Історія розвитку оподаткування підприємтсв в Україні

* Розраховано за даними[30]

Як можна побачити розглянуті податки і збори становлять досить значну частку в усіх податкових виплатах підприємства.

Мито — непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто  при імпорті, експорті та транзиті товарів  у державний бюджет. Даний податок, як і акцизний податок, включається  в ціни товарів, сплачується за рахунок  покупця, його ставки диференційовані  за групами товарів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакцизних  товарів. Платниками мита є декларанти товарів, які переміщуються через  кордон.

Об’єктом оподаткування є митна  вартість товарів, або їх кількісна  оцінка, що залежить від виду встановлених ставок. Ставки мита встановлюються: у  відсотках до митної вартості та у  грошовому вимірі у євро на одиницю  товару чи певну одиницю його характеристики.

Обчислення мита проводиться за встановленими ставками за товарними  групами. Сплата проводиться декларантом  і є підставою для випуску  товарів з митниці. На відміну  від більшості податків мито розраховують не самі платники, а органи митної служби. Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. Нараховані суми мита обов'язково записуються у вантажній митній декларації і підлягають сплаті платником з поточного рахунку (коли перетин кордону не дозволяється без сплати мита) або шляхом виписки векселів (якщо імпорт або експорт дозволяється з відстрочкою платежу до 90 днів).

Введення мита на товари неминуче викликає їх подорожчання і зниження цінової привабливості в очах споживачів. При цьому обкладання ввезених товарів митом позначається на різних сторонах функціонування  підприємств. Проте залежно від  об'єкта обкладення найбільш суттєві  прояви такого впливу складаються або  в збільшенні виробничих витрат підприємств, або у підвищенні цінової конкурентоспроможності продукції, що випускається. Перша ситуація виникає у промислових підприємств, що використовують зарубіжну сировину та комплектуючі,  які підлягають митному обкладенню. Другий випадок  типовий для підприємств, продукція  яких на внутрішньому ринку конкурує з імпортними аналогами. Подорожчання конкуруючого імпорту внаслідок  стягування мита дозволяє змінити цінові співвідношення між продукцією вітчизняного і зарубіжного виробництва. Отже, існують два механізми впливу митного оподаткування на підприємства. Перший реалізується відповідно з ланцюжком: зростання вартості оподатковуваного митом проміжного імпорту - збільшення собівартості продукції, що випускається - необхідність підвищення ціни для  покриття збільшених витрат - зниження збуту - погіршення фінансового становища  підприємства.

З метою мінімізаціі негативного впливу зростання ціни мита, на підприємстві може бути прийнято рішення про відмову від використання імпортної сировини і заміні її на інші, дешевші види сировини.

З урахуванням того, що відмова від закупівлі дорогоїімпортної сировини обумовлена прагненням не допустити збільшення собівартості продукції, найбільш імовірним стає переорієнтація підприємства на використання менш якісної, але більш дешевої сировини. Закономірне внаслідок цього погіршення якості продукції знизить її споживчу цінність, що має привести до зниження обсягу реалізації. Даний ланцюжок є трохи спрощеним, але формально він досить вірно відображає суть митного оподаткування для нереформованих економік, яким властива неефективна система управління витратами на підприємствах, а також у тих випадках, коли заміщення імпортних товарів іншими видами сировини та комплектуючих економічно недоцільно.

Альтернативним варіантом дії підприємства у відповідь на подорожчання імпорту може бути збереження колишньої відпускної ціни своєї продукції незважаючи на зростання її собівартості. Збереження ціни товару на колишньому рівні в даному випадку може бути викликане високою ймовірністю значного зниження обсягу продажів при підвищенні ціни. У той же час зниження прибутку від реалізації і погіршення фінансового становища виробника при незмінності відпускної ціни і зростанні витрат є очевидним.

Другий механізм впливу митного оподаткування на промислові підприємства реалізується відповідно за ланцюжком: підвищення ціни оподатковуваного митом імпорту - зниження його цінової привабливості (при зростанні цінової конкурентноспроможності вітчизняних аналогів) - зростання реалізації вітчизняних товарів - поліпшення фінансового стану вітчизняних імпортозамінних виробництв. Отже буде спостерігатися поліпшення фінансового становища вітчизняних підприємств. Але воно відбуватиметься за рахунок ослаблення конкурентної боротьби, тобто за рахунок зовнішніх для підприємства чинників, а не за рахунок збільшення ефективності власної діяльності (показники, що характеризують ефективність роботи підприємства, звичайно, виростуть, а проте їх зростання буде наслідком зовнішнього впливу). Відсутність жорсткої конкурентної боротьби може не тільки не збільшити ефективність виробничої діяльності, а й напроти, в довгостроковій перспективі істотно її знизити. У умовах ослаблення стимулів до вдосконалення такі зміни цілком закономірні. Це ставить під сумнів довгостроковість таких поліпшень. [18; с. 66]

      Отже,проаналізувавши  систему оподаткування на певних  підприємствах нами було виявлено,що  важливу роль відіграють як  непрямі так і прямі податки  до яких входять : ПДВ, акциз,  мито, податок на доходи фізичних  осіб, податок на прибуток тощо.Також  було виявлено що являються  основними наповнючами державного  бюджету України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

3.1 Зарубіжний досвід в оподаткуванні підприємств

Необхідно зазначити, що особливості  податкових систем будь-якої країни зумовлені державним устроєм і адміністративними можливостями кожного

рівня влади, ступенем втручання  державних органів в економіку, характером економічної політики. Ці фактори визначають податковий тягар економіки, співвідношення непрямих і прямих податків, розподіл податків між рівнями бюджетної системи, характер і цілі податкових пільг. Законодавство більшості країн спрямоване на спрощення розрахунків і порядок стягнення різних податків, мінімізацію витрат по оподаткуванню.

Розглянемо особливості  формування податкових систем у різних країнах. Так, податкова система Великобританії, що сформувалася у ХІХ ст., використовує особливості оподаткування прибутку того періоду і сьогодні.

Податки відіграють важливу  роль (приблизно 90 %) у формуванні дохідної частини англійського бюджету. Корпоративний податок у Великобританії був введений в 1965 році. До 1965 року юридичні особи оподатковувалися на рівні з фізичними. Крім того, до нього застосовувався податок на прибуток за ставкою – 15 %.

Корпоративний податок застосовують до всіх прибутків компаній-резидентів, отриманих ними протягом всього податкового року. У поняття «компанія» англійське законодавство включає корпоративні органи і некорпоративні асоціації, зокрема й товариства (вони оподатковуються як фізичні особи) [20, с. 40]. Підприємства Великобританії сплачують податок на прибуток після вирахування певної кількості податкових пільг, неоподатковуваних сум. Основна ставка податку на прибуток у 2011 р. становила 26 %. Знижена ставка 20 % застосовується до невеликих підприємств, у яких річні доходи не перевищують 300 тис. фунтів стерлінгів. Податкова ставка змінюється, поступово знижуючись. У 80-і роки вона становила 52 %, на початку 90-х – 35 %, у кінці 90-х – 33 %, у 2010 році – 28 %, у 2012 році оподатковувається прибуток корпорацій за ставкою 25 % [28].

Для підприємств із щорічними  доходами від 300 тис. ф. ст. передбачена  пільгова ставка, розмір якої знаходиться між основною і заниженою ставками. Деякі витрати на основні засоби, (наприклад, витрати на машини і обладнання, виробничі споруди, сільськогосподарські споруди, наукові

дослідження) супроводжуються  податковими пільгами. Для невеликих  і середніх компаній у перший рік діяльності податкові пільги на купівлю машин і обладнання становлять 40 %. Надходження ПДВ у бюджетних доходах Великобританії займають друге місце після прибуткового податку і становлять приблизно 17 % бюджету країни. Стандартна ставка ПДВ збільшилася з 17,5 % до 20 % від 4 січня 2011 року. Водночас не оподатковуються податком такі види товарів і послуг: продовольчі товари повсякденного попиту, книги, ліки, імпортні та експортні товари, паливо й енергія для домашнього користування, оплата за воду і каналізацію, будівництво житлових будинків, транспортні послуги. За зниженою ставкою (5 %) оподатковується природний газ, мазут, електроенергія. Зареєструватися в управлінні для сплати ПДВ повинні всі підприємці, які мають очікуваний оборот більше 73 000 фунтів стерлінгів за рік. Доцільно зазначити, що перед тим як ввести з 1 квітня 1973 році ПДВ, у Великобританії ретельно проаналізували переваги і недоліки від його введення і вивчили досвід інших країн, які на той час вже ввели і практикували цей податок.

Оподаткування підприємств  Німеччини суттєво відрізняється від північноамериканських систем, які відзначаються традиційною орієнтацією на масштабне державне регулювання. У цілому, податки на доходи юридичних осіб у країні забезпечують приблизно 15 % податкових бюджетних надходжень. У Німеччині існує прогресивне оподаткування доходів господарюючих суб’єктів при середній ставці федерального корпоративного податку на рівні 45 % [21, с. 31]. Податок на прибуток корпорацій стягується з юридичних осіб усіх форм власності. Із прибутку, який підлягає оподаткуванню,вираховуються внески на суспільні, наукові і державні цілі, представницькі витрати та інші витрати,передбачені державою.

Регулятивна функція податкової системи Німеччини передбачає одночасно  з використанням норми прискореної амортизації пільгове оподаткування тієї частини прибутку господарюючого суб’єкта, яка поділяється на формування резервів, основним призначенням яких є забезпечення перспективного розвитку господарюючих суб’єктів. Розмір резервів у законодавстві не визначений [21, с. 33].

Податки в Німеччині розглядаються  урядом як головна зброя впливу держави  на розвиток економіки країни, їх місце в бюджеті досить вагоме. У загальних доходах бюджету, як правило, вони становлять 80 % [20, с. 30]. У Німеччині податки розподілено на федеральні, земельні, спільні (федеральні і земельні), муніципальні, суспільні і церковні. Щодо податку на прибуток підприємств, то в країні діє положення про корпораційний податок, яке було введено в дію після податкової реформи в 1977 році, а також з наступними змінами і доповненнями. Цей податок є прямим податком на фактично отриманий прибуток, який підлягає оподаткуванню і розподіляється між федеральним і земельним бюджетами. У загальних податках зведеного бюджету питома вага цього податку становить протягом багатьох років у середньому 6 % [22, с. 31].

Щодо рівня ставок податків, то в Німеччині він вважається одним із найвищих. Разом з тим американці стверджують, що найбільше їм не подобаються не високі ставки, а «законодавчі крутійства» німецьких чиновників, які «постійно щось змінюють у законодавстві, а це негативно відображається на іноземних інвесторах» [22, с. 54]. До 1990 року в Німеччині діяла найвища ставка корпоративного податку – 56 %. Потім вона була знижена на 6 пунктів і встановлена в розмірі 50 % на нерозподілений прибуток. При цьому розподілений прибуток у вигляді дивідендів оподатковувався за ставкою 36 %. У 90-х ставка знизилася до 40 % , але одночасно з цим використовувалася велика кількість пільг і прискорена амортизація. Наприклад, у сільському господарстві дозволялося вже в перший рік списувати до 50 % вартості обладнання, в перші три роки – до 80 %. Станом на березень 2011 року стандартна ставка податку на прибуток корпорацій становить – 15 %. У період злиття «двох Німеччин» було введено податок на солідарність – 5,5 %. У 2011 році ефективна ставка оподаткування становить 30–33 % [27].Податкові пільги мають, як правило, регулятивний характер, стимулюючи інвестиції в розвиток тих чи інших регіонів, тобто вони спрямовані на економічне вирівнювання. Оскільки розподілений прибуток включено в особисті доходи акціонерів, які також підлягають оподаткуванню прибутковим податком громадян, виникає ситуація подвійного оподаткування цієї частини прибутку.

Уникнення подвійного оподаткування  досягається за допомогою так  званої системи заліку, при якій податок на розподілений прибуток, сплачений підприємством, враховується при оподаткуванні особистих доходів акціонерів через прибутковий податок з громадян [20, с. 33].

Основний ефект, який досягається  при діючій системі оподаткування  в системі заліку, полягає в тому, що прибуток підприємства оподатковується податком тільки один раз. Це принципово важливиймомент у системі оподаткування країни [1, с. 34].

Податок на додану вартість у Німеччині є федеральним  податком і за його надходження відповідають регіональні органи влади. Розподіл доходів від ПДВ здійснюється пропорційно чисельності населення в суб’єктах федерації, а також проводяться додаткові платежі на користь східних земель [23, с. 45].

У Німеччині ПДВ приносить  державі найбільш високі доходи із усіх непрямих податків, які стягують з юридичних осіб. Його питома вага в доходах бюджету дорівнює приблизно 28 %, тобто ПДВ займає другемісце після прибуткового податку. Суб’єктом оподаткування ПДВ визначено підприємця, тобто того, хто постійно самостійно здійснює виробничу, торгівельну та іншу діяльність з метою отримання доходу. Даним податком оподатковується вся система суспільного і приватного споживання. Проте на всіх етапах шляху, який проходить товар, податок стягується лише з вартості, добавленої на стадії переробки. Це досягається за рахунок того, що ПДВ, сплачений при придбанні товарів, робіт і послуг, вираховується із суми податків, який включено в ціну при продажу готової продукції. Загальна ставка ПДВ для кожного обороту становить 19 %. Крім того, в Німеччині діє пільгова ставка в розмірі 7 %, за якою оподатковуються основні продовольчі товари і книжково-журнальна продукція. При обчисленні ПДВ існує ряд особливостей. Так, підприємці з невеликими оборотами звільняються від його сплати [24, с. 45]. Але при цьому вони позбавляються права відшкодовувати суми податку у встановлених на нього регіонах. Такий підприємець є платником прибуткового податку, а не ПДВ. Він має право відмовитися від звільнення від ПДВ і вести податкові розрахунки на загальних підставах. При середніх доходах підприємець має право на регресивне оподаткування і вносить у бюджет лише 80 % від розрахованої суми ПДВ. Не оподатковуються податком обороти по експорту, медичні послуги і квартирна плата, а також послуги приватних шкіл, театрів, музеїв, благодійних союзів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Проблеми та напрями  розвитку системи оподаткування  підприємств України

Податок на прибуток підприємств  є одним з основних бюджетоутворюючих  податків. Кожного року держава недоотримує  заплановані до сплати суми податку, що призводить до негативних соціально-економічних  наслідків. Така ситуація можлива з  різних причин, в тому числі завжди існує законна можливість мінімізувати платниками податків суму податкових зобов‘язань по нарахуванню та сплаті податку на прибуток.