Організаційно-економічна характеристика підприємства

Якщо розглядати структуру  оборотних коштів в окремих галузях  промисловості, то слід зазначити, що у  вугільній промисловості, як уже  було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється  відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості  характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою  є питома вага оборотних коштів у  запасах сировини й основних матеріалів.

Машинобудування та металообробка  відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною  тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості  високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.

Зміни в управлінні економікою відчутно вплинули на структуру оборотних  коштів промислових і непромислових  підприємств України (див. Додаток .2).

Як видно з Додатка . 2, на промислових підприємствах  частка матеріальних запасів зменшилася на 41,6, грошових коштів і відвантаженої продукції— відповідно на 6,3 і 11,0 відсоткових пунктів; питома вага дебіторської заборгованості зросла на 58,2 відсоткового пункту. У цілому в народному господарстві України частка матеріальних запасів, грошових коштів та відвантаженої продукції зменшилася відповідно на 41,7, 13,7 та 11,5, а дебіторської заборгованості — зросла на 63,8 відсоткового пункту.

Підвищення частки дебіторської заборгованості нібито свідчить про  поліпшення збуту продукції, прискорення  обертання оборотного капіталу. Але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні скорочення обсягу виробництва.

Зменшення залишків коштів свідчить не стільки про високий  рівень управління грошовими потоками на підприємствах, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.

Найбільше зменшення питомої  ваги коштів у складі оборотного капіталу сталося 1993 року. Саме в цей рік  інфляція сягнула найбільших розмірів.

Найбільше скорочення питомої  ваги оборотних коштів у запасах товарно-матеріальних цінностей відбулося 1992 року. Саме тоді стався розрив традиційних зв'язків між виробниками різних регіонів.

Пік зростання питомої  ваги відвантаженої продукції припадає на 1992 р., а дебіторської заборгованості — на 1997 р. Це свідчить про скрутне  становище, в якому опинилися  підприємства. У зв'язку з поширенням кризи неплатежів підприємства не мали достатніх коштів для закупівлі матеріальних цінностей, ціни на які значно зросли.

Наведені дані свідчать, що стан і використання оборотного капіталу окремого підприємства залежать від стану економіки держави в цілому. У свою чергу, стан економіки держави залежить від стану й використання оборотного капіталу окремого підприємства.¹

1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПРИНЦИПИ  ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Оборотні кошти підприємств  класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами планування, принципами організації та регулювання;

3) за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі  фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних  коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані  та ненормовані.

Необхідність розподілу  оборотних коштів на нормовані й  ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних  коштів належать оборотні кошти у  виробничих запасах, незавершеному  виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди  включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

1) власні та прирівняні до власних;

2) залучені;

3) інші.

Класифікація оборотних  коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити  оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних  коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.²

РОЗДІЛ ІІ.

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ

Аналіз структури  джерел коштів підприємства

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від раціональності формування джерел фінансування, тобто  від того, які кошти має підприємство у своєму розпорядженні, кому підприємство зобов'язане за ці кошти і куди вони вкладені.

Тому аналізу джерел формування капіталу необхідно приділяти належну  увагу. Класифікацію капіталу зображено  на Додаток 3.

Характеристика співвідношень  між власним та позиковим капіталом  і розкриває сутність фінансового  стану підприємства.

Необхідність у власному капіталі зумовлюється вимогами самофінансування.

Під самофінансуванням слід розуміти фінансування за рахунок заробленого підприємством прибутку.

Власний капітал є основою  самостійності і незалежності підприємства. Але необхідно враховувати, що фінансування лише за рахунок власних коштів не завжди вигідно для підприємств, зокрема в тих випадках, якщо виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди часу на рахунках у банку будуть накопичуватися великі суми коштів, а в інші періоди підприємство відчуватиме їх нестачу. Окрім того, необхідно мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал (чим платить за кредитні ресурси), то, залучаючи в свій оборот позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного (позикового) капіталу.

У той же час, якщо кошти  підприємства сформовані в основному  за рахунок короткострокових кредитів та кредиторської заборгованості, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з цими коштами необхідна  постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним поверненням  їх і на залучення в оборот на нетривалий час інших коштів.

Оскільки в теперішній час «ціна» такого важливого для  підприємств джерела формування капіталу, як кредити банків, зростає, то постає питання про доцільність користування банківськими кредитами.

Для вирішення питання  про доцільність використання кредитів банку необхідно розраховувати величину виторгу від реалізації, величину чистого прибутку, а також рівень рентабельності майна (прибуток, одержаний з кожної гривні, вкладеної в майно) та рентабельності власних коштів у двох варіантах:

І варіант - з використанням  кредитів банку;

II варіант - без використання кредитів банку.

Порівняння одержаних  показників І та II варіантів дасть  відповідь на питання економічної  доцільності використання кредитів банку.

Залучення кредитів банку  буде раціональним лише в тому разі, якщо процентна ставка на них буде нижчою, ніж рентабельність вкладеного капіталу.

Практично, безоплатним джерелом коштів для підприємств є кредиторська заборгованість.

При розрахунках з постачальниками  та підрядчиками плата за тимчасове  користування коштами кредиторів, як правило, не стягується: якщо згідно з договором передбачена оплата через «й» днів після одержання (відвантаження) продукції, значить підприємство-покупець одержало безвідсотковий кредит на строк «й» днів. Деякі підприємства широко використовують таку можливість. Насправді, що більший строк має заборгованість, то менший її реальний розмір з урахуванням інфляційних процесів. Але щодо кредитоспроможності, недотримання встановлених договором строків оплати - погана практика, оскільки потенційні кредитори можуть негативно вирішити питання про надання нового кредиту.

Таким чином, від того, наскільки  оптимальним буде співвідношення власного і позикового капіталів, якою буде «ціна» останнього, значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Аналіз структури власних і позикових коштів, їх співвідношення дає можливість оцінити рівень раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства, його ринкової стійкості. А це вкрай важливо для постачальників ресурсів, зокрема для банків, при вивченні фінансового ризику і для самого підприємства при визначенні перспективного варіанта організації фінансів та формуванні фінансової стратегії.

Основним завданням аналізу  джерел коштів підприємства є вивчення та оцінка: 

   продолжение

• змін, що відбулися в структурі всіх джерел коштів і, зокрема, в структурі власного та позикового капіталу, в наявності власних оборотних коштів та їх частки в сумі власних коштів та в матеріальних оборотних коштах на кінець звітного періоду порівняно з його початком;
• раціональності формування структури джерел коштів;
• «ціни» джерел коштів;
• показників, що характеризують ринкову стійкість підприємства. Інформацію про розмір власних джерел коштів подано в І розділі пасиву балансу, а дані про позикові кошти - короткострокові та довгострокові зобов'язання - відповідно, у III та IV розділах.

Для аналізу змін структури джерел усіх коштів підприємства визначають питому вагу власних та позикових коштів у загальній їх сумі на початок та кінець звітного періоду й одержані показники порівнюють.

Результати аналізу джерел капіталу повинні показати, на якому  переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи не прихований у структурі, що склалася, ризик для  інвесторів, чи ця структура сприятлива для ефективного використання капіталу.

З Додатку 4 видно, що за звітний період капітал підприємства збільшився на 8328 тис. грн. Це відбулося  на 86,4 % (7199 : 8328 х х 100) - за рахунок  власного капіталу і на 13,6 % (1129 : 8328 х 100) - за рахунок позикового капіталу.

Частка власного капіталу на кінець року збільшилась  на 5,6 % і становить 77,8 %, позикового—  зменшилась на 5,6 % і становить 22,2 %.

Оцінка змін, які відбулися  в структурі капіталу, може бути різною як для інвесторів, так і  для підприємств. Так, для інвесторів, зокрема для банків, більш надійною є ситуація, якщо частка власного капіталу у клієнтів більш висока, оскільки це виключає фінансовий ризик.

Структура капіталу підприємства, що аналізується, не несе в собі великого ризику для інвесторів, оскільки підприємство працює переважно на власному капіталі, який на кінець періоду значно зріс.

Для вирішення питання  щодо забезпечення підприємства власними коштами розраховується коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.). Цей показник обчислюють як відношення різниці між обсягами власного капіталу і фактичною вартістю необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів.

Значення цього коефіцієнта  повинно бути більше ніж 0,1.

На початку року Кз.к. становив:

Кз.к. = 9416 – 3243 / 9684 + 112 = 0,6

На кінець року:

Кз.к. = 16615 – 5992 / 15254 + 112 = 0,7

Як видно, і на початок  і на кінець року коефіцієнт забезпечення власними коштами значно вищий від 0,1.

Відомо, що підприємства можуть вкладати частину свого прибутку в інші підприємства. Щоб визначити, яку частину прибутку підприємство вклало в інші підприємства, розраховують коефіцієнт «переливання» капіталу:

Кп.к.= Зовнішні фінансові вкладення / Балансовий прибуток

У нашому прикладі за звітний  рік підприємство вклало в інші підприємства 47 % свого прибутку:

Кп.к.= 2500 / 5324 = 0,47

Аналіз джерел формування власного капіталу

Внутрішній аналіз фінансового  стану підприємства передбачає вивчення та оцінку:

• достатності власного капіталу;
• динаміки і структури власного капіталу;
• вивчення причин змін окремих його складових та оцінку цих змін за звітний період.