Управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

- оцінки дебіторської заборгованості  у поточному обліку;

- оцінки  дебіторської заборгованості у  фінансових звітах.

Оцінка дебіторської заборгованості у поточному обліку ґрунтується на первинній вартості. Вона залежить під впливом ряду факторів:

- надання  покупцю торгівельної знижки  до дати реалізації;

- надання  покупцю торгівельної знижки  після дати реалізації;

- повернення  товарів від покупців [10].

З метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

- зв’язком  з нормальним операційним циклом (нормальний операційний цикл - проміжок  часу між придбанням запасів  для здійснення діяльності та  отримання коштів від реалізації  виробленої них продукції або  товарів і послуг);

- терміном  погашення;

- об'єктами, щодо яких виникли  зобов'язання дебіторів;

- своєчасністю  оплати боржником дебіторської  заборгованості.

За першими двома ознаками виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.  

Довгострокова дебіторські заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу [5].

Поточна  дебіторська  заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде пoгашена протягом 12 місяців з дати балансу. Поточною дебіторською заборгованістю вважається т; сума дебіторської заборгованості, яка продовжується більш як один рік, але очікується, що вона, буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства.

Якщо такі випадки мають місце, необхідно, підприємство розкривало для кожного активу, поєднує суми, очікувані до отримання як до, так і після 12 місяців від дати балансу, суму, що підлягає одержанню після 12 місяців від дати балансу.

Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникають зобов'язання дебіторів класифікується  як:

- дебіторська заборгованість, пов'язана  з нормальною діяльністю підприємства  з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

- дебіторська  заборгованість, що не пов'язана  з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок  здійснення інших операцій.

  Дебіторську заборгованість, пов'язану  з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на:

- дебіторську  заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

- векселі, одержані в забезпечення дебіторської  заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги [6].

Дебіторська заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги може бути забезпечена векселями одержаними.

Вексель – цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання особи, що видала вексель (векселедавця) сплатити після настання строку визначеної суми грошових коштів власнику векселя (векселедержателю). Векселі одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію, виконані роботи вважаються ліквідними, оскільки вони конвертуються у грошові кошти. Вони відображаються у поточному обліку за номінальною вартістю.

Поточна дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, представлена в балансі у складі оборотних активів окремими статтями зазначених різновидів.

Дебіторську заборгованість, не пов'язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складають:

- дебіторська заборгованість за  розрахунками з бюджетом;

- дебіторська  заборгованість за розрахунками  за виданими авансами;

- дебіторська   заборгованість   з   нарахованих  доходів;

- дебіторська  заборгованість із внутрішніх  розрахунків;

- інша  поточна дебіторська заборгованість [7].

Зазначені види поточної дебіторської заборгованості (в тому числі поточної частини довгострокової заборгованості), що не пов'язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, відображуються у балансі як окремі статті [8].

Залежно  від  своєчасності  оплати   дебіторську заборгованість поділяють на:

- дебіторську  заборгованість, термін оплати якої  не настав (нормальна);

- дебіторську  заборгованість,  не оплачену  в термін (прострочена);

      - дебіторську  заборгованість,   за  якою  минув строк позовної давності (безнадійна).

За характером утворення і строками виникнення дебіторська заборгованість ділиться на допустиму (виправдану, нормальну) та недопустиму (невиправдану, ненормальну) [9].

Допустима дебіторська заборгованість - це заборгованість, що утворилася згідно діючих форм розрахунків і строк оплати якої ще не наступив.

Недопустима дебіторська заборгованість - це заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і розкраданні, втратах від псування товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу у встановленому порядку , прострочена заборгованість та інше. Недопустима дебіторська заборгованість групується за строками утворення [10]:

- до 1 місяця;

- до 3 місяців;

- до 1 року;

- більше 1 року;

- безнадійна.

 

2. Особливості управління дебіторською заборгованістю

 

Управління дебіторською заборгованістю - це, насамперед, контроль за обігом грошових коштів у розрахунках. Зростання дебіторської заборгованості означає сповільнення обігу, зниження платоспроможності підприємства, зростання потреби в позикових коштах. Все це призводить до зниження економічної рентабельності активів підприємства.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги займає приблизно 80-90% у загальній сумі дебіторської заборгованості і відображається в активі балансу підприємства одночасно із визнанням доходу, що в свою чергу, може суттєво вплинути на визначення фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання. Якщо обсяги дебіторської заборгованості становлять більше 40% від вартості оборотних активів, то говорити про ефективну роботу підприємства неможливо, адже це означає, що майже половина оборотних активів підприємства тимчасово вилучена із обігу.

За цих умов особливо нагальним стає питання ефективного управління дебіторською заборгованістю, яке включає такі складові:

-   формування заборгованості; контроль за своєчасністю її повернення;

- розробка заходів щодо повернення боргу у випадку простроченняплатежів;

- опередження виникнення безнадійних боргів, що дасть змогу зменшити не тільки саму заборгованість, але й витрати, пов’язані з її утриманням (відсотки за кредити на поповнення нестачі оборотного капіталу і т. п.).

Управління дебіторською заборгованістю може бути порівняним з будь-яким іншим видом управління як процес реалізації специфічних управлінських функцій: планування, організації, мотивації і контролю.

Планування - це попередні фінансові рішення. Щоб воно було ефективним, необхідно: визначити довгострокову мету організації, сформулювати стратегію організації, визначити політику дій, вибрати раціональні процедури дій.

Організація управління означає координацію дій в такій послідовності: вся область дій повинна бути згрупована за обраними функцій; особам, які відповідальні за свою діяльність, повинні бути надані адекватні права.

Під мотивацією розуміється сукупність психологічних моментів, якими визначається поведінка людини в цілому.

Дії з контролю - це: підготовка стандартів дій, порівняння фактичних результатів із стандартними.

Таким чином, управління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загального управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості, забезпечення своєчасної її інкасації.

В основі кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю фірми лежить прийняття фінансових рішень з наступних фундаментальних питань:

• обліку дебіторської заборгованості на кожну звітну дату;
• діагностичний аналіз стану та причин, в силу яких у фірми склалося негативне становище з ліквідністю дебіторської заборгованості;
• розробка адекватної політики та впровадження в практику фірми сучасних методів управління дебіторською заборгованістю;
• контроль за поточним станом дебіторської заборгованості.

Завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

• обмеження прийнятного рівня дебіторської заборгованості;
• вибір умов продажу, що забезпечують гарантоване надходження грошових коштів;
• визначення знижок або надбавок для різних груп покупців з точки зору дотримання ними платіжної дисципліни;
• прискорення запитання боргу;
• зменшення бюджетних боргів;
• оцінка можливих витрат, пов'язаних з дебіторською заборгованістю, тобто упущеної вигоди від невикористання коштів, заморожених в дебіторській заборгованості.

Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель виступає високоліквідним активом, який може бути реалізований третій особі до настання строку його погашення. Вексельне зобов'язання має значно більшу силу, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги отриманих векселів в загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності та ліквідності.

Особливу актуальність проблема дебіторської заборгованості набуває в умовах інфляції, коли відбувається знецінення грошей. Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін.

Проблема ліквідності (здатність активу конвертуватися в грошові кошти без значної втрати в ціні) дебіторської заборгованості - стає ключовою проблемою майже кожної організації. Вона, у свою чергу, розподіляється на кілька проблем: оптимальний обсяг, оборотність, якість дебіторської заборгованості.

Вирішення цих проблем вимагає кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю, що є одним з видів зміцнення фінансового становища фірми. Досвід реформування підприємств показує, що заходи з повернення дебіторської заборгованості входять до групи найбільш дієвих заходів підвищення ефективності за рахунок внутрішніх резервів підприємства і можуть швидко принести позитивний результат. Повернення заборгованості в стислі терміни - реальна можливість поповнення дефіцитних оборотних коштів.

Ефективна політика управління дебіторами дозволяє розширювати ринки збуту товарів, залучати нових реалізаторів продукції, але прорахунки в роботі з дебіторами можуть призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до банкрутства підприємства. Для нормального функціонування підприємство повинно бути забезпечене необхідним розміром оборотного капіталу. Нестача оборотного капіталу викликає необхідність додаткового фінансування, відповідно і додаткових витрат на його забезпечення. Зміна величини оборотного капіталу викликається зміною наступних складових: величини запасів, дебіторської або кредиторської заборгованості. Управління кожною із складових вимагає формування ефективної політики. Підприємства надають перевагу попередній оплаті або оплаті по факту доставки, адже в цьому разі не виникає ризику неповернення грошових коштів за реалізовану продукцію.

 

3. Сучасні методики аналізу дебіторської заборгованості

 

Велике значення для підприємства відіграє правильність здійснення аналізу заборгованості, в тому числі дебіторської та кредиторської . Дана тема є досить актуальною в сучасних ринкових умовах, тому розглянемо методики декількох авторів, які досліджували дані питання [11].

Завданням аналізу дебіторської заборгованості є вивчення та оцінка [12-15]:

- складу  та структури дебіторської заборгованості;

- питомої  ваги дебіторської заборгованості  в сумі поточних активів;

- її реальності (правдивості);

- правильності  оформлення дебіторської заборгованості;

- впливу  дебіторської заборгованості на  фінансові результати підприємства;