Експериментальна перевірка впливу ігрової діяльності на процес розвитку міжособистісних стосунків у дітей дошкільного віку

ЗМІСТ

 

Вступ …………………………………………………………………………3

Розділ І. Вплив гри на формування і розвиток

особистості дитини

1.1. Погляди педагогів на роль і місце гри у формуванні

особистості дитини ………………………………………………….6

1.2. Види ігор  та їх характеристика ………………………………17

Розділ ІІ. Експериментальна перевірка впливу ігрової

діяльності  на процес розвитку міжособистісних 

стосунків у  дітей дошкільного віку

2.1.Методика розвитку міжособистісних стосунків

засобами ігрової  діяльності ………………………………………..25

2.2. Аналіз результатів експериментальної роботи ……………...36

Висновки ……………………………………………………………………..37

Список використаних джерел ……………………………………………...39

 

 

ВСТУП

 

Сьогодення  педагогічної науки і практики характеризується пошуком нових підходів до організації  навчально-виховного процесу, оскільки суспільний розвиток країни вимагає нової, активної, ініціативної і творчої особистості.

Питання навчання і виховання дітей, що проявляють високий рівень інтелекту і творчості, мають важливе суспільне значення. Кожна талановита людина становить особливу цінність для суспільства.

В сучасних умовах підвищився інтерес дошкільників до проблеми творчої діяльності та всебічно гармонійного розвитку особистості. А  дошкільний вік - це початкова ланка  становлення особистості.

Особлива роль у творчості дошкільників належить іграм. Важко переоцінити значення гри та забав у справі формування фізично здорового, етично стійкого та інтелектуально розвинутого члена суспільства. Завдяки іграм можна виховати у дитини всі ті властивості, які ми шукаємо у людей і які нам хотілося б прищепити дітям за допомогою оповідань, бесід та навчання. Граючись, дитина зосереджує увагу, а це вже є початком виховання сильної волі. Залежно від ходу гри дитина мусить оцінювати загальну обстановку і швидко та самостійно вирішувати, що й коли їй треба робити.

Гра - це «чарівна скринька», за допомогою якої можна  навчити дитину читати, писати і, головне, - мислити, спостерігати, доводити розуміти, творити.

Відомий психолог Л.С. Виготський зазначав, що наукові  поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому одним зі шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання розвивальних ігор у різних видах діяльності дошкільників [14].

Діти всіх народів світу мають суспільну характерну рису - вроджений потяг до гри. А уявити дитинство без неї взагалі неможливо. Наукові дослідження в галузі педагогіки виявили, що найсильніше бажання у дитини - це бажання рухатися. Дитина рухається під час гри. В гру вона вкладає всю свою енергію, бо це зміст її життя. Гра - одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини.

Гра - це не просто розвага, а особливий метод введення дітей у творчу діяльність, метод  стимулювання їх до діяльності. Ігри привчають  дітей долати труднощі психічні і фізичні навантаження, виховують чесність, колективізм, дисциплінованість.

Психолого-педагогічні  дослідження, а також практика виховання  дітей у дошкільних навчальних закладах свідчить, що початок розвитку творчих  здібностей дітей припадає на дошкільне дитинство, коли ігрова діяльність стає провідною. У дошкільному віці закладаються основи творчої діяльності дитини, які проявляються і в самому задумі - виборі теми гри, знаходженні способу реалізації задуманого, а також у тому, що діти не наслідують побачене, а з великою щирістю і безпосередністю передають думки і почуття, показують своє ставлення до відображуваного.

Гра, розвиваючи психічні, фізичні сили дитини, сприяючи освоєнню навколишнього світу і  людських відносин, пробуджує, залучає її творчий потенціал. Залежно від того, в які ігри грає дошкільник, можна говорити про його здібності, задатки, нахили, окреслити програму їх розвитку на найближчий час.

Задовго до того, як гра стала предметом наукових досліджень, вона широко використовувалася як один з важливих засобів виховання дітей. Час, коли виховання виділялося в особливу суспільну функцію, сягає глибини століть, і з тієї ж глибини століть виходить гра як засіб виховання.

Питання про  природу і суть гри хвилювало  і до тепер продовжує привертати увагу багатьох дослідників, таких як: Гальперін П.Я., Данилова В.Л., Запорожець А.В., Ельконін Д.В [25, с. 27].

Різні підходи  до дитячої гри відбиті у багатьох дослідженнях. Серед цих підходів можна виділити пояснення природи  суті дитячої гри, як форми спілкування (Лісина М.І.), або як форми діяльності, зокрема, засвоєння діяльності дорослих (Ельконін Д.В.), або як прояв і умова розумового розвитку (Ж.Ж. Піаже).

Проблема формування творчих здібностей дітей у дошкільних закладах є актуальною і потребує вивчення і розробки на рівні науково-теоретичних і практичних досліджень. Проблема своєчасного виявлення інтересів, здібностей і нахилів дітей, формування творчих засад уже з перших років життя дитини нині дуже розповсюджена.

Актуальність  піднятої проблеми викликана потребою психологів, педагогів, батьків в методах вдосконалення психолого-педагогічних дій, спрямованих на формування особистості дитини з метою розвитку інтелектуальних, комунікативних і творчих здібностей.

Об’єкт дослідження - гра як провідний вид діяльності у дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – використання гри в між особових стосунках дітей у ДНЗ.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити можливості гри в формуванні між особових стосунків у дітей.

Завдання:

1. проаналізувати наукову літературу з проблеми дослідження;
2. розглянути гру як провідний вид діяльності дітей та охарактеризувати її види;
3. Експерементально перевірити вплив ігрової діяльності на дітей дошкільного віку, а саме вплив на між особові стосунки.

 

РОЗДІЛ І.

ВПЛИВ ГРИ НА ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ  ДИТИНИ

 

1.1. Погляди педагогів на роль і місце гри у формуванні

особистості дитини

Ще з давніх часів психологи і педагоги називали дошкільний вік віком гри. І це не випадково. Майже все, чим займається маленька дитина, вони називають грою. Для дитини гра - це її незалежна діяльність, в якій вона може реалізувати свої бажання та інтереси, не дивлячись на обов’язки та необхідності, заборони і вимоги, які властиві світу дорослих.

Для дитини гра - засіб самореалізації та самовираження. Гра дозволяє дитині вийти за рамки обмеженого світу «дитячої» і побудувати свій власний світ [23].

Але у дитини є інші заняття, які вона грою не називає, хоча в них вона також  вільна в реалізації своїх бажань. Це малювання, ліплення, конструювання. Однак, на відміну від гри, в них є відчутний, матеріальний результат - малюнок, будівля тощо.

Гра являє собою  особливу діяльність, яка розквітає  в дитячі роки і супроводжує людину протягом всього життя. Не дивно, що проблема гри приваблювала і приваблює до себе увагу дослідників, не тільки педагогів і психологів, але й філософів, соціологів, етнографів, мистецтвознавців і біологів. Природно, що представників наукових галузей у грі цікавлять свої аспекти, але всі вони притримуються однієї думки, що гра - невід’ємна частина людської культури [21].

В сучасній теорії дошкільної педагогіки питання історичного  походження гри являється одним  з головних, тому що висвітлює саме її суть. До сьогоднішнього дня висловлюються  думки про гру як діяльність, що обумовлена біологічними причинами, і має постійний, поза історичний характер. Невідповідність таких поглядів заперечують самі дитячі ігри, які відрізняються за своїм змістом не тільки в залежності від історичної епохи, але й у дітей, які живуть один час, але в різних культурних, економічних, і географічних умовах.

Більшість сучасних учених пояснюють гру як особливий  вид діяльності, який вклався на відповідному етапі розвитку суспільства. На початку ХХ століття в дослідників  не було єдиної думки відносно вирішення питання, що являється первинним в історії людства: праця чи гра. Висловлювалися думки, що гра виникла раніше ніж праця. Вперше з протилежним твердженням про те, що «гра - це дитя праці», виступив німецький психолог і філософ В. Вунт, а в подальшому цю точку зору розвинув російський філософ Г. В. Плеханов вивчав проблеми походження мистецтва в людському суспільстві. Він прийшов до висновку, що гра має багатовікову історію і виникла в первісному суспільстві разом з різними видами мистецтва. Таким чином, Г. В.Плеханов підкреслив генетичну спільність мистецтва та гри. На його думку, історії суспільства праця передувала грі.

До праці  людину примушували життєві потреби, пов’язані з необхідністю здобувати  їжу, оберігати своє майно, турбуватися про житло і т. д. Праця, полювання, війна із сусідніми племенами - все це супроводжувалося почуттями радості, задоволення смутку. Бажання знову пережити відчуття, які вони отримували в тій чи іншій діяльності спонукало первісну людину до обрядових ігор, танців, пісень. Таким чином, в історії суспільства праця старша за мистецтво та ігри.

Але в житті  окремої людини гра, на думку Г. В. Плеханова, передувала праці. В цьому  полягає соціальне призначення  гри: вона слугує засобами передачі «культурних досягнень з роду в рід» готує дітей до праці Г. В. Плеханов звертав увагу на те, що гра соціальна і за своїм змістом, оскільки діти відображають те, що бачать навкруги, в тому числі і працю дорослих. Так як в людському суспільстві склався поділ праці на чоловічі і жіночі види та обов’язки, то хлопчики й дівчатка в іграх беруть приклад з тих представників статі, до яких належать самі.

Д. Б. Ельконін на основі аналізу етнографічного матеріалу  висунув гіпотезу про історичне  виникнення і розвиток рольових ігор. Він вважав, що на початку існування людського суспільства дитячої гри не було. Через примітивність самої праці і необхідних для неї знарядь діти дуже рано починали долучатись до праці дорослих [25].

Ускладнення знарядь  праці, перехід до полювання, тваринництва, землеробства, привели до змін положення дитини в суспільстві: малюнок уже не міг брати безпосередньо участь в праці дорослих, оскільки вона вимагала вмінь, знань, навичок, спритності і т. д. Дорослі почали виготовляти іграшки для вправлення дітей в трудових діях. Виникли ігри - вправи, в ході яких дитина оволодівала необхідними навичками та вміннями в користуванні знарядь праці так як іграшки були їх моделями.

Нарешті, з виникненням  різноманітних ремесел, розвитком  техніки, складних знарядь праці іграшки перестали бути моделями. Вони нагадували знаряддя праці зовнішнім виглядом, але не функціями. Іншими словами, іграшки стали образом знарядь. З такими іграшками працювати не можна, але можна це зображати. Виникає рольова гра, в якій проявляється прагнення дитини до активної участі в житті дорослого. Рольова гра виникає не під впливом внутрішніх, вроджених інстинктів, а в результаті цілком визначених соціальних умов життя дитини в суспільстві. Дорослі, в свою чергу, сприяють поширенню дитячої гри за допомогою спеціально створених іграшок, правил, ігрової техніки, які передаються з покоління в покоління, перетворюючи саму гру на частину культури суспільства.

Протягом соціально-історичного  розвитку людства гра набуває  все більшого значення для формування особистості дитини. З її допомогою діти оволодівають досвідом взаємодії з оточуючим світом. Засвоюють моральні норми, способи практичної та розумової діяльності, які вироблені багатовіковою історією людства.

Сучасні педагогічні  теорії гра розглядається як основний вид діяльності дитини-дошкільника. Основні положення гри визначаються не кількістю часу, який дитина присвячує грі, а тим, що вона задовольняє свої основні потреби, під впливом гри формуються і розвиваються інші види діяльності, гра найбільше сприяє психічному розвитку.

В грі діти знаходять  вираження основних своїх потреб. Перш за все, дитині притаманне прагнення  до самостійності, активної участі в  житті дорослого. В процесі формування дитини розширюється усвідомлений нею  світ, виникає внутрішня потреба брати участь в такій діяльності дорослих, яка в реальному житті дитині не доступна. У грі дитина бере на себе роль прагнучи наслідувати дорослих, образи яких збереглися в її досвіді. Граючись, дитина діє самостійно, вільно виражаючи свої бажання, уявлення, почуття. На відміну від повсякденного життя, де дитину постійно вчать, (не бігай, не впади, мий руки, не вигадуй), в грі дитина може все: літати в космосі, навчати учнів в школі і т.д. Таким чином, як зауважив К. Д. Ушинський, «пробує свої сили», проживаючи те життя, яке на неї чекає в майбутньому.

Дитині перших років життя притаманна потреба  в пізнанні навколишнього світу. Дитячі ігри дозволяють їй пізнати  нове, роздумувати над тим, що уже  ввійшло в її досвід, виражати своє ставлення до того, що являється змістом гри. Н. К. Крупська так говорила про гру: «Гра - це серйозна форма навчання. Дитина - істота, яка росте і розвивається. Рух - одна з умов її повноцінного росту і розвитку. Потреба в активних рухах задовольняється у всіх видах ігор, особливо в іграх рухливих і дидактичних.