Управління якістю та конкурентоспроможністю продукції

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП......................................................................................................3

Розділ 1. Функції, типові завдання та уміння, якими повинен володіти менеджер з метою забезпечення конкурентоспроможного розвитку підприємства......................................................................................................5

1.1. Розробка стратегічних  напрямів розвитку підприємства.............10

1.2. Планування і прогнозування  діяльності підприємства.................13

1.3. Розробка і впровадження нововведень...........................................14

1.4. Формування оптимального  асортименту продукції......................16

Розділ 2. Прийняття управлінських рішень ..............................................19

2.1.Організація та раціоналізація робочих місць......................................21

2.2. Розробка ефективних  систем мотивації та оплати  праці..................22

2.3. Організація антикризового управління...............................................23

Розділ 3. Управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.....26

3.1.  Здійснення збутової та комерційної діяльності.................................27

3.2. Формування іміджу  підприємства..................................................32

3.3 Контроль виконання управлінських рішень....................................35

ВИСНОВКИ............................................................................................39

СПИСКИ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..........................................40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Функції, типові завдання та уміння, якими повинен володіти менеджер з метою забезпечення конкурентоспроможного розвитку підприємства: на управлінський процес багато в чому впливають наступні фактори: особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер), поведінка менеджера (звички, психологія, лояльність тощо), середовище управління. Менеджери у сфері управління персоналом повинні бути ознайомленими з аспектами роботи компанії — інвестиціями, маркетингом, рекламою, контролінгом, застосуванням сучасних інформаційних технологій, інноваціями.

Розробка стратегічних напрямів розвитку підприємства:

Стратегія підприємства – це процес формування генерального перспективного напрямку розвитку підприємства на основі визначення якісно нових цілей, узгодження внутрішніх можливостей підприємства з умовами зовнішнього середовища та розробка комплексу заходів, які забезпечують їх досягнення. В свою чергу стратегічне планування – це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства.

Планування і прогнозування діяльності підприємства.

Прогнозування розвитку підприємства - процес розробки прогнозів, що ґрунтується на наукових методах пізнання економічних явищ, наукове обґрунтування можливих якісних і кількісних змін стану підприємства в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Розробка і впровадження нововведень.

Серед суб'єктів, які займаються впровадженням і виробництвом нововведень, як правило, виділяються великі фірми, що мають гарну ресурсну базу, кваліфіковані кадри і певні позиції на ринках. У Західній Європі накопичений великий досвід інноваційного розвитку, хоча дослідники безпосередньо не пов'язують розмір фірми із кількістю винаходів.

Формування оптимального асортименту продукції.

Формуванню товарного асортименту передує розроблення асортиментної концепції. З останньою ототожнюють побудову оптимальної асортиментної структури товарного пропонування. Мета асортиментної концепції полягає в тім, щоб спрямувати підприємство на випуск товарів, які найбільше відповідають структурі та різноманітності попиту конкретних покупців.

Управління персоналом.

Управління — це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку в зв'язку зі зміною обставин. Управління людьми (менеджмент) - більш складніший вид діяльності ніж управління машинами чи приладами.

Організація та раціоналізація робочих місць.

Організація робочих місць — це підпорядкована цілям виробництва система заходів щодо їх оснащення засобами і предметами праці, планування, розміщення їх у певному порядку, обслуговування й атестації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

Розробка ефективних систем мотивації та оплати праці.

Мотивація результатів праці та поведінки персоналу — це управління змістом і процесом мотивації трудової поведінки, залучення персоналу до процесу управління в організації, застосування нематеріальних заходів: згуртування колективів, формування і розвиток організаційної культури, застосування ефективних стилів і методів керівництва, формування і збереження нормального морально-психологічного клімату,  матеріальне стимулювання праці.

Прийняття управлінських рішень

У процесі постійного здійснення управлінської діяльності відбувається типізація рішення зокрема, воно може бути: стандартним, при прийнятті якого існує фіксований набір альтернатив; бінарним (так або ні); багатоваріантним (є дуже широкий спектр альтернатив); інноваційним, коли потрібно почати дії, але немає прийнятних альтернатив тощо.

Організація антикризового управління.

Управління персоналом в умовах кризового стану організації представляє собою різнобічну, ретельно сплановану і продуману діяльність, що спирається на систему науково обґрунтованих принципів, мистецтво управління і здоровий глузд підприємців і менеджерів.

Управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.

Управління конкурентоспроможністю продукції має забезпечити максимальне використання можливостей виробництва й орієнтацію його на задоволення наявних і потенціальних вимог споживача, а якість є її основною ознакою.

Здійснення збутової та комерційної діяльності.

Планування збутової діяльності підприємства полягає в тому, щоб доводити товари до споживача в тому місці, в тій кількості і такої якості, які потрібні.

Формування іміджу підприємства.

Імідж компанії формується за допомогою наступних елементів:якість продукту, реклама, суспільна діяльність, зв'язки з засобами масової інформації, зв'язки з інвесторами, відношення персоналу до роботи і його зовнішній вигляд.

Контроль виконання управлінських рішень.

Контроль за виконанням рішень є заключною (завершальною) стадією управлінського циклу. Він приймає форму зворотного зв’язку, за допомогою якої можна одержати інформацію про виконання рішення і досягненню організацією поставлених цілей.

  
РОЗДІЛ 1

 

Функції, типові завдання та уміння, якими повинен володіти менеджер з метою забезпечення конкурентоспроможного розвитку підприємства

 

1 .1. Розробка стратегічних  напрямів розвитку підприємства

 

 Менеджмент — це вміння та адміністративні навики організувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників).Управління — це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку в зв'язку зі зміною обставин. Управляти (керувати) можна автомобілем, конвеєром, технологією тощо. Складовим елементом управління є менеджмент, під яким розуміють цілеспрямовану дію на колектив працівників або окремих виконавців для виконання поставлених завдань та досягнення визначеної мети. Управління людьми (менеджмент) - більш складніший вид діяльності ніж управління машинами чи приладами. Принципи правління персоналом наведені в таблиці нижче(табл.1.1.)

Таблиця 1.1.

Принципи управління персоналом

Назва принципу	Зміст принципу
1	2
Принцип зумовленості функцій управління персоналом цілями розвитку організації	Функції управління персоналом формуються і змінюються не довільно, а відповідно до потреб і цілей розвитку організації
Принцип первинності функцій управління персоналом	Структура кадрової служби, кількість фахівців з управління персоналом і вимоги до них залежать від кількості, змісту і складності функцій управління персоналом

 

 

 

Продовження таблиці 1.1.

1	2
Принцип спадковості	Тимчасове вибуття окремих працівників не повинно припиняти процесу здійснення функцій керівництва. Для цього кожен менеджер і фахівець повинні бути в змозі виконати функції своїх підлеглих.
Принцип прогресивності	Технології управління персоналом повинні відповідати провідним вітчизняним і зарубіжним стандартам
Принцип перспективності	При формуванні системи управління необхідно враховувати перспективи розвитку організації
Принцип системності	При прийнятті кадрових рішень потрібно брати до уваги всі фактори, які впливають на організацію (зв'язки із діловими партнерами, проблеми в інших сферах діяльності підприємства)
Принцип оперативності	Своєчасне прийняття рішень щодо управління персоналом, які попереджають чи оперативно усувають відхилення
Принцип оптимальності	Багатоваріантна проробка варіантів кадрових рішень і обґрунтований вибір найбільш раціонального рішення
Принцип науковості	Заходи і рішення щодо управління персоналом повинні ґрунтуватися на досягненнях науки в галузі управління
Принцип багатоаспектності	Управління персоналом по вертикалі і горизонталі може здійснюватися за різними каналами: економічним, адміністративно-господарським, правовим
Принцип прозорості	Кадрові рішення повинні прийматися на основі відомих для всіх принципів і стандартів, правил, регламентів
Принцип комфортності	Система управління персоналом повинна забезпечувати сприятливі умови для обґрунтування, розробки і реалізації кадрових рішень

 

Функції менеджера.

Функції менеджера пов’язані з прийняттям рішень, інформаційних ролей, міжособистісних ролей. Професійність менеджера полягає у наявності спеціальних знань та навичок у сфері управління організації та на здатності до роботи з людьми в різних галузях. На Заході керівники займаються в основному стратегічним управлінням, а оперативним – команда помічників. У нас керівники займаються всім. Звідси й низька ефективність багатьох принципів управління. Менеджер – це професійний керівник, адміністратор, начальник відділу, який пройшов підготовку в сфері менеджменту й регулярно підвищує кваліфікацію. Вимоги до менеджера: здатність делегувати владу, комунікабельність, доступність, професіоналізм. Всі менеджери мають можливість розвивати і підвищувати ефективність своєї роботи. Класичні функції менеджера: планування і прогнозування, підбір і оцінка персоналу, навчання і адаптація, інформування, мотивація і активізація співробітників, організація і адміністрування, розподіл задач, контроль, пошук і прийняття рішень (у вузькому смислі), управлінський вплив, представницька функція.

В сучасних умовах розвитку ринкового середовища та зростаючої мінливості характеру діяльності підприємства виникає необхідність стратегічного підходу до управління зокрема до планування діяльності підприємства. Стратегія підприємства – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи для їх досягнення, таким чином, що підприємство має спільний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія розвитку підприємства – це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування. В свою чергу стратегічне планування – це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства. Розробка стратегій підприємств – це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства. Найбільш визначальним та суттєвим рішенням при стратегічному плануванні є вибір цілей діяльності підприємства. Існує система стратегічних цілей, яка має певні вимоги до себе.

Система стратегічних цілей:

• повинна бути багаторівневою – це означає, що повинна бути визначально головна ціль та ряд підрядних цілей;
• неоднорідно за періодом часу;
• різноманітною за змістом або предметом відображення, тобто має бути вказано конкретне виробництво, інвестиційна діяльність;
• нерівнозначною за об’єктом характеристики.

Основними етапами стратегічного планування на підприємстві є:

• визначення місії підприємства;
• формулювання стратегічних цілей;
• аналіз зовнішнього середовища та оцінка актуальності і реальності діяльності підприємства;
• аналіз потенціалу підприємства, перспектив його розвитку;
• вибір генеральної стратегії;
• аналіз стратегічних цілей;
• розробка функціональних та ресурсних стратегій;
• впровадження, контроль та оцінка результатів вибраної стратегії.

 Після визначення місії підприємства починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим і найбільш важливим кроком при цьому є вивчення зовнішнього середовища діяльності підприємства. Аналіз зовнішнього середовища – це процес безперервного спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх чинників по відношенню до підприємства для того, щоб своєчасно і якомога конкретніше визначити позитивну та негативну дію зовнішніх чинників, якими є політичні, економічні, науково-технічні, соціальні, міжнародні і т.п. Слід відмітити, що при розробці та здійснення стратегії значне місце посідає аналіз ринкових чинників, які безпосередньо впливають на діяльність підприємства, тобто розглядають попит, пропозицію, кон’юнктуру та рівень конкуренції за певною системою показників. Весь цей процес має назву в економіці – стратегічна діагностика.