Розвиток талантів у дітей

Система організації роботи з  талановитими дітьми в  освітній установі повинна мати наступний зміст:

 

1. Виявлення    обдарованих і  талановитих дітей

• аналіз особливих успіхів і  досягнень учня;
• створення банку даних по  талановитих і  обдарованих дітях;
• діагностика потенційних можливостей дітей з використанням ресурсів психологічних служб;
• спадкоємність між дошкільною і  початковою освітою за допомогою створення  системи структурних підрозділів дошкільних установ на базі загальноосвітніх шкіл;

2. Допомога талановитим вчитися в  самореалізації їх  творчої спрямованості

• створення для  учня ситуації успіху і  упевненості, через індивідуальне навчання і  виховання;
• включення в  учбовий план школи факультативних курсів по  поглибленому вивченню  предметів шкільної програми; 
  формування і  розвиток мережі додаткової освіти;
• організація науково-дослідної діяльності;
• організація і  участь в  інтелектуальних іграх, творчих конкурсах, наочних   олімпіадах, науково-практичних конференціях.

3. Контроль над  розвитком пізнавальної діяльності талановитих школярів

Тематичний контроль знань в рамках учбової діяльності; 
контроль за  обов'язковою участю талановитих дітей в  конкурсах  
різного рівня;

4. Заохочення талановитих дітей

• Публікація в  ЗМІ;

• Премія «Учень року»;
• Збільшення канікулярного часу;
• Позаконкурсне зарахування в  школу мистецтв;
• Стенд «Кращі учні школи»;
• Система підтримки талановитих дітей на рівні муніципалітету;

5. Робота з  батьками талановитих дітей 

 Психологічний супровід батьків  обдарованої дитини; 
Спільна практична діяльність талановитої дитини і  батьків; 
Підтримка і  заохочення батьків обдарованих дітей на рівні муніципалітету;

6. Робота з  викладачами

 

  Повчальні семінари з питання роботи з  талановитими дітьми «Організація пошуково-дослідницької, експериментальної діяльності в  школі», «Забезпечення емоційного позитивного фону навчання» 
Підвищення професійної майстерності через курсову підготовку і  атестацію  
Створення індивідуальної програми з  розвитку творчого потенціалу талановитого учня.

  Необхідно також зауважити  про важливу роль класного керівника у роботі з талановитими дітьми. Організацію роботи  з такими учнями необхідно розпочати з планування. У плануванні класний керівник повинен врахувати діагностику талановитості та визначити завдання й форми роботи з талановитими дітьми [5,c.276] .

  Отже: для успішної організації роботи в освітній установі необхідно виявляти  обдарованих і  талановитих дітей; допомагати талановитим вчитися в  самореалізації їх  творчої спрямованості; контролювати розвиток пізнавальної діяльності талановитих школярів; заохочувати талановитих дітей; проводити роботу з учителями та батьками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Рекомендації  вчителям у роботі з талановитими дітьми

 

Єдиних рекомендацій щодо навчання талановитих дітей не існує, й не може існувати, адже кожна дитина — унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа — індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою .індивідуальністю, незалежністю. Незалежність — риса творчо обдарованої дитини. З такими дітьми, з одного боку, працювати, легше, бо вони мають високі розумові здібності, а, з іншого, — важче, оскільки ці діти «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливого ставлення. До того ж робота з ними вимагає значних професійних і педагогічних знань від вчителя. Адже навчання — процес технологічний і його, як і на виробництві, легко зіпсувати, порушивши технологію. Шкода від цього може бути величезна, бо  «виробом» виступає жива особистість учня.                                      

Прийнято виділяти три групи вчителів, робота яких однаково важлива для розвитку талановитості у дітей. Перша група — вчителі, які здатні зацікавити предметом, створити атмосферу, емоційного захоплення. Друга — вчителі які навчають техніки виконання (наприклад, певних дослідів), закладають основи майстерності. Третя група — вчителі, які виводять на високий професійний рівень. Поєднання всіх цих учительських особливостей в одній особі явище надзвичайно рідкісне [13,c.190] . До якої б із зазначених груп не належав учитель, він має бути насамперед вихователем. Головною метою сьогодні є виховання унікальної цілісної творчої особистості, здатної на свідомий та відповідальний вибір за різних життєвих обставин. Тому вчителю для навчання талановитих дітей необхідно знати їхні психологічні особливості, перейматися проблемами й. інтересами; володіти здатністю їх розпізнавати, активізувати і розвивати, мати віру в учня, емфатичне розуміння, бути доброзичливим в оцінці дій учня, вміти поставити себе на місце дитини; бути фахівцем вищого ґатунку — володіти належними предметними, психолого-педагогічними і методичними знаннями; мати, високий рівень інтелекту, широку ерудицію, творчий вигляд. Він також має постійно самовдосконалюватись вчити і вчитись сам; бути ентузіастом, цілеспрямованим, наполегливим, впевненим у своїх силах, принциповим у важливих питаннях і водночас гнучким, коли йдеться про другорядне. Йому потрібно мати організаційні здібності для  створення атмосфери творчості, розкутості, вільного ділового спілкування, приязного мікроклімата, спонукання до творчості, розкутості, вільного ділового спілкування, приязного мікроклімата, спонукання до творчості, уміння слухати. Важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків, налагоджувати з учнями партнерські стосунки згідно з педагогікою співробітництва, не переходячи при цьому до панібратства; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою, внутрішнім локусом контролю тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки атлант може виростити новий талант [4,c.32].                                           Кожна дитина – мікрокосм індивідуальних особливостей, рис, які відрізняють її від інших. Але все ж можна виділити деякі загальні поради щодо роботи з талановитими дітьми, що виявилися в процесі експериментального викладання.

1. Однаково шкідливі як  зневага до успіхів учня, а  іноді й приниження їх, так  і надмірне захвалювання індивідуальних  здібностей на фоні класу, що  може викликати, з одного боку  ревнощі, роздратування і навіть  відразу однолітків, а з іншого  – перфекціонізм – «зіркову  хворобу» обдарованої дитини. Краще  залучити до спільних занять. Наприклад, при розподілі учнів  на ланки обдарованих призначити  ланковими. Тоді заняття навіть  проведене у вигляді змагання  принесе перемогу всій групі, а не лише талановитому , здібному учню. А взагалі краще уникати елементів змагання у роботі з обдарованими.

2. Оскільки талановиті діти погано ставляться до суворо регламентованих, однотипних занять і завдань, що не дають змоги їм працювати на повну силу інтелекту, то навчальну діяльність на уроках треба організовувати таким чином, щоб приділити увагу обдарованим. Наприклад, урізноманітнити завдання і програму в цілому, виділити час на консультації, надати можливість учням самим обирати рівень складності завдань для самостійної роботи, заохочувати допитливість, цілеспрямованість і незалежність в діях, розвивати ініціативу, гнучкість мислення, уяву тощо. Отже, у навчанні талановитих, як і всіх технологіях особистісної орієнтації, потрібно знайти методи і засоби, що відповідають індивідуальним особливостям кожної дитини. Для цього враховуються результати психодіагностики, перебудовується зміст освіти у напрямі добору для окремого індивіда, змінюється організація діяльності дітей щодо визнання ролі учня у власній освіті, застосовуються нові методи і засоби навчання, наприклад, комп’ютер. Іншими словами, створюються умови для творчості і само актуалізації особистості, формування внутрішньої мотивації творчої діяльності, надання можливості вибору учнем свого стилю навчання, частково змісту навчання, реалізації особистісного потенціалу в освіті через здійснення відповідних видів діяльності.

3. Рання діагностика дитячої  творчості і створення, умов для  індивідуалізації навчання буде  практичною реалізацією розвитку  творчо обдарованого учня.

4. Розвиток творчої обдарованості  неможливий без дотримання принципів  розвивального навчання, висунутих  А.М.Матюшкіним, - проблемності, індивідуалізації, діалогічності. Вони потребують  переорієнтації навчання з предметного на процесуальне й мотиваційне [11,c.92].

5. Основним у розвитку  творчого потенціалу, за О.Яковлевою, є принцип трансформації когнітивного  змісту в емоційний. Він означає, що для розвитку творчої обдарованості  дітей необхідно систематично  повертати їх до власних емоційних переживань. Адже міцно запам’ятовується лише те, що сильно впливало на душу, викликало шквал емоцій.

6. У навчанні талановитих дітей необхідно дотримуватись матетики – науки про ціле покладання. Вона доводить необхідність обговорення кінцевих цілей і передбачуваних результатів ще на початковому етапі діяльності. Тобто учні мають усвідомлювати, що, як і навіщо їм належить виконувати.

7. Одним з основних  принципів навчання талановитих дітей є створення стану безвиході (за Сократом) або розвивального дискомфорту (більш сучасний термін), з якого учень повинен шукати вихід, приймати для цього певні рішення і чинити певні дії. [17,c.396].

Отже: хоча єдиних рекомендацій щодо навчання талановитих дітей не існує, можна виділити деякі загальні поради щодо роботи з талановитими дітьми, що виявилися в процесі експериментального викладання. Необхідно також пам’ятати, що учитель має бути насамперед вихователем і головною метою сьогодні є виховання унікальної цілісної творчої особистості, здатної на свідомий та відповідальний вибір за різних життєвих обставин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Рекомендації батькам у роботі з талановитими дітьми

Усі талановиті діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Талановиті діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Талановиті діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості талановитих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що талановиті діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей [8,c.328].

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. 

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей [7,c.36].

      Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [9,c.80]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. 

Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довірі. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у стресових ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).