Розвиток талантів у дітей

-обдарованість до технічної майстерності.

  Художня обдарованість поділяється на:

-літературну ;

-музичну ;

-хореографічну та ін.

  Соціальна обдарованість охоплює здібності :

-правової діяльності ;

-педагогічної діяльності ;

-організаторської діяльності в різних сферах життя суспільства.

 Моторна обдарованість – це наявність у дитини нахилів до спорту, танців, а практична обдарованість, наприклад, - до чудового приготування кулінарних страв [10,c.80].

  Сучасні вчені виділяють певні типи таланту, якими володіють люди в тій чи іншій мірі. На початку 1980-х років Говард Гарднер написав книгу «Рамки розуму». У цій книзі він визначив сім типів таланту:

-вербально-лінгвістичний (відповідає за здатність писати і читати властивий журналістам, письменникам і юристам) ;

-цифровий (характерний для математиків) ;

-просторовий (властивий дизайнерам та художникам) ;

-фізичний (їм наділені спортсмени та танцюристи, ці люди легше навчаються на практиці) ;

-особистісний (його також називають емоційним; відповідає за те, що людина говорить сама собі) ;

-міжособистісний (люди з цим талантом часто стають політиками, ораторами, торговцями, акторами) ;

-талант навколишнього середовища (цим талантом бувають наділені дресирувальники, землероби) [1,c.47].

   Отже: існує декілька типологій обдарованості за різними критеріями. Взагалі в психології згідно з здібностями дитини виділяють два основних типи обдарованості - загальна (розумова) та спеціальна (творча). Кожний з цих типів обдарованості має ряд видів, а кожен з видів, у свою чергу, може розглядатися як спеціальна здібність.

 

 

 

 

1.3 Характеристика змісту, форм та методів роботи з  талановитими дітьми

 

  Творча особистість - це цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, що в більшій чи меншій мірі змінюють на краще життя людини. Школа для того й існує, щоби допомогти дитині, підліткові розвинути в собі здібності до самореалізації, не тільки навчити, а й створити умови, щоби дитина була готова до цієї складної та самостійної роботи. Тому надзвичайно важливо визначити зміст, форми і методи роботи з талановитими дітьми для правильної організації навчального процесу.

  Зміст роботи з талановитими дітьми містить низку завдань, а саме :

• створення системи цілеспрямованого виявлення обдарованих дітей на діагностичній основі;
• формування у школі класів із поглибленим вивченням предметів і профільного навчання;
• підготовка педагогічних працівників школи до роботи з обдарованою учнівською молоддю, переорієнтація на розвиток якостей творчої особистості в учнів;
• створення системи стимулювання інтелектуально та творчо обдарованої молоді, педагогічних працівників;
• забезпечення якісних змін у змісті освіти, модернізація навчально-виховного процесу таким чином, щоби він відповідав меті розвитку дитячої талановитості;
• створення умов, за яких спостерігається зростання особистості вчителя, з'являються мотиви до самовизначення, самоактуалізації, самореалізації.

 

   Із цією метою впроваджується  комплекс заходів : медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім’єю і школою. Важливо використовувати різноманітні методики для виявлення уподобань та здібностей дітей, спостерігати за їхніми подальшими успіхами. . 
  Робота з талановитими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям [3,c.9].

Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання талановитих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять [5,c.279] .

Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.

У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

Прискорене навчання. Враховує здатність талановитих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, «перестрибуванню» через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю).

Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для талановитих дітей зумовлене тим, що такі діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.

Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).

Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини [15,c.180].

Отже: зміст роботи з талановитими дітьми містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості, виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Серед методів навчання талановитих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок

 

 

 

 

 

Висновки до розділу І

  В розділі І на  основі аналізу літературних  джерел з педагогіки та психології  я з’ясувала, що проблема талановитості є актуальною протягом кількох сторіч, але й до сьогодні залишається відкритою. Не викликає сумніву те, що потенціал талановитості є найціннішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно використати. У зв‘язку з цим закономірно постає питання про імовірність ідентифікації обдарованості, розв‘язання якого пов‘язують з аналізом концептуальних підходів до проблеми обдарованості.

  В ході роботи я  визначила, що обдарованість – це індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Також я з’ясувала,що слова «обдарований» і «талановитий» часто вживають як синоніми. Саме тому багато дослідників навантажують термін «талановитий» спеціальним значенням: той,хто має дуже високий ступінь здібностей до будь-якої спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих продуктах. Крім того, цей термін зазвичай містить ще дві ознаки: наявність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей. 
  В літературних джерелах я виявила декілька типологій обдарованості за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

• природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань) ;
• природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв’язання складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання) ;
• гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, суспільні науки, літературу) .

  Як відомо, одним з найважливіших напрямків діяльності вчителя в умовах загальноосвітньої школи є його робота з учнями, яким властиві підвищені навчальні можливості. Тому я поставила за мету визначити зміст, форми і методи роботи з талановитими дітьми для правильної організації навчального процесу, і з’ясувала, що зміст роботи містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості, виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку. Із цією метою впроваджується комплекс заходів : медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім’єю ті школою. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації. Серед методів навчання талановитих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер. Літературні джерела і практичний досвід показує, що для розвитку таланту діти повинні вільно розпоряджатися часом і простором, навчатися по обширному плану і відчувати індивідуальну турботу і увагу з боку вчителя. У багатьох країнах йде пошук способів ідентифікації талановитих дітей. Ці питання розглядаються як загальнонаціональні завдання.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Розвиток талантів у дітей

 

2.1 Організація роботи школи з талановитими дітьми

Основна ідея роботи з  талановитими дітьми в  загальноосвітніх школах- об'єднання зусиль педагогів, батьків, керівників освітніх установ, керівників муніципальних служб управління, творчої громадськості, з метою створення сприятливих умов для  реалізації творчого потенціалу дітей .