Нестандартний урок в сусчасному навчально виховному процесi

Вправа виконується в режимі одночасної роботи учнів у парах на місцях (або з використанням прийому “натовп”). Дві-три пари учнів мають виступити перед класом. Єдина опора, що допускається, – театральна афіша відповідною іноземною мовою. На кожному уроці англійської мови працювали над удосконаленням в учнів умінь невимушено вести розмову. Задля цього широко використовували поетапну методику формування умінь діалогічного мовлення в системі “учень-учень”.

Під час формуючого експерименту можна було побачити ефективність запропонованої програми, яка сприяла формуванню комунікативних вмінь учнів. Під час нестандартного уроку школярі повинні були уважно слідкувати за ходом думок своїх однокласників, ставити питання, щоб підтримати хід розмови. Від них вимагалось виявлення засвоєних умінь ввічливо звернутися, дати повну розгорнуту відповідь, обґрунтувати свій вибір і т.д.

На уроці важлива роль приділялася формуванню вміння поставити запитання й дати на нього відповідь у процесі діалогічного режиму роботи.

Урок показав, що використання нетрадиційних форм навчання якісно підвищує рівень знань учнів, крім того, посилюється мотиваційна частина уроку. Через це кожному вчителеві необхідно наполегливо оволодівати педагогічною майстерністю, систематично збагачуватися свої знання шляхом самооцінки та самонавчання.

Проведення одиничного нетрадиційного уроку не вирішує проблеми активізації пізнавальної діяльності школярів. Необхідно використовувати нетрадиційні форми навчання в системі всього курсу вивчення англійської мови. Надалі ця робота потребує розробок як теоретичних, так і методичних, пов'язаних з індивідуальною роботою.

ВИСНОВОК

Історії світової педагогічної думки і практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, поступове відмирання окремих із них пов'язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається. Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області.

Узагальнивши все, можна зробити висновок, що найбільш стійкішою формою організації навчання виявилась класно-урочна система, яка й сьогодні є основною в загальноосвітній школі

Але, як зазначав В.О.Сухомлинський: «Нема ні однієї педагогічної закономірності, нема ні однієї істини, яка була б абсолютно однаково вжита до всіх дітей». Тому постала необхідність в пошуку нетрадиційних форм уроку, які розглядалися в даній роботі.

Нестандартний урок – це цікава, незвичайна форма надання матеріалу на занятті. Вона призвана нарівні з цілями та задачами стандартних уроків, розвинути у учня інтерес до самонавчання, творчості, вміння в нестандартній формі систематизувати матеріал, оригінально мислити й висловлювати свої думки. На таких заняттях учні не просто розповідають повідомлення, а намагаються донести за допомогою яскравих и вражаючих дослідів, газет, презентацій та іншого разом з вчителем основний матеріал уроку. Таким чином, вони приймають активну участь в ході уроку.

М.І. Пирогов у свій час писав: «Головне в навчанні не тільки те, що повідомляється, а й те, як повідомляється...». Тобто дуже важливо, щоб засвоєні знання переходили в гнучкі уміння, раціональні способи, щоб навчальний результат уроку поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей учнів, їх умінням учитися. Для реалізації цієї вимоги потрібно забезпечити різнобічний розвиток учнів. Зокрема, цілеспрямовано розвивати процеси сприймання, формувати загально-навчальні вміння і навички, досвід творчої діяльності, світоглядні уявлення і поняття. Такий спосіб навчання створює найкращі передумови для розвитку позитивного ставлення до нього і виникнення пізнавальних інтересів і потреб.

СПИСОК ВИКОРИСТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Антипова О., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. – 1991. - № 1. – С. 65-69.

2.      Савченко О. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр-S, 1997. – С. 89-90.

3.      Іванов I. П. Педагогіка колективних творчих справ.- К.: Освіта, 1992. – 95 с.

4.      Онищук В. Типи, структура і методика уроку в школі. - К.: Радянська школа, 1976. – 184 с.

5.      Островерхова Н.М. Аналіз уроку. – К.: А.С.К., 2003.- 189 с.

6.      Пометун О.І., Пироженко Л.В. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посіб. / За ред. О.I. Пометун.- К.: А.С.К., 2003.- 192с.

7.      Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: в 2 книгах. – М.: Гуманит. Изд. Центр Владос, 2002.

8.      Шипачева Л.А. Нестандартные задания на уроках русского языка.

9.      Дидактика середньої школи під ред. М.Н.Скаткіна: 2-ге вид. - М., 1982.

10. Лернер И.Я. Дидактические мотивации учения в школьном возрасте. - М., 1983.

11. Махмутов М.І. Сучасний урок. - М., 1985.

12. Нарочна Л.К.,Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства. – К.: «Вища школа», 1990.

13. Сухомлинський В.О. Вибрані твори:У 5 т. -- К.,« Радянська Школа», 1977. – Т.5.

14. Сухомлинський В.О. «Серце віддаю дітям». - К.,« Радянська Школа», 1977.

15. Сухомлинський В.О. «Сто порад вчителю».- К.,« Радянська Школа», 1978.

16. Ушинський К.Д. Твори в шести томах. - К.: « Радянська Школа», 1954 - т.1

17. Харламов И.Ф. Педагогика - М., 1990.

18. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / Под ред. Г.И.Щукиной. – М.: Просвещение, 1984. – 145с.

19. Аникеева Н.П. Педагогика и психология игры. – М.: Просвещение, 1986. – 178с.

20. Аникеева Н.П. Игра в педагогическом процессе. – Новосибирск, 1989. – 125с.

21. Бим И.Л. Личностно-ориентированный подход – основная стратегия обновления школы // Иностранные языки в школе. – 2002. – №2. – С.18-21.

22. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник / Під ред. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328с.