Оцінка та удосконалення системи планування собівартості продукції

 

Таким чином сума витрат на виробництво продукції  збільшилась  на 61216,9 тис.грн.(125247,3-64030,4) або 96. У тому числі за рахунок зміни  об`єма виробництва продукції і її структури на 36368,6 тис.грн. (100399-64030,4) або 57%, а за рахунок  собівартості продукції на 24848,3 тис.грн. (125247,3-100399) або 25%. На підставі факторного аналізу можно зробити висновок, що збільшення витрат на виробництво продукції  пов`язано: з нарощуванням обсягів виробництва, проведення відновлювальних капітальних ремонтів основного виробничого обладнання, нарощування обсягів готової продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Оцінка ефективності  системи

Оцінка ефективності діяльності заводу на основі системи показників спрощується тим, що виробничо-господарські результати за певний (базисний) період можуть бути використані для порівняння з ними результатів, досягнутих за аналізований період. 
 
Критерієм оцінки діяльності заводу є досягнення максимального прибутку від реалізації готової продукції при обов'язковому виконанні плановихзавдань, що надходять на завод з вищестоящої економічної системи і в рамках технологічних та інших обмежень. 
 
Велике значення в діяльності заводу має повне використання сировини. При дотриманні принципів режиму економії і господарського розрахунку відходи застосовують на заводі і частково реалізують на сторону. Повна утилізація їх знижує. Настільки ж важливо зведення до мінімуму виробничих втрат усіх видів сировини і матеріалів. Запобігання втрат сприяють герметизація апаратури і обладнання, - механізація і ліквідація аварій. Особливе значення в усуненні втрат належить ретельному обліку і контролю за зберіганням і використанням матеріальних цінностей на заводі. 
 
Це негативно характеризує діяльність заводу з удосконалення матеріально-технічної бази виробництва. 
 
Відділ збуту забезпечує діяльність заводу по реалізації готової продукції, вивчає попит на продукцію підприємства, здійснює контроль за виконанням договірних зобов'язань, за правильним зберіганням продукції, веде облік і підготовку до відправки готової продукції, оформляє документи на відвантажену продукцію.

Аналіз використання трудових ресурсів підприємства починається  з вивчення состава і структури  трудових ресурсів. Всіх робітників на підприємстві поділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал не основної діяльності.

До персоналу основної діяльності відносяться робітники  основних, допоміжних та обслуговуючих  виробництв, складів, охорони – тобто  всіх, зайнятих  на виробництві або  його обслуговуванні.

До персоналу неосновної діяльності входять робітники структур, які хоч і знаходяться на балансі  підприємства, але не зв’язані з  виробництвом: житлово-комунальне господарство, дитячі садки, учбові заклади.

Таблиця 2.5.

                                Аналіз чисельності персоналу

№	Показники	Од. вим.	2008 рік	2009 рік	+/-	%
1	Фонд оплати праці	тис. грн.	5233,1	10238,0	+50049	195,6
2	Середньомісячна заробітна  плата	грн.	333	573	+240	172
3	Продуктивність праці  робітника по виготовленню цемента	тонн/міс	386,5	700	+313,5	181
4	Чисельність працівників, усього	чол.	1308	1489	+181	114
5	Керівники	чол.	108	108	0	100
6	Фахівці	чол.	97	104	+7	107,2
7	Службовці	чол.	18	18	0	100
8	Персонал зайнятий  в непромисловій сфері	чол.	32	32	0	100
9	Робітники	чол.	1503	1227	-27	82

 

 

З таблиці видно що за період з 2008 року по 2009 рік чисельність  працівників збільшилась на 181 чоловіка; фахівців на 7 чоловік. Збільшилась  середньомісячна заробітна плата  на 240 гривень і відповідно збільшився фонд оплати праці на 5004,9 тис.грн.

   Коефіцієнт вибуття показує  кількість вибувших працівників  у загальній чисельності працівників. 

   Коефіцієнт вибуття = Чисельність  вибувших працівників / середньо- облікова чисельність.  (2.5)

К_виб 2003 = 183/1503=0,12 або 12%

К_виб 2004 = 156/1227=0,12 або 12%

   Коефіцієнт вибуття показує,  що у порівнянні 2008 і 2009 років  робітники не вибували. Це пов`язано  зі збільшенням обсягів виробництва,  підвищенням заробітної плати.

   Коефіцієнт прибуття = Чисельність  прибувших працівників / середньо- облікова чисельність    (2.6.)

К_приб 2003 =292/1503=0,19 або 19%

К_приб 2004 =321/1227= 0,26 або 26%

 

Коефіцієнт текучості характеризує рівень забезпеченості підприємства кадрами.

          Коефіцієнт  текучості =  число звільнених  працівників за власним бажанням / середньооблікова чисельність. (2.6.)

К_тек. 2003 = 106/1503= 0,07 або 7%

 К_тек. 2004= 76/1227= 0,06 або 6%

                                                                                        Таблиця 2.6.

Показники	2008 рік	2009 рік	+/-
Коефіцієнт вибуття	0,12	0,12	0
Коефіцієнт прибуття	0,19	0,26	0,07
Коефіцієнт текучості	0,07	0,06	-0,01

 

По даним таблиці видно, що коефіцієнт вибуття  2008 у порівнянні з 2009 році не змінився, тобто вибувших не було. Коефіцієнт прибуття зменшився на 7%. Коефіцієнт текучості зменшився  на 1% у 2009 році. Зменшення усіх коефіцієнтів пов`язано з тим, що на підприємстві немає заборгованості перед працівниками.

     Проаналізуємо фонд заробітної плати по даним таблиці 2.7.

                                                                                       Таблиця 2.7.

Показники	Одиниця виміру	2008 рік	%	2009 рік	%
Фонд основної заробітної плати	тис. грн.	3833,7	74,7	5987,9	59,2
Фонд додаткової заробітної плати	тис. грн..	1134,5	22,1	4103,3	40,5
Інші виплати	тис. грн.	163,9	3,20	23,4	0,30
Всього фонд оплати праці	тис. грн.	5132,1	100	10114,6	100

 

   Фонд основної  заробітної плати праці у порівнянні  з 2008 роком зменшився 

І склав 59,2% у 2009 році, а у 2008 році 74,7%.

   Фонд додаткової  заробітної плати у звітньому  2009 році збільшився у 2 рази  і встановив 40,5%, а у 2008 році 22,1.

    Інші виплати  у 2009 році зменшились на 0,30%, а  у 2008 році 3,20.

    Отже, фонд  оплати  праці у 2009 році збільшився  за рахунок збільшення фонду  заробітної плати, а також за  рахунок розширення діяльності  підприємства та збільшення чисельності  працівників.

Аналіз доходів та витрат на підприємстві проводиться на підставі даних звіту про фінансові  результати (форма №2), який дає найбільш повну інформацію про динаміку прибутку підприємства. Класифікація фінансових результатів по видам діяльності грає важливу роль у розрахунках  показників доходності підприємства.

Дохід від основної діяльності ОАО “Дніпроцемент” за 2008 рік склав 59248,4 тис.грн, а у 2009 році 173390,7 що на 114142,3 тис.грн. більше ніж у 2008 році.

Таблиця 2.8.

Дохід від основної діяльності ОАО “Дніпроцемент”

 

Показники	2008 рік	2009 рік	+	%
Виручка від реалізації цементу	59248,4	173390,7	+114142,3	292
Інші операційні доходи	13631,3	37961,6	+34330,3	278
Інші фінансові доходи	35,7	23,8	-11,9	66
Інші доходи від іншої  реалізації	3854,8	11667,5	+812,7	303
Надзвичайні доходи	0	0	0	0
Усього доходів	76770,2	216043,6	149273,4	938

 

   Аналізуючи ці  показники можна побачити, що  у 2009 році виручка від реалізації  цемента збільшилась на 292%. Інші  операційні доходи теж зросли  у 2009 році на 278%. Інші фінансові  доходи  і доходи від іншої  реалізації зросли: це пов`язано  з тим, що на підприємство  немає заборгованості, працює стабільно  і нарощує ще більші масштаби  по випуску і реалізації продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

3.1. Резерви  зниження собівартості продукції

Зниження собівартості продукції  є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства.

Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати всіх видів ресурсів: основних фондів, природної  і промислової сировини, матеріалів, палива і енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва і його вдосконалення. Склад витрат, що включаються в собівартість продукції, визначається державним стандартом, а методи калькуляції - самими підприємствами.

 Собівартість продукції,  будучи витратами підприємства на виробництво і звернення, служить основою порівняння витрат і доходів, тобто самоокуповування - основоположної ознаки ринкового - господарського розрахунку. Собівартість - один з узагальнювальних показників інтенсифікації і ефективності споживання ресурсів.

 У системі показників  економічної ефективності виробництва  в галузях матеріального виробництва  плануються і аналізуються такі  показники, як виробництво продукції  на 1 грн. одиниці витрат, а також  зниження витрат на 1 грн. одиниці  продукції (робіт).

При плануванні і аналізі  економії від зниження собівартості продукції розраховують економію по наступних групах чинників:

1. Підвищення технічного рівня виробництва.

2. Поліпшення організації  виробництва і праці.

3. Зміна об'єму, структури  і розміщення виробництва.

4. Поліпшення використання  природних ресурсів.

5. Розвиток виробництва.

Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції.

Безпосереднім завданням  аналізу є: перевірка обґрунтованості плану за собівартістю, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін; виявлення резервів зниження собівартості повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Шляхи зниження  собівартості продукції

Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес. Упровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології, впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.