Особливості сучасних підходів до керівництва трудовими колективами

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. http://polka-knig.com.ua/book.php?book=58 -- Менеджмент у державних організаціях - Цуруль О. А.
2. http://www.personal.in.ua/article.php?ida=635
3. http://posibnyky.vntu.edu.ua/psihol/1rozd/zmist.htm
4. Уткин Э.А. Этика бизнеса. М.: Зерцало, 2000. – 55 с.
5. Христофоров І. У пошуках "генератора" ефективності управління персоналом //Справочник кадровика. - 2003. - № 8. – 79 – 82 c.
6. Менеджмент трудової активності працівників підприємства: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей/ Микола Коваленко, Іван Грузнов, Лідія Сухомлин,. - Херсон: Олди-плюс, 2006. – 152 – 154 c.

7.http://www.hrliga.com/index.php?module=profession&op=view&id=750&print=true

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цікаві факти

     1. Керівникові іноді треба вживати оригінальних засобів, щоб привертати увагу до проблем.

     Так, одного  разу великий князь попросив  редактора газети дати інформацію  про співачку, але зробити це  так, щоб матеріал його прочитали  всі. Репортаж надрукували «догори  ногами». Звичайно, що прочитали, як мінімум, всі, хто тримав у руках цей номер газети. Чим не приклад для наслідування?

     2. Керівник завжди повинен бути на висоті і не припускатись формалізму в роботі, навіть якщо він знає про своє швидке звільнення (перехід на іншу роботу, вихід на пенсію тощо). З цього приводу є досить повчальна притча: «Помирає старий лавочник. Навколо нього зібралась уся рідня. У передсмертній гарячці він запитує, хто біля нього знаходиться. З’ясувалося, що всі члени сім'ї тут. «А хто ж залишився у лавці?» – питає він».

     3. Коли мова заходить про гнучке управління, на думку спадає красива історія про Наполеона. Кажуть, що якось під час перевірки караулів Наполеон побачив солдата, який заснув. За законами військового часу, вартового треба було віддати під суд та розстріляти, бо він поставив під загрозу життя своїх товаришів. Наполеон прийняв інше рішення: він став на варту солдата, який заснув. Хто буде стверджувати, що Наполеон припустився помилки, що він прикривав порушника, сприяв порушенню обов’язків, порушив дисципліну? Та й чи маємо ми на це право? Ніхто краще за нього не розумів, що ця історія вранці блискавкою облетить табір. Хіба тепер хоч один солдат у бою не поквапиться віддати життя за такого керівника?

     4. Керівник, навіть найвищого рівня управління, – така ж людина, як і всі інші. На цю думку наштовхує реальний факт. Під час однієї із зустрічей після ХХ з’їзду КПРС (1956 р.) М.С.Хрущову передали записку із запитанням: Як могли допустити репресії? Що робили для їх припинення партійні керівники? Микита Сергійович попросив встати того, хто прислав записку. Ніхто не підвівся. Тоді він сказав: «Ми боялись, як і той, хто запитує про це».