Ринок цінних паперів в Україні

2) надає певні додаткові права  її власнику крім права на  капітал (на участь в управлінні, відповідну інформацію);

3) забезпечує отримання доходу  на капітал або повернення  самого капіталу

Всі цінні папери поділяються на основні і похідні. До основних відносяться: первинні цінні папери - ті, які засновані  на активах, до числа яких не входять  самі цінні папери - це акції, облігації, векселі, заставні; вторинні цінні папери - ті, які випускаються на основі первинних  цінних паперів - варіанти, депозитарні  розписки. До похідних відносяться - ф'ючерсні  контракти і вільно ходячі опціони.

Всі цінні папери класифікуються за такою схемою:

Цінні папери як біржові товари

Основні

Вторинні

Первинні

Похідні

Приватизаційні ЦП

Деривативи інвест. сертифік.

Сертифікати

Пайові

Боргові

Облігації

Депозитні Ощадні

Розписки

Ф`юферси

Опціони

Інвестиційні сертифікати

Житлові майнові сертифікати 

Векселі

Казначейські зобов’язання

Акції

Цінний  папір має ряд характеристик - тимчасові, просторові, ринкові. До тимчасових характеристик відноситься:

1) термін існування - тобто коли  був випущений цінний папір,  на який період - термінові і  безстрокові цінні папери;

2) походження - від первинної основи  або від інших цінних паперів  - первинні і вторинні цінні  папери.

До  просторових характеристик відноситься:

1) форма існування - наявні і  безготівкові цінні папери, які  у відповідній формі фіксують  права, пов'язані з володінням  цінними паперами. Безготівкові  підрозділяються на: бездокументні  (акції і державні боргові зобов'язання, так само векселі) і централізовані  документарні, що зберігаються. Наявні  цінні папери - документарні папери  без їх обов'язкового централізованого  зберігання;

2) національна приналежність - вітчизняні  або іноземні цінні папери;

3) територіальна приналежності  - залежить від того в якому  регіоні були випущені цінні  папери.

До  ринкових характеристик відноситься:

1) тип активу, лежачий в основі  цінного паперу - це може бути  товар, гроші, сукупні активи  фірми, у зв'язку з цим виділяють  фондові (акції і облігації,  які випускаються в умовах  їх тісної прив'язки до основних  капіталів емітента) і комерційні (векселі і чеки - через недолік  оборотних коштів) цінні папери;

2) порядок володіння - на пред'явника, іменні і ордерні;

3) форма випуску - емісійні і  неемісійні цінні папери;

4) форма власності і вид емітента - прямі і гарантовані, які діляться  на муніципальні, урядових установ,  державних підприємств і держави;

5) характер обертається - ринкові  (що вільно звертаються на вторинному  ринку) і неринкові (не можуть  вільно звертатися). Серед ринкових  виділяють допущені до біржового  котирування і не допущені  до біржового котирування;

6) по термінах обігу - термінові  (облігації, векселі і чеки), які  підрозділяються на: короткострокові  (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років) і довгострокові (5-30 років)  і без вказівки терміну дії  (акції і сертифікати);

7) рівень ризику – без ризикові  і ризикові;

8) форма доходів - процентні (купонні)  з фіксованою ставкою або з  плаваючою ставкою, процентні  (без купонні), дисконтні (без купонні), індексуються, виграшні, преміальні;

9) прибутковість - високодохідні,  середньодохідні, низкодохідні і  безприбуткові;

10) форма вкладення засобів власника - боргові, які передбачають повернення  суми боргу до певної дати  і пайові, які свідчать про  вкладення певної частки їх  власника в капітал емітента;

Окрім цього цінні папери відрізняються  по надійності. Так, перше місце займають облігації, префакцїї, звичайні акції. Знайдена залежність між ризиком, пов'язаним з даним цінним папером і доходом по ній. Прибуток, який приносять цінні папери пропорційно зростає з ризиком, якому піддаються капітали вкладника в ці цінні папери. Найстабільніші доходи забезпечують державні облігації, білети державної скарбниці, приватні облігації і “сині корінці”. Існують так само конвертовані цінні папери, які за певних умов можуть обмінюватися на інші види паперів.

Акція - одиничний внесок в статутній  капітал акціонерного суспільства  з витікаючими правами. Це титул  власності і цінний папір, який дає  право на частину прибутку у вигляді  дивідендів. Акції випускаються корпораціями, вони роблять свого утримувача власником  частини майна корпорації. Власник  акції одержує дивіденди, які  виплачуються з виручки, поточної або  минулої. На відміну від відсотків  по облігаціях, дивіденди виплачують не завжди, а якщо виплачують, то тільки після оголошення ради директорів.

Особливості акцій:

1) акціонер не має права зажадати  у суспільства повернути внесену  суму;

2) акція - це безстроковий папір,  життя якої обривається, коли  акціонерне суспільство перестає  існувати;

3) дає право голосу брати участь  в управлінні акціонерного суспільства;

4) акціонерне суспільство не  бере на себе зобов'язання виробляти  регулярні виплати по акціях, і оскільки акціонери є співвласниками  компанії, то вони беруть на  себе всі ризики, які можливі  з діяльністю цієї компанії;

5) акції бувають наступних видів:  пред'явницькі і іменні.

Але існують акції, які не дають права  голосу - преференційні або привілейовані. Утримувачам виплачуються фіксовані  дивіденди, а при ліквідації компанії вони одержують свою частину в  першу чергу. У свою чергу привілейовані  акції підрозділяються на: а) кумулятивні - по яких неоплачений дивіденд накопичується  і виплачується згодом; б) конвертовані - коли повинна існувати можливість і умови обміну таких акцій  в звичайні або такі ж акції  іншого типу; в) гарантовані - їх можуть випускати дочірні підприємства, а дивіденд гарантується репутацією вищестоящої організації; г) з часткою  участі - дають право не тільки на фіксований дивіденд, але і на додатковий дивіденд; д) з плаваючою ставкою  дивіденду, що орієнтується на прибутковість  яких-небудь загальновизнаних цінних паперів.

  Акції можуть бути обмеженими, тобто вони забезпечують утримувачу  повну участь у виручці компанії  і частку активів при її  ліквідації, але обмежують його  в праві голосу:

- не голосуючі - ті, які взагалі  не дають право голосу;

- підлеглі - ті, які дають право  голосу у меншій мірі;

- з обмеженим правом голосу - з межами на число або частку  утримувачів.

Банки так само виступають як емітенти акцій. Комерційний банк може випускати: 1) привілейовані акції і їх номінальна вартість повинна бути не більш 25 % від  статутного капіталу, а надмірний  випуск їх банками, у яких відсутні резервний фонд або його величина не достатніх розмірів, є ризикованою  справою; 2) звичайні акції, які можуть бути іменними і на пред'явника.

Засновники  ж акціонерного банку вибирають  тип підписки на акції - закритий або  відкритий. Закритий тип означає, що банк розміщує акції за наперед складеним  засновниками списком і у вільний  продаж на первинний ринок акції не потрапляють. Відкритий тип здійснюється при пошуку потенційних акціонерів, тобто кожен власник вільного капіталу може стати акціонером банку.

З акціями  пов'язане і таке поняття як акціонерний  сертифікат - документ, що засвідчує  юридичне право власності на рядові акції; є листом високоякісного паперу з водяними знаками, у верхній  частині якої є місце, куди вписується ім'я утримувача і кількість акцій. “Вуличним” називають сертифікат, зареєстрований на ім'я фірми, що працює з цінними паперами. Такий сертифікат досить популярний серед інвесторів, його можна купувати і продавати.

Облігація - боргове зобов'язання, по якому  емітенти зобов'язуються виплатити  в певний термін і саму позику (амортизацію), і позиковий відсоток, який є прибутком. Відсоток незмінний або варіюється трохи. Таким чином, облігації - це цінні  папери з фіксованим доходом, відсотки звичайно виплачуються рівними порціями впродовж всього терміну життя позики.

Залежно від доходу облігації бувають: з  фіксованою купонною ставкою, з плаваючою  купонною ставкою і нульовим купоном. Звичайно купон встановлюється так, щоб облігації випускалися при  невеликому дисконті до номіналу. Істотний недолік купонних цінних паперів, з  погляду довгострокового інвестора, наявність ризику реінвестування. Суть паперів з нульовим купоном - фактично розбирає купонні цінні папери по окремих відсотках платежу (купонам) і робить кожен купон самостійним  цінним папером. Такі ринки стали  розвиватися в 80-х р., набули поширення  в США, на європейських ринках з ними конкурують ноти з плаваючими процентними  ставками - floating rate notes (FRN) - середньостроковий  цінний папір (2-6 років), купон періодично переглядається по відношенню до якого-небудь індексу (Libor). А з 1988г. на ринку з'явилися  ноти із змінною процентною ставкою - variable rate note (VRN).

Рішення про випуск облігацій ухвалюється  Радою директорів. Реалізація облігацій  їх першим власником може здійснюватися: продажем облігацій безпосередньо  банком або через посередника; заміною  конвертованих облігацій на раніше випущені інші цінні папери відповідно до умови їх випуску і чинного  законодавства. Так можна зробити висновок, що банки давно почали практику випуску облігацій. Тепер розглянемо облігації, що випускаються банками на даному етапі. По-перше, емісія можлива після повної сплати статутного капіталу, тому забороняється одночасне розміщення акцій і облігацій. По-друге, залежно від економічної системи, цілей і задач облігації можна привласнити різноманітні властивості. Вони можуть бути: іменні і на пред'явника, забезпечені заставою власного майна або облігаціями під забезпечення, передбачене раніше для цілей випуску третіми особами, без забезпечення, процентні і дисконтні, конвертовані в акції.

Ощадні  сертифікати - це цінні папери, право  випускати які надається тільки комерційним банкам . Ощадний сертифікат - цінний папір, що засвідчує суму внеску, внесеного в банк, і право вкладника  на отримання після закінчення встановленого терміну суми внеску і обумовлених в сертифікаті відсотків в банку, що видав сертифікат або в іншому філіалі банку. Ощадний сертифікат складається, якщо вкладником є фізична особа.

Особливість сертифікатів як цінних паперів тільки в документарній  формі, вони можуть бути іменними або  на пред'явника. Бланк сертифікату  повинен містити всі умови  випуску, оплати і обігу. Якщо з сертифікатом була проведена операція, не передбачена  умовами, то він - недійсний. Сертифікати  не можуть служити розрахунковим  і платіжним засобом.

Чек - це письмове доручення чекодавця  банку, сплатити чекоотримувачу вказаної в ньому суму грошей, це цінний папір, що надає собою платіжно-розрахунковий  документ. По економічній суті чек  є перевідним векселем, платником  по якому є банк. Чек може бути: іменний - на конкретне обличчя з  обмовкою не “наказу”, тобто неможливість подальшої передачі чека; ордерний - з обмовкою “наказу”, тобто можливість передачі чека шляхом передавального напису - індосамента; пред'явницький - виписується на пред'явника, передача чека від однієї особи до іншого шляхом простого вручення; розрахунковий - не дозволяється по ньому оплата готівки; грошовий.

Коносамент - документ стандартної форми, прийнятої  в міжнародній практиці, на перевезення  вантажу, який засвідчує його завантаження, перевезення і право на отримання. Він використовується при перевезенні  вантажів в міжнародному повідомленні і представляє цінний папір, що засвідчує  право володіння вантажем, що перевозиться, товаром. Коносамент формою може бути на пред'явника, іменним, ордерним. До коносамента  завжди додається страховий поліс  на вантаж. Хотілося б тут же відзначити, що активні операції комерційних банків включають і облік (дисконт) векселів. Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити до настання терміну певну суму грошей власнику векселя. Якщо банк упевнений в солідності векселя, він дає згоду на операцію, а купує за ціною нижче за номінал. Стягувана винагорода - сума обліку обчислюється на основі облікової ставки, сума зараховується банком в дохід при покупці векселів.

Розрізняють також вторинні та похідні цінні папери.

1. Основні види вторинних цінних  паперів, заснованих на акціях: Депозитарні розписки - іменний цінний  папір, що свідчить про володіння  часток в портфелі акцій якої-небудь  іноземної компанії, акції якої  не можуть звертатися на фондовому  ринку інвестора. Варранти на  акції - це цінні папери, що  дають право її власнику купити  певну кількість акцій даної  компанії протягом певного часу  за фіксованою ціною. Ціна варранта  не включає вартість самої  акції. Підписані права на акції  - це цінні папери на право  акціонера придбати певну кількість  нових акцій за нижчою ціною.  Вони обмежені за часом.

2. Основні види вторинних цінних  паперів, заснованих на облігаціях: “Стріпи” - це безкупонні облігації,  випущені даною компанією під  щорічні процентні платежі по  тих, що є в її розпорядженні  портфеля високонадійних облігацій  (звично державних); цінні папери  з дисконтом. Облігації під  заставні НБУ - високонадійні забезпечені боргові зобов'язання. Вони звертаються на ринку як облігації з дисконтом.

3. Похідні цінні папери: Ф'ючерсні  контракти - стандартний біржовий  договір купівлі-продажу біржового  активу в певний момент часу  в майбутньому за ціною, встановленою  сторонами операції у момент  її висновку. Відмінними рисами  є: біржовий характер, стандартизація  по всіх параметрах, гарантія  біржі на виконання зобов'язань.  Вільно ходячий опційний контракт - стандартний біржовий договір  на право купити або продати  біржовий актив або ф'ючерсний  контракт за ціною виконання  до встановленої дати із сплатою  за це право певної суми  грошей, званою премією. Існує  два види: опціон на покупку  і на продаж. По вигляду біржового  активу, що лежить в основі, можуть  бути: валютні, фондові, ф'ючерсні.