Організаційно-економічна характеристика підприємства

12. Структурні зміни в  суспільстві також впливають  на показники ефективності на  різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру [37, c. 542-548].

Лише вміле використання всієї системи перелічених факторів може забезпечити достатні темпи  зростання ефективності виробництва (діяльності). При цьому обов'язковість  урахування зовнішніх факторів не є  такою жорсткою, як факторів внутрішніх.

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА  ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційно-економічна  характеристика підприємства

Проаналізувавши структуру  активів, можна зробити висновок, що власний капітал більш, ніж  на 50% перевищує поточні зобов'язання підприємства, що відповідає нормативам.

Отже, прибутковість підприємства характеризується комплексом показників. Коефіцієнт рентабельності активів (всього капіталу) відображає, скільки прибутку за рік отримано на кожну одиницю коштів, вкладених у підприємство незалежно від джерела їх залучення. Коефіцієнт рентабельності має тенденцію до зростання.

В коефіцієнті рентабельності реалізації знаходять відображення зміни в політиці ціноутворення  та здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції. Динаміка коефіцієнтів підприємства за …рр. свідчила про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням матеріально-виробничих запасів.

Показник періоду окупності  власного капіталу є оберненим до попереднього і визначає, через скільки років капітал, авансований в діяльність підприємства буде поверненим власнику за рахунок отриманого підприємством прибутку.

Підприємство на 100% є платоспроможним.

Проаналізувавши розраховані  вище показники, можна сформулювати критерії покращення економічного стану  підприємства.

Підприємству необхідно підтримувати певний обсяг запасів для забезпечення відповідного обсягу виконання робіт. Однак, з другого боку, надмірні запаси відвертають грошові кошти, які можна використати більш прибутково для інших цілей. Підтримувати запаси слід на можливо низькому рівні, достатньому для реалізації відповідного обсягу робіт.

Усе це говорить про успішне  функціонування підприємства за досліджений період. Більш того, порівнюючи темпи зростання прибутку і виторги від реалізації послуг, можна зробити висновок, що підприємство йде по інтенсивному шляху розвитку, тобто при не значному зростанні випуску продукції показники прибутку і рентабельності виросли на досить значну величину. Це говорить про досить ефективне використання підприємством своїх ресурсів.

У результаті проведеної оцінки можна зробити висновок, що для  даного підприємства на мікрорівні доцільним є використання підприємством антикризової фінансової стратегії за кожним із напрямів:

проведення поглибленого аналізу структури кредиторської  заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення.

аналіз структури заборгованості за довгостроковими кредитами з - метою з'ясування причин несвоєчасності їх погашення;

аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

забезпечення необхідного  рівня самофінансування виробничого роз витку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;ч

проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації;

проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень;

забезпечення компенсації  можливих фінансових збитків шляхом;

резервування частини  фінансових ресурсів у вигляді формування цільових резервних фондів, страхового фонду підприємства відповідно до вимог чинного національного законодавства;

формування системи штрафних санкцій - за несвоєчасної оплати надання  послуг встановити штрафи у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день прострочення;

За результатами аналізу  рентабельності підприємства можна сформулювати наступні пропозиції:

1) По-перше, для одержання  максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, і, в першу чергу, воно повинно використовувати виявлений резерв по виробництву на наявному в нього устаткуванні додаткової продукції. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку. Унаслідок цього, збільшення рентабельності продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст обсягу прибутку. Додатковий приріст обсягу продукції, що випускається, може дати підприємству додаткового прибутку.

2) Зниження собівартості  додаткових послуг також значно  може збільшити одержуваний підприємством прибуток. Як описувалося в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу перевезень, що випускається. Іншими факторами є:

- злагоджена робота всіх  складових виробничого процесу  (основного, допоміжного, обслуговуючого  виробництва);

- оптимізація потокових  процесів на підприємстві.

Задача підвищення економічної стабільності є найактуальнішою в економіці України. Як важливий чинник інтенсифікації економічного розвитку вона пред'являє більш суворі вимоги до економічного обґрунтування усіх заходів, які спрямовані на підвищення якості продукції. Тому, важливим показником є визначення економічної ефективності підвищення якості, тобто оцінка необхідності зміни тих чи інших параметрів якості конкретного виробу.

Ресурси підприємства в кожний часовий інтервал обмежені, тому їх необхідно використовувати з максимальною віддачею. Для цього використовують розрахунки економічної ефективності господарських заходів, в наслідок яких із різних варіантів можливих напрямків підвищення якості продукції чи послуг вибирається такий варіант, який забезпечує мінімальні витрати на одиницю корисного ефекту.

Зовнішні чинники є  функцією держави і сприяють розвитку економічного потенціалу підприємства. Внутрішні чинники диктують логіку поведінки спеціалістів галузі в напрямі прийняття рішень щодо удосконалення організації виробництва, підвищення його рентабельності і технології виконання послуг з урахуванням досягнень науки. Для досягнення економічної стабільності не лише на макро-, але і на мікрорівні, необхідне раціональне врахування багатьох чинників - як зовнішніх, так і внутрішніх. З множини чинників необхідно виділити ті, які найбільшою мірою визначають успіх роботи підприємства.

Економічна стабільність підприємства знаходиться під впливом двох складових: фінансової та конкурентної стійкості. При цьому фінансова стійкість визначається спроможністю клієнта розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями, тоді як конкурентна стійкість залежить від того, наскільки конкурентоспроможною є вироблена підприємством продукція.

Досягнення підприємством стабільних фінансових результатів у першу чергу залежить від виваженості інвестиційної та інноваційної стратегії підприємства. Вони визначаються двома складовими: обсягом і характером ресурсної бази.

Досліджуючи підприємницькі ризики можна звернути увагу на те, що більша частина з них виникає внаслідок недостатньої інформованості підприємців стосовно змін, які відбуваються або можуть відбутись у перспективі в макроекономічному середовищі.

Отже, виділено категорію  „інформаційні ризики”, зокрема  дві групи таких ризиків: зовнішнього та внутрівиробничого характеру, обгрунтовано шляхи зниження ризиків і методи управління ними.

Дослідження показали, що в статистичній інформації підприємства для управління ефективністю недостатньо висвітлюються показники, що характеризують внесок підприємницького сектора економіки в наповнення державного бюджету, розв'язання соціальних проблем, створення нових видів продукції і послуг, використання соціальних проблем, створення нових видів продукції і послуг, використання нових технологій і систем управління. Крім цього, офіційна статистика не висвітлює інформацію про капітал підприємницького сектора економіки, залежить розподілу прибутків та низки інших важливих економічних показників, що розраховуються на базі капіталу.

Вступ

Розділ 1. Сутність та джерела формування банківського прибутку

1.1. Банк як суб’єкт підприємницької діяльності

1.2. Сутність та значення прибутку  для діяльності комерційного  банку

1.3. Джерела формування банківського  прибутку

Розділ 2. Аналіз формування і використання прибутку комерційного банку "Фінанси  і кредит"

2.1. Загальна характеристика КБ "Фінанси і кредит"

2.2. Склад і формування доходів  КБ "Фінанси і кредит"

2.3. Прибутковість банківської діяльності, її динаміка та чинники, які  впливають на неї

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності діяльності комерційного банку "Фінанси і кредит” та його фінансової стійкості і прибутковості

3.1. Напрями максимізації прибутковості  комерційного банку

3.2. Вдосконалення ризик-менеджменту

3.3. Поширення досвіду діяльності  зарубіжних банків як стратегічний  напрям поліпшення фінансової  стійкості банку

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

____________________________________________________________________

ВИСНОВКИ

В нашій країні банки стали основним сегментом в структурі фінансово-кредитної системи. Комерціалізація банків значить переклад кредитного процесу на ресурсний тип його побудови. Перехід до ринку узаконив нову роль прибутку як оціночного показника роботи банків. В цьому плані особливо актуальним стає аналіз банківської діяльності з точки зору її прибутку, а отже і формування прибутку як одного з головних напрямків дослідження. Розглядаючи таку цікаву і складну тему у банківській діяльності як аналіз формування прибутку банку, у дипломній роботі ми намагались вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти, знайти шляхи їх удосконалення і прослідкувати їх практичне застосування.

У процесі написання роботи для  себе визначили, що прибуток, отриманий  комерційним банком, є матеріальною основою для його подальшого функціонування, а отримання прибутку є однією із основних цілей функціонування банків, оскільки стоячі перед ними життєво  важливі умови функціонування та розвитку потребують постійного притоку  коштів, одним із основних джерел яких є прибуток.

Завдання банківського менеджменту  – не допустити його зниження, тому що це звичайно відображається як на показнику  достатності капіталу, так і на рівні конкурентноздатності банку. Аналіз формування прибутку посідає чільне місце. Результати аналізу дозволяють менеджерам банку планувати (прогнозувати) напрямки діяльності комерційного банку з урахуванням можливих шляхів підвищення їх ефективності. На сьогоднішній день питання аналізу формування прибутку залишається недостатньо дослідженим. В світі не існує єдиного підходу до проведення подібної роботи, та, хоч і існує, то не дозволяє зробити комплексний аналіз формування кінцевого показника діяльності банка, бо не враховує всіх факторів, під впливом яких змінюється його розмір. Необхідність і доцільність в якісно проведеному аналізі не викликає сумнівів. Саме тому необхідно консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по широкому застосуванню на практиці існуючих методів оцінки формування прибутку та вдосконалювати існуючі підходів до його аналізу. Як один із напрямків полегшення вирішення даної проблеми є формування центрів прибутку та витрат, використання якого, як ефективного фінансового менеджменту, важливою складовою якого є управління прибутковістю, дозволить банку встановити контроль над формуванням прибутку та ефективно управляти ним, а головне, допоможе вистояти і не зламатися при настанні таких умов „виживання ” в економіці, що не сприяють розвитку банківського бізнесу, а саме виникнення тенденції до зниження прибутковості активів банків, з одного боку, та загострення конкурентної боротьби між банками, з іншого.

Поглиблення економічної реформи, формування ринкових відносин, загострення  конкуренції, зниження передбачуваності результатів, збільшення ваги економічних  наслідків, викликаних управлінськими помилками, висувають зростаючі  вимоги до якості управлінських рішень у всіх сферах господарської діяльності.

У першу чергу це відноситься  до банків. У нинішніх умовах ця сфера  є однієї з деяких областей, у  якій спостерігається активний розвиток.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ...........	4
1.1. СУТНІСТЬ, СКЛАД І СТРУКТУРА  ОБОРОТНИХ КОШТІВ .	4
1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПРИНЦИПИ  ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ..................................................................	8
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ............................	10
2.1. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ .....................................................................................	10
РОЗДІЛ ІІІ. ПОКАЗНИКИ СТАНУ  І ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ......	15
3.1. ПОКАЗНИКИ СТАНУ ВЛАСНИХ  ОБОРОТНИХ КОШТІВ ....	15
3.2. ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ  ОБОРОТНИХ КОШТІВ І ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ  ЇХ ОБЕРТАННЯ .................................	17
3.3. ВПЛИВ РОЗМІЩЕННЯ ОБОРОТНИХ  КОШТІВ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН  ПІДПРИЄМСТВА ......................................	20
ВИСНОВОК .............................................................................................	23
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..............................................	25
ДОДАТОК 1 – 8 ......................................................................................	26

ВСТУП

Становлення і розвиток в  Україні ринкової інфраструктури суттєво  змінюють економічне, інформаційне і  правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Фінанси підприємств є  основною фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає  на фінансове становище країни в  цілому.