Управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

Спонтанне фінансування можна розглядати як спосіб кредитування діяльності підприємства, що ґрунтується на використанні системи знижок. При цьому таке кредитування не потребує забезпечення, має відносно довгий строк для пільгових розрахунків.

Факторинг – це унікальний комплекс рішень, що дозволяє максимально підвищити ефективність ведення бізнесу та отримати додаткові переваги від обслуговування дебіторської заборгованості банком. Послуга факторингу полягає в тому, що клієнт переуступає банку свою дебіторську заборгованість, а банк одразу оплачує клієнту значну частку цієї заборгованості. Залишок коштів банк повертає клієнту після сплати боржником переуступленої дебіторської заборгованості.

Облік векселів, які надаються покупцями продукції, являють собою фінансову операцію по продажу їх банку або другому фінансовому інституту, другому суб’єкту господарювання по визначеній (дисконтній) ціні, яка встановлюється в залежності від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка включає: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик в разі сумнівної платоспроможності векселедавця. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказаного векселя.

 Форфейтинг являє собою фінансову оперативність по експертному товарному кредиту шляхом передачі (індосамента) переказного векселя на користь банка зі сплатою банку комісійної винагороди. Банк бере на себе зобов”язання щодо фінансування експертної операції шляхом сплати по обліковому векселю, який гарантується наданням авалю банка держави імпортера. В результаті форфейтування заборгованість покупця по товарному кредиту трансформується в заборгованість фінансову (на користь банку). По суті форфетинг об’єднує елементи факторинга і обліку векселів. Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових експортних поставок і дозволяє експортеру негайно отримати грошові кошти шляхом обліку векселів. Водночас його недоліки є значна вартість цих операцій.

           Ефективне управління дебіторською  заборгованістю підприємства неможливе  без всебічного й об'єктивного  аналізу інформації про зміни, що впливають на розмір дебіторської  заборгованості, з метою оцінювання  можливих коливань фінансових  результатів і збереження необхідного  рівня платоспроможності.

Методологія проведення аналізу та результати аналізу повинні розкривати взаємозв'язок між інформацією про стан дебіторської заборгованості за звітний період, загальним напрямом зміни суми дебіторської заборгованості, прийнятими рішеннями, що дає можливість оцінити результати діяльності суб'єкта господарювання, ефективність управлінських рішень за минулі періоди та спрогнозувати діяльність суб'єкта на майбутній період. На основі фінансової звітності приймаються управлінські рішення, отже, якість рішень залежить від якості використовуваної інформації за результатами аналізу.  З метою виявлення пропозицій щодо покращення діяльності підприємства в першу чергу проведемо факторний аналіз зміни рентабельності власного капіталу з метою виявлення чинників, що вплинули на коефіцієнт.

З метою проведення факторного аналізу рентабельності власного капіталу перетворимо формулу (2.10) таким чином [16]:

 

                                                 (3.1)

 

де а – рентабельність продажу;

    б – коефіцієнт  фінансового левериджу;

    в - коефіцієнт  поточної заборгованості;

    г – коефіцієнт  покриття;

    д – коефіцієнт  оборотності активів.

 

В таблиці 3.1 проведемо розрахунок показників, за допомогою яких буде проводитись факторний аналіз рентабельності власного капіталу.

 

Таблиця 3.1 – Розрахунок показників для проведення факторного аналізу рентабельності власного капіталу

Показник	Методика розрахунку	Значення		Зміна значень
		2010р. (п)	2011р. (з)
1	2	3	4	5
Рентабельність продажу		0,17	0,2	0,03
Коефіцієнт фінансового левериджу		3,14	3,48	0,34
Коефіцієнт поточної заборгованості		0,35	0,42	0,07
Коефіцієнт покриття		0,45	0,28	-0,17
Коефіцієнт оборотності активів		1,3	1,1	-0,2
Коефіцієнт рентабельності		0,11	0,09	-0,02

 

Визначимо загальну зміну рентабельності власного капіталу [16]:

 

                                               (3.2)

 

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу внаслідок зміни прибутковості продажу за формулою [16]:

 

                                 (3.3)

 

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу внаслідок зміни коефіцієнта фінансового левериджу [16]:

 

                                 (3.4)

 

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта поточної заборгованості [16]:

 

                                 (3.5)

 

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни загальної ліквідності підприємства:

 

                                 (3.6)

 

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни ефективності використання оборотних активів [16]:

 

                                 (3.7)

Визначимо зміну рентабельності під впливом вищезазначених факторів [16]:

                           (3.8)

Результати аналізу узагальнимо у таблиці 3.2.

 

Таблиця 3.2 – Результати факторного аналізу зміни рентабельності

Показник	Вплив
Загальна зміна рентабельності власного капіталу в т.ч. за рахунок зміни:	-0,02
Рентабельність продажу	0,02
Коефіцієнт фінансового левериджу	0,01
Коефіцієнт поточної заборгованості	0,03
Коефіцієнт покриття	-0,06
Коефіцієнт оборотності активів	-0,02

 

Проведений факторний аналіз дає можливість визначити ступінь впливу окремих факторів на зміну рентабельності власного капіталу.

Отже, коефіцієнт рентабельності власного капіталу у звітному році порівняно з попереднім зменшився на 0,02. Внаслідок зменшення коефіцієнта покриття на 0,17, відбулося зменшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу на -0,06. Це означає, що підприємство отримало менше на 0,17 грн. прибутку на 1 грн. власного капіталу у звітному році порівняно з попереднім, що є негативним моментом. При зменшенням коефіцієнта оборотності оборотних активів на 0,2, відбулося зменшення рентабельності власного капіталу на 0,02, отже вплив цього показника є негативним.

На збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу вплинуло збільшення рентабельності продажу на 0,03. За рахунок цього зростання, коефіцієнт рентабельності власного капіталу зріс на 0,02. Отже, рентабельність продажу здійснив позитивний вплив на рівень прибутковості підприємства. Коефіцієнта поточної заборгованості, зріс на 0,07, за рахунок цієї зміни коефіцієнт рентабельності власного капіталу зріс на 0,03. Ця тенденція є позитивною.

На збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу значно вплинуло збільшення коефіцієнта фінансового левериджу на 0,34, що призвело до збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу на 0,01, що стало позитивною тенденцією на підприємстві.

Для збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу необхідно збільшити власний капітал підприємства та ефективніше використовувати оборотні активи підприємства.

На підставі аналізу “Звіту про фінансові результати” ПАТ «Вінницький універмаг» видно, що підприємство має високий рівень поточних витрат. В зв’язку із цим, доцільним є пропозиція зниження цих витрат шляхом більш економного використання МШП, витратних матеріалів, накладних витрат тощо.

Підприємству  необхідно здійснювати коригування платежів з метою зменшення максимальної і середньої потреби в залишках грошових активів шляхом оперативного регулювання. На першому етапі необхідно (регулювати декадні строки витрачання грошових коштів, що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів в межах кожного місяця (кварталу). Критерієм оптимальності цього етапу регулювання потоку платежів виступає мінімальний розмір середньоквадратичного відхилення залишку грошових активів підприємства від середнього їх значення.

На другому етапі розмір середнього залишку грошових активів оптимізується з врахуванням передбаченого резервного запасу цих активів. При цьому спочатку визначається максимальний залишок грошових активів з врахуванням нерівномірності платежів і резервного запасу, а потім їх середній залишок (половина суми мінімального і максимального залишків грошових активів).

Вивільнену в процесі коригування потоку платежів суму грошових активів підприємству доцільно реінвестувати в короткострокові фінансові  вкладення або в інші види активів.

Для забезпечення прискорення обороту грошових активів на підприємстві необхідно знайти такі резерви:

1) прискорення інкасації грошових  коштів, при якому скорочується  залишок грошових активів в  касі;

2) скорочення розрахунків готівкою, так як готівкові розрахунки  збільшують залишок грошових  активів в касі і скорочують  строк  користування власними  грошовими активами на період  надходження платіжних документів  постачальників;

3) скорочення обсягів розрахунків  з постачальниками з допомогою  акредитивів і чеків, оскільки  вони відволікають на тривалий  період грошові активи з обороту в зв'язку з необхідністю попереднього їх резервування на спеціальних рахунках в банках.

 

Висновок до розділу 3

Проведено факторний аналіз рентабельності власного капіталу.  Розроблено пропозиції та рекомендації із покращення фінансового стану підприємства на основі попередньо проведеного аналізу.

На підставі аналізу “Звіту про фінансові результати” ПАТ «Вінницький універмаг» видно, що підприємство має високий рівень поточних витрат. В зв’язку із цим, доцільним є пропозиція зниження цих витрат шляхом більш економного використання МШП, витратних матеріалів, накладних витрат тощо.

Підприємству  необхідно здійснювати коригування платежів з метою зменшення максимальної і середньої потреби в залишках грошових активів шляхом оперативного регулювання. На першому етапі необхідно (регулювати декадні строки витрачання грошових коштів, що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів в межах кожного місяця (кварталу). Критерієм оптимальності цього етапу регулювання потоку платежів виступає мінімальний розмір середньоквадратичного відхилення залишку грошових активів підприємства від середнього їх значення.

 

 

 

Висновки

 

Після виконання завдань, поставлених на початку ДРБ можна зробити ряд висновків:

1. Заборгованість підприємства виникає внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами тощо. Дебіторська заборгованість є наслідком господарських операцій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому, оскільки така угода залишається незавершеною. Отже, дебіторську заборгованість можна ще трактувати як матеріальні ресурси, не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучена у підприємств. Під дебіторами слід розуміти юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

2. Управління  дебіторською заборгованістю - це, насамперед, контроль за обігом грошових  коштів у розрахунках. Зростання  дебіторської заборгованості означає  сповільнення обігу, зниження платоспроможності  підприємства, зростання потреби  в позикових коштах. Все це  призводить до зниження економічної  рентабельності активів підприємства. В основі кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю фірми лежить прийняття фінансових рішень з наступних фундаментальних питань: