Звіт з практики на ТОВ "Поділля"

1 - ЗАТ «Волинська фондова  кампанія» ;

2 - ТОВ «Агротех»; 

3 - ТОВ «Амако»; 

4 - ТОВ «Ерідон Тех» ;

5 - ТОВ « Украгрозапчастини»;

6 - ТОВ «Холмер Україна» ;

7 - .ПП Компанія " Юнітранс  Агро";

8 -  ПП компанія «Агросвіт»;

9 -  . ЗАТ «Полісся;

10 - ПП «Миколаївський  завод мін. добрив»;

11 - ПП «Львівський завод  мін. добрив;

12 - ЗАТ «Лужний»

Оцінюючи данні рисунка 1.1, можемо зробити висновок, що майже усі постачальники нашого підприємства знаходяться у секторі А, що свідчить про стабільну договірну політику та стабільність постачань у майбутньому. На таких постачальників підприємство може надійно покладатись і активно співпрацювати з ними. Проте в результаті дослідження було виявлено постачальника, який знаходиться в секторі В – це ТОВ «Ерідон Тех», ПП компанія «Агросвіт», ЗАТ «Полісся. Отже підприємство повинно по можливості змінити цих постачальників, адже ділові відносини з ним можуть створювати певні труднощі.

5. Споживачі

Основними споживачами сільськогосподарської  продукції є посередники, які  скуповують і перепродають продукцію, а також переробні підприємства: Шепетівський цукровий завод, Славутський солодовий завод, ТОВ “Шепетівський м`ясо комбінат» та інші.

Отже, можна зробити висновок, що на ринку існує велика кількість  конкурентів, проте і підприємств  переробників і посередників, що перепродують аграрну продукцію також багато. Товарів замінників дуже мало. Головною загрозою для товариства є великі аграрні корпорації, що витісняють ТОВ «Поділля+» з ринку.

У кожній сфері і галузі економіки ринок має певні  особливості. Стосовно аграрного ринку  такими є: наявність особливого об’єкта купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення; сезонність виробництва в рослинництві, що зумовлює нерівномірність, а точніше, сезонність пропозиції його продукції, а відповідно, істотне коливання ринкових цін на неї.

Щодо складових аграрного  ринку, то, виходячи із зв’язків сільського господарства з першою й третьою сферами АПК, а також купівлі-продажу землі, він охоплює три види ринків. По-перше, ринок засобів виробництва сільськогосподарського призначення, на якому аграрні виробники їх купують. По-друге, ринок продукції сільського господарства, де сільгоспвиробники виступають як продавці виробленої ними продукції. З погляду виду споживання вона може продаватися переробним підприємствам як сировина або безпосередньо домашнім господарствам як життєві блага. По-третє, ринок землі, якщо його допускає законодавча влада тієї чи іншої країни. Крім того, за умови існування «капіталістичних» відносин у сільському господарстві, тобто відносин найму працівників, тут функціонує і ринок праці, а точніше робочої сили.

Власне аграрним ринком прийнято вважати ринок, на якому сільгоспвиробники реалізують свою продукцію. Оскільки вона різноманітна, то у складі аграрного ринку виділяють багато ринків, наприклад, ринок зерна, молока, м’яса тощо. На аграрному ринку (до речі, як і на будь-якому іншому) функціонують два суб’єкти: продавці сільгосппродукції і її покупці. Такий підхід, зрозуміло, є досить узагальненим. При більш конкретному підході продавцями на аграрному ринку є всі господарюючі суб’єкти, що реалізують товарну продукцію.

Для сільського господарства характерним є низький рівень концентрації виробництва, відповідно, неможливість виникнення тут олігополій, а тим більше, монополій. У суміжних з ним першій і третій сферах АПК вони нерідко наявні. А тому для сільського господарства характерні монопольно високі ціни з боку підприємств першої сфери АПК і монопольно низькі – з боку  третьої сфери АПК. Таке явище, як вже зазначалося нами, отримало назву «диспаритету», або «ножиці» цін щодо сільського господарства. Воно притаманне практично всім країнам світу, хоча вирішується ця проблема порізному.

Оцінити стабільність зв`язків  можна за допомого аналізу кількості  отриманих і виконаних договорів.

Таблиця 1.4 – Кількість отриман і виконаних договорів

	Кількість оформлених договорів		Абсолютне відхилення (+,-)	Кількість виконаних договорів		Абсолютне відхилення (+,-)
	2010 р.	2011 р.		2010 р.	2011 р.
Партнери	15	17	2	16	17	1

 

Отже, товариство користується довірою  і є надійним партнером.

ТОВ «Поділля» не займається експортом своєї продукції. Щодо можливості здійснення ЗЕД - дуже мала. Для цього необхідні великі інвестиції і закордоні портнери. А так  як підприємство не є великим, зацікавити потенційних інвесторів дуже важко.

 

2. Управління організаційною підсистемою підприємства

 

Організаційно підприємство є виробничою одиницею економіки  країни з певними внутрішньою  структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування та розвитку. Організаційна  підсистема підприємства охоплює виробничу (рисунок 1.2) та організаційну структуру управління підприємством та його підрозділами (рисунок 1.3), а також зв’язки між виробництвом та управлінням, між підприємством та зовнішніми організаціями.

 

 

 

 

 

ТОВ “Поділля+”

Допоміжне виробництво

Основне виробництво

Обслуговуюче

Складське господарство

Транспортне господарство

Ремонтне господарство

 

 

го

Підрозділ по виробництву м'ясної продукції

 

Ветеринарне господарство   

Склад по зберіганню мясної   продукції

 

Склад по зберіганню  молочної  продукції

Автопарк

Електроремонтні майстерні

 

 

Механічна дільниця

 

Ветеренарна аптека

 

Підрозділ по виробництву молочної продукції

 

Ветеринарна лікарня

 

 

 

Рисунок 1.2  – Організаційно-виробнича структура підприємства

Система управління  ТОВ “Поділля+”охоплює всі сторони виробничо-господарської та соціальної діяльності і забезпечує його ефективне функціонування.

Загальні збори

Генеральний директор

 

Відділ по виготовленню молока

Технолог

Директор з виробництва

 

Відділ по виготовленню м'яса

Зоотехнічний відділ

Головний інженер

Інспектор з кадрів

Головний бухгалтер

Виробничий відділ

Центральна бухгалтерія

Відділ головного механіка

 

 

Рисунок 1.3 -  Схема організаційної структури управління підприємства

Апарат управління ТОВ «Поділля+”  має лінійно-функціональну структуру управління. Агент по маркетингу

Агент по маркетингу

За цієї структури функціональні  служби уповноважені управляти роботою  служб нижчого рівня. Делегуються  не лінійні, а функціональні повноваження. Лінійно-функціональна структура (ЛФС) забезпечує такий розподіл праці  при якому лінійні ланки управління повинні приймати рішення, а функціональні  – консультувати, планувати.

Така структура управління має певні переваги: простота керівництва, відсутність дублювання функцій, які  особливо помітні за умов серійного  виробництва. Недоліки лінійно-функціональної структури: складність регулювання відносин лінійних і функціональних керівників; в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників; така структура здійснює опір змінам в організації. Дотримуючись усталених правил, менеджери нижчих рівнів усі свої дії узгоджують з вищим керівництвом.

На основі таблиці 1.5, яка наведена нижче розглянемо зміни в чисельності працівників апарату управління протягом останніх 3 років.

Таблиця 1.5 – Структура та склад апарату управління підприємства за 2010-2012 рр.

№ п/п	Ланки управління	Кількість, осіб			Абсолютне відхилення (+,-), осіб
		2010 р.	2011р.	2012р.
I. Структура центрального апарату  управління
1	Директор та його заступники	2	2	2	0	0
2	Головні спеціалісти	3	3	3	0	0
3	Бухгалтерія	4	4	4	0	0
4	Інспектор з кадрів	1	1	1	0	0
Разом		10	10	10	0	0
II. Структура складу апарата  управління цехів та дільниць
1	Начальник дільниць	4	4	3	0	-1
2	Інженер-механік	3	2	2	-1	0
3	Технолог	1	1	1	0	0
Разом		8	7	6	-1	-1
Всього		18	17	16	-1	-1

До категорії спеціалістів відносять: головний інженер, головний агроном, головний бухгалтер, головний зоотехнік. До відділу  бухгалтерії  відносять: бухгалтер по ЗП, бухгалтер по використанню пального, бухгалтер по закупівлям, бухгалтер по угодам і помічник головного бухгалтера, бухгалтер по оплаті праці, бухгалтер по тваринництві. Відділ кадрів складається з одного працівника, який спеціалізується на роботі з персоналом. Начальник дільниць: зоотехнік, начальник автопарку, начальник  відділу по вирощуванні сільськогосподарських культур, начальник складського господарства. Інженер-механік: старший енергетик, інженер по ремонту.  Технолог: агроном по кормо- виробництву.                                             

Отже, розглянувши дану таблицю  ми бачимо, що структура централізованого апарату управління по роках не змінювалася  у 2010-2011 роках, вона складала 10 чол. Це можна пояснити якісною і необхідною працю керівників центрального апарату управління. Ці працівники мають великий стаж роботи на цих посадах і є незамінними  у товаристві. Структура апарату управління цехів  зазнала незначних змін, вона зменшилась на 1-го чоловіка кожного року, що являє собою негативну тенденцію в  управлінні. Звільнення одного начальника дільниці у 2011 році відбулося через закриття скорочення посади агроном по кормо-виробництва. Обов’язки цього керівника виконує головний агроном. А у 2010-2011 рр. відділ механіків зняв з обліку посаду головного заправника, обов’язки передали на певний період підрядному робочому.         

Проаналізуємо структуру  управлінських робітників за допомогою таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 – Структура управлінських працівників за категоріями у динаміці за 2010-2012рр.

Категорія управлінських працівників	Дані за роками, осіб			Темпи зміни відносно базового року, %
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011
Керівники (лінійні та функціональні	6	6	5	100	75
Спеціалісти	10	9	8	90	88
Технічні виконавці	2	2	2	100	100
Всього	18	17	16	94	94