Історія розвитку оподаткування підприємтсв в Україні

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ………………..……….....................................................…..…6

1.1. Історія розвитку оподаткування підприємтсв в Україні…………….….............................................................................................6

1.2. Загальна характеристика  оподаткування підприємницької діяльності…………………………………………………………………...…….13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВПЛИВУ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ НА ФІНАНСОВИЙ  СТАН ПІДПРИЄМСТВ……………………………...……..19

2.1  Вплив прямих податків на фінансовий стан підприємств …………………………………………….…………..…………………..………19

    2.2.      Аналіз впливу непрямих податків на фінансовий стан підприємства

…………………………………………...……………………………..………26

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ …………………...……. 39

3.1. Зарубіжний досвід в оподаткуванні підприємств ………………..……39

3.2. Проблеми та напрями розвитку системи оподаткування підприємств України…………………………………………………………………….……..44

 

ВИСНОВКИ……………………….…………………………..………………47

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….……………49

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..52

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Унаслідок виникнення ринкових відносин в Україні підвищилися роль державного регулювання в управлінні економічними і соціальними процесами, що у  свою чергу підвищує значення податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які забезпечують державну дію на шляху суспільного відтворення. Податкова політика повинна забезпечити  розкріпачення виробників, зупинити процес спаду виробництва, стимулювати  пріоритетні сфери діяльності народного  господарства України та покращити  життя населення.

Податкова система України почала створюватися в 1991 р. і до цих пір  знаходиться на стадії формування і  реформування. Цей процес не може проходити  без урахування світового досвіду  і тенденцій, пов'язаних з поглибленням міжнародного розподілу праці і  збільшенням перерозподілу капіталів  і робочої сили, сприяючих інтернаціоналізації  податкових систем різних країн. Це в  свою чергу означає, що при збереженні певних особливостей оподаткування  в кожній країні у податкових систем з'являється все більше загальних  рис.

Актуальність даної курсової роботи заклечається в тому, що господарська діяльність підприємства невід'ємно пов'язана  з діючою податковою політикою держави.

Об’єктом дослідження  є сукупність податків які справляються на території України.

Предметом курсової роботи являється система оподаткування підприємствта її вплив на їх господарську діяльність.

Метою даної курсової роботи є аналіз впливу податків на господарську діяльність підприємства та  на його розвиток .

Завданнями курсової роботи є:

• дослідження історії розвитку оподаткування підприємтсв в Україні;
• дослідження особливостей оподаткування підприємницької діяльності;
• дослідження впливу прямих та непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємства;
• визначення проблем оподаткування підприємств та дослідження можливостей застосування зарубіжного досвіду в Україні;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

 

1.1 Історія розвитку  оподаткування підприємств в  Україні

Аналіз історичних етапів оподаткування прибутку підприємств  в Україні дає можливість краще  зрозуміти сучасний стан оподаткування  прибутку і оцінити можливі напрямки його подальшого розвитку. Історії  оподаткування прибутку представлена п’ятьма етапами.

Перший етап (1991-1992 рр.) –  період становлення оподаткування  прибутку підприємств, який слід розглядати в рамках податкової системи, що переживала початковий етап свого розвитку, в  більшій частині запозиченій  з колишнього Радянського Союзу [5]. З прийняттям Закону України “ Про систему оподаткування ” від 25.06.91 р. № 1251-XX почалося становлення власної податкової системи взагалі і оподаткування прибутку зокрема. В законі були закладені основні принципи побудови системи оподаткування, які значною мірою визначали податкову політику держави. Побудова системи оподаткування відбувалась в умовах постійного зростання безробіття,гіперінфляції, недосконалості державної структури управління, відсутності власної нормативно-правової бази з питань оподаткування, орієнтації економіки країни на ринкові методи господарювання при адміністративному способі управління економікою, невідповідності податкових механізмів новим формам господарських відносин, що базувалися на приватній власності. Все це спричинило недієздатність як принципів системи оподаткування взагалі,так і принципів оподаткування прибутку зокрема. В цей період податок на прибуток займав значне місце в числі загальнодержавних податків і зборів.

   Другий етап оподаткування прибутку (1992-1997 рр.) вимагав нового механізму стягнення податку та контролю за його сплатою. Це було пов’язано з широкомасштабними процесами роздержавлення і приватизації, появою значної кількості підприємств, заснованих на приватній власності, а також зі спробою узгодити власну податкову систему з податковими системами розвинених країн. Але цей період характеризувався також і такими негативними факторами, як:відсутність власного досвіду в побудові системи оподаткування, механічне запозичення її у країнах з розвинутою ринковою економікою, наявність кризових явищ в економіці. Ці фактори негативно вплинули як на розвиток податкової системи в цілому, так і на оподаткування прибутку зокрема. В податковій політиці переважали жорсткі адміністративні державні прийоми щодо оподаткування, наприклад, значні обмеження витрат при визначенні бази оподаткування. В цей період оподаткування прибутку характеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, в 1992 р. податок справлявся з доходу, в першому кварталі 1993р. – з прибутку, починаючи з другого кварталу 1993 р. та у 1994 р. – з доходу, всі ці негативні фактори сприяли значному зростанню заборгованості з податку на прибуток і створенню тіньового сектора економіки, що в свою чергу знову збільшило податкове навантаження на ефективні підприємства. В цей період для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податку на прибуток та інших податків і зборів, була створена податкова служба України, яка прийняла активну участь в постійному трактуванні законодавчих документів з оподаткування прибутку підприємств шляхом видання підзаконних нормативних актів: інструкцій, положень, листів тощо, що призводить до ще більш незрозумілого, двозначного трактування законодавчої бази.                        Податковий тиск на підприємства став одним з чинників подальшого загострення економічної кризи. Поспішні спроби виправити ситуацію коригуванням чинного законодавства з оподаткування прибутку спричинили не тільки втрату довіри платників податку на прибуток до уряду, але й масове ухилення від сплати податку і, як наслідок,подальше зниження фіскального ефекту податкової системи. Більшість законодавчих документів з оподаткування прибутком на прибуток підприємств змінювалось саме цей період.

 Третій етап оподаткування  прибутку (1997-2000 рр.) відзначався необхідністю зміни державних підходів у податковій політиці і формуванні нової системи оподаткування. Головною подією етапу було впровадження в практичну діяльність підприємств Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР [6]. З набуттям чинності цього закону, а також Закону “ Про податок на додану вартість ” від 03.04.97 р. №168 / 97-ВР з’явилось поняття “ податковий облік ”. Цими законодавчими документами були впроваджені первинні документи, аналітичні регістри та форми звітності, які використовувались тільки в податковому обліку. Були запропоновані також і правила ведення податкового обліку, які жорстко регламентували не тільки механізм утворення валових доходів та валових витрат, але й їх економічну сутність. Впроваджені закони, ще більше поглибили прірву між реальним ринковим середовищем та державним регулюванням ринкових відносин. Так, у процесі застосування на практиці Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” [6] залишався невирішеним ряд питань, що потребував негайного врегулювання. Зокрема, це питання адміністрування податку на прибуток,наявності норм, що перешкоджали або не забезпечували залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій в Україну, та норм, які призводили до неоднозначного тлумачення або до ухилення від сплати податку. Починаючи з 1997 р. в Україні була змінена методологія обліку основних засобів та нематеріальних активів, їх класифікація, змінена методика нарахування амортизації, змінені норми амортизації, які не були обґрунтовані жодною методикою, а встановлені адміністративним шляхом. Встановлені норми амортизації використовувалися у 1997 р. з коефіцієнтом 0,7, а з 1998 р. – з понижуючим коефіцієнтом 0,6 з метою спрямування зазначених сум до Державного бюджету України. Проте вже з І кварталу 2000 р. нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди провадилось без застосування понижуючого коефіцієнта.

 Четвертий етап (кінець 2000 – 2004 рр.) розпочався в кінці  2000 р., коли було прийнято Закон  України “ Про порядок погашення  зобов'язань платників податків  перед бюджетами та державними  цільовими фондами ” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Цим законом  для платників податку на прибуток,як  і для багатьох інших осіб, вперше була узаконена можливість  “ конфлікту інтересів ” контролюючого  органу і платника податків. Це  означає, що рішення з неурегульованих  питань повинні були прийматися на користь платника податків. І напевно, щоб конфліктів інтересів було якнайменше, законом введено цілком новий тип документів – податкові роз’яснення. З набранням чинності цього закону (1 квітня 2001 р.) строки подання податкової декларації з податку на прибуток були подовжені і залежали від тривалості базового звітного податкового періоду. Декларації потрібно було подавати в терміни, які передбачені пп.4.1.4 ст.4 Закону № 2181, тобто за календарний квартал, півріччя та дев’ять місяців податкову декларацію подавали на протязі 40 календарних днів, наступних за останнім днем таких звітних періодів. За рік податкову декларацію  подавали на протязі 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року. Сплачували податкове зобов’язання по податку на прибуток необхідно було на протязі 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Цим законом також встановлювалось, що податкові органи зобов’язані прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки, тобто їм заборонено було відмовляти у прийманні декларації, яка містить від’ємне значення об’єкта оподаткування. Значною подією  етапу було прийняття Закону України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” № 349-IV від 24.12.2002 р., в якому було змінено більшість правил податкового обліку, що призвело до різних трактувань цього Закону [6]. Тут вжили чимало ефективних заходів, спрямованих на вдосконалення оподаткування прибутку. Внесені зміни до закону відповідал світовій практиці оподаткування. Це стосувалося, перш за все, питань оперативного та фінансового лізингу, оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, врегулювання безнадійних (сумнівних) боргів, курсових різниць, обліку запасів з використанням методів оцінки та ідентифікованої вартості, купівлі-продажу землі, оподаткування страхової діяльності,визначення звичайної ціни тощо. Серед кардинальних змін  зазначили нові правила виникнення доходів і витрат у межах бартерних операцій. Відвантаження й одержання товарів (робіт,послуг) за бартером призводило до виникнення валових доходів і витрат у звичайному порядку. У 2003 році значно ускладнено облік витрат за операціями з нерезидентами, платниками фіксованого податку, підприємствами та організаціями, які сплачували податок на прибуток за ставками, що нижчі від передбачених ст. 10 Закону “ Про оподаткування прибутку підприємств ”. Починаючи з 2003 року, валові витрати за операціями з такими особами виникали тільки за датою оприбуткування товарів, а для робіт послуг – датою одержанням незалежно від наявності оплати (у тому числі часткової чи авансової). Вважали, що така норма створювала умови, коли дуже клопітно працювали з суб’єктами малого підприємництва,які знаходились, наприклад,на спрощеній системі оподаткування. Серед змін в законі були й приємні для багатьох підприємств. Так, наприклад: більше не потрібно було подавати розрахунку авансових внесків податку на прибуток і розрахунку фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій; замість двох податкових періодів (квартал,рік) існувало чотири (календарний квартал, півріччя, три квартали, рік); з 1 січня 2003 р. до валових витрат можна було включати 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, що забезпечували основну діяльність підприємства.[7]

Довгоочікуваними змінами  були зменшення ставки з 30 % до 25% та збільшення норм амортизаційних відрахувань з 1 січня 2004 р. Крім того, оновлений Закон наполовину зменшив валові витрати орендарям легкових автомобілів при оперативній оренді. Відтепер було доводити зв’язок цих витрат з господарською діяльністю вже не обов’язково.    

П’ятий етап (кінець 2004 р. –) починається з набранням чинності Закону України „ Про внесення змін до Закону України „ Про  оподаткування прибутку підприємств  ” від 01.07.2004 р. № 1957-IV. Згідно закону з 1 січня 2005 р. за вибором платника податків для податкової оцінки вибуття запасів  пропонується вже не два, а п’ять  бухгалтерських методів оцінки запасів, передбачених П(С)БО 9 „ Запаси ”. Це насамперед буде сприятливим моментом для промислових підприємств та підприємств роздрібної торгівлі, які зможуть здійснювати податковий облік оцінки вибуття запасів різними методами. Суттєвою особливістю зазначеного етапу є щорічна зміна законодавчих норм щодо оподаткування прибутку головними фінансовими документами країни, а саме законами України „Про Державний бюджет України на 2005 р.” та „Про Державний бюджет України на 2006 р.”. Унікальність цих законів полягає в тому, що цими документами визначалися річні фінансові показники країни та одночасно вносились зміни та доповнення до податкових законів, в тому числі і до Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств ” [6]. Більшість змін, внесених Законом України „ Про Державний бюджет України на 2005 р.”, направлені на зменшення пільг. Виключення великої кількості пільг, що надавалися різним платникам податків (суб’єктам спеціальних та експериментальних економічних зон, для підприємств – виробників автомобілів тощо), суттєво вплине на результати їх фінансово-господарської діяльності. Крім того, зміни торкнулись віднесення благодійної допомоги до складу валових витрат, оподаткування страхової діяльності, операцій з основними фондами. Здійснено оновлення п. 16.3 ст. 16 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” [6].

      З 2005 р. платники податків, які здійснюють діяльність, що підлягає патентуванню, обов’язково повинні вести окремий облік і окремо визначати податок на прибуток, що припадає на таку діяльність. Тобто, тільки податок на „патентований” прибуток може бути зменшений на вартість придбаних патентів.

         Починаючи з 2005 р. та протягом 2006 р. зберігається традиція вводити додатковий звітний період – одинадцять місяців звітного року. За результатами такого нестандартного періоду платники податків повинні подавати декларацію і сплачувати податок на прибуток. При цьому, податок сплачується в строки, передбачені для місячного періоду, тобто протягом 30 календарних днів, наступних після звітного періоду. Враховуючи зміни та доповнення, податківці знову оновили форму декларації з податку на прибуток підприємства у відповідності з чинним законодавством, що є позитивним моментом. Хоча це ще не всі нововведення, але бачимо, що податкова політика щодо оподаткування прибутку має як позитивні сторони, так і кілька проблем, які потребують негайного розв’язання. Існуюча система оподаткування прибутку в Україні потребує якісного реформування, враховуючи не тільки досвід розвинутих країн, але і історичний власний досвід побудови системи оподаткування податком на прибуток. При цьому, реформування повинно бути цілеспрямованим, відкритим, системним і поступовим у часі. Реалізація зазначених пропозицій потребує активних урядових дій, які б включали послідовне вдосконалення норм оподаткування прибутку. [8]