Розвиток талантів у дітей

 

         

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….3                                                                                                             

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи роботи з талановитими дітьми……………………5

1.1 Поняття талановитості  та обдарованості дитини……………………………...5                                     

1.2 Види обдарованості  та талановитості .…………………………………………8                                                                            1.3 Характеристика змісту, форм та методів роботи з талановитими дітьми ….11

Висновок до розділу І………………………………………………………………15

РОЗДІЛ ІІ. Розвиток талантів у дітей……………………………………………..17

2.1 Організація роботи школи з талановитими дітьми…………………………..17                                                                   2.2 Рекомендації вчителям у роботі з талановитими дітьми ……………………20                                                2.3 Рекомендації батькам у роботі з талановитими дітьми……………………...24                         Висновок до розділу ІІ……………………………………………………………..27                                                                                           ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………………..29                                                                                   СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Дитяча талановитість – це найважливіша світова, комплексна, психолого-педагогічна і суспільно-громадська проблема у всіх розвинених країнах. Ми всі чули про вундеркіндів, які ще в роки дитинства вражають своїми дивовижними здібностями. Історія знає випадки, коли багато видатних людей вже з дитинства проявляли неабиякі здібності. Вундеркіндом, наприклад, вважався Віктор Гюго, який в 15 років отримав почесний відгук французької академії. Інакше як вундеркіндами не назвеш А. Грибоєдова і І. Мечникова: Грибоєдов 11-ти років вступив до Московського університету, а 15-ти років вже закінчив два відділення (словесне і юридичне) філософського факультету; у Мечникова любов до природи виявилася з дитячих років ледве почавши вчитися, він писав “твори” по ботаніці і “читав лекції” своїм братам і іншим дітям, дуже рано оволодів мікроскопом, ще будучи гімназистом почав друкуватися в наукових журналах, зокрема іноземних. Таким чином, ранній розвиток розумових здібностей може бути попередником справжнього таланту.

З іншого боку, видатні розумові прояви дитини можуть опинитися лише чимось тимчасовим. В ході вікового розвитку – разом із зміцненням і збагаченням властивостей інтелекту, підйомом їх на новий рівень – відбувається і обмеження, а то і втрата деяких дитячих можливостей.

Актуальність роботи. На сучасному етапі відродження та розвитку національної школи складаються сприятливі умови для розвитку особистості учня в процесі навчання. У цьому аспекті проблема талановитості є надзвичайно актуальною. Навчання та виховання дітей, які виявляють високий рівень інтелекту, мають велике суспільне значення. Весь духовний потенціал суспільства та його матеріальний прогрес залежать від використання інтелектуальних особистостей вчених, організаторів виробництва, діячів культури. І тому необхідно визначати такі форми і методи роботи з талановитими дітьми, які б сприяли розвитку творчої особистості.

Об’єктом роботи є розвиток дитини та її талановитості у загальноосвітній школі.

Предмет роботи — особливості змісту, форм і методів роботи з талановитими дітьми.

Мета роботи — схарактеризувати зміст, форми і методи роботи з талановитими дітьми , виявити ефективні умови які сприяють розвитку талановитості у дітей.

До завдань роботи можна віднести наступні:

1. Вивчити наукову педагогічну літературу з теми.
2. На основі аналізу літературних джерел з педагогіки та психології уточнити поняття талановиті діти та обдаровані.
3. Охарактеризувати зміст, форми, методи роботи з талановитими дітьми.
4. Визначити особливості організації роботи школи з талановитими дітьми.
5. На основі аналізу літературних джерел з педагогіки та психології      розробити рекомендації педагогам та батькам у роботі з талановитими дітьми.

     Новизна  роботи .  Проблема талановитості актуальна протягом кількох сторіч, але й до сьогодні залишається відкритою. На основі аналізу літературних джерел з даної теми, я розробила методичні рекомендації вчителям та батькам у роботі з талановитими дітьми для створення ефективних умов, які сприяють розвитку талановитості .

  Практичне  значення  полягає у можливості використання отриманих даних  у роботі вчителів та батьків з талановитими дітьми.    

  Гіпотеза- проблема талановитості як комплексна проблема складається з проблеми виявлення, навчання і розвитку талановитих дітей. 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи роботи з талановитими дітьми

1. Поняття талановитості та обдарованості дитини

 

  У психолого-педагогічній  літературі поняття «обдарованість»  визначається як якісно-своєрідне  сполучення здібностей людини, єдність, яку вони утворюють. Термін «обдарованість» означає високий рівень здібностей, а обдаровані діти – це діти, котрі різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком, який є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання.

  Здібності-це індивідуально-психологічні особливості індивіда, а не його природжені анатомо-фізіологічні особливості.

  На думку психолога  Б.Теплова, поняття «здібність» характеризується  такими ознаками:

• це індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;
• це лише ті індивідуальні особливості, які мають відношення до виконання будь-якого виду діяльності або декількох видів діяльності;
• зміст поняття не зводиться до врахування навичок та звичок, які накопичуються у будь якої людини.

   Здібності не виникають  поза конкретною діяльністю, а  є її результатом. Здібності можуть  розвиватися безмежно. Практичні  межі визначаються тільки такими  факторами, як тривалість, методи  та форми навчання та ін.  Окрім високого рівня розвитку  здібностей обдаровані діти наділені  високим творчим потенціалом. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:

• надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності та допитливості;
• швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам’яттю;
• сформованість навичок логічного мислення;
• багатство активного словника;
• швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;
• виражена установка на творче виконання завдань;
• розвиток логічного мислення і уяви;
• володіння основними компонентами уміння вчитися.

  Важливою характеристикою обдарованості є креативність — здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом. [11, c.92 ].

  Таким чином, головною  суттєвою ознакою поняття «обдарованість»  є наявність у дитини творчого  потенціалу та здібностей з  високим розвитком.

  Часто слова «обдарований»  і «талановитий» вживають як  синоніми, що призводить до двозначності, якої бажано уникати. Тому багато  дослідників навантажують термін  «талановитий» спеціальним значенням: той,хто має дуже високий ступінь  здібностей до будь-якої спеціальної  діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих продуктах.

   Крім того, цей термін зазвичай містить ще дві ознаки: наявність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей. 
Отже, відповідно до цього розуміння, шестирічний Моцарт, який брав участь разом із батьком у концертному турне європейськими країнами,— безперечно, талант (але ще не геній); 18-річний Славко, який щойно закінчив фізичний факультет університету,— поки що тільки обдарований юнак.

   У разі спільного вживання терміни «обдарований» і «талановитий» виступають як рід і вид. Будь-яка талановита дитина (взагалі людина) є одночасно обдарованою, але не кожну обдаровану дитину можна вважати талановитою. Деяким обдарованим дітям ще необхідно досягти рівня талановитості, а це вдається, на жаль, не всім [12,c.160] .

Отже: обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Так як слова «талановитий» і «обдарований» часто вживаються як синоніми, дослідники зауважують, що талановитим можна назвати того, хто має дуже високий ступінь здібностей до будь-якої спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих продуктах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Види обдарованості та талановитості

 

 Обдарованість типологізують  за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух  на основі аналізу пізнавальних  особливостей дитини виокремлює  такі типи обдарованості:

-природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань) ;

-природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв’язання складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання) ;

- гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, суспільні науки, літературу) [6,c.75].

  Взагалі в психології  виділяють загальні або загальні розумові здібності, які

проявляються в різних видах діяльності, та спеціальні здібності (наприклад, в галузі мистецтва, техніки, мов). Згідно з цим можна виділити основні типи обдарованості:

-загальна (розумова) ;

-спеціальна (творча) ;

  Розумова обдарованість буває загальною та однобічною.

Загальна обдарованість. Однією з характерних особливостей дітей, обдарованих у розумовому відношенні, є досить високий рівень їхньої діяльності, тобто «видачі», зовнішнього виразу сприйнятої та переробленої інформації. Багато чого з того, що було засвоєне ними в певній галузі знань, вони прагнуть відразу висловити, але вже в перетвореному вигляді, трансформуючи сприйняту інформацію відповідно до свого індивідуального досвіду. Схильність виникає в тій сфері діяльності, у якій дитина має особливо великі здатності.

Однобічна обдарованість виникає, коли одні розумові здібності в дитини розвинені надзвичайно високо, тоді як інші – нижче від середнього рівня. Така обдарованість – одна з можливих причин добре відомої всім однобічної навчальної спрямованості. Учень може мати яскраві результати у вивченні одного предмета (або групи споріднених предметів) і не встигати з інших.

 Таким чином, розумова (інтелектуальна) обдарованість – це прояв у дитини розумових здібностей високого рівня розвитку.

  Творча обдарованість. Творчі діти – це діти, які відповідають нестандартно, мають свою думку та позицію, яка іноді дуже відрізняється від загальної, прийнятої в суспільстві. Їм приходять на думку «химерні ідеї» , вони захоплюються тим, що незрозуміло для ровесників і навіть батьків. Вчаться вони по-різному. Для них характерна власна робота думки. Творча особистість організована зовсім по-іншому, ніж звичайна, вона не вміє пристосовуватися, некомфортна. Цей трагізм дуже часто пронизує все існування творчої людини [9,c.256].

  Кожний з цих типів  обдарованості, а він відповідає  поняттю групових здібностей, має  ряд видів, а кожен з видів, у свою чергу, може розглядатися  як спеціальна здібність.

  Розумові здібності поділяються за предметною ознакою на:

-фізико-математичні (або просто математичні);

-здібності до вивчення гуманітарних предметів тощо.

При певному розвитку кожний із цих видів здібностей може сформуватись у відповідну науково-дослідницьку здібність.

  Технічна обдарованість має два основних види:

-інженерна (її, в свою чергу, можна поділити на підвиди – конструкторсько-винахідницький,технічний тощо) ;