Новітні теорії лідерства

 

Новітні теорії лідерства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи традиційних теорій лідерства

1.1. Теорії лідерства та їхня еволюція

1.2. Традиційні концепції  лідерства

Розділ 2. Оцінка новітніх теорій лідерства

2.1. Лідерство як властивість і процес, його роль у сучасному менеджменті

2.2. Концепції атрибутивного лідерства, харизматичного лідерства та лідерства для змін

Розділ 3. Перспективи та пропозиції щодо вдосконалення сучасних моделей лідерства

3.1. Пропозиції щодо кар’єрного росту менеджера як лідера

3.2. Лідерські якості керівника в управлінні

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Лідерство - це мистецтво, вінець управлінської діяльності. Його значимість в існуванні організацій та їх управлінні дуже вагома та суттєва.

На сьогодні існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах економіки, але чи всі вони є процвітаючими, прибутковими та мають сталий дохід. Одні організації досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації в занепаді чи ще гірше: на грані банкрутства. На мою думку головна причина криється в ефективному та динамічному керівництві, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва.

Проблеми лідерства являються  ключовими для досягнення організаційної ефективності. З однієї сторони, лідерство  розглядається як наявність певного  набору якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив  на інших, з іншої , лідерство - це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Для того, щоб складна організація ефективно  виконувала свої задачі необхідно забезпечити  виконання всіх функцій управління. Лідерство - являється тим видом  діяльності, який пронизує всю систему  управління. Неможливо ефективно  виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає  ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести  за собою, тим самим досягаючи  благо приємних кінцевих результатів.

Я вважаю, що тема лідерства  опрацьована науковцями в достатній  мірі. Спостерігаючи, я мушу визначити, що ця тема більш досконало розвинена  та розроблена зарубіжними фахівцями. Це такі представники, як: Р. Танненбаум, І. Вешлєр і Ф. Масарик, Пітер Друкер, Ф. Фідлер, В. Врум, Ф. Йєттон, М. Мескон, П. Херсі і К. Бланшард. Вони створили моделі та висунули теорії, які отримали світове визнання та затвердили себе як правдиві та науково обгрунтовані ідеї. Українські та російські вчені Ф. Хміль, В. Лозниця, , Д. Виханський, В. Веснін теж внесли вклад в розвиток теорії лідерства.

Лідерство — основна тема, що обговорюється в бізнес-літературі протягом останніх кількох років. Темпи  змін в бізнесі, технології, в соціальній та політичній сферах вимагають розвитку ефективних лідерських здібностей, внаслідок  чого спостерігається зацікавленість у програмах розвитку лідерів  серед успішних як комерційних, так  і державних українських компаній. У західній практиці найпопулярнішим  є інтегрований підхід до реалізації програм розвитку лідерських здібностей у керівних працівників. Перевагою  цього підходу є обов'язкове пов'язування вимог до здібностей лідера зі стратегічними цілями бізнесу.

Мета курсової роботи: вивчити  та охарактеризувати теоретичні основи лідерства та проаналізувати новітні теорії лідерства в менеджменті.

Об’єкт дослідження: теорії лідерства в сучасному менеджменті.

Предмет курсової роботи: концепції  лідерства як процес формування трудового колективу і керівництва в менеджменті.

Соціально-психологічна природа  лідерства обумовила появу надзвичайно  великої кількості різних концепцій  лідерства, висвітлення яких в навчальній літературі часто розрізняється  як за рівнем деталізації, так і за логікою викладання матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи традиційних теорій лідерства

1.1. Теорії лідерства  та їхня еволюція

Питання лідерства викликали  інтерес людей з давніх часів. Проте, систематичне, цілеспрямоване і  широке вивчення лідерства почалось тільки за часів Ф. Тейлора. Разом  з тим, до сьогоднішнього часу так  і не досягнуто повної згоди, щодо поняття лідерства і методів  його вивчення.

На сьогоднішній день проведено  тисячі різних досліджень з питань лідерства. В результаті цього сформувались три основні підходи до лідерства:

1. Підхід з позиції  лідерських якостей (без урахування  ситуації).

2. Підхід з позиції  лідерської поведінки (без урахування  ситуації).

3. Ситуаційний підхід  до лідерства.

Кожен з цих підходів має  наукові концепції лідерства, які  пояснюють це явище. Розглянемо найвідоміші  з них. Підхід з позиції лідерських якостей.

Найперший підхід у вивченні і поясненні лідерства, отримав  також назву традиційного (або  теорія великих людей). Перші дослідники, що намагалися виявити ті якості, які  відрізняють "великих людей" в  історії від усіх інших, вірили в  існування унікального набору якостей  і прагнули навчитись виміряти їх і використовувати, вірили в те, що лідерами народжуються, а не стають. Ці дослідження виявили досить великий  перелік лідерських якостей, деякі  з них - це інтелект, освіта, приваблива зовнішність, чесність, ініціативність, впевненість в собі тощо. Але крім того, що вчені не дійшли єдиної думки  щодо конкретного переліку якостей, вони не змогли дати пояснення, яким чином  з'являється лідер. Отже, ця теорія має  певні недоліки, а саме: перелік  якостей не має кінця, відсутній  тісний взаємозв'язок між якостями лідера, немає остаточного портрета лідера. Разом з тим, підхід виявився досить цікавим, став своєрідним поштовхом  до розвитку інших концепцій. [3, ст. 53]

Підхід з позиції лідерської поведінки.

Об'єктом дослідження  цієї концепції стала лідерська  поведінка і висновок про те, що лідера можна виховати. Концепція  лідерської поведінки включає в  себе теорії: три стилі керівництва  Левіна, дослідження університету штату  Огайо, дослідження Мічиганського університету, система управління Лайкерта, управлінська сітка, концепція винагородження і покарання, замінники лідерства.

Три стилі керівництва  Левіна. Німецький вчений Курт Левін  провівши дослідження, визначив три  стилі керівництва: авторитарний, демократичний  і ліберальний та фактори, що впливають  на їх ефективність. Левін довів, що стилі управління не мають між  собою чітких меж, а навпаки можуть плавно переходити один в інший, утворюючи  безперервний ланцюг. При цьому, збільшення ступеню прояву одного стилю, зменшує  прояв інших.

Дослідження університету штату  Огайо проводились з метою  розробки двохфакторної теорії керівництва  на базі вивчення структури взаємостосунків  в організації і взаємодій  в межах цих структур. У першому  випадку вивчали поведінку лідера за допомогою якої він організує  і визначає структуру взаємостосунків  в групі (ролі, правила і процедури  роботи), у другому випадку вивчали  стосунки між лідером і послідовниками. Було встановлено, що найефективнішими є керівники, які приділяють увагу  обом змінним.

Дослідження Мічиганського  університету проводились з метою  визначити відмінності в поведінці  ефективних і неефективних лідерів. [2, ст. 23]

Вивчали концентрацію уваги  лідера на роботі і на працівниках. Дійшли висновків: ефективним лідером  є той, хто має тенденцію до надання підтримки працівникам  і розвитку гарних взаємостосунків  з ними; використовує груповий підхід до управління; встановлює високий  рівень виконання роботи і напружені  завдання.

Ці дослідження було покладено  в основу концепції Ренсіса Лайке-рта "Система управління 1, 2, 3 і 4". Ним  було виділено дві категорії лідерів: орієнтовані на працівників і  орієнтовані на роботу, і розроблено чотири системи управління, що базуються  на трьох організаційних змінних:

- рівень довіри лідера  своїм підлеглим і його впевненість  в них;

- характер мотивації;

- характер впливу на  підлеглих і взаємодія з ними.

Управлінська решітка  Моуттона і Блейкера отримала найбільшу  популярність серед концепцій поведінських теорій лідерства. Вона зроблена у вигляді  матриці, що складається з 9 рядків і 9 стовпців, перетин яких утворить 81 поле. В межах цієї матриці, покладеної на вісь координат виділено зони 5-ти лідерських стилів на підставі визначення інтересу до роботи та інтересу до людини (рис. 1.1.).

 

Рис. 1.1. Управлінська решітка Моуттона і Блейкера

 

1. (1,1) Примітивне управління. Ця позиція характеризує тип  керівника байдужого до діяльності  підприємства. Такий керівник не  є лідером. Але серйозні труднощі  можуть змусити переглянути стиль  управління, або перемінити керівника.

2. (1,9) Соціальне управління. Ця позиція характеризує керівників, які приділяють особливу увагу  потребам своїх підлеглих, нехтуючи  проблемами підприємства. Вважають, що основа успіху в підтримці  атмосфери довіри і взаєморозуміння  в колективі. Проте, зайва довірливість  призводить до прийняття непродуманих  рішень, крім того підлеглі можуть  зловживати довірою.

3. (9,1) Авторитарне управління. Ця позиція характерна для  менеджерів, які піклуються тільки  про підприємство і не здійснюють  ніякої соціальної діяльності. Позитивними  рисами менеджерів такого типу  є високий рівень відповідальності, працездатності, організаторський  талант, інтелект. Але між таким керівником і його підлеглими постійно зберігається дистанція та відсутнє взаєморозуміння.

4. (5,5) Організаційне управління. Ця позиція характеризує тип  керівника, який уміє сполучити  турботу про людей з турботою, про підприємство. Такий менеджер  іде на компроміс у всіх  випадках. Позитивними рисами керівників  такого типу є, стабільність, зацікавленість  в успіху, нестандартність мислення, прогресивні погляди. Однак прогресивність  поглядів мало поширюється на  стиль управління, що не сприяє  розвитку підприємства.

5. (9,9) Командне керівництво.  Ця позиція характеризує тип  керівника, який однаково ставиться  як до людей, так і до самого  підприємства. Такий керівник докладає  максимум зусиль, як у сфері  соціальної політики, так і в  самому виробництві. Вважає, що  найкращим способом збільшення  продуктивності, підвищення якості  продукту чи послуги є активне  залучення підлеглих у процес  прийняття рішення. Це дозволяє  підвищити задоволеність працею  всіх працюючих та врахувати  зміни, що впливають на ефективність  діяльності підприємства. [5, ст. 33]

Блейк і Муоттон зробили  наступний висновок: у різних специфічних  умовах кожний зі стилів управління може виявитися досить ефективним, але  в типовій ситуації розвитку бізнесу  найуспішнішим буде застосування командного керівництва.

Концепція винагородження і  покарання дала можливість виділити чотири типи лідерської поведінки (залежно  від використання винагородження або  покарання: покарання за рівень виконання  роботи, покарання без урахування якості роботи, винагородження за рівень виконання роботи, винагородження без  урахування якості роботи) і дослідити  їхній вплив на ефективність якості роботи.

Замінники лідерства. Вчені  дійшли висновку, що іноді можуть бути ситуації коли немає потреби в  директивному керівництві, тобто для  деяких працівників можна використовувати  самоуправління на грунті так званих замінників лідерства:

1) здібності, досвід, підготовка  і знання;

2) незалежність і самостійність;

3) професіоналізм;

4) відсутність реакції  на винагородження;

5) ясність, чесність і  рутинність;

6) відсутність альтернативних  методів;

7) отримання зворотнього  зв'язку в роботі;

8) внутрішнє задоволення  роботою;

9) формалізований процес;

10) неможливість гнучких  взаємостосунків;

11) груповий підхід;

12) лідер немає права  винагороджувати;

13) відсутній безпосередній  контакт з підлеглими.