Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Декабря 2013 в 19:19, курсовая работа
Податкова система кожної країни відображає специфічні умови соціально-економічного розвитку країни. Це рівень розвитку економіки і соціально-економічної сфери, її зовнішня і внутрішня політика, географічне положення і кліматичні умови, традиції народу і багато інших чинників. Не може бути держав з тотожними системами оподаткування.[4]
Україна досить довгий шлях введення податків до економіки, що стало джерелом формування бюджету та регулятором підприємницької діяльності. Одним з провідних законів, що регулює податки та податкову систему в Україні є: Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-12, який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки, збори (обов`язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обов’язки та відповідальність платників.[9]
Вступ…………………………………………………………………….
1. Історія формування податкової системи:
1.1 Системи податків Київської Русі;…………………………………….
1.2 Грошова, натуральна данина Литовсько-Польської доби;………….
1.3 Податки Козацької держави(1648-1654);………………………….
1. Сучасні податкові системи країн світу;……………………………..
2. Система оподаткування України;………………………………………
3. Реформування податкової системи:
4.1 Шляхи оптимізації податкової політики;…………………………….
4.2 Відповідальність, штрафні санкції щодо боржників;……………….
4.3 Облік визнаних економічних санкцій;………………………………..
1. Державна податкова служба в Україні;………………………………..
Висновки……………………………………………………………………
Література………………………………………………………………….
Із встановленням феодальної роздробленості княжі доходи стали значно обмеженішими. Податки осіли на місцях. Через брак коштів значно скоротилося постійне військо. Загальнодержавні збройні сили в основному складались з ополчення васалів. Встояти проти сильного ворога було проблематично, що й призвело пізніше до катастрофи.
1.2 Грошова,
натуральна данина Литовсько-
У першій половині 14століття
більшість українських земель(
На українських землях була введена польська податкова система, за якою шляхта (1374р.) і маєтки католицької церкви(з 1381р.) були звільнені від оподаткування. Королі зреклися права накладати податки. Коронний скарб поповнювався лише прибутками із зобов’язань сільського і міського населення, з королівських земель та самоуправління міст, яким було надано магдебурзьке право.
Найширші маси сільського
і частково міського населення були
зобов’язані до панщини, натуральної
данини і грошових чиншів та інших
оплат безпосередньо своїм
З 1557року на українських землях, відповідно до закону короля Сигізмунда ІІ Августа «Устави на волоки», проводиться земельна реформа. Метою її була переоцінка державних, громадських і селянських грунтів та зрівняння селян у власності та повинностях.
Селянство було антиподом шляхти: чим більше шляхта здобувала прав та багатства, то більше втрачало їх і убожіло селянство. Цей процес характеризує весь перший період литовсько-польської доби і закінчується Люблінською унією – закріпленням селян усіх категорій, що знайшло правове закріплення в ІІІ Литовському статуті.
З 16століття під впливом польського права відбувається еволюція права землеволодіння селян. Селянська земля починає належати панам або державі. У судах частіше заперечується право селянина продавати свій грунт. Цю практику у 1588році затвердив ІІІ Литовський статут.
Одиницею поземельного податку
стає лан або волока(16.8-25га). Причому
податок платили грішми(від
Щоб прибрати наш край до своїх рук, польські комісари робили описи українських земель. Це описи 1552р., 1616р., 1622р., 1636р., що донесли до нас багатий історичний матеріал. Так, на прикладі Остерської землі, люстрація 1552року дає лише частковий опис. За описом 1616року фігурують лише Літки та Літочки, які майже не платять податків та не виконують повинностей. Наступний опис 1622року подає цілий ряд сіл, слобод, які були щойно засновані, і з цієї причини теж не платили податків. При чому інспектори комісували лише села по Десні, тому що їх підкупала місцева знать, і вони не показували села, розташовані далі від ріки.
У кінці 16століття – на початку
17століття широкого розповсюдження в
Речі Посполитій, тобто на Україні,
набула практика здавання збору надзвичайних
і міських податків в оренду. Орендарями,
в основному, виступали євреї. Подібна
практика значно збільшила нерівність
і зловживання при зборі
Саме в ході визвольної
війни козацька старшина на чолі з
Богданом Хмельницьким намагалась відродити
українську державність, створити свою
податкову систему. Колишні королівські
та інші звільнені великі земельні
маєтки та прибутки з них йшли до
козацької військової скарбниці, якою
спершу завідував сам гетьман, а
потім окремий генеральний
1.3 Податки
Козацької держави (1648-
Головними джерелами прибутку Війська Запорізького низового, крім природного багатства чорноземного краю, були: воєнна здобич, зовнішня торгівля, продаж вина, платня від перевозів, подимний податок, і, врешті, царське хлібне і грошове жалування.
Першим і прямим джерелом прибутку запорожців була здобич, добута ними на війні з турками, татарами й поляками. Вирушаючи в кожний похід, запорізькі козаки складали присягу перед святим Євангелієм, що жоден із них нічого не приховає із воєнної здобичі, а все добуте доставить у курінь для поділу між усім товариством.
Другим джерелом прибутків Війська Запорозького була найрізноманітніша торгівля: зовнішня і внутрішня. Усі торговці, купці й промисловці, що вивозили й привозили товари у Січ, торгували ну слободах, селах і зимівниках, вносили певну платню у військову скарбницю або на військову старшину: від куфи борошна чи продуктів – карбованець; від риби впійманої в Бузі, три перші десятки «паколі» – на полковника, писаря й осавула, які були при рибних заводах, та чотири інші десятки – на січову старшину. Якщо ж рибу продали чи втратили, не віддавши від неї частку на військові чини, то рибалка сплачував її вартість грошима. Щоб брати мито з купців, на всіх запорізьких базарах були особливі начальники, військові кантаржії: вони стежили за правильністю мір і ваг, призначали ціну на привезений товар і збирали мито з купців у військову скарбницю.
Велике мито давали шинки, що були поширені на землі запорозьких козаків. Через свою життєву свободу всі запорозькі козаки мали право варити мед, пиво й продавати спиртні напої. У документах січового архіву 1770року у всіх володіннях козаків налічувалося 370 шинків.
Крім того, з валок, що приїжджали в січ з України, Криму й Польщі, якщо вони привозили біле вино чи горілку, також брали мито на церкву і старшину: з кожної куфи – по карбованцю; крім грошей брали і так зване «поставне вино» – по одному відру, яке в козаків називалось квартою, з того, хто продав вино чи горілку, або з того, хто сам купував їх, – загальною кількістю 7 відер. Лише той, хто сплачував це мито, міг продавати свій товар, та й то за ціною, визначеною Кошем.
Важливим джерелом прибутків козаків було також «мостове», тобто платня з проїжджих купців, торговців, промисловиків і чумаків за перевіз через річки. Так само за безпеку в дорозі, за конвоювання з військовим пірначем чи булавою, а більше з прикріпленою до булави військовою печаткою.
Козаки та їх старшина за
військову службу відстоювали свій
привілей – звільнення від податків,
їх сплачували лише селяни та міщани. Головний
грошовий податок, який січові власті
стягували з посполитих, називався
«військовим окладом». Цей податок
був основним прибутком Коша Запорозької
Січі. Козацька скарбниця у дуже
незначній частині
Ці податки були організовані у свого роду державні монополії, так звані оренди. Власники цих підприємств не могли продавати свою продукцію вроздріб, а доставляли їх за твердими цінами орендарям, які платили державі визначений податок.
Немалу частку військових
прибутків становив «димовий» податок,
який запорізькі козаки збирали з
так званих «сиднів», що вважались
підданими козацького товариства. Цей
податок був постійним і
Військовими доходами розпоряджалась скарбова канцелярія під керівництвом генерального підскарбія. Інтендантурою в полках завідували комісари, яких не прираховували до старшини; вони отримували окремі доручення на час потреби; доставляли харчі, дбали про квартири для війська, а також займалися збором податків. Допомагали їм комісарські десятники. [2]
2. Сучасні податкові системи країн світу
Податкова система Великобританії
Бюджетні відносини. До бюджетних
відносин причетні прем’єр-міністр, міністерства,
казначейство, парламент. Казначейство,
як головний урядовий орган з фінансових
питань відає управлінням і
Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління мита та акцизів.
Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня поточного року і закінчується 31 березня наступного року. При розробленні проекту бюджету кабінет враховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювались. До основних положень належать: зростання валового національного продукту, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціни на основні продукти, зокрема на нафту, рівень податкових ставок.
Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів та видатків здійснюється згідно з національними рахунками на основі європейської системи рахунків 1995року.
Податок на доходи. Вперше був застосований у 1799році як тимчасовий засіб з метою фінансування військових потреб. Застосовується шедулярна форма стягування податку, яка передбачає розмежування податку на частини залежно від походження доходу. Таких шедул є 6, і кожна має особливий механізм оподаткування.
А. Доходи від майна: від власності на землю, від будівель і споруд, квартирна плата
від здавання квартир в найм.
Б. Доходи від лісових масивів, що використовуються в комерційних цілях.
В. Доходи від державних цінних паперів.
Г. Доходи від комерційної діяльності:
- доходи від ділових операцій;
- доходи від приватної професійної діяльності;
- отримані відсотки й аліменти, які підлягають оподаткуванню;
- доходи від цінних паперів. Які знаходяться за кордоном;
- доходи від майна,
- усі інші доходи, наприклад гонорар;
Д. Заробітна плата, пенсії, допомоги, інші трудові доходи.
Е. Дивіденди та інші виплати, які здійснюють компанії Великобританії на користь
працівників.
Справляння податку
Діють три категорії податку на доходи, які застосовуються після особової та сімейної знижки: 20% – після 2,5 тис фунтів стерлінгів, 25% – від 2,5 до 23,7 тис фунтів стерлінгів, 40% – після 23,7 тис фунтів стерлінгів доходу з розрахунку на рік.
Акцизи. Стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, сидру, а також з ігорного бізнесу. Ставки акцизів на деякі товари: на бензин (за 1л) 0,3314 і 0,2832 фунтів стерлінгів; на сигарети – 20% від роздрібної ціни плюс 52,33 Фунтів стерлінгів за 1000шт; на спиртні напої (за 1л чистого спирту) – 19,81 фунтів стерлінгів.
Податок на реєстрацію автомобілів.
Ставка податку при реєстрації легкового
автомобіля становить 130 фунтів стерлінгів
на рік. [8]
Податкова система Греції
Податок на додану вартість. Стандартна ставка на початок 2003 року 18%. Знижені ставки: 4% (на книги і періодичні видання) і 8% (на сільськогосподарську сировину і продовольство, медикаменти і медичне устаткування, водопостачання і пасажирський транспорт, послуги охорони здоров`я, спортивні і культурно-видовищні заходи, готельні та деякі інші послуги). Для острівних територій у деяких префектурах передбачені знижки на 30%. Від обкладання ПДВ звільняються банківські, страхові і юридичні послуги, послуги державної почти і суспільного радіо телебачення.
Акцизи. Стягуються акцизи з нафтопродуктів, тютюну і тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, солоду, легкових авто, а також окремих операцій банків та страхових компаній. Ставки акцизів на деякі товари: на сигарети(за 1000шт) – 57,5% від роздрібної ціни; на етиловий спирт (за 1л) – 151,2 тис драхм; на лікерні вина – 12,4тис драхм; на легкові автомобілі – від 10% до 75% залежно від об’єму циліндру двигуна.
Податок на доходи фізичних
осіб. Стягується по прогресивній шкалі:
мінімальна ставка 5%, максимальна –
40%. Резиденти сплачують податки
з усіх доходів, отриманих ними в
Греції та за рубежем; нерезиденти –
тільки з доходів у Греції. У
число оподатковуваних
Податок на доходи юридичних осіб. Стандартна ставка 35%. Оподатковуються доходи грецьких компаній з обмеженою відповідальністю, державних і муніципальних комерційних підприємств, кооперативів та їхніх асоціацій, іноземних комерційних підприємств у будь-якій їх формі. А також із грецьких та іноземних організацій, що не мають на меті одержання прибутку, включаючи фонди усіх видів. Іноземні підприємства та організації, що роблять фінансове та науково-технічне сприяння, або які приймають участь в здійсненні державних чи приватних проектів у Греції, мають пільги при сплаті цього податку.[7]