Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників

 

 

 

       1.2. Зміст і методика формування дисциплінованості та  культури поведінки дошкільників.

     Дисциплінованість-обов'язкове і свідоме підкорення своєї поведінки встановленим нормам суспільного порядку.

     Наявність дисципліни необхідна при організації будь-якого виду діяльності, особливо в умовах колективу. Проявляючи дисциплінованість, особливо в умовах колективу. Проявляючи дисциплінованість, людина виражає цим свою повагу до правил поведінки в суспільстві, людей, з якими разом живе, відпочиває, працює.

     Дисципліна грає важливу роль в формуванні особистості, допомагаючи виховувати такі її сторони як:

• здібність підкорятися спільним вимогам колективу;
• виконувати встановленні правила життя в ньому;
• стримуватися від нерозумних бажань, які йдуть врозріз з суспільними інтересами і можливостями;
• організованість виконання;
• слухняність;
• самоконтроль;

     З раннього дитинства дитина вступає в систему взаємовідношень з оточуючими людьми(дома, в дитячому садку і т.п.) та накопичує досвід суспільної поведінки. Формування в дітей навичок поведінки, виховувати свідоме активне відношення до дорученої справи, потрібно починати з дошкільного віку.

      В дитячому садку для цього багато можливостей. В процесі повсякденного спілкування з однолітками, діти вчаться жити в колективі, оволодівають на практиці моральними нормами поведінки, які допомагають регулювати відношення з оточуючими.

      Працюючи з дітьми  вихователь приділяє увагу формуванню їх поведінки на заняттях, в іграх, на прогулянці, в праці.

     Дитячий садок формує в дітей певні норми поведінки, в яких віддзеркалюється відношення до дорослих, однолітків.

     Цими нормами поведінки діти оволодівають, засвоюючи певні правила, регулюючих різноманітні відношення з людьми. Ці конкретні правила зрозумілі для дітей, засвоюються ними в процесі різноманітної діяльності та взаємовідношень з оточуючими, переходять в навички та звички поведінки.

     Найважливішою умовою виховання дисциплінованості і культури поведінки в дітей є авторитет і культура вихователя та батьків.

     Культура вихователя, характер його спілкування мають важливе значення в формуванні дисциплінованості в дітей.

     В поведінці дитини відображається також і культура батьків. Відносини в сім'ї, стають для дитини приміром, який дитина ставить собі в примір.

     Важливою умовою виховання дисциплінованості в дітей є чітке виконання режиму. Правильний режим дозволяє не допускати перевтоми в дошкільників. Чітке проведення режимних процесів попереджує зриви в поведінці, які з'являються через довге очікування.

     Чіткий режим дозволяє формувати стереотип поведінки. Діти поступово засвоюють послідовність і відносну тривалість режимних процесів, організовують самостійну діяльність, враховуючи час, а також режимні моменти. Так, поміж заняттями організують рухливі ігри, а після денного сну – тривалі творчі колективні ігри, труд.

     Правильна організація обстановки, в якій знаходяться діти, також має важливе значення для формування дисциплінованості і культури поведінки.

     Підбір іграшок, різних матеріалів, посібників і обладнання для праці, які відповідають віку дітей, їх інтересам і змісту накоплених знань, вмінь і уявлень про оточуюче,зручна розстановка меблів, продуманий порядок розміщення ігрового матеріалу, іграшки допомагають згуртувати дітей в колектив.

     Все це створює умови для розгортання  різноманітної діяльності, захоплює дошкільників, дозволяє їм грати, працювати, знаходити заняття за інтересами і тим самим попереджує зриви в поведінці.

             Методика формування культури поведінки в різних вікових групах

Перша молодша група

Одна із задач виховання дітей І молодшої групи - формування у них передумов етичної поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Діти 3-го року життя, що прийшли в дитячий сад, відрізняються один від одного рівнем вихованості, володіють різними навиками і лише починають звикати до нової для них обстановки. Звідси – особливе значення в роботі з малюками придає індивідуальний підхід до кожної дитини.

 

Перш за все, педагогу необхідно добитися довіри дитини, бо вирішальним методом виховання малюків служить безпосереднє спілкування з ними вихователя. Дитина молодшої групи випробовує особливо велику потребу в постійних контактах з дорослими. Від того, як складуться, і розвиватимуться відносини малюка з дорослими, багато в чому залежить його взаємостосунки і культура поведінки при контактах з більш широким громадянством.

Створення передумов культурної поведінки маленької дитини ведеться по декількох напрямках. Одне з них - формування уміння грати і займатися, гуляти і приймати їжу, спати під час тихої години, одягатися і умиватися разом з групою однолітків, поруч з товаришами, тобто в колективі. При цьому в дітей розвивається почуття колективізму.

Не менше важливо прищепити інтерес до трудової діяльності дорослих, бажання допомогти їм, а пізніше і самостійно виконувати нескладні трудові дії по самообслуговуванню. Виховання дбайливого відношення до іграшок і речей, уміння долати невеликі труднощі і доводити справу до кінця, відчуття подяки за турботу, слухняність і відчуття симпатії, дружелюбність до дітей і дорослим - все це основоположні програмні напрями педагогічної роботи вихователя в І молодшій групі дитячого саду.

Важливою задачею в роботі з дітьми І молодшої групи дитячого саду є виховання культурно-гігієнічних навиків – охайності, акуратності в побуті, навиків культури їжі, як невід'ємної частини культури поведінки.

Щоб полегшити дитині освоєння нових навиків, необхідно робити цей процес доступним, цікавим і захоплюючим. І робити це треба педагогічно тонко, ненав'язливо. При цьому вихователю важливо ураховувати вікову особливість дітей 3-го року життя - прагнення до самостійності.

Протягом молодшого дошкільного віку дитина здобуває багато навиків, оволодіння якими вимагає від нього певних зусиль. Повторюючись багато разів в різних режимах такі дії, як самостійне одягання, причісування і т.д. доставляє дитині радість; діти засвоюють, що і, як і в якій послідовності треба робити. Для більш легкого оволодіння певними навиками пов'язаних з його засвоєнням дії ділять на декілька операцій.

Треба пам'ятати ще одну важливу особливість формування навиків культурної поведінки у малюків: у міру оволодіння новими діями дітям хочеться неодноразово їх повторювати. Іншими словами, малюки перетворюють ці дії на гру.

Вихователь, побачивши це - включається в гру і направляє дії дитини на закріплення навику. Повторюючи, таким чином, прийоми правильних дій, маленькі діти починають більш ретельно їх виконувати.

 Перш за все, слід  запам'ятати: на початковому етапі  засвоєння навику квапити дітей у жодному випадку не можна, треба дати їм можливість спокійно виконувати освоювані дії. Подібна обстановка дозволить зберегти у них позитивно-емоційний настрій. Проте, необхідність укладатися у відведений для режимних процесів час, залишається. Тому треба вміло направити зусилля дітей на більш цілеспрямовані дії.

Для цього ефективні, наприклад, непрямі прийоми попереджувального заохочення. Інший, також вельми ефективний спосіб – використовування ігор. При задоволенні інтересу дитини, що з'явився, до нових для нього дій, при неодноразовому їх виконанні, навик стає міцним. Для зміцнення навику слід також використовувати заохочення малюка за вдало виконане завдання.

Характер оцінки дій і вчинків міняється відповідно до рівня закріплення, що підвищується, у дітей навиків культури поведінки. Якщо на початку зусилля дітей постійно заохочуються і оцінюються позитивно, то надалі треба відноситися, як належному явищу, оцінювати тільки якість дій. Виховання етичних звичок здійснюється в процесі взаємостосунків дітей, що постійно ускладнюються, один з одним, в процесі їх зростання і розвитку.

Педагогу важливо бачити, як відбувається етичний розвиток кожної дитини, як міняється вияви його відношення до однолітків, до правил суспільної поведінки. Для цього він гнучко і цілеспрямовано пропонує життєві різні ситуації, заохочує і доброзичливе відношення дітей до однолітків. Крім того, створює різні ситуації, як для виявлення рівня етичного розвитку, так і для формування досвіду доброзичливих виявів, які охоплювали б різні сторони життя дітей – ігрову, трудову, учбову.

Для засвоєння дітьми більш важких правил культурної поведінки доцільно використовувати колективні ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценування. Вони допомагають вихователю вирівняти рівень оволодіння навиками кожною дитиною групи.

Через ігри-заняття вихователь може в захоплюючій формі не тільки розкрити вміст вимог в необхідній послідовності, але і пов'язати ці вимоги з конкретними вчинками малюка, це дає можливість закріпити позитивне відношення до їх виконання в повсякденному житті.

Проводяться такі ігри в першій і в другій половині дня. Наприклад, ігри-заняття: «Ми умиваємося» можна проводити після денного сну, безпосередній перед умивання.

Тривалість ігор-занять визначається їх задачами і змістом. Місцем проведення заняття можуть бути групова, вмивальна, роздягальна кімнати.

Ігри-заняття і ігри-вправи краще проводити з підгрупами дітей 10-12 чоловік, оскільки робота зі всією групою не дасть бажаного результату: малюки відволікаються, вони ще не уміють слухати мова вихователя, повернену до всіх.

Ураховуючи особливості в роботі з дітьми молодшого дошкільного віку, заняттям слід додавати максимальну значущість, що забезпечує хорошу активність малюків. Інтерес їх посилюється, коли в іграх-заняттях бере участь дитина старшої групи, показує безпосередньо саму дію (одягання, умивання) або приклади ввічливого звернення.

В ігри-заняття можна включити різноманітні іграшки, предмети. Це сприяє активізації одночасно зорового і рухового аналізаторів дитини. Предмет, дія вихователь показує кожному малюку, наприклад, як слід тримати ложку, діти тут же вправляються в правильній дії ложкою.

Такі імітуючи дії з реальними предметами в уявній ситуації допомагають малюкам в освоєнні практичних дій в життєво важливих режимних процесів. Показані і освоєні на заняттях дії в результаті постійних вправ в повсякденній діяльності переростають в стійкі навики культурної поведінки. Надалі ці навики діти починають використовувати в найрізноманітніших ситуаціях.

В ігри-заняття можна включити зміст різних подій з життя дітей і їх вчинків в цих подіях. В кінці року діти беруть участь в підготовці до «переїзду на нову квартиру» - в іншу групу. Вони укладають іграшки в коробки, усаджують ляльок в різні транспортні засоби – коляски, автомашини.

Знову-таки навмисно створена вихователем ситуація, яка допомагає йому у формуванні доброзичливого відношення дітей один до одного, навиків етичної поведінки. Ігрові прийоми, що використовуються вихователем і визивають у малюків позитивні емоції, забезпечують більш високу сприйнятливість дитиною етичних правил поведінки.

Педагог ненав'язливо виробляє інтелектуально-емоційне відношення дітей до конкретних правил суспільної поведінки, закріплює їх в досвіді, спонукає малюків до доброзичливих дій. При цьому процес виховання виходить дуже природним, дитина не відчуває себе його об'єктом.

 

 

Ігрові прийоми дуже ефективні у вихованні маленьких дітей. Їх можна рекомендувати для роботи з тими дітьми, які легко відволікаються. Для оволодіння малюками прийомів одягання в гру можна включити і ляльок. В групі обов'язково повинна бути велика лялька з підбором одягу. Наприклад, улюблений малюками ведмедик. Надягаючи на нього сорочку і штанці, шапку, діти швидше навчаться одягатися самі.

З першого дня вихователь попереджає батьків, щоб на одязі дітей були пришиті петельки, за які він може вішати її в свою шафу. Це полегшить формування навику акуратно складати одяг. Ну а для більш швидкого запам'ятовування дитиною своєї шафи, свого місця за столом і т.д. Також використовуються ігрові прийоми: «Зараз ми дізнаємось, хто добре запам'ятав картинку на своїй шафі». Діти, повертаючись з прогулянки, знаходять картинки і безпомилково вішають одяг в свою шафу.

Ігри – заняття, проведені з метою виховання у дітей культури поведінки, мають свою специфіку. Вони органічно вписуються в такі розділи виховної роботи як, «Розширення орієнтування в оточуючому і розвиток мови», «Ознайомлення з оточуючим і розвиток мови». Проводяться вони раз на місяць. Плануючи зміст етично направлених ігор-занять, вихователь основується на своїх спостереженнях за дітьми. Простежуючи зміни в розвитку поведінки дітей, він коректує зміст ігор-занять з урахуванням конкретних умов і можливостей дітей.

Друга молодша група

З переходом в цю групу програмні вимоги до виховання у них навиків культури поведінки, планування виховного процесу, ускладнюється.

У дітей на 4-ом року життя продовжують формувати самостійність, уміння долати невеликі труднощі. Пред'являються складні вимоги до виконання дій в ході режимних процесів, дбайливому відношенню до іграшок, до праці старших.

Вихователь велику увагу повинен надавати формуванню у дітей і виконанню ними правил ввічливого звернення, організованої поведінки в дитячому саду, на вулиці. Плануючи роботу, педагог особливу увагу надає формуванню таких якостей, як чуйність, уважність, запобігливість, тактовність, які допоможуть дитині бачити і розрізняти стан людини, вирішивши, як слід поступити в конкретному випадку, щоб не заподіяти оточуючим неприємність.

Великі можливості для виховання культури поведінки представляє вечір. Цей час особливий довірчого спілкування вихователя з дітьми, розмови по душах. Безпосереднє спілкування з вихователем сприяє зміцненню прихильності, довір'я до нього дитини – найважливішої умови етичного виховання.