Ціннісні орієнтації в системі професійної освіти

Буде цікавим звернутися до досліджень студентства початку XX -го століття, В.В. Святловский (1909) пише: «історія студентства – це історія Європи....Середньовічні університети – типові породження своєї епохи. Це автономні і незалежні республіки, наскрізь пройняті духом замкнутої корпорації, від ректора до новачка – студента. Студентство завжди на гострозорій варті прав своїх і своєї alma mater. Але політичні горизонти молоді, що вчиться, вузькі, ідеали сумнівні. Середньовічні студенти в масі дорослі, як ландскнехт, і неосвічені, як цехові ремісники. Багатотисячні слухачі кафедр Болоньського або Паризького університетів – безтурботний, дозвільний і веселий натовп озброєних і недисциплінованих ідальго. Безпросвітність середньовіччя і сухість схоластики вбивали думку. Теоретичні суперечки часто закінчувалися побоїщами і дуеллю» [14]. От так невтішно характеризує перше студентство російський історик.

Проте в Новий час соціальний статус студентства помітно підвищується, що пов'язано, по-перше, з безпрецедентним зростанням статусу наукового пізнання і підвищенням теоретичної якості освіти, а, по-друге, із збільшенням кількості університетів і, відповідно, кількості студентів, що навчаються в них. В цей час студентство стає помітною соціальною силою, у якої виробляється стійка система ідеалів і цінностей [13].

Студентство Нового часу бере найактивнішу участь в житті суспільства, завжди є теоретичним ініціатором багато кого ліберально-демократичних реформ в суспільстві.

Ми знаємо, що студентство як інтелектуальний і культурний потенціал суспільства виступає як чиста можливість суспільства, його абсолютної потенційності.

Описуючи студентство в цілому, можна сказати, що воно украй інтенсивна проекція, метафора суспільства в цілому. Це медичні працівники і лікарі, але майбутні, це вчителі і викладачі, але майбутні, це учені, винахідники, інженерний – технічні працівники, але тільки в майбутньому, це архітектори і будівельні менеджери, але також в майбутньому, це майбутні міністри і держчиновники, нарешті, в рядах нинішнього студентства знаходяться майбутній президент і прем'єр – міністр. Тобто студентство – це фокус-група майбутнього соціуму в цілому [10].

Структура студентства є двополюсною системою, на одному краю якій знаходиться суб'єкт відтворювання освіти як символічного капіталу, на іншому – об'єкт його відтворювання. Між двома цими полюсами йде динамічний процес освітнього обміну [9].

ціннісний орієнтація студентство молодь

розділ іі. Ціннісні орієнтації і їх особливості у студентської молоді

2.1 Поняття ціннісної  орієнтації

Поняття ціннісної орієнтації неодноразово ставало в центр численних досліджень видних зарубіжних і російських учених, таких як Уїльямс Томас, Флоріан Знанецкий, В.Б Ольшанській, А.Г. Здравосмислов, А.І. Запесоцкий, С.Н. Іконникова, Н.І. Лапін, В.А. Отрут, М.С. Каган, А.А. Козл, А.Г. Ковалів, І.С. Кон, С.А. Кугель, Н.Д. Никандров, В.Ф. Льовічева, Н.е. Смірнова, Е.Г. Слуцкий, І.А.Суріна, З.В. Сикевіч, В.П. Тугарінов, В.І Чупров та ін [див. 5, 6, 21].

Поняття ціннісної орієнтації ширше за поняття цінності, оскільки має на увазі під собою структурний зв'язок або відношення цінності і ціннісний орієнтованого суб'єкта [22].

Дослідник поняття ціннісної орієнтації І.А. Шакєєва, розглядаючи її в психологічному ключі, пише: «цінність як би розподілена між людиною і навколишнім його світом, вона існує тільки в їх відношенні. Носієм цінності можуть виступати особи, будь-який предмет, явище, які втягнуті у взаємодію з свідомістю людини... Особливе місце в цьому значенні займає концепція «особового значення»... Річ у тому, що зміна соціально – економічних умов веде до зміни життєдіяльності людини. При цьому діяльність людини історично не міняє своєї загальної будови, але міняються співвідношення цілей і мотивів діяльності. Функція мотивів полягає в тому, що вони як би «оцінюють» життєве значення для суб'єкта об'єктивних обставин, додають їм особове значення, яке виконує регулюючу функцію і визначається тим, в якому зв'язку об'єкт або явище знаходиться з мотивами і цінностями суб'єкта. В особистому значенні відображається не тільки саме значущість, її емоційний знак і кількісна міра, але і змістовний зв'язок об'єкту і явища з конкретними мотивами, потребами і цінностями» [26].

В сучасній теорії ціннісних орієнтацій вся система ділиться на три великі групи. Це розділення відповідає макроструктурній схемі, яку утворює трикутник вічних цінностей – Істина, Добре, Краса. Вічні цінності, заломлюючись в тріаді соціальних інституцій, що займаються наукою, суспільну мораль, релігію, мистецтво, відображаються мікроструктурною проекцією, антропоцентрически що розділяється на дух, душу і тіло. Таким чином, всі ціннісні орієнтації відповідно до тріади «вічних цінностей» підрозділяються на:

1. духовно – гуманітарні;
2. матеріально – економічні;
3. раціональні [1].

Особливості ціннісних орієнтацій студентської молоді визначаються впливом наступних чинників:

1. віково-демографічного;
2. амбівалентно-транзитивного;
3. освітнього;
4. дивіантно-деліквітного [ див. 8].

З цих чотирьох чинників нас цікавить вплив освіти на формування ціннісних орієнтацій. Освітній чинник є, мабуть, найпозитивнішим, оскільки пов'язаний з системним процесом освіти, в яку крім спеціальних профілюючих дисциплін включаються аспекти гуманітарної освіти, яка має величезне значення в справі формування ціннісних орієнтацій, і яка робить по суті вищу освіту вищою. Студенти, навчаючись таким предметам як історія, філософія, соціологія, історія мистецтв, релігознавство, вже в процесі освіти стикається з філософськими ідеями, навкруги яких, як відомо, обертається світ, з історичними прикладами подвигів народу і його окремих представників, з соціологічними принципами і законами, на яких заснована соціальні стабільність і солідарність, із зразками і високими шедеврами світового мистецтва і т.д. [8].

Усвідомлення збільшеної ролі освіти є, мабуть, однієї з ключових тенденцій в ціннісних орієнтаціях сучасної молоді. Цьому сприяє те, що в теперішньому часі освіта є соціокультурною і духовною опорою життєдіяльності людей.

Для суспільства система стійких ціннісних орієнтацій особи є показником того, що можна від неї чекати. Про суспільно політичну позицію особи і її духовне багатство в цілому можна судити з того, на досягнення яких цінностей направляє вона свої зусилля, які об'єкти для неї найбільш значущі. Ціннісна орієнтація характеризує готовність особи до здійснення певної діяльності по задоволенню інтересів і потреб, а тим самим її соціальну позицію і рівень духовного розвитку. Отже, ціннісні орієнтації – утворення ідейно-цільового плану, генеральна лінія життя людини.

Ціннісні орієнтації виражають внутрішній світ особи, виконують організаційну, направляючу роль в поведінці індивіда. Згідно роботам американського соціолога ХХ сторіччя Т. Парсонса, соціальний порядок залежить від існування цінностей, які вважаються легітимними і обов'язковими, що розділяються всіма людьми, виступаючи як стандарт, за допомогою якого відбираються цілі дії. Зв'язок між соціальною системою і системою особи досягається через процес включення складових соціальної системи цінностей у внутрішню структуру особи («интерналізація цінностей») [20].

Як відзначає А.Г. Здравомислов «сукупність ціннісних орієнтацій, що склалися, утворює свого роду осі свідомості, яка забезпечує стійкість особи, спадкоємність певного типу поведінки і діяльності, виражену в спрямованості потреб і інтересів» [4].

Ціннісні орієнтації включають три найважливіші компоненти:

1) когнітивний (смисловий), на основі якого здійснюється  пізнання дійсності, сприяючі становленню  ціннісного відношення;

2) емоційний, пов'язаний з переживанням індивідом  свого відношення до цінностей;

3) поведінковий, що виявляється в готовності  діяти відповідно засвоєній системі  цінностей.

2.2 Відмінності  ціннісних орієнтацій студентства  різних поколінь

Власне динаміка ціннісної свідомості молоді зумовлена кількома причинами:

1. Ця  соціальна група за характером  своєї діяльності, поглядами, ціннісними  орієнтаціями і т. д. дуже близька  до інтелігенції, тому важливо  досліджувати студентство як  резерв формування інтелектуальної  еліти, а, відповідно, вищу школу  розглядати як головний канал  такого формування й, отже, як  суб’єкт соціально-культурної трансформації.

2. Динамічність  і відносно високий рівень  організованості студентства робить  цю групу досить привабливою  для різного роду ідеологів  і політиків, які намагаються  втягти студентську молодь у  політичні ігри, що мають, як правило, досить брудний підтекст.

3. Демографічні  та інтелектуальні характеристики  студентської молоді роблять  цю соціальну спільноту однією  з найбільш ресурсномістких суспільних  груп, оскільки вік та освіта, безсумнівно, є найважливішими соціальними  ресурсами [2].

Відповідно до концепції нормативних років Р. Інглехарта (згідно з якою найбільш значущим періодом для формування особистості є віковий період від 12 до 18 років) аналізуються ціннісні орієнтації та порівняно аксіонормативні системи різних груп студентської молоді. На базі цього виділили такі її покоління (починаючи з кінця 60-х рр. минулого століття дотепер):

«покоління «відлиги»: студентська молодь кінця 60-х – початку 70-х рр. ХХ століття, соціалізація якої відбувалась у період хрущовської «відлиги»;

«покоління «застою»: студентська молодь другої половини 70-х – першої половини 80-х рр.; формативні роки цього покоління студентів збіглися із брежнєвським «застоєм»;

«покоління «перебудови»: студентство другої половини 80-х – початку 90-х рр., соціалізація якого відбувалася в умовах горбачовської «перебудови»;

«перше покоління незалежності»: студенти середини 90-х рр.;

«друге покоління незалежності»: студентська молодь кінця 90-х рр. ХХ – початку ХХI століття.

Виокремлення двох «поколінь незалежності» зумовлене динамічною соціокультурною ситуацією першого десятиліття незалежності української держави, завдяки якій умови соціалізації молоді, у тому числі студентської, початку, середини й кінця 90-х років істотно відрізнялись [19].

Аналіз відмінностей ціннісних орієнтацій студентства різних поколінь, згідно з типологією цінностей на основі цивілізаційних критеріїв, показує:

Покоління «відлиги». Йому властива досить висока оцінка як модерністських (творчий підхід до справи, відповідальність, цілеспрямованість, ініціативність), так і традиційних цінностей (принциповість, самокритичність, тактовність, ввічливість, товариськість). Зіставлення оцінок значущості інструментальних цінностей і самооцінки рівня розвитку свідчить, що найбільшим чином індекс значущості розходиться щодо модерністських цінностей, які були для даного покоління радше декларованими, ніж реалізованими. Також у структурі цінностей покоління «відлиги» досить мало представлено досяжницькі цінності: орієнтації на здобуття високого становища в суспільстві, прагнення професійної кар’єри і т. ін. [18].

Покоління «застою». Цінування головним чином таких якостей як чесність, правдивість, чуйність, уважність, повага до людей, скромність, простота, колективізм, почуття товариства, тобто традиційних аксіологічних феноменів. Модернізація ціннісної свідомості цього покоління студентів насамперед виявилась в його орієнтаціях на професійне вдосконалення, у скеруванні на творчу професійну діяльність.

Покоління «перебудови». Зміни, які відбувались у країні в той період, актуалізували модерністський пошук ціннісної свідомості молоді ВНЗ. Зокрема, досить високі оцінки студентів отримували такі якості як заповзятливість, ініціативність, терпимість щодо іншого напряму думок та ін. [17].

Перше покоління незалежності. Різке зростання міри модернізації цінностей. Після здоров’я родини, головні цінності – особиста свобода, незалежність у судженнях і діях, матеріальне благополуччя, повноцінний відпочинок, цікаві розваги. Тільки сьоме рангове місце (за даними дослідження 1996-1997 рр.) займає така цінність, як можливість розвитку, реалізації своїх здібностей і талантів.

Друге покоління незалежності. Найвищий ступінь ціннісної модернізації. Головні цінності – можливість саморозвитку та самореалізації, економічна незалежність, толерантність. Матеріальний добробут займає одне з останніх місць [15].

Особливе значення має кластерний аналіз ціннісних орієнтацій студентства «другого покоління незалежності»1 («кластер» (з англ. cluster) – згусток, пучок, група. Кластерний аналіз – це сукупність методів, які дозволяють класифікувати багатовимірні спостереження, кожне з яких описують певним набором змінних. Метою кластерного аналізу є утворення груп подібних між собою об’єктів, які зазвичай називають «кластерами». Кластерний аналіз розбиває на групи з урахуванням усіх групувальних ознак одночасно).