Ринок цінних паперів в Україні

 

        1.3 Функції ринку цінних паперів

 

Найбільш  повну суть ринку цінних паперів  можна розкрити аналізуючи функції, які ним виконуються в економіці. До них відносяться:

 1. Мобілізаційну. Ця функція стосується практично всіх видів цінних паперів. Її суть в тому, що підприємство, організація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів. З метою поліпшення фінансового стану приймається рішення про випуск цінних паперів. Таким чином, за короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності. Ця функція передує іншим і, по суті, є визначальною.

  2. Управлінську. Не всі цінні папери виконують цю функцію. У контексті ринку цінних паперів вона означає наявність у власника зазначеного вище виду цінного папера і можливість брати участь в управлінні емітентом. Найчастіше в таких випадках йдеться про реалізацію права на участь у загальних зборах акціонерів, голосуванні, внесенні пропозицій, висування кандидатур до складу виборчих керівних органів емітента, на отримання інформації, що стосується діяльності та фінансового стану емітента, на участь у розподілі майна емітента при його ліквідації.

3. Запозичувальну. Ця функція виконується лише борговими цінними паперами частка яких на ринку цінних паперів є однією з найбільших. Однак не всі цінні папери, що випускаються і знаходяться в обігу на зазначеному ринку, є борговими. До категорії боргових документів належать такі грошові документи, які свідчать про наявність між організацією-емітентом та власником цінного паперу кредиторсько-дебиторських відносин. Іншими словами, емітент здійснює випуск даних цінних паперів з метою «запозичення грошей» чи «отримання кредиту» у власника цінного папера. Водночас власник такого цінного папера надає «позику», тобто дає її «в борг» емітенту шляхом оплати вартості боргового цінного папера.

4.Розрахункову. Цінні папери які функціонують на ринку, можуть виконувати в процесі загальноринкової взаємодії ще одну дуже важливу функцію – вони можуть виступати засобом розрахунку (платежу). Іншими словами, цінні папери можуть виконувати одну із функцій грошей, тобто цінними паперами можливо сплачувати вартість робіт, послуг або товарів. У багатьох випадках цінні папери можуть використовуватися і як засіб платежу на ринку цінних паперів. Наприклад, вартість акцій може оплачуватися іншими акціями, облігаціями або борговими цінними паперами.

5.Забезпечувальну. У процесі загальноринкової взаємодії, а також на ринку цінних паперів останні можуть виконувати функцію засобу забезпечення виконання зобов’язань. У ряді випадків при виконанні певних зобов’язань існує ймовірність або ризик того, що вони можуть бути не виконані. З метою зменшення такого ризику боржник (покупець) може передавати свої цінні папери кредитору (продавцю) під заставу як гарантію того, що у випадку не виконання ним своїх зобов’язань відповідні збитки кредитора (продавця) будуть відшкодовані за рахунок вартості вказаних цінних паперів. Таким чином, цінні папери або права на них передаються кредитору «на всяк випадок», тобто на випадок не виконання боржником своїх зобов’язань.

6.Перерозподільчу. Вона полягає в тому, що на вторинному ринку відбувається перерозподіл капіталу між різними галузями господарства, забезпечуючи розвиток тих чи інших галузей, акції або інші цінні папери яких користуються найбільшим попитом (металургійна, хімічна промисловість та інші). Пізніше цінні папери з метою залучення коштів перепродаються забезпечуючи «переливання» грошових ресурсів з однієї сфери діяльності в іншу.

Необхідно наголосити, що на виконання  цінними паперами функцій також  впливають дві групи чинників – вартісні і цінові. Вартісні чинники  цінних паперів здебільшого використовуються для визначення таких факторів, як їх надійність, визначеність, тривалість існування та ліквідність. До категорії цінових чинників належать, головним чином, фактор попиту-пропозиції.

Було  б не вірним стверджувати, що лише зазначені  чинники можуть бути віднесені до відповідних категорій. Ринок цінних паперів є складною і динамічною системою, і тому він складається  з сукупності одночасно взаємодіючих один з одним чинників (політичних, правових, економічних, інформаційних, соціальних, психологічних тощо).

 

        1.4 Державне регулювання ринку цінних паперів

 

         Ринок цінних паперів в Україні розпочав своє становлення у 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (поновлено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектору економіки.

Найбільш  важливим при визначенні правових засад  здійснення державного регулювання  ринку цінних паперів став Указ Президента України, яким 12 червня 1995 року утворено Державну комісію з цінних паперів  та фондового ринку. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» в Україні визначено її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність та відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на ринку цінних паперів. Наступним кроком у регулюванні ринку цінних паперів України став Указ Президента України №1063/2011 від 23.11.2011 року про утворення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

         Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державну регуляторну діяльність відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

        Метою регуляторної діяльності Національної комісії є вдосконалення та підвищення ефективності державного регулювання на фондовому ринку, сприяння реалізації єдиної державної політики з питань емісії та обігу цінних паперів, захист прав інвесторів та інших учасників фондового ринку.

Основними напрямками діяльності НКЦПФР у сфері  регулювання є:

• розробка проектів регуляторних актів  на ринку цінних паперів;

• прийняття регуляторних актів;

• внесення змін та доповнень до регуляторних актів;

• здійснення аналізу регуляторного  впливу регуляторних актів;

• відстеження результативності прийнятих  регуляторних актів.

         Метою державного регулювання ринку цінних паперів є:

- реалізація єдиної державної  політики у сфері випуску та  обігу цінних паперів та їх  похідних;

- створення умов для ефективної  мобілізації та розміщення учасниками  ринку цінних паперів фінансових  ресурсів з урахуванням інтересів  суспільства;

- одержання учасниками ринку  цінних паперів інформації про  умови випуску та обігу цінних  паперів, результати фінансово-господарської  діяльності емітентів, обсяги  і характер угод з цінними  паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін  на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей  для доступу емітентів, інвесторів  і посередників на ринок цінних  паперів;

- гарантування прав власності  на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового  ринку;

- інтеграції в європейський  та світовий фондові ринки;

- дотримання учасниками ринку  цінних паперів вимог законодавчих  актів;

- запобігання монополізації та  створення умов розвитку добросовісної  конкуренції на ринку цінних  паперів;

- контролю за прозорістю та  відкритістю ринку цінних паперів.  Варто також відмітити багатоманітність форм державного регулюванняринку цінних паперів як важливого зовнішнього механізму корпоративного управління.

Виділяються наступні форми державного регулювання  ринку цінних паперів:

- прийняття актів законодавства  з питань діяльності учасників  ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу  цінних паперів, прав та обов'язків  учасників ринку цінних паперів;

- видача ліцензій на здійснення  професійної діяльності на ринку  цінних паперів та забезпечення  контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на  певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку  цінних паперів у разі відсутності  ліцензії на цю діяльність  та притягнення до відповідальності  за здійснення такої діяльності  згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних  паперів та інформації про  випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами  порядку реєстрації випуску цінних  паперів та інформації про  випуск цінних паперів, умов  продажу (розміщення) цінних паперів,  передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту  прав інвесторів і контролю  за дотриманням цих прав емітентами  цінних паперів та особами,  які здійснюють професійну діяльність  на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю  інформації, що надається емітентами  та особами, які здійснюють  професійну діяльність на ринку  цінних паперів, контролюючим  органам;

- встановлення правил і стандартів  здійснення операцій на ринку  цінних паперів та контролю  за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення  на ринку цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та  обіг цінних паперів;

 

- проведення інших заходів щодо  державного регулювання і контролю  за випуском та обігом цінних  паперів.

Відповідно  до законодавства України підлягають ліцензуванню наступні види діяльності на ринку цінних паперів:

1. Брокерська діяльність - укладення  торговцем цінними паперами цивільно-правових  договорів (зокрема договорів  комісії, доручення) щодо цінних  паперів від свого імені (від  імені іншої особи), за дорученням  і за рахунок іншої особи;

2. Дилерська діяльність - укладення  торговцем цінними паперами цивільно-правових  договорів щодо цінних паперів  від свого імені та за свій  рахунок з метою перепродажу,  крім випадків, передбачених законом;

3. Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента;

4. Діяльність з управління цінними  паперами - діяльність, яка провадиться  торговцем цінними паперами від  свого імені за винагороду  протягом визначеного строку  на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб;

5. Діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника  фондового ринку - компанії з  управління активами, що провадиться  нею за винагороду від власного  імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності;

6. Діяльність з управління іпотечним  покриттям - діяльність, що здійснюється  за винагороду банком чи іншою  фінансовою установою згідно  з відповідним договором про  управління іпотечним покриттям;

7. Депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування пра-вочинів щодо цінних паперів на рахунках зберігачів цінних паперів, а також операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів;

8. Депозитарна діяльність зберігача  цінних паперів - діяльність з  надання послуг щодо зберігання  цінних паперів, обслуговування  правочинів щодо цінних паперів  на рахунках власників цінних  паперів;

9. Діяльність із ведення реєстру  власників іменних цінних паперів  - збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників;

10. Діяльність з організації  торгівлі на фондовому ринку - діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладання і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі;

11. Розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних  зобов'язань за договорами щодо  цінних паперів і розрахунків за ними.

Ліцензування  професійної діяльності на ринку  цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку, в разі здійснення професійними учасниками ринку цінних паперів декількох видів діяльності може видавати один бланк ліцензії на такі види діяльності.

        Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше ніж тридцять календарних днів від дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, перелік яких нею встановлюється. Строк дії ліцензії встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, але не може бути меншим, ніж три роки.

У процесі  здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів особи, які  здійснюють таку діяльність, зобов'язані  додержувати встановлених відповідно законодавства України обов'язкових  нормативів достатності власних  коштів та інших показників та вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             Розділ 2.  Ринок цінних паперів в Україні