Прогнозування ймовірності можливого банкрутства підприємства

Аналіз будується на основі вивчення фінансових результатів господарської діяльності підприємства, визначення їх можливих значень у майбутньому, забезпечення адміністрації інформацією про майбутнє для вирішення завдань стратегічного управління. Доцільно проводити аналіз середньострокової перспективи на 2-3 роки і аналіз довгострокової перспективи 3-5 років і більше. У зарубіжній практиці зазвичай прийнято для складання бізнес-плану прогнозувати економічні показники об'єкта на 3-5 років. Інформація береться з фінансової звітності підприємства за ряд років, де показані зміни показників від одного звітного періоду до іншого, або з пропонованих розрахункових даних, що вказуються в бізнес-плані при відкритті підприємства.

Складною проблемою слід вважати складання довгострокового прогнозу, тим більше в Україні, де немає великого досвіду розвитку економіки розвинених країн. Проблема полягає в ризику господарської діяльності та в ризику прогнозу.

Сучасна економічна наука має у своєму арсеналі велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінансових показників. Необхідно розглянути сутність наступних чотирьох основних підходів до прогнозування фінансового стану з позиції можливого банкрутства підприємства:

1. розрахунок індексу кредитоспроможності;
2. використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;
3. прогнозування показників платоспроможності;
4. аналіз фінансових потоків.

Метою аналізу ймовірності банкрутства полягає в розрахунку показників оцінки загрози банкрутства, що досягається різними методами і способами. Вибір способів аналізу прогнозування банкрутства є завданням і залежить від взаємодії цілого ряду факторів.

До числа зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства, зазвичай відносяться:

1. Розмір і структура потреб;
2. Рівень доходів і накопичень населення;
3. Політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики;
4. Розвиток науки і техніки;
5. Перевагу одних товарів і негативному відношенні до інших.

 

Одним з найбільш сильних зовнішніх чинників банкрутства є:

1. Так звані технологічні розриви. Розвиток завжди вимагає стрибка, заснованого залежного від нововведень НТР ;
2. Посилення міжнародної конкуренції ;
3. Загальний економічний спад.

Тим не менш, незважаючи на суворе законодавче визначення банкрутства, при якому, якщо підприємство-боржник має непогашення зобов'язань на протязі трьох місяців, то він визнається неспроможним. Це ще не говорить про те, що в терміновому порядку необхідно вводити ліквідаційні процедури.

Аналіз прогнозування банкрутства також передбачає своєчасне виявлення такого фінансового становища, при якому можливі реабілітаційні та реорганізаційні процедури. Тобто відродити економіку підприємства за допомогою різних способів.

Таким чином, можна відзначити, що аналіз підприємницького ризику та прогнозування банкрутства в першу чергу спрямований не на виявлення фінансового становища підприємства, при якому настає банкрутство. Аналіз повинен бути спрямований на «надання» своєчасної допомоги діяльності підприємства, виявлення тих областей, де існують найбільш важкі завдання і ситуації, і на їх вирішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Методи  діагностики ймовірності банкрутства

 

Для діагностики ймовірності банкрутства використовується кілька методів, заснованих на застосуванні:

1. аналізу великої системи індикаторів;
2. обмеженого кола показників;
3. інтегральних показників, розрахованих за допомогою:
1. скорингових моделей;
2. багатовимірного рейтингового аналізу;
3. криза прогнозних моделей, розроблених за допомогою економетричного інструментарію.

При використанні першого методу ознаки банкрутства відповідно до рекомендацій Комітету з узагальнення практики аудіювання зазвичай ділять на дві групи.

Перша група - це показники, що свідчать про можливі фінансові утруднення та ймовірності банкрутства в недалекому майбутньому:

1. Повторювані істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажів і хронічної збитковості;
2. Наявність хронічно простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості;
3. Низькі значення коефіцієнтів ліквідності і тенденції до їх зниження;
4. Збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі;
5. Дефіцит власного оборотного капіталу;
6. Систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;
7. Наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції;
8. Вимушене використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;
9. Несприятливі зміни в портфелі замовлень;
10. Падіння ринкової вартості акцій підприємства;
11. Зниження виробничого потенціалу і т.д.

Друга група - це показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дійових заходів:

1. Надмірна залежність підприємства від будь-якого одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активу, ринку сировини або ринку збуту;
2. Втрата ключових контрагентів;
3. Недооцінка оновлення техніки і технології;
4. Втрата досвідчених співробітників апарату управління;
5. Вимушені простої, неритмічна робота;
6. Неефективні довгострокові угоди;
7. Недостатність капітальних вкладень і т.д.

До достоїнств цієї системи індикаторів можливого банкрутства можна віднести системний і комплексний підходи, недоліків - високий ступінь складності прийняття рішення в умовах багатокритеріальної задачі. 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Індикатори банкрутства підприємства

 

Для встановлення фінансової неспроможності (банкрутства ) підприємств затверджено систему критеріїв для визначення незадовільної структури балансу неплатоспроможних підприємств, що базується на показниках поточної ліквідності і забезпеченості власними оборотними засобами, а також здатності відновити (втратити) платоспроможність. У цьому питанні особливу значимість набувають питання аналізу фінансово-господарської діяльності, а деякі з розділів сучасних методик фінансового аналізу, що базуються на системах відносних показників. На підставі системи критеріїв приймаються рішення:

1. Про визнання структури бухгалтерського балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним;
2. Про наявність реальної можливості підприємства - боржника відновити платоспроможність;
3. Про наявність реальної можливості втрати платоспроможності підприємства, якщо воно найближчим часом не зможе виконати зобов'язання перед кредиторами.

Зазначені рішення приймаються за результатами аналізу та незалежно від наявності встановлених законодавством зовнішніх ознак неспроможності підприємства.

Підставою для прийняття рішень про неспроможність (банкрутство) підприємства є система критеріїв для оцінки задовільності структури балансу підприємств:

1. коефіцієнт поточної ліквідності;
2. коефіцієнт забезпеченості власними коштами.

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, підприємство - неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2,0;
2. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

Визнання підприємства неплатоспроможним не означає визнання його неспроможним, не тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності власника. Це лише зафіксоване відповідними державними органами стан фінансової нестійкості, спрямоване на забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і завчасного здійснення заходів з попередження неспроможності, а також для стимулювання підприємства до самостійного виходу з кризового стану.

При незадовільною структурі балансу для перевірки реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців наступним чином:

 

 

де : Кктл - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду;

       Кнтл - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок звітного періоду;

       Пу - встановлений період відновлення платоспроможності в місяцях (6 місяців);

       За - звітний періо;

Кнормтл = 2,0 .

При задовільній структурі балансу для перевірки стійкості фінансового стану розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності на термін 3 місяці наступним чином:

 

 

де : Пу - встановлений період відновлення платоспроможності в місяцях

(3 місяці).

Значення коефіцієнта втрати платоспроможності більше 1 означає наявність у підприємства реальної можливості не втратити платоспроможність протягом найближчих трьох місяців. Якщо коефіцієнт втрати платоспроможності менше 1, то це свідчить про те, що у підприємства в найближчі 3 місяці є можливість втратити платоспроможність, тобто воно не зможе виконати зобов'язання перед кредиторами.

Після прийняття рішення про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним у підприємства запитується додаткова інформація і проводиться поглиблений аналіз його фінансово-господарської діяльності з метою вибору варіанту проведення реорганізаційних процедур для відновлення його платоспроможності або ліквідації матеріалів.

Після вивчення всіх показників фінансового стану підприємства приймається рішення про проведення реорганізації, відновлення підприємства або його ліквідації.

Таким чином, аналіз всіх розглянутих вище показників дозволяє виявити, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. Уміння правильно їх обчислювати, аналізувати і визначати вплив різних чинників на зміну їх рівня дозволить повніше виявити резерви підвищення ефективності виробництва, розробити рекомендації щодо усунення виявлених недоліків.