Історія розвитку оподаткування підприємтсв в Україні

      Наступну реформу українського податкового законодавства було розпочато у грудні 2010 року, коли Президент України підписав прийнятий Верховною Радою новий Податковий кодекс. Кодекс, який нерідко називають «податковою Біблією», став предметом запеклих дискусій ще з часу презентації відповідного законопроекту у червні 2010 року.

Першу редакцію Кодексу, ухвалену Верховною Радою у листопаді 2010 року, Президент повернув у парламент для повторного розгляду. Президент В. Ф. Янукович вказав на те, що пропонований Податковий кодекс не захищає прав усього українського суспільства.

Новий Податковий кодекс, що набув чинності 1 січня 2011 року, містить низку важливих нововведень, спрямованих на підвищення привабливості України для національних та іноземних інвесторів.

До числа основних переваг нового кодексу належать скорочення кількості видів загальнодержавних податків з 29 до 17. Документом також передбачене поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств з нинішніх 25 % до 16 %: у 2011 році — до 23 %, у 2012 році — до 21 %, у 2013 році — до 19 %, а починаючи з 2016 року ставка податку на прибуток підприємств становитиме 16 %. Окремо слід наголосити, що новий Кодекс на найближчі 10 років зменшує податковий тягар для легкої, суднобудівної та авіабудівної промисловості, а також для готельного бізнесу.[1]

Ставку податку на додану вартість (ПДВ) знижено з 20 % до 17 %. Податковий кодекс також запроваджує процедуру автоматичного відшкодування ПДВ, яка передбачає, що податок має бути повернуто компаніям у 23-денний термін з часу подання відповідної заявки. У разі затримки з поверненням ПДВ на відповідну установу буде накладено штраф в обсязі 120 % від ставки рефінансування Національного банку України.

Отже, податкова система України за досить короткий період зуміла перейняти деякі аспекти зарубіжного досвіду щодо оподаткування,про що свідчить прийняття новго Податкового кодексу України та формування нових державних органів щодо системи оподаткування.

1.2 Загальна характеристика оподаткування підприємницької діяльності

Система оподаткувань підприємницької  діяльності будується за принципами обов'язковості, економічної діяльності, соціальної справедливості, поєднання  інтересів держави, регіонів, підприємницьких  структур і підприємців. Вона забезпечує надходження коштів відповідних рівнів і державних цільових фондів. Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України, які формуються за рахунок визначених внесків юридичних осіб незалежно від форм власності та внесків громадян. Під податком, збором, іншим обов'язковим платежем до бюджетів і внеском до державних організацій цільових фондів розуміється обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду. Облік платників податків та інших обов'язкових платежів здійснюється державними податковими адміністраціями. Банки відкривають рахунок платникам податків лише за умови пред'явлення ними документів, які підтверджують, що вони стоять на обліку в державній податковій адміністрації.[10]

Об'єктами оподаткування  відповідно до законодавчих актів України  є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт і послуг), вартість певних товарів, майно юридичних  і фізичних осіб та інші об'єкти. Платники податків та інших обов'язкових платежів зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у визначений час.Подавати до державних податкових адміністрацій декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків (Додаток А).

Місцеві податки і збори, порядок їх оплати встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах граничних  розмірів ставок, установлених законодавством. Суми цих податків і зборів зараховуються  до бюджетів місцевого самоврядування за місцем знаходження платника.

Податки та інші обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства  включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться до їх собівартості, сплачуються незалежно від результатів  фінансово-господарської діяльності. Сума доходу або прибутку, одержана підприємствами або організаціями, їх відділення за кордоном включається  до загальної суми, що підлягає оподаткуванню  в Україні, і враховується при  визначенні розміру податку. Для  прикладу наведемо порядок обчислення податку на дохід (прибуток) підприємницької  структури.[9, c. 219]

Об'єктом оподаткування  підприємницької структури є прибуток. Він включає прибуток від діяльності підприємства позареалізаційних операцій, а також інші доходи, не пов'язані з діяльністю підприємницької організації (дивіденди, проценти, авторські права й ліцензії). Визначення прибутку від реалізації продукції, робіт або послуг проводиться шляхом вирахування одержаної виручки (без податку на додану вартість і акцизного збору), витрат на виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості продукції. Прибуток від посередницької діяльності вилучається із суми комісійних винагород від виконання винагород, а також затрат, пов'язаних із вказаною діяльністю. До складу доходу для цілей оподаткування включаються також кошти, одержані від підприємств-покупців на власні потреби підприємств-постачальників, що не враховані підприємницькими організаціями на рахунок реалізації. До складу доходів від нереалізованих операцій включають доходи, одержані від пайової участі в спільних підприємствах, від здачі майна в оренду, дивіденди з акцій, проценти з облігацій та інших цінних паперів, що належить підприємницькій організації.

Для підприємств, що здійснюють торгівлю купленими товарами і матеріалами, доходами для цілей оподаткування  є різниця між покупкою і продажною  вартістю товарів і матеріалів.

Малі підприємства, віднесені  до таких відповідно до законодавства, створені в сфері промисловості, сільського господарства і будівництва, сплачують податок з доходу в  перший рік діяльності в розмірі 25%, а наступного року - 50% від ставки податку. Кошти підприємств, вивільнені від оподаткування, направляються  на будівництво, оновлення і освоєння нової техніки, формування статутного фонду. В разі невиконання цієї умови, малі підприємства оподатковуються  за підсумками року на загальних підставах. При припиненні діяльності малого підприємства до закінчення трирічного строку оподаткування  проводиться на загальних підставах. При віднесенні підприємства до категорії  малого, враховується загальна чисельність працюючих, включаючи й тих, хто працює по сумісництву та договору підряду.[9, c. 219]

Підприємство має право на одержання податкового кредиту, якщо мале підприємство придбало і експлуатує обладнання, що повністю використовується для науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виконуваних силами самого підприємства, і для захисту природного середовища від забруднення.

Податковий кредит - термінова  відстрочка податку, який належить до сплати підприємством у бюджет в  календарному році. Податковий кредит надається на основі кредитної угоди, що складається підприємницькою  організацією з податковим органом  за місцем реєстрації підприємства за формою, встановленою для укладання  кредитних угод з комерційними банками. 

Підприємницькі структури  зобов'язані допускати службових  осіб податкових органів для обстеження приміщень, пов'язаних з одержанням прибутку (доходу). Слід подавати необхідні  документи і відомості для  перевірок обчислення і сплати податку, відповідні службові особи підприємницьких  організацій зобов'язані підписати  акт перевірки, проведеної податковим органом. В разі незгоди з фактами, викладеними в акті, керівники  повинні подати письмові пояснення  мотивів незгоди. Вони також зобов'язані  виконувати вимоги податкового органу про усунення виявлених порушень законодавства про податки.[11, c. 576]

Платники податку та їх службові особи несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податку до бюджету відповідно до чинного законодавства. Своєчасно  не сплачена сума податку стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені.

Законодавчими актами та інструктивними матеріалами не передбачені пільги щодо оподаткування доходів приватних  підприємств. Так, доходи приватного підприємства, заснованого на власності окремого громадянина з правом наймання робочої  сили, оподатковуються за основною ставкою податку.Не допускається встановлення ставок залежно від виду діяльності або для окремого підприємства.

Звільняється від оподаткування  протягом 5 років доходи і валютна  виручка, одержані підприємством або  новим виробництвом, створеним спеціально для виготовлення нової техніки  з використанням запатентованого  винаходу.

Об'єктом оподаткування  діяльності бізнесових структур, згідно до податкового кодексу України, виступає прибуток, який визначається зменшенням суми скоригованого доходу звітного періоду на суму витрат і суму амортизаційних відрахувань. [11, c. 576]

   Слід відзначити, що зі складу доходу виключаються деякі суми (наприклад, суми акцизного збору, ПДВ, компенсаційні суми за примусове відчуження іншого майна, суми коштів, що надходять у вигляді прямих інвестицій тощо). Тільки вираховування всіх статей, що входять до складу доходу і виключаються з нього, дає змогу визначити скоригований доход.

Не менш важливими є  зміни у складі витрат виробництва  та обігу-суми будьяких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що виготовляються чи купуються  для подальшого використання у власній  господарській діяльності. Ці зміни  відображають особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу витрат платника податку; визначення складу витрат у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, складу витрат на оплату праці; віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні  заходи; додаткове пенсійне забезпечення.

Крім переходу від оподаткування  нормативного прибутку до оподаткування  різниці реальнихдоходів і витрат, законодавством передбачено нові принципи амортизації. Під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів  слід розуміти поступове віднесення на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.[12, c. 360]

У підприємницькій практиці спостерігається необхідність обчислення зразу декількох податків. Наприклад, торговельне підприємство за договором  обміну з метою розширення асортименту  відпускає товари іншому торговому  підприємству. У свою чергу, воно одержує  від останнього товари на таку саму суму. Обидва підприємства застосовують торговельну націнку.

Така операція згідно з  законодавством України є товарообмінною чи бартерною, операцією. Об'єктом оподаткування  в даному разі виступає балансовий прибуток підприємства, що криє в собі прибуток від реалізації продукції, основних фондів нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших  вдів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також від позареалізаційних  операцій.

Прибуток від реалізації визначається як валовий дохід, що і  складається з сум торгових націнок  на реалізовані (продані) товари, зменшений  на суму податку на додану вартість, акцизного збору та частину витрат обігу, які випадають на реалізовані  товари. Визначений у такий спосіб фінансовий результат стає об'єктом  оподаткування.

Платники податку на прибуток, які не мають відповідної документації, сплачують штраф у розмірі 10 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. Якщо протягом 12-місячних податкових періодів платник податку припускається  другого порушення, він сплачує  штраф у сумі 10 неоподатковуваних  мінімумів, помножених на кількість  таких порушень.

Платники податку, які  не подали або несвоєчасно подали податкову декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку  до бюджету, сплачують штраф.[13]

Отже, податкова система України за досить короткий період зуміла перейняти деякі аспекти зарубіжного досвіду щодо оподаткування підприємств , про що свідчить прийняття новго Податкового кодексу України та формування нових державних органів щодо системи оподаткування.

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ ВПЛИВУ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ  НА ФІНАНСОВИЙ  СТАН ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Вплив прямих  податків на фінансовий стан  підприємств

Пряме оподаткування в  Україні базується на чотирьох основних видах податків: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, земельний податок та податок на нерухомість, збір за першу реєстрацію транспортного засобу. [14, c. 37] Рівень прямого оподаткування в Україні останніми роками мав тенденцію до зниження.

Доля податку на прибуток в доходах бюджету втричі перевищує  долю податку з доходів фізичних осіб, а в країнах з ринковою економікою навпаки. Вагомою причиною такого становища є низький рівень життя більшої частини населення  країни, особливо рівень заробітної плати.

Прямі податки впливають  на такі показники фінансово-господарської  діяльності підприємства, як ціна продажу  продукції, дохід від реалізації продукції, собівартість продукції, операційний  прибуток, чистий прибуток підприємства, швидкість обертання обігових коштів, на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємців щодо будь-якої діяльності – операційної, інвестиційної чи фінансової. Рівень цього впливу залежить від системи прямого оподаткування – самих податків, рівня їх фіскальності, методів їх справляння, стабільності та досконалості системи. [29]