Формування виробничого потенціалу підприємства

За результатами аналізу можна зробити наступні висновки: у звітному році відбулося збільшення випуску продукції на 90097 тис. грн. (120,6%), а також збільшення прибутку від реалізації продукції на 56423 тис.грн. в порівнянні з 2009 роком. Також у звітному році спостерігається збільшення вироблення продукції за 1 машино - година на 38 тис. грн. Рентабельність відображає кінцеві фінансові результати діяльності підприємства. Рівень рентабельності продукції у звітному 2010 році досяг 40,08% в порівнянні з базовим 2009 роком 12,88%.

Показник фондовіддачі в звітному році збільшився на 1,48 тис. грн. Відповідно збільшилася фондовіддача активної частини і фондовіддача машин і устаткування.

Фондорентабельность характеризує величину прибутку, яку отримує підприємство з одної гривні основних виробничих фондів. У звітному періоді вона також зросла на 83,28%.

Слід зазначити, що про ефективне використання основних виробничих фондів на підприємстві свідчить збільшення фондовіддачі і фондорентабельность. А також зниження фондомісткості. У цілому рівень використання основних виробничих фондів високий.

 

 

 

2.3. Аналіз використання виробничої  потужності й площі підприємства

Фактори, які визнчають виробничу потужність підприємства:

- асортимент продукції;

- технологічний процесс  та його обладнання та інструменти;

- парк обладнання;

- трудоємність продукції  що випускається;

- корисний фонд часу  роботи обладнання;

- якість і склад сировини;

- організаційно-технічний рівень виробництва та системи планування.

Від рівня матеріально - технічної бази підприємства, ступеня використання його виробничого потенціалу залежать всі кінцеві результати господарювання, зокрема обсяг випуску продукції, рівень її собівартості, прибуток, рентабельність, фінансовий стан.

Після аналізу узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів більш детально вивчається міра використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і устаткування.

Виробнича потужність - максимально можливий річний випуск продукції чи об’єм переробки сировини у номенклатурі й асортименті при повному використанні виробничого обладнання та площі з урахуванням використання передової технології, організації виробництва й праці.

Під виробничою потужністю підприємства розуміється максимально можливий випуск продукції при досягнутому або наміченому рівні, техніки, технології та організації виробництва. Вона може виражатися в людино - годинах, машино - годинах чи обсяг випуску продукції в натуральному або вартісному вираженні. Виробнича потужність підприємства не може бути постійною. Вона змінюється разом з удосконаленням техніки, технології та організації виробництва і стратегією підприємства. [3; 231]

Якщо виробнича потужність підприємства використовується недостатньо повно, то це призводить до збільшення частки постійних витрат в загальній їх сумі, зростанні собівартості продукції і, як наслідок, зменшення прибутку. Тому в процесі аналізу необхідно встановити, які зміни відбулися у виробничій потужності підприємства, наскільки повно вона використовується і як це впливає на собівартість, прибуток, рентабельність, беззбитковий обсяг продажів, зону безпеки підприємства та інші показники.

Сопоставлення средньорічної вартості основного капіталу (Ф) и средньорічної потужності дає показник, який називається фондомощносним  коефіцієнтом використання потужності  [22] та визначається за формулою:

,

який характеризує необхідність в основному капиталі на одиницю средньорічної виробничої потужності. Мсг – визначена в стоїмосних одиницях.

У загальному виді коефіцієнт використання (Кисп) виробничої потужності визначається за формулою:

,

де Кф – фактичний випуск продукції на  одиницю потужності:

;

      Кпл – плануємий випуск продукції на одиницю потужності:

.

Коефіцієнт резерву (недовикористання) виробничої потужності:

R = 1- Кисп.

Рівень використання виробничої потужності вимірюється рядом показників. Основний з них – коефіцієнт фактичного використання виробничої потужності (Ки.м.) и визначається за формулою:

,

де  Вф – кількість фактично виробленої продукції підприємства на протязі року в натуральних або стоиїмосных одиницях вимірювання;

      Мс.г. - середньорічна виробнича потужність у тих же одиницях вимірювання.

 

Вивчаються динаміка цих показників, виконання плану по їх рівні і причини їх зміни, такі, як введення в дію нових і реконструкція підприємств, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.

Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучих підрозділів (цехів, дільниць) або агрегатів та установок. До них відносяться ті підрозділи, агрегати та установки, де виконуються основні технологічні процеси, більші по трудомісткості обсяги робіт та зосереджена найбільша кількість машин і обладнання. На машинобудівних заводах це - механічні і складальні цехи. Такий підхід до визначення виробничої потужності дозволяє виявити неспряженість потужностей ведучих та допоміжних виробництв і агрегатів та розробити план організаційно-технічних заходів по їхньому вирівнюванню.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати слідуючи вихідні дані:

-Плановий фонд  робітничого часу одного верстату;

-Кількість машин;

-Продуктивність обладнання;

-Трудомісткість виробничої програми;

-Досягнутий  відсоток виконання норм виробітку.

Виробнича потужність ведучих підрозділів визначається по формулі:

    

де ПМ - виробнича потужність підрозділу (цеху, дільниці);

n - кількість одиниць одноіменного ведучого обладнання, од.;

Нт - годинна технічна потужність одиниці обладнання, од.;

Ф - фонд часу роботи обладнання, годин.

Формула балансу виробничої потужності підприємства має наступний вигляд:

ОПд + ПМн × Ко × Кс = ОПп    

Збільшення виробничої потужності можливо за рахунок:

-Введення в дію нових та розширення діючих цехів;

-Реконструкції;

-Технічного перезброєння виробництва;

-Організаційно-технічних  заходів, з них:

-Збільшення годин роботи обладнання;

-Зміни номенклатури продукції або зменшення трудомісткості;

-Використання технологічного обладнання на умовах лізінгу з поверненням у терміни, встановлені лізінговою угодою.

Надто важливим показником є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник особливо важливий при оцінці рівня використання виробничих потужностей тих підрозділів (складальних, зварювальних та ін.), величина потужності яких залежить передусім від величини виробничих площ.

Показники використання площ визначають відповідно за класифікацією категорії площі. [22]. Категорії площ підприємства:

• Загальна площа, яку має підприємство, є розташовуємою (Пр);
• площа, на якій проводиться виробничий процесс – виробнича (Ппр);
• частина виробничої площі, яка зайнята устаткуванням, є площею зайнятою устаткуванням (Пз.о)

Доля площі, яка зайнята устаткуванням у виробничій площі, тобто Пз.о./Ппр., є коефіцієнтом зайнятості виробничої площі; відношення виробничої площі до розташовуємої – коефіцієнт зайнятості розташовуємої площі.

Зйом продукції з  1м2  площі підприємства визначається за формулою:

,

де В – результат виробництва (об’єм продукції);

Пр – розташовуємая площа підприємства.

Наведена система показників дасть можливість отримати достатньо достовірну інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання наявних виробничих потужностей підприємств та їхніх підрозділів, встановити черговість проведення заходів по поліпшенню використання резервів виробничих потужностей, здійснювати предметне управління процесом їхньої реалізації на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Аналіз використання технологічного устаткування

Устаткування — це найактивніша частина основних виробничих фондів, за допомогою якої працівник, діючи на предмети праці, створює суспільно необхідні продукти.

При визначенні виробничої потужності діючого підприємства враховується усе наявне устаткування незалежно від його стану, а також устаткування, яке знаходиться в процесі монтажу та на складі, призначене до введення в експлуатацію в основному виробництві (рис. ).

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис.2.1. Угрупування устаткування по його участі в процесі виробництва

 

Розрізняють наявне, встановлене, невстановлене устаткування.

Наявне — це устаткування, яке знаходиться на балансі основної діяльності підприємства і внесене в його інвентарні книги.

Встановлене — це устаткування, що закріплене на фундаменті.

В складі встановленого устаткування розрізняють фактично працююче; простійне — що не працює з різних причин, включаючи позапланові ремонти і очікування ремонтів, резервне.

Невстановлене — це устаткування, яке не змонтоване на фундаменті (робочому місці).

Для характеристики участі устаткування у виробничому процесі розраховують такі показники:

— коефіцієнт використання наявного устаткування

— коефіцієнт використання встановленого устаткування

Підвищення ефективності використання устаткування досягається екстенсивним шляхом (за використаним часом) і інтенсивним шляхом (за потужністю).

Для визначення показників екстенсивного використання устаткування складається баланс робочого часу. Розрізняють такі фонди робочого часу роботи устаткування:

— календарний фонд (Тк) — максимально можливий час роботи устаткування, який розраховується як добуток кількості календарних днів у звітному періоді, кількості годин в добі (24) і кількості одиниць встановленого устаткування. Для 70 одиниць встановленого устаткування річний календарний фонд становитиме; 70 · 365 · 24 = 613200 машино-годин;

— режимний фонд (Т) — визначається як добуток кількості встановлених одиниць устаткування на кількість робочих днів в періоді, на кількість змін і на тривалість зміни. Якщо у вересні підприємство працює 22 робочих дні, в дві зміни з тривалістю кожної зміни 8,0 год, то режимний час для 70 встановлених одиниць устаткування становитиме: 70 · 22 · 2 · 8,0 = 24640 машино-годин;

— плановий фонд (Тп) — визначається як різниця між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин, передбачених планових зупинок (ремонт, модернізація);

— фактичний фонд (П) — визначається як різниця між плановим фондом і часом внутрішньо змінних, цілозмінних і цілодобових зупинок.

Для оцінки використання робочого часу устаткування застосовуються такі коефіцієнти:

— календарного фонду часу

— режимного фонду часу

— планового фонду

Крім наведених вище коефіцієнтів доцільно визначити питому вагу простоїв у календарному фонді

де dпр — питома вага простоїв у календарному фонді;

ПР — кількість машино-годин простоїв;

Тк — календарний фонд роботи устаткування.

Для оцінки екстенсивного використання устаткування застосовується також коефіцієнт змінності, який показує, скільки змін у середньому працювала кожна одиниця устаткування:

За провідною частиною устаткування на підприємстві розраховується виробнича потужність як максимально можливий випуск продукції за умови високого рівня використання техніки, технології, робочої сили, організації виробництва і праці.

Фактор, що впливає на величину виробничої потужності – рівень організації праці та виробництва передбачає наявність елементу – режим роботи підприємства (змінність, тривалість робочого дня, число робочих днів в році), який визначається процесом виробництва. Вирізняють прерывный и непрерывный процесс производства.

Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дозволяє встановити ступінь виконання плану по введенню обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного - можливості кращого використання устаткування за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового - резерви часу за рахунок скорочення витрат часу на ремонт .

Під інтенсивним завантаженням обладнання мається на увазі випуск продукції за одиницю часу в середньому на одну машину (машино-година). Показником інтенсивності роботи устаткування є коефіцієнт інтенсивного його завантаження: