою спілкування. Обидва мають завдання дізнаватися якомога більше один про одного. Продукт мовлення – діалог-розпитування. Висновок: вправа комунікативна).

Умовно-комунікативні  вправи використовуються для автоматизації дій учнів з новими лексичними одиницями активного словника. У цих вправах учень сприймає зразок мовлення і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної учителем ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ:

• імітація зразка мовлення;
• лаконічні відповіді на альтернативні запитання;
• підстановка у зразок мовлення;
• завершення зразку мовлення;
• розширення зразку мовлення;
• відповіді на інші типи запитань;
• самостійні вживання лексичної одиниці у фразі/реченні;
• об’єднання зразка мовлення у понадфразові єдності – діалогічну та монологічну.

Приклади умовно-комунікативних вправ для автоматизації дій  учнів з лексичними одиницями  активного словника:

1) Answer my questions. Give laconic answers.

T: Is “Katheryna” by Shevchenko a story or a poem?

Ps: A poem.

T: Is “Hamlet” by Shakespeare a play or a novel? Etc.

 

2) Correct me if I’m not right.

T: “Cinderella” is a short story.

P₁: You are not right. “Cinderella” is a fairytale.

Cl: “Cinderella” is a fairytale. Etc.

 

3) Complete my statements.

T: “Robinson Crusoe” by D.Defoe is …

P₁: “Robinson Crusoe” by D.Defoe is an adventure story.

Cl: “Robinson Crusoe” by D.Defoe is an adventure story. Etc.

 

4) Answer my questions.

T: What’s your favourite poem?

P₁: The poem “My Heart’s in the Highlands” by R.Burns. Etc.

 

5) Yell the class about your favourite novel, poem, play, etc.

T: My favourite play is “The Importance of Being Earnest” by Oscar Wilde.

P₁: My favourite story is “Taras Bulba” by Gogol. Etc.

 

Існують різні підходи  до навчання діалогічного мовлення, з яких можна виділити два основних. Відповідно до першого – “зверху вниз” – навчання діалогічного мовлення розпочинається зі слухання діалогу-зразка з його наступним варіюванням, а згодом і створенням власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування. Другий – “знизу верх” – передбачає шлях від засвоєння спочатку елементів діалогу до самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації, що не виключає прослуховування діалогів-зразків.

До системи вправ  для навчання діалогічного мовлення включаються 4 групи вправ:

І група – вправи для навчання “реплікування”

 

 

Ситуація 1.

Учитель: Я театрал і цікавлюся  різними театральними жанрами і  різними напрямками у музиці. Я  скажу, чим саме я цікавлюся. Скажіть, що ви цікавитеся тими самими жанрами, що й я.

T: I’m interested in opera and ballet.

P₁: I’m interested in opera and ballet too.

Ситуація 2.

Учитель: Ми продовжуємо розмову  про наші театральні смаки. Але зараз  вони можуть різнитися: мені подобається  один жанр, а вам – інший.

T: I’m interested in tragedy.

P₁: And I’m interested in musical comedy.

ІІ група – вправи на засвоєння діалогічної єдності різних видів.

Ситуація 1.

Учитель: До нашої школи приїхали гості – ваші ровесники з Великобританії. Ви хочете скласти для них культурну програму. Скажіть своєму іноземному гостю, чим цікавитеся, а він/вона повідомить про свої уподобання.

Р₁: I’m interested in variety show.

P₂ (a foreign guest): I’m interested in variety show too/

або: And I’m interested in folk music.

Ситуація 2.

Учитель: Якщо ваші смаки  співпадають, запропонуйте разом піти до відповідного театру.

P₁: If you are interested in variety show, let’s go to the variety theatre together.

P₂: With pleasure! / Great! 

ІІІ група – вправи на створення мікро діалогів.

Ситуація 1.

Учитель: Запросіть свого  іноземного гостя піти до театру у  вихідний день. Скажіть йому/їй про  свої уподобання, з’ясуйте, чим цікавиться ваш гість. Домовтеся, куди конкретно ви підете. Скористайтеся схемою діалогу.

 

 

Структурно-мовленнєва схема:

P₁: I sory… , let’s go somewhere on … I’m interested in … What about you?

P₂ (foreign guest): I’m interested in …, too.

P₁: Then let’s go to …

P₂: What’s on at the … on …?

P₁: Let me see, … by … . He/she is a …    .

P₂: All right. Thank you for the invitation.

IV група – вправи на створення діалогів різних функціональних типів.

Ситуація 1.

Учитель:

(першому партеру): Ви – представник туристичної фірми з США в Україні. Ви розмовляєте з працівником міжнародної молодіжної фірми “Супутник”. Удвох ви маєте скласти культурну програму для туристів з вашої країни на час їх перебування в Києві.

(другому партнеру): Ви – працівник “Супутника”. З’ясуйте у представника зарубіжної туристичної фірми смаки туристів, порекомендуйте театри / концертні зали, які вони можуть відвідати у Києві. Поцікавтеся, чи володіють вони українською / російською мовами, бо від цього теж залежатиме вибір спектаклю / концерту.

Ситуація 2

Учитель: У нашій школі  гості. Це англійські школярі. Ми присутні на зборах нашого дискусійного клубу. Обговорюється питання: “Як краще проводити вихідні дні?”. Звичайно, у всіх вас є своя точка зору. Висловіть її. Намагайтеся переконати інших у своїй правоті.

Очікування висловлювання  учнів: груповий діалог – дискусія.

Ситуація 3.

Учитель: У Києві відбувається міжнародний конгрес юних архітекторів.

Завдання першому  партнеру: З’ясуйте, які визначні місця хочуть побачити ваші нові друзі – юні архітектори із США. Порадьте їм, як туди дістатися. Нагадайте про правила руху в Україні.

Завдання другому  партеру: Ви – юний архітектор з США. Скажіть, які визначні місця Києва ви хочете побачити. З’ясуйте, як туди дістатися. Доведіть, що ви знаєте правила руху в Україні.

Очікуване висловлювання  учнів: діалог-розпитування з елементами пояснення.

 

Ситуативний підхід використовується у навчанні інтонації. Метою навчання інтонації є формування:

1. рецептивних ритміко-інтонаційних навичок або інтонаційного слуху в аудіюванні;
2. продуктивних ритміко-інтонаційних навичок (в говорінні та при читанні уголос).

На відміну від слухо-вимовних (артикуляційних) навичок, які є мовленнєвомоторними, інтонаційні навички – це мовленнєві навички: мовлення є ситуативним за своєю природою, тому й наша інтонація завжди залежить від мовленнєвої ситуації: з ким ми розмовляємо, де ми знаходимось, який комунікативний намір ми хочемо здійснити за допомогою інтонації. Насамперед це стосується таких компонентів інтонації як логічний наголос і мелодія. Обидва компоненти можуть змінити зміст висловлювання. Так, якщо у реченні “Єва – моя племінниця” логічний наголос падає на останнє слово, то співрозмовника цікавить, хто така Єва; якщо на друге – чия племінниця Єва, на перше – хто є племінницею. Наприклад:

1) Eve is my  Øniece. 2) Eve is Ømy niece. 3) ØEve is my niece.

Види вправ:

1. Послухайте розпорядження, які батьки дають своїм дітям. Підніміть руку (сигнальну картку), коли ви почуєте, що розпорядження зроблене у формі прохання. (Або порахуйте, скільки разів батьки звернулися до дітей з проханням). Не забудьте, що прохання передається висхідним тоном.

1) Wash up, Úplease. 2) Feed the cat and the Ø dog, please. 3) Sweet the Úfloor, please. Etc.

2. Попросіть товариша зробити те, про що я прошу вас.

Наприклад:

Т: Give me the Úbook.

P (звертаючись до товариша): Give me the Úbook, please.