Планування чисельності та складу працівників торговельного підприємства

Тому необхідно оцінити вплив  трудової діяльності персоналу на кінцеві  результати виробництва.

Прихильники другого підходу до оцінки ефективності роботи персоналу  вважають, що критеріальні показники повинні відображати результативність, якість і складність живої праці або трудової діяльності.

В якості таких показників оцінки виробничого і управлінського персоналу  виділяються:

• продуктивність праці (виробіток на одного працівника);
• темпи росту продуктивності праці і заробітної плати;
• питома вага заробітної плати в собівартості продукції;
• загальний фонд оплати праці;
• відсоток виконання норм виробітку;
• втрати робочого часу (цілоденні і внутризмінні);
• якість праці робочих (відсоток браку);
• фондоозброєність праці;
• трудоємкість продукції;
• коефіцієнти складності робіт і праці;
• рівень виробничого травматизму;
• загальна численність персоналу.

Дані показники достатньо всебічно відображають ефективність трудової діяльності персоналу і можуть служити основою для вибору критеріїв. Разом з тим вони не характеризують рівень організації роботи персоналу і соціальну ефективність, які також впливають на кінцеві результати виробництва і безпосередньо пов’язані з персоналом підприємства.

Прихильники третього підходу вважають, що ефективність роботи персоналу в значному ступеню визначається організацією його роботи, мотивацією праці, соціально - психологічним кліматом в колективі, тобто більше залежить від форм і методів роботи з персоналом. В якості критеріальних показників ефективності роботи персоналу пропонуються такі показники:

• Плинність персоналу;
• Рівень кваліфікації персоналу;
• Рівень трудової і виконавчої дисципліни;
• Професійно – кваліфікаційна структура;
• Співвідношення працівників і службовців;
• Використання фонду робочого часу;
• Соціальна структура персоналу;
• Питома вага порушників трудової дисципліни;
• Рівномірність завантаження персоналу;
• Надійність роботи персоналу;
• Витрати на 1 працівника;
• Витрати на управління;
• Рівень накладних розходів;
• Виконання плану соціального розвитку;
• Соціально – психологічний клімат в колективі;
• Якість роботи персоналу.

Як видно, склад показників достатньо  всесторонньо відображає організацію  і соціальну ефективність роботи персоналу, причому деякі показники  являються комплексними, що потребують збору оперативної інформації на основі конкретних соціологічних досліджень. На ряду підприємств з низьким рівнем механізації виробництва, а також знову створених малих підприємствах переважає підхід до персоналу як виробничого ресурсу без поняття значимості соціального менеджменту, що також затрудняє впровадження прогресивних методик і використання соціальних резервів.

Аналіз підходів до оцінки ефективності роботи персоналу свідчить про різноманітність  критеріальних показників. Очевидно, необхідний комплексний підхід до оцінки ефективності з позицій значимості кінцевих результатів виробництва,  продуктивності і якості праці та організації роботи персоналу як соціальної системи.

Найбільш загальним та універсальним  показником, який відображає ефективність використання персоналу підприємства є продуктивність праці працівників.

В загальному розумінні продуктивність праці характеризує її результативність (плідність), тобто оцінює результат  праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних з використанням персоналу підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг).

Різноманітність підходів до визначення результату праці в торгівлі та оцінки розмірів використаних трудових ресурсів обумовила формування системи показників продуктивності праці, відображеної на рис. 1.3.[26]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Методи вимірювання  та показники продуктивності праці  працівників торговельного підприємства

 

Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці працівників  торговельного підприємства є виробіток, який визначається середнім розміром товарообігу на одного працівника підприємства:

, (1.1)

де П - середня виробка на одного працівника, грн.;

Т - розмір товарообігу за період у фактичних цінах, грн.;

n - середньоспискова чисельність працівників підприємства, чол.

Цей показник характеризує обсяг товарообігу, реалізованого одним працівником підприємства торгівлі за певний проміжок часу.[6]

Незважаючи на широке використання та простоту розрахунку, рівень та динаміка цього показника не дозволяє повною мірою відтворити рівень продуктивності праці та його зміну, провести порівняльний аналіз.

Він не враховує трудомісткості реалізації окремих товарних груп, зрушень в  структурі товарообігу та змін в  трудомісткості продажу товарів. Крім того, в умовах інфляції зростання  обсягу товарообігу відбувається не в результаті зростання фізичної маси товарів, що реалізуються, а в зв'язку зі зміною рівня цін на товари.

З метою нейтралізації означених  недоліків для дослідження динаміки продуктивності праці доцільно додатково  використовувати наступні показники:

1. Продуктивність праці в порівняльних цінах:

, (1.2)

де П_П - середній виробіток на одного працівника у порівняльних цінах, грн.;

Т – товарообігу у фактичних цінах, грн.;

n – середньоспискова чисельність працівників підприємства, осіб;

І_Ц – індекс зміни цін даного періоду порівняно з базовим періодом.

Розрахунок цього показника  дозволяє нейтралізувати вплив фактору  зміни цін на значення показника  продуктивності праці.[6]

2. Продуктивність праці в порівняльних  цінах на один людино-день:

, (1.3)

де П_П – обсяг товарообігу в порівняльних цінах на один відпрацьований людино-день, гри;

Т - обсяг товарообігу у фактичних цінах, грн.;

І_Ц – індекс зміни цін даного періоду порівняно з базовим періодом;

n – середньоспискова чисельність працівників підприємства, осіб;

t – фонд відпрацьованого часу одним працівником, дн;

(nt) – загальні трудові витрати за період, люд. дн.

Цей показник дозволяє отримати розмір обсягу товарообігу, що виробив у  середньому один працівник торговельного  підприємства за один день. Продуктивність праці на один відпрацьований людино-день, як і попередній показник, враховує дію цінового фактора впродовж періоду, а також вплив зміни режиму роботи торговельного підприємства (кількості робочих днів у періоді).[18]

Значення цього показника зростає при необхідності порівняння рівня продуктивності праці за періоди, протягом яких торговельне підприємство працювало різну кількість робочих днів та годин (в зв'язку з ремонтом, вимушеним закриттям, реорганізацією тощо).

3. Продуктивність праці в порівняльних цінах та структурі товарообігу:

, (1.4)

де П_ТР – обсяг товарообігу у порівняльних цінах на одного працівника, скоригований на коефіцієнт трудомісткості реалізації товарів, грн.;

Т_і – обсяг товарообігу у фактичних цінах, отриманий від продажу і-ї групи товарів або і-м відділом магазину, грн.;

І_Ц – індекс росту цін цього періоду порівняно з базовим періодом;

n – середньоспискова чисельність працівників торговельного підприємства, чол.;

К_Ti – коефіцієнт трудомісткості реалізації і-ї товарної групи або трудомісткість реалізації товарів і-м відділом магазину;

Коефіцієнт  трудомісткості розраховується за формулою:

, (1.5)

де t_i - час на реалізацію і-ї товарної групи вартістю одна грн. або на реалізацію і-м відділом магазину товарів на одну грн.;

  - середній розмір часу на реалізацію магазином товарів вартістю одну грн., сек. [21]

Розрахунок продуктивності праці  на базі оцінки трудомісткості реалізації окремих товарних груп дозволяє порівнювати рівень продуктивності праці при зміні в структурі товарообігу, по товарних відділах одного підприємства та кількох підприємств аналогічного профілю. Незважаючи на певну неточність розрахунку трудомісткості, практичне використання даного показника дозволяє отримати певне уявлення про вплив структурного фактора та його значення.

4. Продуктивність праці по реалізації  одиниці товару:

,  (1.6) , (1.7)

де  – кількість натуральних або умовно-натуральних одиниць реалізації і-го товару;

 – чисельність працівників  підприємства, зайнятих реалізацією  і-го товару;

t – фонд. відпрацьованого часу одним працівником (днів або годин).

Цей показник продуктивності є натуральним, оцінює продуктивність не в грошовому  вимірі, а як кількість одиниць  товару, яку реалізує один працівник  за період оцінки.

У торгівлі використання цього показника продуктивності доцільне в підприємствах та товарних відділах, що реалізують складні побутові, мірні або штучні товари (тканини, бакалія, хліб та інше) при наявності відповідного інформаційного забезпечення.

5. Продуктивність праці в порівняльних цінах на одиницю торгово-оперативного персоналу:

,  (1.8) або  , (1.9)

де  – чисельність торгово-оперативного персоналу;

 – питома вага торгово-оперативного персоналу, в долях одиниці.

Застосування цього показника  дозволяє врахувати вплив на рівень продуктивності праці змін в складі персоналу підприємства.[24]

Усі розглянуті вище показники продуктивності праці в якості результату праці  використовують обсяг реалізації товарів у вартісному або натуральному вимірі. Витрати праці оцінюються кількістю працівників чи обсягом відпрацьованих людино-годин. При оцінці результатів та затрат праці можуть використовуватися й інші показники.

Для визначення рівня продуктивності праці окремих категорій працівників можуть використовуватися також: кількість покупців, тонно-кілометраж перевезень, обсяг фасування тощо.

Розглянуті показники також  можуть застосовуватися при оцінці рівня продуктивності праці. В процесі  оцінки показників продуктивності праці працівників торговельних підприємств необхідно враховувати:

1. Поняття "продуктивність праці"  застосовується до всіх категорій  та професій працівників торговельного  підприємства. Але враховуючи відмінності,  які існують між виміром результатів праці окремих категорій працівників, доцільно використовувати узагальнюючі показники продуктивності праці для оцінки ефективності праці усього персоналу та допоміжні спеціальні показники продуктивності для оцінки рівня продуктивності праці окремих категорій персоналу.

2. Продуктивність праці на торговельному  підприємстві характеризує затрати  тільки живої праці працівників.

3. В системі показників оцінки  ефективності господарсько-фінансової  діяльності торговельного підприємства  продуктивність праці відіграє допоміжну роль, оскільки характеризує лише один аспект діяльності – рівень використання персоналу.

Зростання продуктивності праці в  торгівлі є одним з факторів зростання  обсягів товарообігу та прибутків  торговельного підприємства.

Поряд з показником "продуктивність праці" для характеристики праці працівників торговельних підприємств використовується такий термін, як "ефективність праці".

Ефективність праці є більш  широким поняттям, яке враховує не лише кількісні результати діяльності торговельного підприємства (обсяг товарообігу, кількість покупців), а й якісні досягнення: якість торговельних послуг, ступінь задоволення споживчого попиту, витрати часу та коштів населення на придбання товарів, імідж підприємства.

Хоча ці показники важко оцінити кількісно, їх врахування є необхідною умовою об'єктивної оцінки кінцевого результату праці працівників підприємств торгівлі.

Розглянувши сутність, класифікацію та систему показників ефективності використання персоналу торговельного  підприємства, перейдемо до аналізу чисельності, складу та ефективності використання працівників ТОВ “Манхеттен”.

 

Розділ 2. Дослідження динаміки чисельності  складу та ефективності використання працівників ТОВ “Манхеттен” з використанням ПЕОМ

2.1. Економічна постановка задач  по аналізу і плануванню чисельності працівників на торговельному підприємстві

 

Ринкові перетворення в економіці  України призвели до корінної перебудови організаційних структур управління галуззю, скорочення апарату управління усіх рівнів торгівлі, тому потрібно здійснити перехід від екстенсивних шляхів вдосконалення роботи, коли проблеми вирішувалися збільшенням посад за штатним розкладом, до інтенсивних, які передбачають посилення ефективності роботи кожного фахівця торговельної сфери.

Формування ринкової економіки внесло корективи у форми власності, якість робочої сили; змінюється характер і ускладнюється зміст праці. Об’єктивною необхідністю є формування працівників широкого профілю, які за своєю теоретичною підготовкою, практичними навичками можуть виконувати усі або більшість трудових функцій.