Антон Макаренко про роль колективу у формуванні особистості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з педагогіки

 

А.С.Макаренко  про роль колективу у формуванні та розвитку особистості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………………… 3

 

РОЗДІЛ 1. Життєвий та творчий  шлях А.С.Макаренка ……………………….5

1. Життєвий шлях педагога ………………………………………………….5
2. Педагогічний досвід, ідеї вчителя-новатора ……………………………. 9
3. Педагогічні праці та статті ……………………………………………….. 11

 

РОЗДІЛ 2. Основні  теорії виховання колективу ……………………………….14

2.1. Зміст та  поняття колективу за А.С.Макаренком …………………………..14

2.2. Етапи розвитку колективу, його форми та методи ……………………….. 21

2.3. Використання  педагогічних надбань А.С.Макаренка  у сучасній школі … 23

 

ВИСНОВОК ……………………………………………………………………… 26

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………… 27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Соціальні і політичні зміни, що відбуваються в Україні, а також постійне зростання наукової інформації роблять надзвичайно актуальною проблему оновлення змісту освіти. Існує нагальна потреба реформувати систему виховання з урахуванням сучасних тенденцій розвитку суспільства. На цьому наголошується у Законі України “Про освіту”, “Національній доктрині розвитку освіти”, у державних національних програмах “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), “Діти України”. З урахуванням цих змін створено проект “Державних стандартів базової і повної середньої освіти”.

Необхідною  передумовою всебічного розуміння  дослідниками нових проблем, що постали  перед педагогічною наукою і практикою, як зазначається в “Основних напрямках  наукових досліджень з педагогіки і  психології України”, має бути осмислення прогресивних ідей минулого з погляду сьогодення, переосмислення та висвітлення позитивного досвіду минулого у контексті сучасних культурно-освітніх змін.

 Творча спадщина  А.Макаренка не обмежується часовими  рамками її створення, тобто  20-30-ми роками ХХ століття, вона спрямована в майбутнє і не тільки може, а й повинна застосовуватися в сучасних умовах (М.Ярмаченко).

Дослідженням  теоретико-практичної спадщини А.Макаренка, починаючи з 40-х років минулого століття, займалася велика кількість учених. Різні аспекти виховної системи видатного педагога, його творчої і практичної діяльності аналізуються в широкому спектрі монографій, книг, статей (Є.Балабанович, В.Гмурман, Л.Гордін, О.Дзеверін, Г.Жураковський, В.Кумарін, В.Коротов,  В.Колбановський, М.Кондаков, Н.Лялін, Є.Мединський, Е.Моносзон, Н.Морозова, Ф.Науменко, М.Ніжинський, М.Павлова, П.Паперна, С.Рівес, В.Смаль, А.Тер-Гевондян, Г.Філонов, А.Фролов, М.Ярмаченко та ін.).

Об’єкт  дослідження - педагогічна спадщина А.Макаренка.

Предмет дослідження – значення колективу у формуванні та розвитку особистості учня в педагогічній спадщині А.Макаренка.

Мета  дослідження полягає у виявленні механізмів розвитку теорії колективу в педагогічній спадщині А.Макаренка як інструменту формування особистості школяра в сучасній педагогіці.

Завдання  дослідження:

- проаналізувати педагогічну творчість Антона Макаренка;

- з’ясувати  педагогічну суть колективу в  концепції А.Макаренка;

- визначити основні риси та етапи створення колективу в педагогічній спадщині А.Макаренка;

- показати можливості  використання педагогічних ідей  А.Макаренка в сучасній школі.

Ретроспективний аналіз визначних явищ в історії  педагогіки зумовив потребу знову  звернутися до педагогічної спадщини А.Макаренка в пошуку механізмів розв’язання сучасних педагогічних завдань. Оптимальне поєднання досліджень класичної спадщини минулого і сучасних досягнень наукової думки дасть змогу відкрити нові перспективи розвитку педагогічної науки.

Як зазначав у своїх працях і виступах академік І.Зязюн, оцінкою педагогічного досвіду А.Макаренка є те унікальне в історії педагогіки явище, що жоден з його вихованців, котрі прибували до нього як індивіди з девіантною поведінкою, не став у житті злочинцем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ А.С.МАКАРЕНКА

 

1.1. Життєвий шлях педагога

 

Антон Семенович  Макаренко (1888-1939) – педагог, письменник, публіцист. Народився в м.Білопіллі Харківської губернії (тепер Сумська область) в сім’ї робітника-маляра залізничних вагонних майстерень.

У молодому віці (1896 р.) Антон Макаренко вступає до Білопільського двокласного залізничного училища. З осені 1901 р., через від’їзд родини до м. Крюкова, навчається у Кременчуцькому міському чотирикласному училищі, по закінченні якого (1904 р.) продовжує навчання на однорічних педагогічних курсах, що готували вчителів початкової школи. Здобута освіта, найнижча фахова в тодішній Росії, і статус вчителя-підмайстра, не задовольняють допитливого юнака; працюючи з вересня 1905 р. помічником учителя двокласного залізничного училища, він мріє продовжити навчання. Його бажання здійснюється восени 1914 р., коли молодого А.С.Макаренка приймають казенним стипендіатом до Полтавського учительського інституту. Навчання на півроку переривається службою в армії, з якої його демобілізують через короткозорість. У червні 1917 р. він закінчує інститут із золотою медаллю і починає керувати залізничним училищем у Крюкові. З вересня 1919 р. до вересня 1920 р. А. С. Макаренко завідує початковою школою в Полтаві, де у цьому ж році організовує поблизу міста трудову колонію ім. М. Горького для неповнолітніх правопорушників.

Антону Семеновичу уже в цей період були притаманні пошуки нових форм роботи у школі, енергійність та ініціативність (він проводить вечірні заняття з робітниками). Молодий педагог постійно прагнув до поповнення знань, до самоосвіти. Він самотужки одержував знання, великий потяг мав до історії, філософії, але його особливою пристрастю була художня література – твори. Антон Семенович не тільки обожнював літературу, а й мав потаємне бажання писати. Ще в період навчання в інституті датується його перша літературна спроба – оповідання “Дурний день”.

Працюючи з колишніми  правопорушниками, Антон Семенович керувався принципом, що немає дітей морально дефективних (маючи на увазі занедбалість і невихованість дитини), а є діти, які тимчасово потрапили в біду, тобто ігнорував протиправне минуле вихованців. Життєдіяльність колонії орієнтувалась на реальність радісного майбуття, на виховання у підопічних високого почуття відповідальності перед своїм колективом і суспільством. А для цього необхідно було запровадити нові організаційні, навчальні і трудові форми функціонування і виховної діяльності у колонії. І педагог-новатор з успіхом втілював це у практику своєї роботи.

Для подальшого розвитку колективу вихованців, А. С.Макаренко у травні 1926 р. здійснює злиття колонії ім. М. Горького і вкрай занедбалої дитячої установи у селищі Куряж поблизу Харкова. Цей ризикований крок підтвердив правоту педагога щодо необхідності перспективи руху в житті колективу.  

 Однак, такі сміливі, новаторські методи виховної роботи педагога-ентузіаста тогочасні науковці сприймали не схвально. Так, в процесі розгляду та обговорення виховних програм дитячих установ А.С.Макаренка – “Операційний план педагогічної роботи трудової комуни імені Ф.Е.Дзержинського” і “Конституція трудової комуни ім. Ф. Е. Дзержинського” – його звинуватили у зайвій емоційності, в намаганні перевернути всю тогочасну систему соціального виховання, у використанні несоціалістичних за змістом педагогічних категорій “обов’язок, честь, право” та відсутності в його виховній роботі класової лінії.

І все ж у боротьбі з  ідейними опонентами Антон Семенович  продовжує втілювати в життя  свою виховну систему, розвиваючи і  доповнюючи її новими педагогічними  знахідками вже у стінах організованої ним у 1927 р. дитячої комуни ім. Ф. Е. Дзержинського. Саме тут він розгортає успішний навчально-трудовий експеримент, у ході якого було налагоджено справжнє виробництво комунарами необхідної країні передової техніки: фотоапаратів “ФЕД” і електричних свердел. Вихованці не лише заробляли кошти на власне утримання, а й за колективним рішенням надавали матеріальну допомогу комунарам-випускникам [1, с.313-314].

 Паралельно з напруженою  роботою в комуні на початку 30-х років А.С.Макаренко починає публікувати свої перші літературно-педагогічні твори. У становленні Макаренка-письменника велика роль належить М. Горькому, який запропонував йому написати книжку про його виховні досліди, про погляди на етику людини соціалістичного майбуття. 

Започаткував свою літературну працю Антон Семенович в 1930 р., коли в Харкові вийшла друком невелика книжка “На велетенському фронті” (у співавторстві з М. Фере). Другою була повість “Марш 30-го року” (1932 р.), тоді ж створено п’єсу “Мажор”. В той час А. С. Макаренко розпочав роботу над всесвітньо відомим твором “Педагогічна поема”, де в художній формі відобразив реальну історію колонії. Першим рукопис прочитав М. Горький і вже у 1933 р. вийшла перша частина цього твору, в 1934 р. – друга і в 1935 р. – третя. Згодом, узагальнивши набутий виховний процес, педагог видав “Методику організації виховного процесу” (1936 р.). У 1937 р. виходить перший том “Книги для батьків”, наступного року – художньо-педагогічний роман про життя комуни ім. Ф. Е. Дзержинського “Прапори на баштах”.

У 30-ті роки А. С. Макаренко  написав також низку педагогічних, публіцистичних, суспільно-політичних статей та оповідань. Його творчість  була високо оцінена сучасниками, доказом  чого стало прийняття педагога в  червні 1934 р. до Спілки радянських письменників.

Літературна діяльність захопила Антона Семеновича, хоча ще певний час  він поєднував її з педагогічною. У липні 1935 р. його призначили помічником начальника трудових колоній Народного  комісаріату внутрішніх справ УСРР, і він переїхав до Києва. Під час листування з М. Горьким педагог висловлює пристрасне бажання присвятити себе літературі і оселитися в Москві. Він просить звільнити його від адміністративно-педагогічної роботи. Проте нарком внутрішніх справ України В. А. Балицький, високо цінуючи його, як організатора дитячих установ, не одразу погоджується на це. І у жовтні 1936 р. доручає Макаренку очолити занедбалу в педагогічному відношенні колонію під Києвом, у Броварах. Вже через місяць стан справ у закладі змінився на краще, хоча це коштувало педагогу здоров’я.

Нарешті, наприкінці січня 1937 р. Антон Семенович переїздить до Москви й цілком віддається письменництву  та громадсько-педагогічній діяльності. Він зустрічається з учителями, ділиться з ними своїм досвідом, читає цикл лекцій на радіо. Надто напружена робота ще більше підриває його здоров’я. 1 квітня 1939 р. А.С.Макаренко раптово помирає від серцевого нападу у вагоні приміського електропотягу. Похований видатний педагог у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Творчий шлях Антона Семеновича Макаренка є одним із повчальних прикладів служіння педагога своїй справі. Його творчість пройнята глибокою любов’ю до дітей, відданістю ідеалам. А. С. Макаренко – педагог-новатор. Він шукав засоби і форми виховання особистості, створював новий педагогічний стиль, не завершуючи, проте, своєю діяльністю старого періоду педагогічної культури.

Антон Семенович Макаренко  залишив багату педагогічну спадщину, написавши понад 150 творів (романів, повістей, сценарій, науково-педагогічних статей). За його творами зняті художні фільми. Педагогічний досвід А.С.Макаренка аналізують і вивчають як в Україні, так і у всьому світі. Макаренко розробив і здійснив систему виховання «важких дітей», поєднавши у своїй педагогічній методиці теорію виховного колективу і практику трудового виховання. Здійснив реформування загальноосвітньої та професійної школи.

На батьківщині педагога, м. Білопіллі, у 1979 р. було відкрито пам’ятник. На його честь у м. Києві названа  вулиця, дитяча бібліотека. У м. Львові його ім’я носить середня школа  № 50. У с. Ковалівка полтавської області відкрито Державний музей-заповідник та ліцей-інтернат ім. А.С.Макаренка для обдарованих дітей. Про життя і діяльність письменника і педагога знято фільм «Разом із Макаренком» (1987 р.). А в 2003 р. редакцією журналу «Народное образование» запроваджено Міжнародний конкурс ім. А. С. Макаренка, який проводиться щороку 1 квітня – в День пам’яті великого педагога.

Науково-теоретична спадщина А. С. Макаренка є науковим підґрунтям для нинішніх і майбутніх  поколінь педагогів.

1.2. Педагогічний  досвід, ідеї вчителя-новатора

 

Педагогічний  досвід та ідеї Антона Макаренка  започаткували розвиток педагогіки в усіх її основних розділах: методології, в теорії і методиці навчання і виховання, в постановці актуальних проблем педагогічної майстерності, у підготовці вчителів і вихователів. А також, творчі ідеї А.С.Макаренка є джерелом передового педагогічного досвіду.

На початку  50-х років, коли у школу прийшли  молоді педагоги захоплені ідеями А.С.Макаренка, успіх кращих педагогічних колективів закономірно пов'язаний з творчим використанням та розвитком ідей видатного педагога. Звертаючись до праць А.С.Макаренка, ми знову і знову відкриваємо для себе принципово нові рішення найскладніших проблем виховання і навчання. Досвід педагога, його педагогічна творчість є повним вираженням педагогічних ідей, прикладом правильної позиції у вирішенні актуальних проблем виховання.

Актуальні проблеми роботи школи і педагогіки розкриті у його працях. Ним висунуто ряд  принципово нових ідей: програма виховання, педагогічне проектування, формування характеру, виховання на кращих традиціях народу, виховання колективу, дисципліна і самоврядування, педагогічна майстерність і техніка.