Організаційно-економічна характеристика підприємства

Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо  пов’язаний з поліпшенням фінансового  стану суб’єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

За цих умов необхідна  сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Безперервність процесу  виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і  їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При  цьому одна їхня частина в речовій  формі входить у створений  продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

1.1. СУТНІСТЬ, СКЛАД  І СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Діяльність суб'єктів  господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

Безперервність процесу  виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і  їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При  цьому одна їхня частина в речовій  формі входить у створений  продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

Незважаючи на окремі досягнення в  загальноекономічній стабілізації, вітчизняна банківська система продовжує  функціонувати у несприятливому економічному середовищі.

Розвиток банківського сектора  в Україні гальмується низкою чинників, переважна більшість яких формується поза банківською системою і не може бути локалізована зусиллями  самих банків.

В 2006 та 2007 роках спостерігається  зниження прибутковості КБ «Фінанси і кредит». Зниження прибутковості  пояснюється об’єктивними причинами.

З однієї сторони підвищення конкуренції на ринку банківських послуг призводить до того, до зниження кредитних ставок та росту процентів по депозитах. З іншої сторони, як водно з результатів роботи останні роки росте частка вкладів фізичних осіб, що потребує формуванню додаткових резервних фондів.

Отже, можемо зробити висновок, що зниження прибутковості банківської  діяльності в сучасних умовах відбувається не стільки через зниження рівня менеджменту (хоча цей чинник не можна скидати з розгляду), а в силу об’єктивних причин.

Пов’язано це через те, що процентні  доходи і процентні витрати складають  більше половини всіх доходів і витрат досліджуваного банку (69,7% та 63.6%) відповідно. Саме через таку питому вагу даних статей прибутковість сучасного українського банку прямо залежить від рівня процентних ставок за кредитами та депозитами. Зараз спостерігається тенденція до зниження кредитної ставки та підвищення депозитної. Тобто обидва чинники "працюють” у бік зниження прибутковості банківської діяльності.

Сьогодні Україні потрібні ефективні  та стабільні банки, які були б  спроможні всіляко сприяти економічному зростанню шляхом збільшення обсягів  кредитування реального сектора, надання  широкого спектру банківських послуг.

Тому одними із основних завдань  на перспективу є подальше нарощення  капіталу комерційних банків, зменшення  обсягів несвоєчасно повернених кредитів, підвищення рентабельності банківської системи у цілому.

В умовах ринкової економіки можливість залучення додаткових ресурсів для  банків однозначно зумовлена мірою  їх фінансової стійкості. Зростає зацікавленість в якості фінансового становища банку з боку його клієнтів і власників. Фінансова стабільність банку стає питанням його виживання, оскільки банкрутство в умовах ринку виступає вірогідним результатом фінансової діяльності нарівні з іншими можливостями. Надійність банку стає першочерговим запитанням на сьогоднішній момент.

Підвищення ефективності функціонування підприємства на основі вдосконалення маркетингової діяльності

 
 
Проаналізувавши діяльність деяких підприємств можна зробити такі висновки. Головним завданням підприємства є здійснення підприємницької діяльності спрямованої на отримання прибутку, а також задоволення на підставі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів.  
В наш час Україна прямує до європейського стилю господарювання, включаючи в апарат керування службу маркетингу. Але на жаль, саме на маркетингу виробники вирішують заощадити. Це пояснюється тим, що українські виробники більше покладаються на власні сили та все ще недостатньо орієнтовані на споживача. Позначається роками сформована психологія дефіцитного ринку, коли який би товар не виробили - усе куплять. Реальна ж картина прямо протилежна - товарів достатньо. Конкуренція зростає, ефективність просування знижується, а могутні зарубіжні виробники добре володіють всіма засобами і методами для завоювання симпатій споживача. Все це практично не залишає шансів на успіх тим, хто вкладає чималі засоби в розробку і виробництво нових товарів без серйозної маркетингової підтримки.  
В наш час роль маркетингової діяльності в підвищенні ефективності функціонування підприємства набуває досить великого значення і на сьогоднішній день ця тема досить актуальна, тому що тільки з гарною обізнаністю ринку товарів, бажаннями споживачів та ефективною рекламою діяльність підприємства має шанс на успіх.  
В даній роботі я розглянула можливість підвищення ефективності функціонування підприємства на основі вдосконалення маркетингової діяльності на. Я розглянула характеристику підприємств та їх техніко - економічні показники, проаналізувала обсяги виробництва та асортименту продукції, використання потужності підприємства. Для покращення ефективності роботи необхідно створити якісний маркетинговий план, що і є частиною роботи.  
Одним з головних завдань моєї роботи є вибір оптимальних шляхів маркетингової стратегії для покращення діяльності, визначити перспективи розвитку асортименту продукції, створити ефективну рекламну кампанію по просуванню нових впроваджених видів продукції, а також розрахувати економічну ефективність за рахунок впроваджених заходів. В результаті проведених аналізів визначити, як найкраще й ефективніше реалізовувати продукцію даної компанії в умовах конкретного ринку, хто може стати торговельним посередником.  
Для удосконалення збуту продукції і, як результат цього, підвищення ефективності функціонування підприємства планується впровадження інформаційної системи Customer Relation Management - система управління відношеннями із замовником. І як результатом заснування такої системи планується створення позитивного іміджу фірми чи товарів (послуг), що дуже важливо підприємств, забезпечення доступності інформації по фірму і її продукцію для багатьох мільйонів людей, в тому числі і географічно віддалених від України, реалізація всіх можливостей подання інформації про товар. Також, з метою підвищення ефективності підприємства було б найбільш бажаним використання баннерної реклами. Основною метою цієї компанії буде збільшення кількостіпокупців.  
Впровадження всіх цих заходів, на мою думку, суттєво підвищить економічний стан підприємства. Завдяки впровадженню ефективної реклами зросте обізнаність споживачів про продукцію. А при створенні свого сайту в Інтернеті інформація про продукцію буде доступна великій кількості споживачів не лише на території України , так як Інтернет не має ніяких територіальних та часових обмежень, що і дає змогу безперебійної подачі інформації безпосередньо до користувача..  
Виникнення маркетингу тісно пов'язане з виникненням обміну й виникненням ринку. Маркетинг - комплекс заходів в галузі досліджень торгівельно-збутової діяльності підприємства, по вивченню усіх чинників, здійснюючих вплив на процес виробництва та просунення товарів та послуг від виробника до споживача.  
Основу діяльності маркетингу становлять такі заняття, як розробка товару, дослідження , налагодження комунікації, організація розподілу, установлення цін, розгортання служби сервісу.  
Маркетингова діяльність являє собою комплекс заходів, що ставлять метою дослідження таких питань, як: вивчення споживача; дослідження мотивів його поводження на ринку; аналіз властиво ринку підприємства; дослідження продукту (виробу або виду послуг); аналіз форм і каналів збуту; аналіз обсягу товарообігу підприємства; вивчення конкурентів, визначення форм і рівня конкуренції; дослідження рекламної діяльності; визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку; вивчення «ніші» ринку.  
Література:  
 
1.Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. — К.: КНЕУ, 1998.  
 
2.Дайян А., Бунерель Ф., Ланкар и др. Академия рынка. Маркетинг. — М.:  
Экономика, 1993.  
 
3.Джоббер Дэвид. Принципы и практика маркетинга / Пер. с англ.: Учеб.  
пособие. — М.: Вильямс, 2000.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.

У зарубіжній економічній  літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття «капітал»  виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить  три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі  авансується вартість для створення  продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування  коштів триває доти, доки товарна форма  вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної  суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г—Т...В...Т'—Г',

де Г — кошти, що авансуються; Т — предмети праці (товар); В — виробництво; Т' — готова продукція (товар); Г' — кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ΔГ, тобто коли відбудеться приріст  грошей порівняно з авансованою  сумою. Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний  капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (Додаток 1).

До  виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу — це залишки  готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Таким чином, оборотний  капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку,

Співвідношення оборотних  коштів, що перебувають у сфері  виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків. У цілому в народному господарстві України матеріальні оборотні кошти в 1999 р. (І півріччя) становили 21,5 %, фонди обігу — 74,7 %, у промисловості відповідно — 29,9% та 67,9 % (Додаток 2.).

Склад оборотних  коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне Обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних  коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.