Педагогічний досвід П. Ф. Лесгафта

План

Вступ………………………………………………………………………..2-3

Розділ 1: формування системи педагогічних поглядів Лесгафта……....4-6

Розділ 2: особливості лесгафтської системи фізичного виховання…….7-22

2.1 лесгафт про єдність  розумового і фізичного виховання……………7-13

2.2 лесгафт про організацію  процесу фізичної освіти………………….14-18

2.3 лесгафт про підготовку  педагогічних кадрів фізичного  виховання..19-22

Розділ 3: ефективні засоби організації фізичного виховання в практичній діяльності лесгафта……………………………………………………….23-28

3.1 лесгафт про застосування  системи гімнастичних вправ у  процесі фізичної освіти………………………………………………………………………23-25

3.2 лесгафт про місце  і роль рухливих ігор у фізичному  вихованні дітей……………………………………………………………………….26-28

Висновки………………………………………………………………….29-30

Список використаної літератури………………………………………...31-32

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В історії вітчизняної педагогіки другої половини XIX – початку XX

століття помітне місце посідає Петро Францович Лесгафт (1837-1909 pp.) –

видатний російський педагог, анатом, лікар і громадський діяч. Спадщина

П.Лесгафта  містить  значну  кількість  наукових  статей,  монографій,

посібників. У колі його наукових інтересів центральне місце займають

проблеми фізичного виховання, його зв’язку з розумовим, моральним та

естетичним розвитком особистості. Педагог розробив теорію фізичної освіти,

на основі неї сформулював вимоги до фізичного розвитку учнів у

загальноосвітній школі. Свій підхід до організації навчально-виховного

процесу П.Лесгафт втілив у діяльності створених ним Курсів виховательок і

керівниць (фізичне виховання, 1896).

Актуальність теми полягає в тому, що фізичне виховання історично є однією з перших педагогічних проблем. Необхідність фізичних вправ для зміцнення здоров'я і загартування організму дитини відзначали Вже у перших педагогічних системах було обґрунтовано роль фізичного розвитку як необхідної умови і результату правильного виховання.  

Один з основоположників гігієни і теорії фізичного виховання, лікар, анатом і педагог П. Лесгафт розробив систему фізичного виховання дітей, засновану на антропології — науці про людський організм. Його періодизація дошкільного дитинства ґрунтувалася на таких проявах досягнень дитини у фізичному розвитку, як перехід із лежачого положення у сидяче, поява молочних зубів і т. д. Систему фізичного виховання він підпорядкував закономірностям анатомії і фізіології. 
   Наукова концепція фізичного виховання П. Лесгафта заснована на зв'язку фізичних і духовних сил людини, провідній ролі свідомого оволодіння фізичними вправами. Розроблена методика поетапного оволодіння рухами свого тіла: від вивчення правильних рухів через поступове збільшення напруження до оволодіння орієнтуванням у часі і просторі.

Предмет дослідження курсової роботи є система педагогічних поглядів П. Ф. Лесгафта.

Обєкт дослідження: організація фізичного виховання в практичній діяльності П. Ф. Лесгафта.

Мета дослідження: обґрунтування системи педагогічних поглядів Лесгафта про фізичне виховання.

Відповідно до об’єкту, предмету та мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Охарактеризувати систему педагогічних поглядів П. Ф. Лесгафта.
2. Проаналізувати погляди Лесгафта про фізичне виховання молодших школярів.
3. Визначити роль рухливих ігор у навчальному процесі.
4. Охарактеризувати підготовку педагогічних кадрів для фізичного виховання.

Методи дослідження: для роз’ясування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження:синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, спостереження, бесіда.

Практичне значення: результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій.

Структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, дослідної частини, висновків, та списку використаної літератури, який містить 18 найменувань.

Робота викладена на  32 сторінках друкованого тексту.

 

 

 

Розділ 1: формування системи педагогічних поглядів Лесгафта

Вирішення вказаного завдання є неможливим без дослідження та впровадження у практику кращих надбань вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду, значне місце серед яких посідають педагогічні погляди П.Ф.Лесгафта та створена їм система фізичного виховання.

Світоглядні та наукові концепції П.Ф.Лесгафта, ідеї психофізіологічної єдності людської природи й ролі фізичного виховання у всебічному розвитку та формуванні особистості ґрунтуються на здобутках педагогічної науки ХIХ століття та даних його власних анатомо-фізіологічних досліджень.

За свідченням дослідників [8, 30], П.Ф.Лесгафт заявив про себе у багатьох галузях наукових знань: в біології, антропології, анатомії, фізіології, патології, психології, педагогіці.

Необхідність саме такого підходу до вирішення проблем фізичного виховання визнавав ще К.Д.Ушинський: «…правила фізичного виховання необхідно повинні буть виведені з глибокого й обширного знання анатомії, фізіології, патології, інакше вони будуть безбарвними, некорисними…» [Цит. за: 6, 10].

В історії розвитку педагогічної теорії П.Ф.Лесгафту належить особливе місце засновника науки про фізичне виховання.

У праці «Руководство по физическому образованию детей школьного возраста» вчений вперше вводить поняття «фізична освіта». Фізичну освіту він розглядає як системне засвоєння людиною раціональних способів управління своїми рухами та набуття таким чином необхідного у житті фонду рухових навичок. Творчо розвиваючи думку І.М.Сеченова про значення «м’язового відчуття» у пізнанні, П.Ф.Лесгафт розглядає рух як засіб розвитку пізнавальних сил учнів. Аналізуючи розвиток рухів дитини, він показує, як поступово із сполучення м’язових, зорових та дотикових відчуттів створюються просторові уявлення.

Поступово поширюючись, коло уявлень та понять, що набуваються у зв’язку з фізичним вихованням, зливається із загальною системою знань та відіграє значну роль у формуванні наукового світосприйняття людини у майбутньому [7] .

Провідна ідея праці полягає у тому, що головним завданням школи «слід вважати з’ясування значення особистості людини…у той період, коли розвивається абстрактне мислення й поняття про істину, коли формується людина» [4, 339].

За традицією, що склалася у другій половині ХIХ століття, терміном «освіта»

П.Ф.Лесгафт позначає весь процес розвитку й формування людини як особистості. В його працях з анатомії і фізіології, гігієни, психології й педагогіки людина постає як цілісний організм і особистість одночасно. Звідси випливають найсуттєвіші питання взаємозв’язку  психічного, морального й фізичного розвитку та взаємообумовленості та взаємовпливу відповідних їм напрямів виховання.

Тому застосоване П.Ф.Лесгафтом поняття «фізична освіта» має на увазі процесс формування організму й особистості під впливом спеціально організованого діяння, що містить систему фізичних вправ, інші специфічні засоби тощо.

Система засобів, що пропонує вчений, класифікована ним відповідно до педагогічних завдань: «привчити до наполегливої та тривалої діяльності й здатності керувати собою в роботі, що потребує великого напруження й тривалості, до більшої самостійності в діях та до вольових проявів» [4, 12].

Наголошуючи на необхідності фізичного виховання, П.Ф.Лесгафт розглядав його як необхідну складову всебічного розвитку особистості: «історичний досвід свідчить, що школа не може існувати без фізичної освіти; фізичні вправи повинні бути неодмінно щоденними, у повній відповідності до розумових занять», тому що « будь-яка одноманітна діяльність втомлює, пригнічує молоду людину та вбиває в неї будь-яку самостійність» [4, 339]. На думку вченого, «є необхідним, щоб розумове й фізичне виховання йшли паралельно, інакше ми порушимо правильний хід розвитку у тих органах, які залишаться без вправ» [5, 185].

З позицій єдності розумового й фізичного виховання вирішується П.Ф.Лесгафтом питання про єдність їх методів: аналіз, синтез, порівняння, що є притаманними розумовому  вихованню,  є  ,  за  П.Ф.Лесгафтом,  основними  при  оволодінні  руховими  діями Розглядаючи людину у єдності усіх її проявів, П.Ф.Лесгафт вважає «єдиним неподільним завданням школи» фізичний, інтелектуальний, моральний та естетичний вплив».

Слід зауважити, що П.Ф.Лесгафтом було закладено підґрунтя у вирішенні таких методичних питань теорії фізичного виховання, як використання загальних педагогічних положень з урахуванням особливостей конкретного виду діяльності [3, 7 - 62] .

З огляду на викладене цілком правомірною є думка про те, що педагогічна спадщина П.Ф.Лесгафта виходить за рамки суто історичного значення та містить ідеї, багатство яких не є вичерпаним, тому може розглядатися сьогодні як одне з джерел подальшого розвитку педагогічної науки.

 

 

 

 

 

 

Розділ 2: особливості лесгафтської системи фізичного виховання

2.1 лесгафт про єдність  розумового і фізичного виховання

 

 

   П. Лесгафта по праву вважають фундатором концепції фізичного виховання дітей та молоді. Система фізичного виховання, створена ним, має обґрунтування мети, розроблені завдання, основні принципи, напрями, відображення специфіки підготовки фахівців в галузі, організаційні форми, матеріально-технічне та фінансове забезпечення фізичного виховання та практичне впровадження в діяльність навчальних закладів. Практичної значущості та вагомості цій концепції надає й той факт, що основні ідеї було підтримано київською громадськістю та впроваджено у діяльність не тільки П. Лесгафта, а й його послідовників, зокрема О. Анохіна та В. Крамаренка (у м. Київ, зокрема).    

Система фізичного виховання П. Лесгафта розроблена на основі врахування вікових анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей та індивідуальних здібностей віку, розуміння необхідності свідомого виконання життєво-необхідних природних рухів, які поступово ускладнюються, дотримання суворої послідовності в дозуванні навантаження тощо. Окремі концептуальні положення включено до програми удосконалення фахівців з фізичної культури.   

В основу системи фізичної освіти, викладеної П. Лесгафтом у фундаментальній праці «Керівництво з фізичної освіти дітей шкільного віку» [1-2], викладено принцип науковості, на основі якого обґрунтовано фізичну освіту з використанням комплексу узаємодоповнюваних методів дослідження – педагогічних, медико-біологічних, психологічних тощо. Автором, з позицій основних положень професійної підготовки фахівців з фізичної освіти та виховання, розроблено, по суті, систему вищої професійної та спеціальної підготовки фахівців. На основі принципу врахування вікових особливостей представлено класифікацію фізичних вправ для дітей шкільного віку; обґрунтовано взаємозв’язок фізичного виховання з розумовим і естетичним; висвітлено освітню функцію рухових дій у трудовій та військовій підготовці й побутовій діяльності людини; представлено наробки щодо практики фізкультурної освіти жінок. Новаторськими є його погляди на фізичне виховання як складову усебічного розвитку дітей, підлітків та молоді, необхідність оздоровлення дітей і медичний контроль за їх фізичним розвитком.   

Процес фізичного виховання, або, як писав П. Лесгафт, фізичної освіти дітей шкільного віку, представлено поетапно.   

На першому етапі (для учнів початкових класів віком від 7 до 12 років) потрібно було навчити дитину основним необхідним рухам: правильно бігати, стрибати, метати, виконувати різноманітні рухи частинами тіла. Ці вправи він називав простими (або елементарними).   

На другому етапі (для дітей середнього віку – 12-15 років) пропонувались вправи з більшим фізичним навантаженням таким чином, щоб навчити дитину поступово долати послідовно зростаючі труднощі: збільшення ваги предметів, швидкий біг з перешкодами, стрибки на відстань та у висоту тощо. Ці вправи називалися складними (або вправами із зростаючою складністю). Вони привчали школярів до наполегливості і формували вміння долати труднощі, які виникали при фізичних навантаженнях.   

Третій етап (для школярів старшого віку – 15-18 років) фізичної освіти П. Лесгафт називав періодом навчання керування рухами відповідно до часу їх виконання, характеру та обсягу докладених зусиль, орієнтуванню у просторі тощо. Школярів, зокрема, вчили пробігати певну відстань у встановлений учителем час, метати в ціль тощо. За допомогою подібних вправ розвивалося м’язове відчуття, особливо за умови їх виконанні у змінних зовнішніх умовах. Для перевірки набутих умінь та їх закріплення використовувалися складні рухові завдання, які школярі виконували під час ігор, екскурсій, трудових дій тощо.   

Використовуючи у своїх працях термін «освіта», П. Лесгафт розуміє його дещо інакше, ніж сучасне тлумачення. Освіта, за переконанням П. Лесгафта – це виховання, формування особистості людини, а фізична освіта – цілеспрямоване формування організму і особистості під впливом як природних, так і спеціально підібраних рухів, фізичних вправ, які з віком постійно ускладнюються, стають напруженішими, вимагають великої самостійності і вольових проявів людини. Процес фізичного виховання П. Лесгафт визначає як об’єкт соціально-наукового дослідження, частину створеної ним загальної теорії фізичного освіти. Він вважав важливою метою фізичної освіти вміння свідомо керувати своїми рухами, «привчатися найменшим працею в можливо менший проміжок часу свідомо виробляти найбільшу роботу або діяти витончено і енергійно».   

У праці «Фізичний розвиток у шкільництві» П. Ф. Лесгафт виокремлює три чинника у розвитку дитини: виховання, навчання й освіту. Під вихованням він розумів сукупність умов, необхідних для правильного харчування і зростання дитини, завдяки яким у нього утворюється запас енергії, необхідний для діяльності. Виокремлюючи в людині дві сторони – фізичну й духовну, він і виховання поділяє на фізичне й моральне. Учіння, на його думку, є простим запам’ятовуванням інформації, засвоєнням знань, якомога більшої кількості фактів. Завдання освіти полягає у створенні у людині свідомого ставлення до своїх дій, обмеженні їх свавілля, розвиненні прагнення до удосконалення шляхом поступового наближення до ідеалу[3].