Педагогічний досвід П. Ф. Лесгафта

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Критично оцінюючи і аналізуючи в даний час систему фізичної освіти П.Ф. Лесгафта, ми знаходимо в ній чимало й хибних положень. В історичному огляді розвитку фізичного виховання у своєму основному творі «Керівництво з фізичного освіти дітей шкільного віку» він практично усунувся від питання походження фізичної культури, від класової сутності виховання, від ролі народних форм у її розвитку. Лесгафт фактично не згадує про прогресивних поглядах російських вчених і просвітителів Н.І. Новікова, І.І. Бецкого, Н.Г. Чернишевського, Н.А. Добролюбова та ін з питань фізичного виховання. Його системі багато в чому було притаманне формально-теоретичне початок. Наприклад, Лесгафт вважав, що дітям можна дозволяти катання на ковзанах, так як воно відбувається на малій площі, і вони можуть часто відпочивати, а на лижах, на його думку, такої можливості вони не мають, і тому будуть перевтомлюватися. Практика фізичного виховання часто спростовувала пропоновану Лесгафтом методику. Наприклад, він вимагав, щоб назви рухів і пояснення були короткими, проте на практиці цього не виходило і словесні методи навчання часто перетворювалися на довгі і виснажливі для учнів (особливо молодших школярів) монологи. У наступні роки багато положень системи Лесгафта: класифікація фізичних вправ, зміст вправ на уроках для школярів різних вікових груп, місце і значення змагань та ігрового методу фізичного виховання і т. д. - істотно уточнювалися. І все ж система фізичної освіти П.Ф. Лесгафта для свого часу була однією з передових у світі. Багато її положення не втратили свого значення до теперішнього часу. Вона, на жаль, не стала і Росії основою для національного фізичного виховання, так як царський уряд не мав державної програми в цій галузі освіти, а країна не мала ні кваліфікованими педагогами, ні спеціальної матеріально-технічною базою. 

Виходячи з основного положення створеної ним функціональної анатомії - про єдність форми і функції, - Лесгафт вважав можливим впливати функцією, "спрямованим вправою", на розвиток органів людського тіла і всього організму. [5] В основі педагогічної системи П. Ф. Лесгафта лежить вчення про єдність фізичного і духовного розвитку особистості. Вчений розглядає фізичні вправи як засіб не тільки фізичного, але й інтелектуального, морального і естетичного розвитку людини. При цьому він постійно підкреслює важливість раціонального поєднання, взаємовпливу розумового і фізичного виховання. "Необхідно, - писав П. Ф. Лесгафт, - щоб розумовий і фізичне виховання йшли паралельно, інакше ми порушимо правильний хід розвитку в тих органах, які залишаться без вправи". Так само, як і І. М. Сєченов, П. Ф. Лесгафт вважав, що рухи, фізичні вправи є засобом розвитку пізнавальних можливостей школярів. Тому, на його думку, "школа не може існувати без фізичної освіти; фізичні вправи повинні бути неодмінно щоденними, в повному співвідношенні з розумовими заняттями". Використовуючи при цьому термін "освіта", П. Ф. Лесгафт розуміє його ширше, ніж ми це робимо сьогодні. По суті справи, освіта у П. Ф. Лесгафта - це виховання, формування особистості людини а фізична освіта - цілеспрямоване формування організму і особистості під впливом як природних, так і спеціально підібраних рухів, фізичних вправ, які з віком постійно ускладнюються, стають напруженішими , вимагають великої самостійності і вольових проявів людини. 

 

 

Список використаної літератури

1. Лесгафт П.Ф. Керівництво з фізичної освіти дітей шкільного віку. – Л., 1981. – С.295.

2. Лесгафт П.Ф. Избранные  педагогические сочинения. – М.: Педагогика, 1987. – С.340.

3. Первий общеземский съезд по народному образованию. Доклады в 2-х томах. – Т.2. – М., 1914. – С.43

4. Богініч О. Л. Педагогічні  умови підвищення рухової активності  дітей 4–5 років на заняттях з  фізичної культури : автореф. дис. на  здобуття наук. ступеня. канд. пед. наук : спец. 13.00.02 – теорія та методика  навчання (фізична культура, основи  здоров’я) / О. Л. Богініч. – К. : [б. в.], 1997. – 24 с.

5. Вільчковський Е. С. Теорія  й методика фізичного виховання  дітей дошкільного віку / Е. С. Вільчковський. – Львів : ВНТЛ, 1998. – 336 с.

6. Українські народні  рухливі ігри в системі фізичного  виховання дошкільнят : [монографія]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. – 146 с.

7. Лесгафт П. Ф. Руководство  по физическому образованию детей  школьного возраста : [собр. пед. соч.] /П. Ф. Лесгафт. – М., 1953. – Т. 1. – 442 с.

8. Державна національна  програма «Освіта» («Україна ХХ  століття»). – К., 1994.

9. Кузьмінський А.І., Омеляненко  В.Л. Педагогіка. – К., 2003.

10. Лесгафт П.Ф. Собр. пед. соч. – Т.1. – М., 1951.

11. Лесгафт П.Ф. Собр. пед. соч. – Т.2. – М., 1951.

12. Лесгафт П.Ф. Собр. пед. соч. – Т.4. – М., 1951.

13. Лесгафт П.Ф. Избранные  труды. – М., 1987.

14. Решетень И.Н. Влияние  физического воспитания на общее  развитие ребёнка / Первоначальное  обучение и воспитание детей. – М.,1956.

15. Шахвердов Г.Г. Пётр  Францевич Лесгафт. Вводная статья // П.Ф.Лесгафт. Собр. пед. соч. –Т.1. –  М., 1951.

16. Гимнастика. Под ред. А. Т. Брыкина. М., «Физкультура и спорт», 1971, с. 18–35.

17. Гімнастика. За ред. І. А. Бражника.  К.: «Радянська школа»,  1962, с. 13–24.

18. Теория и методика гимнастики. Под ред. В. И. Филипповича. М., «Просвещение», 1971, с. 36—67.