Концепція управління ризиковою захищеністю підприємства

Ієрархія вважається повною, коли кожний її елемент заданого рівня функціонує як критерій для всіх елементів усіх розташованих рівнів (мал.  8).

Мал.  8. Визначення ризикозахищеності підприємства (загальна схема)

Після ієрархічного сприйняття аналізованої проблеми переходять до наступного - принципу дискримінацій порівняльних міркувань. Сутність його у встановленні пріоритетних критеріїв у оцінці кожної альтернативи.

За цією методикою елементи порівнюються попарно по відношенню до їх впливу на загальну для них характеристику.

Для одержання найбільш достовірних оцінок, що відповідають об'єктивності, використовуються такі питання:

-  -  який з порівнюваних елементів, які порівнюються має найбільший вплив?

- - який з елементів, що розглядаються більш ймовірний?

- - який з них переважає?

5. Ризикозахищеність управлінської  діяльності. Ризикозахищеність управлінської діяльності - це захищеність управлінської поведінки в умовах ризику. Управлінська поведінка в умовах ризику базується на таких принципах.

1.  Не можна ризикувати  більше, ніж це може дозволити  власний капітал.

Реалізація цього принципу передбачає, що менеджер підприємства повинний:

-  оцінювати (прогнозувати) максимально можливий обсяг збитків від ризикових подій, які можуть очікуватися на підприємстві;

-  порівнювати обсяг  збитків з обсягом власного  капіталу підприємства та власними  фінансовими ресурсами, що знаходяться  в його розпорядженні.

2.  Необхідно завжди  пам'ятати про наслідки ризику. Практична реалізація цього принципу передбачає оцінку ризику, який притаманний діяльності підприємства, та оцінку впливу ризикової події на життєдіяльність підприємства.

3.  Не можна ризикувати  великим заради малого. Реалізація  цього принципу передбачає порівняння доходу, що очікується, з рівнем ризику.

4.  Позитивне рішення  приймається тільки в разі  відсутності сумнівів, якщо вони  є - слід приймати негативне рішення.

Практична реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер повинний у процесі прийняття свого рішення завжди орієнтуватися не на кращий, а на гірший результат, тобто прогноз розвитку ситуацій повинний завжди бути песимістичним. Така лінія поведінки дозволяє йому перестрахуватися на випадок несприятливого збігу ризикфакторів та обставин.

Реалізація цього принципу передбачає необхідність пошуку альтернативних варіантів, які стосуються здійснення господарської операції або діяльності підприємства. До визначеної оцінки рівня ризику не слід ставитися фатально. Необхідно продумати інші варіанти досягнення цієї ж мети (іншу технологію проведення господарської операції) або розробити систему заходів, які зменшать ступінь притаманного їй ризику.

Описані вище принципи носять загальноевристичний характер, тобто є сукупністю логістичних прийомів та правив прийняття рішення, якими слід керуватися за будь-яких обставин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задачі

Завдання 10.

При здійсненні аналізу конкурентоспроможності підприємства за нормативними параметрами одиничний показник може приймати обмежену кількість значень. Які саме? Поясніть. В яких випадках  застосовують  методи оцінки в балах.

Розв’язання: Метод оцінки конкурентоспроможності базується на використані і співставленні одиничних параметрів аналізованої продукції та бази порівняння. Якщо за базу оцінки береться потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою:

де   - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по  -му параметру  ;   - величина -го параметра для продукції, що аналізується;   - величина  -го параметра, за якого потреба задовольняється повністю;   - кількість параметрів.

Оскільки параметри можуть оцінюватися різним способом, то при оцінці за нормативними параметрами одиничний показник приймає лише два значення - 1 або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник рівний 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не укладається, - рівний 0. При оцінці за технічними й економічними параметрами одиничний показник може бути більше або рівний одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами. Якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то вказане підвищення не оцінюватиметься споживачем як перевага і одиничний показник по даному параметру не може мати значення 100% і при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин - 100% або фактичне значення цього показника. Якщо за базу оцінки береться зразок, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою:

де   - одиничний показник конкурентоспроможності за  -тим технічним параметром.

З формул вибирають ту, в якій зростанню одиничного показника відповідають підвищення конкурентоспроможності. Якщо технічні параметри продукції не мають кількісної оцінки, для надання цим параметрам кількісних характеристик використовуються експертні методи оцінки в балах.

Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції або наявності у неї недоліків, порівняно з товаром – аналогом, проте не враховує вплив на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра. Як правило, за значеннями одиничних показників неможливо однозначно оцінити рівень конкурентоспроможності продукції, тому широке поширення знайшли комплексні та змішані методи оцінки.

 

Завдання 11.

Здійсніть оцінку конкурентоспроможності Вашого підприємства методом різниць на основі даних:

Об’єкт оцінки	Показник Вашого підприємства	Показник конкурента	Переваги(+) Недоліки(-)
1. Рентабельність обороту,%	8,9	10,0	-1,1
2.Рентабельність капіталу,%	3,8	3,2	+0,6
3.Тривалість операційного циклу, днів	66	54	+12
4.Комерційна мережа (рівень торговельної надбавки),%	25	20	+5

 

 

З отриманих даних можна дійти висновку, що рентабельність обороту у конкурентів вища на 1,1 %, в той час як рентабельність капіталу є вищою на нашому підприємстві на 0,6 %. Тривалість операційного циклу нашого підприємства на 12 днів довша, ніж у конкурента. А також рівень торгівельної надбавки є вищим на нашому підприємстві на 5 %.

Суть методу різниць полягає у визначенні переваг та недоліків підприємства за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки). При застосуванні даного методу підприємство, що оцінюється, порівнюється тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним з показників, що порівнюються, визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях.

 

 

Завдання 12.

Здійсніть оцінку конкурентоспроможності Вашого підприємства методом рангів на основі даних:

Об’єкт оцінки	Ваше підприємство	Конкурент А	Конкурент Б	Конкурент В
1. Рентабельність обороту,%	2	1	3	4
2. Рентабельність капіталу,%	3	2	1	4
3. Тривалість операційного циклу	2	4	1	3
4.Комерційна маржа (рівень торговельної надбавки),%	4	2	1	3
Усього	11	9	6	14
Місце в конкурентній боротьбі	3	2	1	4

 

Метод рангів визначає загальні положення, сильні та слабкі сторони підприємства, що оцінюється, в боротьбі з конкурентами. Застосування даного методу ґрунтується на визначенні місця підприємств-конкурентів за кожним об'єктом оцінки шляхом ранжування досягнутих значень показників.

Підсумовування місць (рангів) окремих підприємств за всіма показниками оцінки дозволяє виявити найбільш конкурентоспроможне підприємство за критерієм мінімуму набраних рангів (якщо найкращий стан показника оцінки визначається як мінімальний ранг) або за критерієм максимуму набраних рангів (якщо найкращий стан оцінюється максимальним рангом). Порівняння суми рангів, отриманих підприємством, що оцінюється за найкращими показниками, дозволяє визначити місце підприємства та його основного конкурента в конкурентній боротьбі. Перевагою даного методу є його простота, можливість застосування для оцінок як кількісних, так і якісних показників.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури і джерел

1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.99 р. №784-XIV
2. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. «Основи менеджменту».- Львів: «світ», 1995. -296 с.
3. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.: «Инфра-М», 1997. - 344с.
4. Варгіч С. Механізм банкрутства: підсумки його дії в Україні. //Цінні папери України. -№8 – 2000 р. – с. 4-5.
5. Варгіч С. Реформування власності шляхом банкрутства. //Цінні папери України. -№9 – 2000 р. – с. 6-7.
6. Веснин В.Р. Менеджмент для всех. - М.: "Знание", 2004.
7. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса. - Одесса,: Черноморье, 1997.
8. Герчикова И.Н. Менеджмент. - М.: "Юнити", 2004
9. Гравин В., Дятлов В. Основы кадрового менеджмента – М.: 1996. – 608 с.
10. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учебное пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336с.
11. Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства.- Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003.- 144с.
12. Клиланд У.  Стратегічне планування в організаціях. — М, 1994.
13. Кногрринг В.И. Искусство управления: Учебник .- М.: Издательство БЕК, 1997г.
14. Мескон М.Х. Основы менеджмента. - М.: 2005
15. Організація,  планування,  управління  діяльністю промислових підприємств:  підручник для вузів. / С.Е. Каменипера, Ф.М. Русинова - М.: Вища школа, 1984.
16. Папиян Г.А. Экономика туризма. - М,: Финансы и статистика, 1998.
17. Румянцева К.Р. Менеджмент в организации. - М.: УЦ «Перспектива», 1997. - 321с.
18. Третяк О. Про проблему банкрутства підприємств. // Економіка України - №2 – 2000 р. – с. 46-49.