Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Артемівське педагогічне училище

 

 

 

 

Курсова робота

Роль авторитета батьків в вихованні  культури поведінки дошкільників

 

 

 

                                                                            студентки 41 групи

                                                                            дошкільного відділення

                                                                            Чапаєвої Аліни Володимирівни

 

Керівник:

Максименко О.В

 

 

 

 

2012

План

Вступ……………………………………………………………………с.3-4

Розділ 1.  Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників……………………………………………………………….с.5-24

   1.1.Роль  сім'ї та батьківського авторитету у вихованні дітей дошкільного віку……………………………………………………………с.5-9

   1.2.Зміст  і методика формування дисциплінованості та культури поведінки дошкільників………………………………………………….с.10-21

   1.3.Завдання і форми роботи в дитячому садку з батьками з формування культури поведінки дітей…………………………………с.22-24

 

Розділ ІІ. Дослідно – експериментальна  частина………..с.

2.1. Констатуючий  експеримент……………………………с.

2.2. Формуючий експеримент……………………………....с.

2.3. Контрольний  експеримент…………………………………с.

 

 

 Висновки……………………………………………………..с.

 Література……………………………………………………….с.

 Додатки……………………………………………………....с.

 

 

 

 

 

.

 

Вступ

       «Ваша  особиста поведінка – це найрішучіша  річ. Не думайте, що ви виховуєте  дитину тільки тоді, коли з  ним розмовляєте чи повчаєте  його, чи вказуєте йому. Ви виховуєте  його в кожну мить вашого  життя, навіть тоді коли вас  немає вдома».

                                                                                                   А. С. Макаренко

        Сім'я  для дитини – це цілий світ. Світ, де вона живе, діє, робить відкриття. Тут він вчиться любити, радіти, співчувати.

Становлення особистості відбувається в тісній єдності сім'ї і школи: організація побуту, емоційно-моральної атмосфери, стилем взаємовідносин дорослих, існуючими сімейними традиціями. Все життя дорослих – приклад для дітей.

У родині дитина набуває початкового досвіду спілкування, вміння жити серед людей. І тут головну роль відіграє приклад батьків, їх ставлення до людей, праці, до суспільних обов'язків, дитина засвоює переконання дорослих. І це зрозуміло. Дитина бачить світ очами дорослих, які допомагають їй ознайомитись з оточуючою дійсністю. Треба зробити так, щоб родина була для кожної дитини осередком любові, тепла, взаємоповаги і взаємодопомоги.

Актуальність питання авторитету батьків в вихованні культури поведінки, полягає у тому, що дуже часто сімейне виховання характеризується певною стихійністю, буває не завжди послідовним і систематичним. Це пояснюється недостатнім культурним рівнем сімей, некомфортним психологічним кліматом, відсутністю певних педагогічних знань у батьків. Дійової допомоги потребують сім'ї, що мають низький рівень  загальної педагогічної культури, зі складними сімейними взаємовідносинами, а також ті, що до справи виховання ставляться безвідповідально.

Об’єкт дослідження: виховна активність сім’ї, види батьківського авторитету.

Предмет дослідження: активні форми і методи роботи з батьками.

Мета дослідження: виявлення форм і методів роботи з батьками, які впливають на формування вірного батьківського авторитету, підвищують виховну активність сім’ї.

Гіпотеза дослідження: виховна активність сім’ї, роль батьківського авторитету збільшиться, якщо використовувати активні сучасні та нетрадиційні форми роботи з сім’єю, роботу проводити систематично і планомірно, творчо.

 

 

 

 

Завдання дослідження:

1. Вивчити психолого-педагогічну літературу з теми.
2. Виявити і обґрунтувати сучасні проблеми сімейного виховання.
3. Визначити шляхи підвищення батьківського авторитету у вихованні дошкільників
4. Провести діагностику рівня активності батьків у сімейному вихованні.
5. Розробити цілеспрямовану методику роботи щодо підвищення виховної активності сім’ї та батьківського авторитету.
6. Визначити найбільш дійові форми роботи по підвищенню педагогічних знань батьків і їх ролі у вихованні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.  Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників.

 

1.1. Роль сім'ї та батьківського авторитету у вихованні дітей дошкільного віку.

     В умовах сучасного суспільства, коли втрачені ті ідеали до яких прагнуло не одне покоління, виховання дітей стає особливо важливою і відповідальною задачею для розвитку молодого покоління. Значення сім'ї разом з оновленою системою освіти важко переоцінити. Тільки цей тандем має можливість вивести суспільство з духовної кризи.

     Як вважає відомий вчений І.А.Ільїн, становлення і розвиток особистості визначається ще в ранньому дитинстві.

     Від доброти та щирості сімейних взаємовідносин залежить і те наскільки доброю та щирою ввійде людина в своє доросле життя. Насправді щасливі ті, в кого спогади про дитинство визивають лише позитивні емоції.

     Як відомо батьків не вибирають. Для дитини сім'я є тим головним соціальним інститутом, який дається йому при народженні. В ідеалі сім'я повинна бути повною і залишатись такою на протязі всього становлення та розвитку особистості, хоча б до досягнення дитиною повнолітнього віку.

     Ідеальна сім'я це доволі рідке явище, таке положення речей не залежить від політичного та економічного стану речей в країні. Неповні і неблагополучні сім'ї існували і будуть існувати завжди.

     Такі сім'ї завжди знаходились під пильною увагою педагогів, бо діти з цих сімей потребували постійної турботи і корекції в вихованні. Сімейне виховання та взаємовідносини дитини зі своїми батьками багато в чому визначають особистісні характеристики, його моральний, соціальний і культурний потенціал.

     В сім'ї, яка сформувалась не на основі щирого кохання, а по іншим причинам, дитина не може бути  насправді щасливим. Він відчуває натягнутість і нещирість сімейних взаємовідносин, лицемірство і прохолоду, які вказуються на його психічному і душевному стані.

     В сім'ях, в яких дитина була не бажаною і не коханою, виростають холодні та цинічні особистості, полишені почуттів кохання та співчуття. Навіть в неповних сім'ях при коханні до дитини,діти виростають нелюдяними і неповноцінними особистостями, а ніж в повних сім'ях, в яких брак лише формальність.

     Сімейне виховання, засноване на щирих почуттях і взаєморозумінні, не потребує від батьків докладання особливих зусиль, діти фактично самі виховуються на прикладі своїх батьків. Із покоління в покоління за допомогою сімейного виховання передаються моральні принципи і культурні традиції предків підростаючому поколінню.

     Сім'я заснована на щирих почуттях є для дитини школою душевного здоров'я, урівноваженого характеру та творчої підприємливості. В сім'ях в яких немає цих якостей ячейки  суспільства, діти страждають різними неврозами, з них часто виростають невдахи, які непристосовані до життя.

     Нормальна сім'я вимагає від членів своєї сім'ї спільної творчої діяльності, взаємодії для постійного прагнення до ідеалу. Теплі і шанобливі взаємовідносини матері та батька, близькість їхнього духовного і культурного розвитку є гарантом стабільності сім'ї і головною основою для виховання  гармонічно розвинутої особистості.

     Під гармонійно розвинутою особистістю розуміється, особистість виховано духовно, бо саме духовне виховання є основою для повноцінного і гармонійного розвитку особистості.

     В наукових трудах І.А.Ільїн процес виховання трактується як головний засіб для закладання в особистість основ духовного характеру та доведення його здібностей до самовиховання, адже самовиховання згодом сприяє підтриманню і розвитку особистості.

     І.А.Ільїн стверджує, що саме сім'я створила і вносила культуру національного почуття і національної вірності. Для дитини сім'я є школою взаємної довіри та спільної, організованої дії. Окрім того саме в сім'ї дитина вчиться адекватному сприйняттю авторитета. В лиці своїх батьків він бачить авторитет і вчиться сприймати дорослого з повагою але без підлесливості. В той самий час звільняючи себе духовно від можливого утиску за допомогою любові та поваги. Сім'я, родинні почуття, які згуртовують її членів, не полишають свого значення на протязі всього життя людини. Любов та підтримка особливо потрібні дітям, тому що вони дають їм відчуття впевненості, захищеності, що необхідно для їх гармонійного розвитку. Сім'я робить визначальний вплив на становлення особистості в дошкільному віці дитини. Справедливе ствердження, в цей період роль сім'ї в повноцінному розвитку дітей незамінна.

     Авторитет-одне із важливих умов сімейного виховання. Сім'я робить вплив на формування особистості дитини не тільки безпосереднім, ціленаправленим впливом дорослих, але і усім способом життя. Відношення в сімейному колективі потребують взаєморозуміння, відповідальності, вміння організовувати відношення на принципах рівності, почуття товариськості, поваги.

     Якщо батьки люди добрі, уважні, живуть широкими суспільними інтересами, а сімейний колектив згуртований спільними обов'язками, така сім'я позитивно впливає на дітей. Але якщо вони ведуть бездіяльний образ життя, не хочуть працювати, сім'я замкнута у своєму вузькому світі і кожний її член живе своїм життям, в такій сім'ї царює черствий егоїзм. Виховання в ній дуже ускладнене.

     Стиль внутрисімейних  відносин кожна молода сім'я випрацьовує непросто. Спільне життя молодого подружжя в перші роки інколи приводить до зіткнення індивідуальних уявлень, сформованих кожним із подружжя в батьківській сім'ї, про ціль сім'ї, розподіл сімейних обов'язків і т.п. Кожна сім'я накопичує свій досвід виховання, виробляє погляд на його цілі, конкретний зміст, засіб реалізації. Таким чином молода сім'я створює свою культуру відносин, виховання, спілкування.

     Більшість батьків розуміють значення авторитету в ділі виховання. Але як завойовувати авторитет в дитини, знають не всі. Але нажаль батьки е завжди володіють культурою спілкування і відносин: нерідко критикують один одного при друзях, родичах, дітях. За даними соціологів найчастіше себе так ведуть дружини. Вони впевнені, що ведуть себе вірно намагаючись «покращити» своїх чоловіків. Між тим психологи знаходять, що в сімейній етиці така поведінка приводить до протилежного: критика одного з су пругів зачіпає людську гідність, самолюбство, визиває образу, напруженість в відносинах, веде до емоційних зривів, конфліктів. Між подружжям накопичуються негативні відчуття один до одного, руйнується емоційна близькість і контакт, підривається авторитет. Так з'являється відчуження, що приводить до розколу сім'ї.

     Авторитет батьків тримається на підтримці один одного, повазі. В очах дітей авторитет заснований на гідному зразку поведінки.

     Формування особистості дитини визначається усім способом життя сім'ї А.С.Макаренко називав його "загальним тоном сім'ї". Він діє на дитину незалежно від батька та матері, а часом і в супереч їм. Спільний тон сім'ї створюється особистістю батьків, їх громадянським обличчям:

• ідейно-політичною свідомістю;
• відношенням до суспільного труда;
• відношенням до домашньої праці;

 

 

 В сім’ї, де батько та матір не ділять домашні справи на "жіночі" та "чоловічі", однаково уважливо і турботливо, відносяться один до одного, своїм батькам, дітям, дитина бачить приклади доброго відношення до людей. З раннього віку дитина живе в умовах позитивного відношення до оточуючих, любові, дружби, довіри, взаєморозуміння.

     Хоча більшість батьків мають наміри вірно виховувати дітей, поширеною помилкою сімейного виховання в останні роки стало невміння виховувати повагу до старших.

     А.С.Макаренко аналізуючи сімейне виховання вивів декілька видів помилкового авторитету батьків:

• помилковий авторитет любові-дитину розхвалюють, демонструють свої почуття, захищають від усіх тягот ( така сім'я створює егоїста, який ні з ким не рахується, у якого формується позиція утриманця);
• помилковий авторитет доброти-в таких сім'ях дитині дозволяють усе, виконують всі забаганки, діти керують батьками, капризують(в такій сім'ї діти не признають заборон);
• помилковий авторитет придушення - при ньому складається авторитарний стиль внутрисімейних відносин, що виходить від батька чи старшого покоління, в такій сім'ї часто кричать на дитину, карають її(в такій сім'ї виростає безвольна, замкнута дитина чи навпаки деспот);
• помилковий авторитет педантизму-в таких сім'ях з дитиною розмовляють сухо, сумно, читають нотації за будь-якої причини, не рахуються з думкою дитини(дитина підкоряється, чи навпаки починає протестувати; в такій сім'ї виростає безволь на, безініціативна, несамостійна людина з сварливим характером);
• помилковий авторитет чванливості-в таких сім'ях пишаються не тим, що "вміють", а тим що "мають", в такій сім'ї культ грошей тим самим дорослі формують в дітей психологію споживача( в такій сім'ї діти виростають хвастливими, білоручками, неробами);
• помилковий авторитет підкупу-в таких сім'ях батьки підкупають дітей не помічаючи цього, "купують" дитину за допомогою подарунків, обіцянок "будеш себе добре поводити, тоді придбаю тобі…"(в такій сім'ї дитина ніколи не буде робити нічого невигідного для себе);