Загальна характеристика податку на додану вартість

 

                                         ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. Податок на додану вартість вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування  і відіграє важливу роль у системі  державних фінансів у більшості  розвинених країн світу та країн  з перехідною економікою. Сам факт його запровадження в Україні  можна вважати важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи і розбудови ринкової економіки. На практиці податок на додану вартість (ПДВ) є найбільш проблемним податком, запозиченим з досвіду  зарубіжних країн. Так, в Україні  через суттєві проблеми щодо справляння ПДВ має місце відволікання оборотних  коштів підприємств та створення  певної напруги у виконанні бюджету, що свідчить про недосконалість механізму  оподаткування. Основними причинами  цього є: виникнення зобов’язань  по ПДВ до надходження оплати за відвантажені товари в умовах хронічної  затримки платежів між підприємствами; несвоєчасне повернення ПДВ експортерам; нераціональний розподіл податкового  тиску внаслідок необґрунтованого широкого числа звільнених від сплати податку, значна кількість зловживань платників податку при користуванні пільгами і формуванні податкового  кредиту. Тому, актуальним на сьогодні є дослідження суті ПДВ з метою, виявлення суперечностей нормативно-правових актів, які регулюють порядок  адміністрування даного податку  та порядку формування та визначення доданої вартості відповідно до класичної  економічної теорії. Що дасть змогу  підвищити фіскальну роль даного податку, уникнути подвійного оподаткування, адже саме з’ясування порядку формування доданої вартості дасть змогу  максимально очистити таку вартість до оподаткування від непрямих податків та платежів, що включаються до неї, та спростити порядок ведення  бухгалтерського обліку податкового  кредиту та податкового зобов’язання з ПДВ.

Метою дослідження  є вивчення та засвоєння специфіки  організації технології облікового процесу, методів, принципів організації  операцій з оподаткування податком на додану вартість, зокрема: систематизація, узагальнення, розширення і закріплення теоретичної підготовки, поглиблення і узагальнення економічних знань з обраної теми дослідження.

Об'єктом дослідження магістерської роботи є відображення в обліку та звітності процесу оподаткування податком на додану вартість (ПДВ).

Предметом дослідження є організація обліку ПДВ на підприємствах, порядок його відображення у фінансовій та податковій звітності.

Інформаційною база дослідження дипломної роботи слугувала спеціальна література, нормативно-правові  джерела (закони України, положення, акти), які носять законодавчий характер, економічна література, конкретна література з бухгалтерського обліку, а також  документи які характеризують діяльність і стан підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКУ  НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

1. Загальна характеристика податку на додану вартість.

 

Податок на додану вартість (ПДВ) вперше було введено у Франції економістом М. Лоре у 1954 році. У країнах Європейського Союзу ПДВ відіграє суттєву роль тому, що завдяки цьому податку реалізується основна мета інтеграції країн - забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, праці та капіталу.

За відсутності економічного обґрунтування доцільності встановлення єдиної ставки ПДВ, орієнтовно стандартною ставкою ПДВ у країнах ЄС вважається рівень, не нижче 15 %. Додатково у різних країнах застосовуються підвищені та знижені ставки ПДВ. Знижені ставки застосовуються для товарів і послуг, що мають соціальне й культурно-споживче призначення (насамперед, продукти харчування, послуги громадського транспорту, періодичні видання), підвищені ставки на предмети розкоші або на так звані некорисні товари (алкоголь, тютюн). Однак наявність варіативних ставок суттєво підвищує адміністративні витрати щодо стягнення податку, і тому в зарубіжних країнах прагнуть уніфікувати кількість податкових ставок.

Практика стягнення цього податку в розвинених країнах дає підставу обговорювати питання про закономірність запровадження його диференційованих ставок за умов ефективного функціонування податкового планування, надання переваги соціальної ефективності податку, незважаючи на збільшення адміністративних витрат на його стягнення. Суттєву роль відіграє також система організаційного механізму стягнення ПДВ і контролю за його сплатою.

Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду, на початку 90-х років, українська економіка була неготовою до введення податку на додану вартість. Нездатність державних органів влади вірно використовувати фіскальні функції ПДВ та часті зміни податкової політики призвели до прояви негативних наслідків його функціонування. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися тричі. Законом України "Про податок на добавлену вартість" (1991 р.) було встановлено ставку ПДВ в розмірі 28 %, а вже через рік однойменним Урядовим указом ставку було знижено до 20 %. Зважаючи на значний дефіцит бюджету, з 18.05.1993 р. її знову підвищили до рівня 28 %, та враховуючи масове ухилення від його сплати, ставку ПДВ знову було знижено до 20 %. Така часта зміна дискреційної податкової політики ніколи не забезпечувала позитивних наслідків, та все ж податок на додану вартість відіграє роль ефективної форми ринкових економічних взаємовідносин держави та її суб'єктів.

Об'єктом оподаткування ПДВ в сучасних умовах, є додана вартість, на відміну від валового обороту, як це було передбачено в попередніх редакціях законодавчих актів. Саме це підкреслює, що ПДВ є найкращою формою серед інших універсальних акцизів.

Слід зазначити, що в останні роки виконання фіскальної функції ПДВ щодо мобілізації фінансових ресурсів до державного бюджету послаблюється, тобто його роль здебільшого проявляється в регулюючо-розподільчій функції.

У сучасних умовах господарювання ПДВ характеризується складним механізмом визначення об'єкта оподаткування, принципів стягнення податку та методів обчислення податкових зобов'язань і складним механізмом адміністрування. Все це збільшує ризики ухилення від сплати податку, які залежать від технічної та організаційної простоти його обчислення та стягнення.

 

      1.2. Нормативно-правове регулювання розрахунків з ПДВ

 

Основним  нормативно-правовим документом, що регламентує  розрахунки з ПДВ є Податковий кодекс України, а саме розділ V «Податок на додану вартість та підрозділ 2, 3 розділу ХХ «Перехідні положення».

Податковим  кодексом України від 2.12.2010р. визначено  такі елементи ПДВ: платники, об’єкти оподаткування, база оподаткування, ставки та інше.

Платником податку згідно ст. 180 ПКУ є:

1) будь-яка  особа, що провадить господарську  діяльність і реєструється за  своїм добровільним рішенням  як платник ПДВ;

2) будь-яка  особа, що зареєстрована або  підлягає реєстрації як платник  податку;

3) будь-яка  особа, що ввозить товари на  митну територію України в  обсягах, які підлягають оподаткуванню,  та на яку покладається відповідальність  за сплату податків у разі  переміщення товарів через митний  кордон України відповідно до  Митного кодексу України;

4) особа,  що веде облік результатів  діяльності за договором про  спільну діяльність без утворення  юридичної особи;

5) особа  – управитель майна, яка веде  окремий податковий облік з  податку на додану вартість  щодо господарських операцій, пов’язаних  з використанням майна, що отримане  в управління за договорами  управління майном;

6) особа,  що проводить операції з постачання  конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним,  майна, за яким не звернувся  власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування  чи на інших законних підставах  переходить у власність держави  (у тому числі майна, визначеного  у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає  вона загальної суми операцій  із постачання товарів/послуг, а  також незалежно від того, який  режим оподаткування використовує  така особа згідно із законодавством;

7) особа,  що уповноважена вносити податок  з об’єктів оподаткування, що  виникають внаслідок поставки  послуг підприємствами залізничного  транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні  платника податку в порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів  України.

Вимоги  щодо реєстрації осіб як платників  податку (ст. 181 ПКУ)

Якщо  загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з  використанням локальної або  глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) платником протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку.

Якщо  особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну  територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують  податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Об’єктом  оподаткування (ст. 185 ПКУ) є операції платників податку з:

- постачання  товарів, місце постачання яких  розташоване на митній території  України, у тому числі операції  з передачі права власності  на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються  на умовах товарного кредиту,  а також з передачі об’єкта  фінансового лізингу в користування  лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання  послуг, місце постачання яких  розташоване на митній території  України;

- ввезення  товарів (супутніх послуг) на митну  територію України в митному  режимі імпорту або реімпорту  (далі - імпорт);

-вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

-з метою  оподаткування цим податком до  експорту також прирівнюється  постачання товарів (супутніх  послуг), які перебувають у вільному  обігу на території України,  до митного режиму магазину  безмитної торгівлі, митного складу  або спеціальної митної зони;

-з метою  оподаткування цим податком до  імпорту також прирівнюється  постачання товарів (супутніх  послуг) з-під митного режиму магазину  безмитної торгівлі, митного складу  або спеціальної митної зони, для їх подальшого вільного  обігу на території України;

-постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База  оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База  оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію  України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але  не нижче митної вартості товарів, з  якої були визначені податки і  збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням  акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці  між фактичними витратами та регульованими  цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються  платникові податку безпосередньо  отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового  лізингу базою оподаткування  є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкту  лізингу.

Ставки  податку на додану вартість (ст. 193 ПКУ).

Ставки  ПДВ встановлюються від бази оподаткування  в таких розмірах:

а) 17 відсотків (ст. 10 підрозділу 2 розділу ХХ встановлює, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 01 січня 2014 року – 17 відсотків);