Розвиток спритності у дітей старшого дошкільного віку в процесі навчання спортивних ігор

Мета дослідження: виявити  особливості порушення звуковимови у дітей-дислаліків дошкільного віку.

При логопедичному обстеженні дітей з дислалією перш за все було детально вивчино будову й рухливість органів артикуляційного аппарата, стан звуковимови, фонематичного сприйняття, дрібної моторики.

Зупинимося на кожному  з видів логопедичного обстеження окремо.

Обстеження артикуляційного апарата почалося з перевірки будови всіх його органів: губ, язика, зубів, щелеп, піднебіння. При цьому було з’ясовано, чи нема дефектів у їхній будові, чи відповідає вона нормі.

Далі перевіряється рухливість органів артикуляційного апарата. Дитині пропонують виконати різноманітні завдання за наслідування (услід за логопедом) або мовленнєвої інструкції, наприклад: облизати язиком губи, зробити язик широким, розпластаним, а потім вузьким, підняти язика вгору й довго утримувати його в цьому положенні, переміщати кінчик язика то в лівий, то в правий куток губ змінюючи ритм рухів, витягнути губи вперед трубочкою, а потім розтягнути їх в широку посмішку, робити поперемінно ці вправи, змінюючи ритм рухів.

При цьому логопед оцінює свободу і швидкість рухів  органів артикуляційного апарата, їх плавність, а також наскільки  легко здійснюється перехід від  одного руху до іншого.

Обстеження звуковимови. У результаті цього обстеження повинно бути з’ясоване вміння дитини вимовляти той чи інший звук ізольовано й використовувати його в самостійному мовленні. При цьому слід виявляти недоліки звуковимови: заміну, змішення, спотворення або відсутність окремих звуків – при ізольованому вимовлянні, у словах, у фразах. Крім того, важливо з’ясувати, як дитина вимовляє слова різної складової структури (наприклад, піраміда, міліціонер, сковорідка), чи має місце переставляння або випадіння звуків і складів.

Для обстеження вимови звуків у словах необхідний набір спеціальних предметних картинок. Назви предметів, зображених на картинках, повинні являти собою слова різноманітного складового і звукового складу, багатоскладні, зі збігом приголосних, з досліджуваними звуками, що займають різноманітне місцезнаходження. Найпростішим способом виявлення у дитини вміння вимовляти ті чи інші звуки мови є такий. Дитині надаються для називання картинки, де зображені предмети, в назвах котрих досліджуваний звук стоїть у різних позиціях: на початку, в кінці, середині слова і в сполученні з приголосним. Якщо у дитини не виходить звук у слові, йому пропонують вимовити те ж слово відображено (услід за логопедом), а також склади з цим звуком – прямі та зворотні.

Як правило, подібного  обстеження достатньо, щоб виявити  відхилення у звуковимові дитини. Однак можна зустрітися і з таким випадком, коли в якомусь одному слові (називаючи надану картинку) дитина вимовляє звук правильно, а в самостійному мовленні спотворює його або заміняє іншим. Тому важливо також перевірити, наскільки правильно вона вимовляє ці звуки у фразовому мовленні. Для цього дитині потрібно запропонувати вимовити поспіль декілька фраз, у яких би якомога частіше повторювався досліджуваний звук. Добре для цього використовувати прислів’я, поговірки, чистомовки, потішки.

При обстеженні стану звуковимови  особливу увагу слід звертати ще й  на те, чи не змішує дитина фонеми та чи не заміняє їх у мовленні (окремих  словах і фразах). Можна зустрітися з таким випадком, коли малюк правильно  вимовляє ізольовані звуки С і Ш, однак у мовленні їх не диференціює, заміняє один звук іншим («У кіски пухнастий хвіст»). Правда, частіше за все таке недиференційоване вимовляння пар або груп звуків сполучається зі спотвореною вимовою фонем. Таким чином, необхідне обстеження диференціації звуків у фразовому мовленні.

Обстеження складової  структури слова. Інколи, у дітей спостерігаються особливі труднощі у вимові багато складних слів і слів зі збігом приголосних. Наприклад, дитина говорить «міцаней» або «міліцілінел» замість міліціонер тощо. Порушення складової структури слова частіш за все проявляються в переставлянні, пропущенні, добавлянні звуків і складів. Тому необхідно перевіряти, як дитина вимовляє слова різноманітної складової структури – зі збігом приголосних на початку, в середині і кінці слова. Ось приблизний перелік таких слів: поштар, трамвай, градусник, розкладушка, мотоцикл, трактор, снігуронька, крокодил.

Обстеження фонематичного  сприйняття. Після перевірки стану вимови звуків необхідно з’ясувати, як дитина сприймає їх на слух, як розрізняє. Особливо це має відношення до звуків, подібних за артикуляцією або близьких за звучанням. Слід перевіряти розрізнення всіх корелюючих фонем із груп свистячих та шиплячих (са – ша, за – жа, са – за), дзвінких і глухих (да – та, па – ба), сонорних (ра – ла, ри – ли), м’яких і твердих (са – ся, ла – ля). З цією метою логопед пропонує дитині повторювати за ним різноманітні опозиційні склади, наприклад: са – ша, ша – са, ач – ащ, са – ца, ра – ла.

Далі слід перевірити, чи розрізняє дитина слова, близькі  за звучанням, але різні за змістом, наприклад: жук – сук, мишка – миска, коза – коса, рак – мак. Цю перевірку проводять у різний спосіб: можна запропонувати дитині вибрати потрібну картинку або розказати про значення слів («Що таке мишка і що таке миска?). Можна також запропонувати дитині повторювати за логопедом подібні слова, наприклад: лак – мак – бак; мити – шити – лити; мило – шило – рило; рік – сік – бік – вік тощо. Цей прийом дозволяє з’ясувати не тільки рівень фонематичного сприйняття, але і ступінь розвитку уваги, слухової пам’яті.

В результаті такого всебічного логопедичного обстеження вдалося отримати всі необхідні дані, що дозволяють зробити висновок щодо причини, характеру і тяжкості дислалії, а також намітити шляхи корекції дефекту.

На основі проведеного  дослідження звуковимови у всіх дітей була виявлена ​​механічна  дислалія. Найчастіше порушуються групи  звуків: свистячих (с - с’, з – з’, ц – ц’), шиплячих (ш – ш’, ж – ж’, щ, ч) і р – р’, л – л’. Причинами яких є не грубі розлади артикуляційного апарату, ослаблення м’язів артикуляційної мускулатури та фонематичного сприймання.

На основі експериментальних  даних для здійснення корекційної  роботи враховувавалася тяжкість мовного порушення дітей, з урахуванням структури дефекту та характеру порушення звуковимови. Тяжкості мовного порушення були поділені на рівні: 

високий рівень – заміна звука на більш простий по артикуляції;

середній рівень – відсутність звука;

низький рівень – спотворення або перекручування звука (тобто заміна на звук якого не існує в системі рідної мови).

Результатами обстеження мовлення дітей можна записати в таблицю:

Рівень порушення	Кількість дітей
Високий рівень	4
Середній рівень	4
Низький рівень	2

 Результати констатуючого дослідження, дозволили розробити план корекційної роботи на підготовчому етапі.

2.2. Використання методів  та прийомів у підготовчому  етапі корекційної роботи при  виправленні порушення звуковимови.

Формуючий етап.

 На цьому етапі з дітьми проводилися індивідуальні роботи, корекційні години, різноманітні дихальні вправи, ігри на розвиток фонематичного сприйняття, розвиток дрібної моторики, артикуляційні вправи для подолання дефекту того чи іншого порушення звуку.

І Вправи на розвиток дрібної  моторики.

Мета: розвивати дрібну моторику кістів рук та пальців, уміння маніпулювати дрібними предметами, сприяти розвитку мовлення дітей.

1. Самомасаж: «Мию руки», «Теплі долоньки», «Рукавички», «Горішок», «Олывець», «Гребінець»; «Квасимо капусту», «Ніжні ручки»;

2. Шнурівки, лабіринти:«Зашнуруй кросівки»., «Гостинці їжачку», «Обведи малюнок», «Лабіринт», «Добав пелюстку», «Вівці на прогулянці»;

3. Ігри з дрібними предметами: «Знайди іграшку», «Одягни хлопчика» «Намисто для ляльки», «Одягни хлопчика», «Мозаїка», «Будинок для круп»;

4. Ліплення з пластиліну, тіста, глини: «Мячик», «Бублики», «Квіточка», «Гусениця», «Равлик», «Сонечко», «Ковбаска», «Човник»;

5.Спеціальні пальчикові вправи: «Човен», «Кулька», «Дерева», «Птах летить», «Ножиці», «Коники», «Зайчик», «Подруги», «Хлопчик», «Ліхтарики», «Будинок», «Ворота», «Ножиці», «Пішохід», «Їжачок», «Хованки», «Квітка», «Пташенята в гнізді», «Пташка п’є воду»,»Пташка летить», «Рибки», «Моя сім’я», «Доброго дня пальчики», «Рибка»;

6. Розмальвки, малюнки по крапкам, аплікації;

7. Народні ігри: «Сорока-ворона», «Падавсніг на поріг», «Ладки-ладки».

ІІ Артикуляційна гімнастика:

Мета: виробляти вміння чітко виконувати рухи губ, язика утримувати в правнельному положенні, розвивати вміння розслабляти, напружувати м’язи язика для підготовки артикуляційного апарату до вимовлення шиплячих, свистячих, йотованих звуків.

1.Вправи для губ (підготовчі): «Парканчик», «Жабка», «Посмішка», «Дудочка», «Хоботок», «Трубочка», «Гребінець», «Каченя», «Вареничок», «Пустушка», «Зупини коня», «Бублик»;

2. Врави для щік: «Повітряна кулька», «Горішок», «Хомячок», «Водичка»;

3.Статичні артикуляційні вправи для язика: «Лопата», «Голочка», «Неслухняний язик», «Чашечка», «Гірка», «Ослик»;

4. Динамічні артикуляційні вправи для язика: «Чистимо зуби», «Старенька конячка», «Піймай мишку», «Грибок», «Смачне варення», «Гармошка», «Барабан», «Комарик», «Сходинки», «Годинничок», «Місимо тісто», «Маляр», «Конячка», «Пароплав», «Чистимо зубки», «Дятел», «Силач», «Індик», «Дятел», «Казка веселого язичка», «Віник», «Годинник», «Змія».

ІІІ Ігри та вправи на розвиток дихання.

Мета: розвивати правельне діафрагмальне дихання; формувати вміння подиху та подовженого плавного видиху.

«Кулька», «Задуй свічку», «Літачок», «Човкик», «Сніжиночки», «Парашутик», «Вітерец», «Надування бульбашок», «Остуди чай», «Гра на сопілці», «Прокоти олівець», «Буря», «Де звинить комарик», «Усі мовчать», «Літак», «Надування шариків», «Вітрячок», «Язичок», «Хвилі», «Заметіль».

IV Вправи для розвитку фонематичного слуху.

Мета: розвивати слухове сприймання мовних та не мовних звуків активізувати операції слухової уваги, пам яті, викликати інтерес до процесу навчання правильного мовлення.

1. На розвиток не мовних звуків: «Що ти почув»,«Де плескали в долоні», «Хто покликав?», «Доручення», «Піжмурки», «Що звучить», «Магазин», «Що навколо тебе», «Звуки природи», «Який інструмент»;

1. На розвиток мовних звуків:

«Ехо», «Запам’ятай слова», «Назви слова із звуком», «Повтори як я», «Назви перший і останній звук», «Впіймай звук», «Запам’ятай», «Спільний звук», «Знайди предмет», «Ланцюжок слів», «Хто уважний», «Як полагодити  телевізор», «Допиши віршик», «Вікторина», «Вірно невірно».

 Аналіз результатів логопедичної роботи

По закінченню формуючого етапу був проведений контрольний, мета якого полягала в порівнянні отриманих результатів з початковими даними. Для цього було використано ту саму методику, що і на констатуючому етапі. Результати отриманих даних зафіксовано в таблиці:

Рівень порушення	Кількість дітей
Високий рівень	6
Середній рівень	2
Низький рівень	1

Дані, отримані на контрольному етапі, говорять про те, що відбулося збільшення кількості балів мовного розвитку в групі дошкільнят. 

Таким чином, мета, завдання дослідження досягнута. Логопедична робота на підготовчому етапі з подолання порушень звуковимови у дошкільнят з дислалії виконана. А також в ході контрольного етапу були зроблені висновки, що підготовчий етап відіграє важливу роль у житті дитини які має порушення звуковимови. Він сприяє розвитку мовних зон, фонематичного слуху, мовленнєвого дихання, покращує роботу артикуляційного апарату.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В результаті експериментального дослідження  дітей з функціональною дислалією були отримані дані, що характеризують особливості розвитку мовних процесів досліджуваних.

У практичній роботі можуть наступні рекомендації:

1. Враховувати особливості розвитку  мовлення дітей з різними формами  дислалії при проведенні навчальних, виховних та корекційних заходів.

2. Використовувати спеціальну систему  вправ і рекомендацій для розвитку  мовлення дітей з дислалією.

3. У процесі логопедичної роботи  вправи використовувати поетапно  і систематично.

4. Необхідно підтримувати у дітей  інтерес до завдань з формування  мови шляхом заохочення.

5. Домагатися успішності виконання  завдань, враховуючи індивідуальні  особливості дітей.

6. На основі даного дослідницького  матеріалу вихователь може скласти  власні завдання і використовувати  їх на корекційних заняттях.

Завданням підготовчого етапу є  розвиток уваги, пам’яті, мислительних операцій (аналізу, порівняння висновку), вміння впізнавати й розпізнавати фонеми, формування артикуляційних умінь і навичок, розвиток дрібної моторики та мовного дихання.