Загальна характеристика податку на додану вартість

 

У регістрах  бухгалтерського обліку розрахунків  з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами, записи в яких здійснюються на підставі первинних документів (податкових накладних, митних декларацій, платіжно-розрахункових  документів, накладних тощо) суми податку  на додану вартість виділяються в  окремі графи.

Суми  податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, визначають як різницю між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якими поставками (продажем) продукції, товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту, що підлягає відшкодуванню у звітному періоді.

Згідно  статті 196.1.6. Податкового кодексу  України підприємства не вносить до податкових зобов’язань суми фінансування з місцевого бюджету, які призначаються для виплати заробітної плати.

Сплата  до бюджету податкових зобов’язань  з ПДВ згідно з Податковою декларацією  з податку на додану вартість відображається наступним записом: Д-т 6415 К-т 311.

Сплата  ПДВ за податковий період проводиться  підприємством не пізніше 30 числа  місяця, що настає за звітним періодом. У разі несвоєчасної сплати податку  виникають податковий борг, пеня та штрафні санкції.

 

2.3 Податковий облік ПДВ та відображення у фінансовій і податковій  звітності

 

          Податковий облік - це система групування інформації для визначення податкової бази за податками на підставі первинних документів, згрупованих у відповідності з порядком, передбаченим діючим податковим законодавством.

Податковий  облік ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про  порядок обліку господарських операцій, що були проведені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування, а також забезпечення інформацією  внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за вірністю нарахування, повнотою та своєчасністю перерахування  податків до відповідних бюджетів.

Законодавчо сформульовані лише загальні принципи організації податкового обліку. Як його вести кожен бухгалтер  має визначити самостійно. Якщо, наприклад, для ведення бухгалтерського  обліку затверджені певні форми  реєстрів обліку (журнали-ордери тощо), то в податковому обліку таких  форм не існує.

Головна задача податкового обліку - сформувати повну та достовірну інформацію про  те, як врахована для цілей оподаткування  господарська операція.

Підтвердженням  даних податкового обліку є:

- первинні  облікові документи;

- аналітичні  реєстри податкового обліку;

- розрахунок  податкової бази тощо.

Об'єктом  оподаткування є додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість певних товарів.

В зв'язку з переходом на національні стандарти, найбільш раціональним вбачається варіант  формування оподатковуваної бази шляхом коригування фінансового прибутку на суми доходів та витрат, які з  метою оподаткування виключаються чи додаються до даних фінансової звітності, і на цій основі визначається об'єкт оподаткування.

Звітність завершальний результат фінансового, виробничого, податкового та статистичного  обліку. Вона призначена для використання зовнішніми і внутрішніми користувачами.

Податкова звітність сукупність дій платника податку по складанню, веденню і  поданню документів, які містять  інформацію про результати діяльності платника податку, його майновий стан і фіксують процес обчислення податку, а також суму, яка має бути сплачена до бюджету. Податкова звітність  складається платником податків самостійно і подається до податкових органів за результатами звітного періоду  у встановлені законодавством терміни.

Основним  звітним документом з ПДВ є  Податкова декларація з податку на додану вартість.

Порядок заповнення Декларації з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342) "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"

Особливістю заповнення Декларації з податку  на додану вартість є те, що вона заповнюється тільки за звітний період без наростаючого підсумку з початку року.

Декларація  з податку на додану вартість складається  зі вступної частини, чотирьох розділів та восьми додатків.

Вступна частина містить: назву декларації, звітний період за який вона подається, звітний період за який виправляється  помилка, назву платника податку, код  ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер, номер свідоцтва про реєстрацію платником податку, податкову адресу, назву податкової служби до якої подається  декларація.

У Розділі 1 “Податкові зобов’язання” відображаються операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою; операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, що не є об’єктом оподаткування. Також відображається об’єм послуг отриманих від нерезидента, місце постачання визначено на митній території України, коригування податкових зобовязань. В цьому розділі визначається сума податкових зобов’язань платника податку за звітний період.

Розділ 2 “Податковий кредит” відображає об’єми придбаних з ПДВ чи без ПДВ на митній території України чи ввезених (пересланих) з-за кордону товарів, основних фондів і нематеріальних активів. В цьому розділі визначається сума податкового кредиту платника податку за звітний період.

У Розділі 3 “Розрахунки за звітний період” розраховується різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, а також визначаються напрямки відшкодування, якщо сума податкового кредиту є більшою за суму податкових зобов’язань. (грошовими коштами на поточний рахунок, в рахунок майбутніх платежів з ПДВ)

Розділ 4 заповнюється податковим органом  і містить відомості про проведення даних з нарахуванням або відшкодуванням податку в особовому рахунку  платника та відмітку про проведення перевірки.

Податкову декларацію з податку на додану вартість підприємство подає незалежно від  того, виникло в звітному періоді  у нього податкове зобов’язання чи ні, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним  днем звітного (податкового) місяця.

Після підготовки підприємством податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються електронні цифрові підписи (далі ЕЦП) посадових осіб підприємства у такому порядку: першим ЕЦП головного бухгалтера, другим ЕЦП керівника, третім ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки підприємства.

Після накладення ЕЦП підприємство здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів  Державної податкової служби (далі ДПС) через телекомунікаційні канали зв’язку. Другий примірник податкового  документа в електронному вигляді  та на паперових носіях зберігається на підприємстві.

Після одержання  від підприємства податкового документа  в електронному вигляді органи ДПС  проводять його розшифрування, перевірку  ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату. Після чого на підприємство надсилаєються квитанції.

Перша квитанція  є підтвердженням передачі підприємством  податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС. Ця квитанція  надсилається органами ДПС на електронну адресу, з якої було надіслано податкову звітність. Якщо на електронну адресу підприємства не надходить перша квитанція, або надходить з зауваженням, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням  прийняття податкових документів від  підприемства до бази даних ДПС для нього є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.

В ній  зазначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній  формі, відповідність його затвердженому  формату електронного документа, результати перевірок ЕЦП, інформація про підприємство, дата і час приймання, реєстраційний  номер, податковий період, за який подається  податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування й надсилання підприємству.

Якщо  надіслані податкові документи  сформовано підприємством з помилкою, то воно отримує другу квитанцію в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття податкових документів із зазначенням причин.

Що стосується термінів подання податкових документів в електронному вигляді, то вони можуть бути надіслані до органів ДПС  в будь-який зручний для підприємства час, за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних  податкових документів у паперовій  формі.

Така  схема подання підприємством  податкової звітності має ряд  переваг і недоліків.

Серед переваг  подання звітності в електронному вигляді виділяють такі: економія робочого часу та коштів на придбання  бланків, гарантоване оперативне відстеження  змін до форм звітності, і не тільки податкової, арифметичний контроль за показниками декларації, без паперова технологія подання звітності, уникнення  витрат часу на черги при поданні  звітності, надходження підтвердження  прийняття звітності та інші.

Основним  недоліком електронної звітності  є випадки порушення обміну інформацією  внаслідок несправності каналів  зв’язку або перебоїв у мережах  живлення. В таких ситуаціях звітність  може вважатися незданою, якщо підприємством  не отримано квитанції про приймання  звітності. І хоча вини підприємства у цьому немає, відповідати за неподання звітності буде воно.

Тому, зважаючи на можливі проблеми, відправляти  звітність бажано за кілька днів до настання граничного терміну її подання.даний вартість облік

Бухгалтерський  облік як ядро інформаційної системи  і важливіша функція управління не може розвиватися без раніше окресленої стратегії спрямованої на підвищення його оперативності, дієвості, ефективне  використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Основою забезпечення успішної діяльності підприємства є чіткий механізм обліку господарських  процесів, у тому числі в частині  бухгалтерського обліку, який включає  в себе не тільки фіксування господарських  операцій, але й етапи обігу  документів, у яких вони зафіксовані.

Для оформлення різного роду господарських операцій, в тому числі з обліку податку  на додану вартість, які здійснюються на підприємстві, використовують різні  за своєю формою і змістом бухгалтерські  документи.

Первинним документом з обліку ПДВ є податкова  накладна, документ, яка фіксує факти  здійснення господарських операцій.

Для обліку розрахунків з бюджетом, зокрема  з ПДВ, підприємство застосовує Оборотно-сальдову відомість, в якій групується інформація з первинних документів і відображаються записи за кредитом рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”, складення Головної книги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. Переваги і недоліки податку на додану вартість

 

Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку  на додану вартість переваги перед  іншими типами оподаткування обороту  або універсальними акцизами.

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що він представляє  собою, по суті, різновид акцизу, це все  ж таки універсальний фінансовий інструмент.

Так, з  допомогою ПДВ з'являється можливість регулювання фонду заробітної плати  і ціни. Він дає можливість ліквідувати  лишні ланки господарського управління. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього  увійти в основу формування економічних  пропорцій.

Застосування  ПДВ в країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний  важіль як засіб стримування кризи  надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.

ПДВ має  внутрішній "вбудований" механізм взаємної звірки платниками податкових зобов'язань. Він не знає дискримінації  платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.

ПДВ через  посилений вплив на рівень цін  може бути використаний в антиінфляційних  процесах, оскільки ПДВ дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний  прибуток, породжений інфляцією, і цим  самим стримувати неоправдане збільшення цін.

До найбільш цінних економічних переваг податку  на додану вартість належить його здатність  не спотворювати поведінку платників  як учасників господарсько-комерційного процесу, не міняти економічних рішень під впливом ПДВ.