Программа "Дитина"

♦  психологічна підтримка дитини під час переживання нею психотравмуючих подій. В індивідуальній корекційній роботі з дитиною, яка перебуває в психологічно неблагополучному стані, психолог шляхом встановлення взаємин прийняття і довіри та організації простору створює умови для більш повного виразу дитиною своїх особистісних проблем (страхів, переживань, образ) через гру, малювання, ліплення, розповідь. При цьому психолог мусить не переконувати малюка в необґрунтованості його переживань, а прийняти їх, співпережити і допомогти дитині самій «відпрацювати»   і  позбутись  їх;

♦  практичне налагодження стосунків між дитиною і оточуючими (батьками, вихователем, однолітками) шляхом поглиблення взаєморозуміння і взаємосприйняття. Одним з методів запобігання непорозумінь у спілкуванні   може   бути   активне   психологічне   навчання всіх,  що потребують такої допомоги (і дітей,  і дорослих),   ефективних  способів   спілкування.

Вимоги до профілактично корекційної роботи з дошкільниками. Не допускати ситуацій, які могли б негативно вплинути на ставлення вихованців до себе: критики з боку дітей чи дорослих, погіршення міжособистісних стосунків, підкреслення неуспішності дитини  в  певних  завданнях.

Головне правило в  психологічній роботі — не зашкодити! Тому в складних ситуаціях спілкування з дитиною вибір завжди робиться на користь дитини. Не можна вдаватись до активних методів впливу на особистість, якщо психолог не переконаний в їх доцільності. Краще обмежитись роллю доброзичливого   спостерігача.

Ту інформацію про  дитину, її сім'ю, стосунки з батьками або вихователем, яка відкрилась психологу в процесі роботи, можна передати батькам і вихователю лише в тій мірі й у такому вигляді, щоб її не можна було використати з метою приниження гідності дитини або її батьків (присоромити, звинуватити, образити  тощо).

У процесі психогімнастичних  занять дитину треба вчити адекватно  виражати як негативні, так і позитивні  емоції,   а  не  придушувати  їх.

Психолог у стосунках  з дитиною повинен намагатись не пригнічувати її «неправильні» почуття (недозволені та заборонені), а приймати їх як повноправний прояв індивідуальності дитини. Він лише може показати, до чого призводять певні прояви негативних почуттів і озброїти дитину більш прийнятними засобами вираження негативних емоцій і, загалом,   поведінки  у  складних,   неприємних  ситуаціях.

Психолог всіляко заохочує дітей до творчої діяльності, пов'язаної з розвитком внутрішнього емоційного світу. При розгляданні її твору разом з психологом, з дітьми чи з батьками дитина мусить відчувати радість і гордість за себе, а не соромитись своїх почуттів   чи   невміння   висловити   їх.

 

Дослідницько-пошукова   робота,   обмін  досвідом та   підвищення   кваліфікації

Метою дослідницько - пошукової  роботи є підвищення і вдосконалення рівня професійної діяльності психолога на науковій основі, використання набутого досвіду і знань для подальшого розвитку системи психологічної   служби  в  дошкільних  закладах.

Зміст    і    форми    роботи:

♦  постійне вивчення відповідної психологічної літератури;

♦  визначення кола психологічних  питань, які вимагають розв'язання у дошкільному закладі (вплив особливих кризових явищ на самопочуття, психологічне здоров'я і розвиток дітей; розвиток дітей у неповних та багатодітних сім'ях; ставлення батьків до дитини, проблеми 6-річних і 7-річних першокласників та їх попередження), постановка певних питань як теми  дослідження;   відповідне  опрацювання  теми;

♦  апробація нових  для психолога методик, їх адаптація до місцевих умов; розробка власних методик вивчення  дітей;

♦  участь у роботі науково - практичних семінарів, методоб’єднань, конференцій з питань розвитку практичної   психологічної  служби  в   освіті;

♦  систематичне підвищення професійної кваліфікації на відповідних курсах, семінарах "в інститутах післядипломної  освіти.

 

Пам'ятка  для   психолога дошкільного   навчального   закладу по  проведенню   розвивальних  психогімнастичних  ігор

1.  Розвивальні ігри мають бути короткими, чіткими, нескладними і водночас цікавими. Не слід давати дитині готовий зразок вирішення — нехай поміркує,   пошукає   і  подолає   труднощі  самостійно,

2.  Середня тривалість  однієї гри 5 хв. Але якщо інтерес  до неї не спадає, вона може  тривати довше. Коли ж зацікавлення  грою помітно зменшується, варто  запропонувати  іншу.

3.  Психолог обов'язково  грає разом з дитиною (або  по черзі, якщо зміст гри  не передбачає спільних дій)  — вона отримує від цього  велике задоволення. А коли  дорослий ще й помиляється  (помилка навмисна, але виглядає природно), то радість ще більша, до того  ж це  розвиває  уважність.

4.  Під час проведення  розвивальної гри все зайве має бути вилучене — на столі варто залишити тільки  те,   що   наразі  знадобиться.

5.  Не бажано також  давати дитині для постійного користування іграшки, якими оперують у спеціальних іграх, щоб не знизилося зацікавлення грою. Ігровий матеріал неабияк стимулює інтерес до занять з психологом.

 

Пам'ятка  для   психолога

1.  З перших днів роботи доводьте практичну значущість вашої професії, донесіть до колег основну мету своєї діяльності: психолог прийшов на допомогу педагогам,   дітям,   сім'ї.

Ваша головна справа — це спілкування з дітьми. Вмійте відчувати справжню радість і  задоволення від цього. Будьте веселими! Нудних і похмурих діти не люблять.

2.  Виробляйте в  собі щире, чуйне, зацікавлене ставлення до оточуючих: не підлабузнюйтесь до керівництва і не відокремлюйте себе від колег. Постійно працюйте над собою, розвивайте спостережливість, аналітичне мислення, комунікабельність, уважність тощо.

3.  Психолого-педагогічна література — ваш добрий помічник і порадник, але кожна людина неповторна в проявах своєї індивідуальності, тому рецепти, запропоновані для багатьох, не завжди спрацьовують у конкретній ситуації. Тож пам'ятайте, що самостійність мислення, творчий пошук, вигадки, знахідки — це те, що   необхідно.

4.  Не розпорошуйте  своєї уваги на велику кількість проблем. Визначте певне коло питань, які відповідають вашим можливостям та інтересам дітей.  На хапайтеся одразу за все — розробляйте один-два напрями, але робіть цю справу досконало і кваліфіковано. «Не нашкодити!» — головний закон для психолога.

5.  Доцільно розплануйте  свій робочий день: проводьте  в кабінеті тільки ті години, коли діти сплять або їдять.  Кожну можливу хвилину намагайтеся  бути поряд  з   вихователями,   батьками,   дітьми.

6.  Пам'ятайте, що інформація, яка поступає до вас, не завжди  повинна бути надбанням усіх. Тільки позитивне можна обговорювати  на педрадах, зборах. Те погане, що  Ви побачили в роботі вихователів,  поведінці дітей, обговорюйте в індивідуальних бесідах. Відомості, що потрапляють до вас, можуть вилікувати,   а  можуть   принести  зло.

7.  Ніколи не робіть  категоричних висновків. Прагніть  побачити людину в її розвитку  і становленні, виявити потенційні  можливості, створити умови для розгортання найкращих можливостей. Не наклеюйте ярликів! Сумнівайтеся! Якщо ви вагаєтесь, як вчинити,   не  поспішайте.

8.  Будьте оптимістами!  Коли розмовляєте з батьками, не лякайте їх перерахуванням тривожних симптомів. Обов'язково покажіть сильні сторони їх малюка, а потім дайте практичні" рекомендації, як ще покращити  стан   справ.

9.  Зрозумійте, що в  колективі об'єктом вашої турботи  є не тільки вихователі. Керівник, помічники вихователів, кухар,  двірник — це люди, які вносять  значну частку в створення психологічного клімату. По відношенню до керівництва займайте дипломатичну, але тверду позицію. Не вдавайтеся до знищення невигідних, захвалювання улюбленців. Проводьте свою лінію: «У нашому колективі немає поганих і хороших. У кожного є прорахунки і досягнення, помилки й успіхи».   Ставтесь  однаково  рівно і з повагою до  всіх.

10. Поважайте себе! Ввечері  підсумовуйте результати робочого дня, відзначаючи успіхи, — це допоможе Вам зберігати віру в свої сили. Але не забувайте аналізувати помилки, не дозволяйте собі амбіціозності   й   зверхності.

11.  На забувайте про те, що  вада багатьох педагогів полягає в тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати. Думати — Ваш головний  обов'язок!

12.  Дбайте про збереження своєї нервової системи. Психолог-невротик навіть з безмежними знаннями — це горе для всіх. Заняття в басейні, прогулянки на свіжому повітрі, робота на земельній ділянці, співи, танці, аутотренінг — все це допоможе Вам зберегти хороший настрій, оптимізм, добрі стосунки, віру в  людей  і  в  себе.

13.  Дайте зрозуміти оточуючим,  що від Вас не варто чекати . миттєвих результатів. Психологічний  вплив, як і педагогічний, це  довготривалий процес, а не   «швидка  допомога».

14.  Виробляйте вміння знаходити компромісне рішення. Це мистецтво, яке допомагає досягти взаєморозуміння. Уникайте боротьби з людьми, краще спрямовуйте свою енергію на боротьбу з обставинами. Пам'ятайте, що завжди можна домовитись, порозумітись.

15.  Вірте в свої сили, в  оточуючих вас людей. Не забувайте про те, що на вас дивляться, чекають змін на краще, сподіваються на Вашу допомогу. Працюйте серцем і розумом заради майбутнього наших дітей, нашої  країни!