Звіт по практиці в АТ «Ощадбанк»

 

 

5. Особливості справляння місцевих податків і зборів

 

Місцеве оподаткування в  Україні закріплене в ст. 143 Конституції  України в безпосередньому зв’язку  із місцевим самоврядуванням, основу якого  складають сільські, селищні, міські ради, що мають вирішальні повноваження у сфері місцевих податків і зборів.

Місцеві податки і збори  існують як платежі місцевого  характеру і є частиною доходної бази місцевих бюджетів (Бюджетний  Кодекс України провів різницю між поняттями “бюджет місцевого самоврядування” та “місцевий бюджет”).

Одним з податків на нерухоме майно є Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної  ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які  є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування  є об'єкт житлової нерухомості. Не можуть бути об'єктами оподаткування:

а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності  держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується  троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

д) гуртожитки.

Базою оподаткування об'єктів  житлової нерухомості, які перебувають  у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру  речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надається органами державної  реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів  житлової нерухомості, які перебувають  у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи з житлової площі об'єктів оподаткування  на основі документів, що підтверджують  право власності на такий об'єкт.

База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває  у власності фізичної особи, зменшується:

а) для квартири - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається  один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична  особа - платник податку зареєстрована  в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Обчислення суми податку  з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності  фізичних осіб, проводиться органом  державної податкової служби за місцезнаходженням  об'єкта житлової нерухомості.

Туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються  до місцевого бюджету. Місцеві ради самостійно приймають рішення про  необхідність справляння даного збору  на території громади.

Платниками збору є  громадяни України, іноземці, а також  особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Ставка встановлюється місцевими  радами у розмірі від 0,5% до 1% до бази справляння збору. Більшістю місцевих рад встановлена максимальна  ставка даного збору. На території міста  Чернівці діє ставка туристичного збору  – 1% і, наприклад, за допомогою даного збору отримано у 2011 році до міського бюджету 95 тисяч гривень.

 

 

6. Спеціальні податкові режими

 

Фіксований сільськогосподарський  податок. Юридичні особи, які є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють її постачання, та у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків можуть вести податковий облік у дещо спрощеному вигляді, а саме: бути платниками фіксованого сільського господарського податку.

Об’єктом оподаткування  для платників ФСП є площа  сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного  фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності  сільськогосподарського товаровиробника  або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських.

Розмір ставок податку  з одного гектара сільськогосподарських  угідь та/або земель водного фонду  для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках  бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей  і пасовищ  – 0,15;

б) для ріллі, сіножатей  і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських  територіях) – 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,03;

ґ) для земель водного  фонду – 0,45;

д) для ріллі, сіножатей  і пасовищ, що перебувають у власності  сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції  рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у  тому числі на умовах оренди, – 1,0.

Спрощена система оподаткування  для юридичних осіб

Платників єдиного податку  – юридичних осіб поділено на дві  групи залежно від середньооблікової  кількості працівників та річного  обсягу доходу:

• перша група – юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 грн.;

• друга група – юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 20000000 грн.

При розрахунку середньооблікової  кількості працівників застосовується визначення, встановлене Податковим кодексом.

Право на застосування спрощеної  системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного  податку – юридичні особи за умови  неперевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу для  відповідної групи платників  єдиного податку – юридичних  осіб.

Спрощена система оподаткування  для фізичних осіб. Єдиний податок

Для переходу на спрощену систему  оподаткування підприємець повинен  не пізніше ніж за 15 днів до початку  звітного кварталу подати до ДПІ письмову заяву за умови сплати всіх податків за попередній період. Якщо новостворені підприємці прийняли рішення про  застосування спрощеної системи  оподаткування, то вони подають заяву  без додержання вищевказаного терміну  і вважаються суб’єктами спрощеної  системи оподаткування з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Обов’язкові умови переходу на спрощену систему :

обсяг виручки від реалізації продукції за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.

кількість осіб , які перебувають  у трудових відносинах протягом року, включаючи членів сім’ї, не повинна  перевищувати 10 осіб.

Ставку єдиного податку  встановлюють місцеві ради у фіксованому  розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької  діяльності. У разі використання найманої праці розмір єдиного податку  збільшується на 50% за кожну особу, включаючи  членів сім’ї.

Якщо платник здійснює декілька видів підприємницької  діяльності, для яких установлено  різні ставки податку, він придбаває  одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою.

Якщо протягом терміну  дії отриманого Свідоцтва відповідна місцева рада змінює (збільшує чи зменшує) ставки єдиного податку, то перерахунок  сум платежів за період, за який проведено  оплату, не проводиться.

Сплата єдиного податку  при торгівлі на ринку не звільняє приватного підприємця від сплати ринкового  збору.

 

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

 

2.1. Аналіз майна банку

 

Інформаційними джерелами  для аналізу майна є баланс підприємства, ф.1, примітки до фінансової звітності, ф.5, а також звіт про  наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), ф.11-ОФ.

Аналіз майна передбачає проведення аналізу складу майна  та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна  і джерел його формування.

Основними методами аналізу  майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу  балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз полягає  в побудові однієї або декількох  аналітичних таблиць, у яких абсолютні  балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає  в тому, щоб виявити абсолютні  і відносні зміни розмірів різноманітних  статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу  беруть базисні темпи росту за декілька періодів.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також  вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення  фінансового звіту у вигляді  відносних показників. Мета вертикального  аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у  підсумку балансу й оцінці його змін.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному  балансі відображаються лише основні  розділи активу і пасиву балансу.

За час проходження  виробничої практики було проведено  горизонтальний та вертикальний аналіз пасиву балансу філії-Житомирського  обласного управління АТ «Ощадбанк», який показано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Горизонтальний та вертикальний пасиву активу балансу «Ощадбанку» за 2011р., тис. грн.

Пасив	На початок  року	На кінець року	Горизонтальний  аналіз	Відносне відхилення	Вертикальний  аналіз
					На початок  року	На кінець року	Відхилення
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Кошти банків	15859360	15847923	-11437	-0,1	26,9	21,5	-5,3
Кошти клієнтів	24420575	32880288	8459713	34,6	41,4	44,7	3,3
Боргові цінні папери, емітовані  банком	511231	204267	-306964	-60,0	0,9	0,3	-0,6
Інші залучені кошти	-	5705125	5705125	-	0,0	7,8	7,8
Зобов’язання щодо поточного  податку на прибуток	12946	-	-12946	-100,0	0,0	0,0	0,0
Відстрочені податкові зобов’язання	510723	-	-510723	-100,0	0,9	0,0	-0,9
Резерви за зобов’язаннями	1677	7875	6198	369,6	0,0	0,0	0,0
Інші фінансові зобов’язання	216752	352060	135308	62,4	0,4	0,5	0,1
Інші зобов’язання	36099	83438	47339	131,1	0,1	0,1	0,1
Субординований борг	823441	827416	3975	0,5	1,4	1,1	-0,3
Зобов’язання, що пов’язані  з довгостроковими активами, призначеними для продажу (чи групами вибуття)	-	-	0	-	0,0	0,0	0,0
Усього зобов’язань	42392804	55908392	13515588	31,9	71,8	76,0	4,2
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Статутний капітал	14211516	15537900	1326384	9,3	24,1	21,1	-3,0
Нерозподілений прибуток	1253194	827471	-425723	-34,0	2,1	1,1	-1,0
Резервні та інші фонди  банку	1161619	1306537	144918	12,5	2,0	1,8	-0,2
Усього власного капіталу	16626329	17671908	1045579	6,3	28,2	24,0	-4,2
Усього пасивів	59019133	73580300	14561167	24,7	100,0	100,0	0,0